Вирок № 82231137, 05.06.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.06.2019

Справа № 320/523/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Міщенко Т.М.,

за участі секретаря - Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 42017120050000075 відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , колишнього військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини - польова пошта В 2731, який обіймав посаду старшого водія роти матеріального забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення, у військовому званні «солдат», не працюючого, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - Оліфіренка В.Ю.,

захисника - Бугайова М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

встановив:

ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини - польова пошта В 2731 та проходячи військову службу на посаді старшого водія роти матеріального забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення, на порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551- XIV, ст. 1, ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді самовільного залишення місця служби, будучи придатним для проходження військової служби, 15 серпня 2014 року самовільно без поважних причин залишив місце служби - базовий табір військової частини - польова пошта В 2731, який дислокувався за адресою: смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області, та незаконно перебував поза його межами без поважних причин до 29 листопада 2016 року.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та пояснив, що був призваний до військової служби, просив головного роти на деякий час відпустити його додому за сімейними обставинами, але йому відмовили, а тому 15 серпня 2014 року самовільно залишив місце служби та поїхав додому. В скоєному розкаюється, просив застосувати до нього ЗУ «Про амністію», так як є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органами досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та обмежитись допитом обвинуваченого.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений з`явився із зізнанням, щиро розкаявся у вчиненому злочині, вину визнав повністю, активно сприяв розкриттю злочину, а тому суд визнає ці обставини пом`якшуючими покарання.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого суд враховує зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, вину визнав в повному обсязі, однак за місцем служби характеризується з негативної сторони, суд вважає, що покарання йому слід призначити, пов`язане з позбавленням волі.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Пунктом «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачена можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР;.

Суду надано копію посвідчення серії НОМЕР_1 , згідно якого пред`явлення цього посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Злочин, скоєний ОСОБА_1 відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Вимоги, передбачені ст. 9 ЗУ «Про амністію у 2016 році» та ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», щодо незастосування амністії на обвинуваченого не розповсюджуються.

Обвинувачений просить застосувати до нього амністію.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» та звільнення його від покарання відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування амністії в Україні».

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, ЗУ «Про амністію у 2016 році», ЗУ «Про застосування амністії в Україні», суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від призначеного судом покарання.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений. Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: