Постанова № 82230874, 06.06.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

06.06.2019

Провадження № 3/331/789/2019

Єдиний унікальний номер 331/2337/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 року м. Запоріжжя

Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Пивоварова Ю.О., при секретарі Назаренко О.В., за участю прокурора Яланської А.П., правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, яка на момент вчинення правопорушення працювала на посаді головного спеціаліста відділу з призначення пенсій Управліяння Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя, на теперішній час обіймає посаду керуючого Центром реабілітації доктора Бубновського, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя, будучи, згідно пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII, суб`єктом декларування, 30.03.2017 року припинила діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, однак, достовірно знаючи про необхідність подати у період часу з 01.01.2018 року до 01.04.2018 року декларацію особи, яка припинила діяльність, пов"язану із виконанням функцій держави або місцевого самотврядування за 2017 рік, в порушення вимог аб. 2 ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» подала її несвоєчасно - лише 12.09.2018 року в порушення передбаченого Законом строку без поважних причин.

Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 провину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не визнала, пояснила, що на момент звільнення вона перебувала у декретній відпустці. Після 30.03.2017 року вона одразу подала декларацію після звільнення. Про те, що вона повинна подавати декларації у наступному році їй ніхто не повідомляв. Дійсно, УПФУ надсилало їй листа у 2018 році з цього приводу, але вона його отримала із запізненням так як змінила адресу проживання. Лише у серпні 2018 року вона отримала лист із НАЗК з проханням подати декларацію за минулий рік та після отримання електронного цифрового підпису подала її 12.09.2018 року. У неї не було наміру приховувати власні доходи або ухилятися від декларування, несвоєчасно подала декларацію через незнання вимог закону.

Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, виходжу з наступного.

Частиною першою статті 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення як державний службовець.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

У судовому засіданні встановлено, що 30.03.2017 року ОСОБА_1 на підставі наказу № 27-о від 30.03.2017 року звільнена з посади головного спеціаліста відділу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі м. Запоріжжя. Таким чином, в період з 01.01.2018 року по 01.04.2018 року ОСОБА_1 повинна була подати декларацію за минулий 2017 рік.

Крім того, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 подала декларацію лише 12.09.2018 року, таким чином порушила вимоги Закону України "Про запобігання коррупції", що підтверджується також і протоколом про адміністративне правопорушення № 244 від 27.05.2019 року; копією наказу про призначення на посаду № 05-о від 06.01.2015 року; витягом щодо послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування", копією декларації за 2017 рік.

Доводи ОСОБА_1 , про те, що вона не була ознайомлена із обов"язком подавати декларацію за минулий рік після звільнення, а належним чином виконала свій обов"язок після отримання відповідного повідомлення від НАЗК у серпні 2018 року, суддя вважає такими, що не впливають на вірне вирішення справи, оскільки із матеріалів особової справи ОСОБА_1 вбачається, що при прийнятті на посаду вона була ознайомлена із своїми посадовими обов"язками та обмеженням Закону України "Про запобігання корупції", виконувала обов"язок подання щорічної декларації та декларації після звільнення, повинна була поцікавитися про додаткові обов"язки щодо належного декларування, проявивши належну сумлінність. При цьому, інших поважних причин неподання ОСОБА_2 О. декларації за минулий рік після звільнення судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи наведене, доходжу висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та вона підлягає накладенню адміністартивного стягнення у вигляді штрафу.

При визначенні виду та міри відповідальності враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини та майновий стан.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

За правилом ст. 283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП на р/р 31116106008003, одержувач УК в Олександрівському районі м.Запоріжжя, ЄДРПОУ 38025440, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів 21081100.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 гривень на р/р 31211256026001, одержувач коштів ГУК у м. Києві, ЄДРПОУ 37993783, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106.

У разі несплати судового збору у добровільному порядку правопорушником, судовий збір стягується примусово, на р/р 31211256026001, одержувач коштів ГУК у м. Києві, ЄДРПОУ 37993783, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена учасниками процесу протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7, ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Суддя: Ю.О. Пивоварова