Рішення № 8222900, 24.02.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.10р.Справа № 2/405-08(8/51-07(31/43)) За позовом Релігійної громади "Християнська церква "НОВА ВІФАНІЯ", м.Дніпропетровськ

до В-1 Ленінського Відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського Управління юстиції, м.Дніпропетровськ

В-2 Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст", м.Київ

В-3 Ленінське районне Управління юстиції МЮ України м.Дніпропетроська

В-4 Відкрите акціонерне товариство "Дніпровськпромбуд", м.Дніпропетровськ

В-5 Дніпропетровське міське Управління Юстиції МЮ України

В-6 Державна податкова інспекція у Ленінському районі, м.Дніпропетровськ

В-7 Головне Управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ

За участю Прокурора Ленінського району м.Дніпропетровська

про стягнення 122 798, 16 грн.

Суддя Боділовська М.М.

Представники:

Від позивача: Ермаков В.М., пастор, довіреність від 05.05.08р.

Від В-1: не з'явився.

Від В-2: не з`явився.

Від В-3: не з`явився.

Від В-4: Волонянська О.В. - юрисконсульт, довіреність № 1-19/9-74 від 03.03.08р..

Від В-5: Маринич О.С. - головн. спціаліст, доручення № 01-19-1298 від 12.06.2003р.

Від В-6: Іванова В.М., довіреність № 20611/6/10-001 від 11.08.2008р..

Від В-7:не з`явився.

Без участі прокурора.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позов Релігійної громади "Християнська церква "НОВА ВІФАНІЯ", м.Дніпропетровськ до:

В-1 Ленінського Відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського Управління юстиції, м.Дніпропетровськ

В-2 Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст", м.Київ

В-3 Ленінське районне Управління юстиції МЮ України м.Дніпропетроська

В-4 Відкрите акціонерне товариство "Дніпровськпромбуд", м.Дніпропетровськ

В-5 Дніпропетровське міське Управління Юстиції МЮ України

В-6 Державна податкова інспекція у Ленінському районі, м.Дніпропетровськ

В-7 Головне Управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ

про стягнення 122 798, 16 грн..

Розгляд справи відкладався на підставі поданих сторонами клопотань. Сторонами було узгоджено продовження строку вирішення спору відповідно до п.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається за участю прокурора Ленінського району м.Дніпропетровська.

Позивачем надавались зміни та доповнення до позову, які прийнятті судом до розгляду.

У змінах до позову від 25.01.2010р. позивач просить стягнути 149 380 грн. збитків в тому числі 66466,83 збитків від інфляції; 7714 грн. річних; 1700 грн. моральної шкоди.

Відповідачі позов не визнають з підстав, викладених у відзовах на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області (на теперішній час господарський суд Дніпропетровської області) від 19.10.1999р. по справі №21-239 за позовом прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська в інтересах Держави в особі ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська звернено стягнення в сумі 187614,56 грн. на майно, належне відкритому акціонерному товариству “Дніпровськпромбуд” в особі його структурного підрозділу житлово - комунальної контори на корись ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська в рахунок погашення заборгованості до бюджету, яка існувала станом на 27.09.1999р. та 19.10.1999р.та наявність якої не оспорювалася ВАТ “Дніпровськпромбуд”.

ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було направлено до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська наказ господарського суду Дніпропетровської області, виданого на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239 для примусового виконання зазначеного судового рішення в порядку встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

В межах виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Дніпропетровської області по справі №21-239, в порядку встановленому Законом України “Про виконавче провадження” Ленінським районним управлінням юстиції м. Дніпропетровська, спеціалізованим державним підприємством “Укрспецюст”, товарною біржею “Лідер”14.12.2000р. на аукціоні було здійснено реалізацію майна ВАТ “Дніпровськпромбуд” будинку культури “Будівельник”, розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Воздухофлотська 2-а.

Розпорядженням Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська від 29.12.2000р. №63 суму в розмірі 61875 грн., стягнену від реалізації майна ВАТ “Дніпровськпромбуд” будинку культури “Будівельник” на підставі рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239 було перераховано на бюджетний рахунок у Ленінському відділені державного казначейства в доход бюджету.

Прилюдні торги, на яких було продано релігійній громаді Християнська церква “Нова Віфанія” будинок культури “Будівельник”, були проведені в порушення вимог п.3.5 Тимчасового Положення “Про порядок проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна” не було опубліковано інформаційне повідомлення у друкованих засобах масової інформації у м. Дніпропетровськ (за місцем розташування будинку культури “Будівельник”) про проведення прилюдних торгів з його реалізації.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.02 по справі №02-5/5-14/45 9Н4/4) витребувано у релігійної громади Християнська церква “Нова Віфанія” на користь ВАТ “Дніпровськпромбуд”будинок культури “Будівельник”, розташований за адресою - м. Дніпропетровськ вул. Воздухофлотська 2А.

Судом встановлено, що 14.12.2000р. з прилюдних торгів, які проведені товарною біржею “Лідер”, релігійній громаді Християнська церква “Нова Віфанія” продано будинок культури “Будівельник” за 73500 грн. Продаж здійснений в порядку реалізації судових рішень, відповідно до Тимчасового Положення “Про порядок проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна”, на підставі договорів державного підприємства “Укрспецюст”, в особі його Криворізької філії, з відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції № 30 від 22.11.2000 р., №177 від 22.11.2000р.

На підставі актів проведення прилюдних торгів від 22.12.2000р. релігійною громадою Християнська церква “Нова Віфанія” отримано свідоцтво про належність їй на праві власності будинку культури “Будівельник”. Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 24-29.05.01 по справі №Н1/46 визнані недійсними прилюдні торги (аукціон) по продажу будинку культури “Будівельник”, що відбулися 14.12.2000р. Релігійна громада Християнська церква “Нова Віфанія” визнана добросовісним набувачем будинку культури “Будівельник”. Будинок культури “Будівельник”, придбаний релігійною громадою Християнська церква “Нова Віфанія” за плату, однак вибув з володіння ВАТ “Дніпровськпромбуд” поза його волею. За таких обставин будинок культури “Будівельник” був витребуваний у релігійної громади Християнська церква “Нова Віфанія” та повернутий ВАТ “Дніпровськпромбуд”.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.04 по справі №32/60 за позовом ВАТ "Дніпровськпромбуд" до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська та ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.04 по справі №32/60, яким ВАТ "Дніпровськпромбуд" відмовлено у задоволені позову про стягнення з відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська та ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська коштів в сумі 207014, 55 грн., перерахованих в рамках виконавчого провадження державною виконавчою службою Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська в погашення податкового боргу, згідно рішень арбітражного (господарського) суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239 та від 01.12.1998р. по справі №10-271 за позовами прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська в інтересах Держави в особі ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська до ВАТ "Дніпровськпромбуд" про звернення стягнення на майно.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.04 по справі №32/60 встановлено, що кошти в сумі 61875 грн. від продажу будинку культури "Будівельник" на підставі рішення арбітражного (господарського) суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239 перераховані правомірно.

Судовими рішеннями встановлено, що правочин продажу будинку культури "Будівельник" був укладений, виконаний та визнаний недійсним за участю ВАТ "Дніпровськпромбуд" ( як власника зазначеного приміщення), товарної біржі "Лідер" (організація яка проводила торги), Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська (як органу юстиції), спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" в особі Криворізької філії, (уповноваженої особи за договором) відділу державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Дніпропетровська (як органу державної виконавчої служби), Християнської Євангельської церкви “Нова Віфанія”(як покупець).

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2008р. по справі №8/51-07(31/43) справу передано на новий розгляд з урахуванням того, що попередніми судовими інстанціями у прийняті рішень не взято до уваги факт здійсненої громадою у процесі розгляду цієї справи зміни позовних вимог. Якщо первісно вони стосувались повернення коштів (т.1, а.с.2-4), у зв'язку з чим й згадувана в оскаржувальних судових рішеннях постанова Вищого господарського суду України від 13.02.2007 з цієї справи ґрунтувалася на приписах статті 1212 ЦК України, то в остаточній редакції позовних вимог (т.5, а.с.71-74) їх було заявлено з інших підстав, а саме - про стягнення збитків, а також про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до приписів статті 22 ЦК України:

- особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;

- збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);

- збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Вимога про відшкодування збитків в обов'язковому порядку пов'язана із застосуванням положень статті 1166 ЦК України, а щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування - статті 1173 названого Кодексу.

За приписами зазначених статей:

- майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;

- шкода, завдана майну фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежного від вини цих органів.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вина заподіювача шкоди (останнє не стосується випадків, про які йдеться у згаданій статті 1173 ЦК України, оскільки в таких випадках шкода відшкодовується незалежно від вини).

Здійснюючи розгляд змінених позовних вимог необхідно встановити:

- наявність або відсутність зазначених підстав цивільно-правової відповідальності;

- якщо ці підстави існували - розмір такої відповідальності.

Прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська заперечує проти вимог релігійної громади “Християнська церква “Нова Віфанія” про стягнення з державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська (далі ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська) та з державного і місцевого бюджетів витребуваних Позивачем сум виходячи з наступного.

В порушення ч. 2 ст. 22 ЦК України Позивачем не надано доказів стосовно того, що:

- суми, заявлені у позові для стягнення є витратами, які Позивач зазнав у зв'язку із знищенням або пошкодженням будинку культури “Будівельник”, розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Воздухофлотська 2-а;

-          суми, заявлені в позові для стягнення є витратами, які Позивач зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) на будинок культури “Будівельник”;

-          суми, заявлені в позові для стягнення є доходами, які Позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби її право на будинок культури “Будівельник”, не було порушене (упущена вигода);

Позивач - релігійна громада “Християнська церква “Нова Віфанія” з 2000 р. обліковується як неприбуткова організація у державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, тобто Позивач взагалі не мав правових підстав для отримання прибутку.

На протязі з 2000р. по теперішній час ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська не мала можливості здійснювати та не здійснювала щодо релігійної громади “Християнська церква “Нова Віфанія” або її майна будь - які дії, як орган державної влади в межах своїх повноважень, оскільки Позивач ніколи не обліковувався на обліку у ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

За умови відсутності цивільно - правових відносин, повноважень та можливості здійснити щодо релігійної громади “Християнська церква “Нова Віфанія” або її майна будь - яких дій, як орган державної влади, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська не завдавала релігійній громаді “Християнська церква “Нова Віфанія” або її майну шкоду та відповідно держава не може нести згідно ст. 1166, ст. 1173 Цивільного кодексу України відповідальність за дії, які не здійснювалися.

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області (на теперішній час господарський суд Дніпропетровської області) від 19.10.1999р. по справі №21-239 за позовом прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська в інтересах Держави в особі ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська звернено стягнення в сумі 187614,56 грн. на належне відкритому акціонерному товариству “Дніпровськпромбуд” в особі його структурного підрозділу житлово - комунальної контори на користь ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська в рахунок погашення заборгованості до бюджету, (податку на додану вартість, земельного податку, комунального податку, плату за водокористування, тощо), яка існувала станом на 27.09.1999р. та 19.10.1999р. та наявність якої не оспорювалася відкритим акціонерним товариством “Дніпровськпромбуд”.

В межах виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Дніпропетровської області, виданого на виконання рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239 в порядку встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська мала статус стягувача та відповідно самостійно не здійснювала та не мала повноважень та можливості здійснювати дії, спрямовані на реалізацію майна ВАТ “Дніпровськпромбуд”.

Розпорядженням Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська від 29.12.2000р. №63 суму в розмірі 61875 грн., стягнену від реалізації майна ВАТ “Дніпровськпромбуд” будинку культури “Будівельник” на підставі рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239 було перераховано на бюджетний рахунок у Ленінському відділені державного казначейства в доход бюджету.

Погашення ВАТ "Дніпровськпромбуд", в особі структурного підрозділу - житлово-комунальної контори, за рахунок майна бюджетної заборгованості, наявність якої підтверджено набравшим законної сили рішенням господарського суду Дніпропетвроської області від 19.10.1999р. по справі №21-239, є обов'язком визначеним ст.67 Конституції України.

Ствердження Позивача, щодо погашення бюджетної заборгованості ВАТ “Дніпровськпромбуд” за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239 за рахунок коштів Позивача, не відповідає дійсності - погашення ВАТ “Дніпровськпромбуд” бюджетної заборгованості за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239 відбулося за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, яке належало ВАТ “Дніпровськпромбуд” будинку культури “Будівельник”.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.04 по справі №32/60 за позовом ВАТ "Дніпровськпромбуд" до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська та ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.04 по справі №32/60, яким ВАТ "Дніпровськпромбуд" відмовлено у задоволені позову про стягнення з відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська та ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська коштів в сумі 207014, 55 грн., перерахованих в рамках виконавчого провадження державною виконавчою службою Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська в погашення податкового боргу, згідно рішень арбітражного (господарського) суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239 та від 01.12.1998р. по справі №10-271, за позовами прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська в інтересах Держави в особі ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська до ВАТ "Дніпровськпромбуд" про звернення стягнення на майно.

Перераховані відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська кошти в сумі 207014, 55 грн. складалися з 61875грн., перерахованих від продажу будинку культури "Будівельник" та 145139,55 грн., перерахованих від продажу заводу "Буддеталь".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.04 по справі №32/60 встановлено, що кошти в сумі 61875 грн. від продажу будинку культури "Будівельник" на підставі рішення арбітражного (господарського) суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справ №21-239 та від 01.12.1998р., перераховані правомірно навіть за наявності таких умов, як визнання рішенням арбітражного (господарського) суду Дніпропетровської області від 24-29.05.01 по справі №Н1/46 недійсними прилюдних торгів (аукціон) по продажу будинку культури “Будівельник”, розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Воздухофлотська 2-а, що відбулися 14.12.2000р. та повернення за постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.02 по справі №02-5/5-14/45 9Н4/4) ВАТ “Дніпровськпромбуд” будинку культури “Будівельник”.

Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.04 по справі №32/60 набрала законної сили, внаслідок чого в силу ст. 115 ГПК України є обов'язковою для виконання.

Вищезазначеними судовими рішеннями встановлено, що правочин продажу будинку культури "Будівельник" був укладений, виконаний та визнаний недійсним за участю ВАТ "Дніпровськпромбуд" ( як власника зазначеного приміщення), товарної біржі "Лідер" (організація яка проводила торги), Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська (як органу юстиції), спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" в особі Криворізької філії, (уповноваженої особи за договором) відділу державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Дніпропетровська (як органу державної виконавчої служби), Християнської Євангельської церкви “Нова Віфанія”(як покупець).

ДПІ у Ленінському районі м Дніпропетровська не мала відношення до укладання або визнання недійсним правочину продажу будинку культури "Будівельник" та розрахунків за нього.

Позивач сплачував кошти, приймаючи участь у торгах з метою придбати будинок культури "Будівельник", а не з метою сплатити за ВАТ "Дніпровськпромбуд" заборгованість іншим особам.

За умови того, що правочин продажу будинку культури "Будівельник" був укладений, виконаний та визнаний недійсним за участю ВАТ "Дніпровськпромбуд" (як первісного та теперішнього власника зазначеного приміщення), товарної біржі "Лідер" (організація яка проводила торги), Ленінського районного управління юстиції м.Дніпропетровська (як органу юстиції), спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" в особі Криворізької філії, (уповноваженої особи за договором), відділу державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Дніпропетровська (як органу державної виконавчої служби), Християнської Євангельської церкви "Нова Віфанія" (як покупець), за наявності між релігійною громадою "Християнська церква "Нова Віфанія" та ВАТ "Дніпровськпромбуд" тривалих (протягом 2001-2006 років) господарських правовідносин, щодо використання будинку культури "Будівельник", а також того, що примусова реалізація будинку культури "Будівельник" здійснювалась за судовим рішенням, яким встановлено невиконання ВАТ "Дніпровськпромбуд" своїх зобов'язань перед бюджетом, належним відповідачем за позовними вимогами релігійної громади "Християнська церква "Нова Віфанія" як вважає Прокурор, є ВАТ "Дніпровськпромбуд".

Знаючи про рішення арбітражного (господарського) суду Дніпропетровської області від 24-29.05.01 по справі №Н1/46, яким визнані недійсним прилюдні торги по продажу будинку культури "Будівельник", розташованого за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Воздухофлотська,2-а, що відбулися 14.12.2000р., та були проведені товарною біржею "Лідер" і за результатами яких переможцем визнано релігійну громаду Християнська церква "Нова Віфанія", позивач на протязі періоду по 2004 рік мав змогу звернутись до суду з позовом про стягнення сплаченої ним суми в розмірі 73500 грн.

Однак на протязі періоду з 2001 по 2004 рік позивач не звертався до суду з позовом про повернення сплачених ним коштів при придбанні будинку культури "Будівельник", продовжував використовувати зазначене приміщення для власних потреб на протязі періоду з 2001 по 2005 років, протягом 2005 р. орендував будинок культури "Будівельник" у ВАТ "Дніпровськпромбуд".

Прокурор Ленінського району м.Дніпропетровська вважає необґрунтованими та такими, що протирічать ст.ст. 22, 216, 1166, 1173, 1212 Цивільного кодексу України вимоги позивача щодо стягнення з ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, державного та місцевого бюджетів коштів, сплачених Позивачем за придбання будинку культури "Будівельник" та інших заявлених сум.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська (далі ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська) заперечує проти вимог позивача стосовно стягнення з ДПІ , а також з державного або місцевого бюджетів 73500 грн. безпідставно отриманих коштів, збитків від знецінення в сумах 66466,83 грн. та 107545,87 грн., 3% річних в сумах 7714 грн. та 3226,37 грн., моральну шкоду в сумі 1700 грн.

ДПІ стверджує, що позивачем не надано доказів наявності обставин, передбачених ч.2 ст.22 ЦК України.

ДПІ звертає увагу суду на те, що стаття ст.18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає списання з платників податків податкового боргу (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31 грудня 1999 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею, набула чинності 21.02.2001р. - у день опублікування цього закону у газеті “Урядовий Кур'єр”№33 від 21.02.01.

Податковий борг, стягнутий у примусовому порядку на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239, виник раніше ніж 31.12.99р. та існував станом на 19.10.1999р.

На день набуття чинності ст.18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”- 21.02.2001р., дії по примусовому виконанню рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239 були вже здійснені, бюджет отримав у грудні 2000р. в рахунок погашення бюджетної заборгованості ВАТ "Діпровськпромбуд" 61875 грн.

Дії по примусовому виконанню рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239, внаслідок яких бюджет отримав в погашення бюджетної заборгованості ВАТ“Дніпровськпромбуд” 61875 грн. здійснювалися до набуття чинності ст.18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, внаслідок чого питання подальшого стягнення у примусовому порядку або списання податкової заборгованості стягнутої рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239 не стосуються обставин сплати Позивачем грошових коштів на аукціоні, на якому був реалізований будинок культури “Будівельник”.

ДПІ вважає, що ствердження Позивача про погашення бюджетної заборгованості ВАТ "Дніпровськпромбуд” за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239 за його кошти не відповідає дійсності - погашення ВАТ “Дніпровськпромбуд” бюджетної заборгованості за рішенням господарського Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239 відбулося за рахунок коштів отриманих від реалізації майна, яке належало ВАТ “Дніпровськпромбуд”.

У 1999 - 2000 роках житлово - комунальна контора була структурним підрозділом ВАТ “Дніпровськпромбуд”, у зв'язку з чим і було рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.1999р. по справі №21-239 звернено стягнення в сумі 187614,56 грн. на належне ВАТ “Дніпровськпромбуд” майно в рахунок погашення заборгованості до бюджету.

У 2001 році була здійснена реорганізація ВАТ “Дніпровськпромбуд”, в результаті якої його структурний підрозділ - житлово - комунальна контора став окремою юридичною особою - дочірнім підприємством ВАТ “Дніпровськпромбуд” “Жилкомунсервіс”(код за ЄДРПОУ 01242656).

ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що протирічать ст.ст. 22, 1166,1173 Цивільного кодексу України.

ВАТ «Дніпровськпромбуд»заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 24-29.05.2001 р. по справі № Н1/46 було визнано недійсними прилюдні торги по продажу будинку культури "Будівельник" від 14.12.2000 р. в зв'язку з тим, що при проведенні торгів було порушено п.3.5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (затверджено наказом Міністерства юстиції України 68/5 від 27.10.99 та зареєстровано 02.11.99 р. за N 745/4038), тобто за місцем знаходження майна, а саме у м. Дніпропетровську, в друкованих засобах масової інформації не було опубліковане інформаційне повідомлення про торги.

Згідно з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2002 р. по справі № 02-5/5-14/45(Н4/4) у Позивача було витребуване будинок культури "Будівельник" на користь ВАТ "Дніпровськпромбуд".

У грудні 2004 р. Позивач звернувся до суду з позовом про повернення коштів у розмірі 73 500, 00 грн., які були сплачені ним за будинок культури "Будівельник", в подальшому Позивач змінив позовні вимоги та просив суд стягнути збитки з ВАТ "Дніпровськпромбуд" у розмірі 149 380, 00 грн., в тому числі моральну шкоду.

ВАТ «Дніпровськпромбуд»вважає, що на спірні правовідносини відшкодування збитків, пов'язані з вилученням за рішенням суду товару в покупця на користь третьої особи, поширюється дія ст. ст. 658, ч. 1 ст. 661 ЦК України.

Належне ВАТ "Дніпровськпромбуд" нерухоме майно було продане на прилюдних торгах державним виконавцем, а саме - в порядку примусового продажу. На зазначене майно було звернено стягнення відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", про що свідчать акт опису майна від 16.10.2000 р. та постанова про накладення арешту на нерухоме майно ВАТ "Дніпровськпромбуд" і оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2000 р., складений державним виконавцем і затверджений начальником ВДВС Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська.

Відповідно до абзацу 5 ч. 3 ст. 5 та ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" та норм Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (затверджено наказом Міністерства юстиції України 68/5 від 27.10.99 та зареєстровано 02.11.99 р. за N 745/4038) продавцем арештованого майна в виступив орган державної виконавчої служби, який і повинен на підставі ст. 661 ЦК України відшкодовувати позивачу (покупцю) понесені ним збитки.

ВАТ «Дніпровськпромбуд»звертає увагу суду на те, що після визнання недійсним прилюдних торгів по продажу будинку культури "Будівельник" від 14.12.2000р., ВДВС Ленінського районного управління юстиції м.Дніпропетровська збільшив суму боргу ВАТ "Дніпровськпромбуд" по об'єднаному виконавчому провадженню на 61 875,00 грн., що підтверджується листами ВДВС Ленінського районного управління юстиції м.Дніпропетровська від 27.08.2001р. №Д-101/1 та від 28.08.2001р. №01-9/2280. Тобто ВАТ "Дніпровськпромбуд" відновили заборгованість, яка в подальшому була сплачена в рамках об'єднаного виконавчого провадження.

ДМУЮ заперечує проти позовних вимог в огляд на наступне.

З 2004 року Міністерство юстиції України, яке діє на підставі Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого указом Президента України від 30.12.1997р. №1396/97, здійснює свої повноваження через утворені у встановленому порядку міські (міст обласного значення) управління юстиції.

Порядок створення юридичної особи регулюється Цивільним кодексом України. ДМУЮ не згоден з висновками Позивача, що є юридичною особою публічного права, яка була створена органом центральної виконавчої влади, до якого належить Міністерство юстиції України.

ДМУЮ з часу створення до 2007 року діяло на підставі Положення про районні, районні у містах, міських (міст обласного значення) управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 01.06.1998 р. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.98 за №360/2800, (Положення). На підставі Положення діяло і Ленінське районне управління юстиції м. Дніпропетровська.

Ленінське районне управління юстиції м. Дніпропетровська не відкривало виконавчого провадження, не надавало заяву до спеціалізованої організації, не зараховувало на депозитний рахунок кошти, які були отримані під час здійснення прилюдних торгів, не перераховувала за платіжним дорученням кошти з депозитного рахунку Стягувачу. Вказані дії відповідно до чинного законодавства покладаються на інший державний орган, який структурно входить до складу Міністерства юстиції України.

Відповідно до законодавства України, завдання щодо своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень, покладено на державну виконавчу службу. Дане положення закріплено у Законі України “Про державну виконавчу службу”від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР. Відповідно до ст. 2 Закону, правова основа діяльності державної виконавчої служби встановлюється Конституцією України, цим Закон, іншими законами та підзаконним нормативно-правовими акти, що прийняті на їх виконання. Ч. 5 ст. З Закону прямо визначено, що районні у містах відділи державної виконавчої служби є юридичними особами, мають розрахункові та інші рахунки в установах банків, гербову печатку.

Виконання будь яких виконавчих дій, щодо примусового виконання рішень суду здійснюється відповідно до положень Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р. № 606-Х1У, та на підставі Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. 74/5, зареєстровано Міністерством юстиції України 15.12.1999 р. за № 865/4158. Відповідно до вимог п. 11.2 Інструкції, у відділах виконавчої служби відкриваються депозитні рахунки, на які зараховуються кошти при здійснені відповідного виконавчого провадження. При наявності відповідних сум, державний виконавець готує розпорядження, яке затверджується начальником державної виконавчої служби. Перерахування відповідних сум на рахунки стягувача з депозитних рахунків здійснюється за платіжним дорученням, підписаним начальником державної виконавчої служби.

Під час проведення прилюдних торгів, на яких здійснювалась продаж нерухомого майна будинку культури «Будівельник», яке належало на праві власності ВАТ “Дніпровськпромбуд”, Позивач придбав вищезазначене майно. У 2001 р., відповідно до рішення арбітражного суду Дніпропетровської області, прилюдні торги були визнані недійсними. Відповідно до умов «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р.. зареєстровано Міністерством юстиції України 02.11.1999 р. за № 745/4038 прилюдні торги організує і проводить спеціалізована організація за заявою державної виконавчої служби. До заяви державна виконавча служба надає документи, які зазначені в п. 3.2 Тимчасового положення, відомості щодо права власності, копію технічно паспорту нерухомого майна.

Під час складання передаточного акту Ленінського районного управління юстиції, документи що стосуються відкриття та провадження виконавчих дій до Дніпропетровського міського управління юстиції не передавались. Зазначений факт свідчіть про те що права та обов'язки примусового виконання судових рішень під час ліквідації ЛРУЮ м. Дніпропетровська до ДМУЮ не переходили, і відповідно до положень ст. 104 ЦКУ правонаступництво щодо виконавчого провадження не настало.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. До ліквідації, Державна виконавча служба Ленінського управління юстиції м. Дніпропетровська була самостійною юридичною особою то відповідно до вищезазначеного, відповідає за своїми зобов'язаннями.

Позивачем не надано до суду жодного доказу стосовно того, що суми, заявлені у позові для стягнення з ДМУЮ є витратами, які Позивач зазнав у зв'язку із знищенням або пошкодженням будинку культури “Будівельник”; суми, заявлені в позові є витрати, які Позивач зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права і є доходом, який Позивач міг би отримати за звичайних обставин, якби воно не було порушене.

ДМУЮ вважає вимоги позивача необґрунтованими.

Головне Управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області пояснило суду, що на підставі розпорядження Ленінського районного управління юстиції від 29.12.2000р. №46 кошти в сумі 61875,00 грн. були перераховані на р/р в Ленінському ПІБ м.Дніпропетровська. Одержувач - Ленінське Держказначейство у м.Дніпропетровську для ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська. На підставі довідок ДПІ зазначені кошти були розподілені в рахунок погашення податків і зборів ВАТ "Дніпровськпромбуд". Відповідач посилається на ст.50 Бюджетного кодексу України, яка кореспондується з Порядком повернення платникам помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. №226, відповідно до якого повернення платникам помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) здійснюється з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.2000р. № 119 (із змінами і доповненнями), шляхом оформлення платіжних доручень на підставі відповідних документів, в тому числі податкових та інших державних органів, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків , зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень. Тобто, повернення помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) здійснюється платниками таких платежів. В даному випадку платниками платежів були ЖКК ВАТ "Дніпровськпромбуд" і "Коксобуд" (Будівельне управління ВАТ "Дніпровськпромбуд").

Вимоги позивача казначейство вважає безпідставними і не підлягаючими задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд вважає, що на спірні правовідносини відшкодування збитків, пов'язані з вилученням за рішенням суду товару в покупця на користь третьої особи, поширюється дія ст. ст. 658, ч. 1 ст. 661 ЦК України.

Належне ВАТ "Дніпровськпромбуд" нерухоме майно було продане на прилюдних торгах державним виконавцем, а саме - в порядку примусового продажу. На зазначене майно було звернено стягнення, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", про що свідчать акт опису майна від 16.10.2000 р. та постанова про накладення арешту на нерухоме майно ВАТ "Дніпровськпромбуд" і оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2000 р., складений державним виконавцем і затверджений начальником ВДВС Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська.

Згідно з абзацом 5 ч. 3 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 30.06.99 р., чинній на момент проведення прилюдних торгів), державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торгівельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту.

За таких обставин, в розумінні ч. 1 ст. 661 ЦК України, продавцем є орган державної виконавчої служби, а тому відсутні правові підстави для відшкодування збитків за рахунок ВАТ "Дніпровськпромбуд".

У разі звернення стягнення на майно боржника на підставі рішення суду, особа-боржник на стадії виконавчого провадження хоча і залишається власником майна, але не має права ним розпоряджатися. Після складання державним виконавцем акту опису майна від 16.10.2000 р. та постанови про накладення арешту на нерухоме майно ВАТ "Дніпровськпромбуд" і оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2000 р., ВАТ не брало участі у процесі реалізації арештованого майна на прилюдних торгах, а всі розпорядчі дії проводилися ВДВС Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська.

Після визнання недійсними прилюдних торгів по продажу будинку культури "Будівельник" від 14.12.2000р., ВДВС Ленінського районного управління юстиції м.Дніпропетровська збільшив суму боргу ВАТ "Дніпровськпромбуд" по об'єднаному виконавчому провадженню на 61 875,00 грн., що підтверджується листами ВДВС Ленінського районного управління юстиції м.Дніпропетровська від 27.08.2001р. №Д-101/1 та від 28.08.2001р. №01-9/2280. Тобто ВАТ "Дніпровськпромбуд" відновлена заборгованість, яка в подальшому була сплачена в рамках об'єднаного виконавчого провадження.

Виходячи з матеріалів і обставин справи, господарський суд вважає, що заявлені позивачем збитки в сумі 73500грн. завдані йому в силу рішення суду, яким продана річ вилучена у покупця, в зв'язку з чим відшкодувати покупцеві понесені збитки зобов'язаний продавець.

На спірні правовідносини відшкодування збитків, пов'язане з вилученням за рішенням суду товару в покупця на користь третьої особи, поширюється дія ст.658 та ч.1 ст.661 Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 661 ЦК України, учасниками правовідносин з відшкодування збитків є:

1.Покупець вилученого в подальшому за рішенням суду товару;

2.Продавець, який має відшкодувати покупцеві збитки;

3.Третя особа, на користь якої вилучається товар за рішенням суду.

Належне ВАТ "Дніпровськпромбуд" нерухоме майно було продане на прилюдних торгах державним виконавцем, а саме - в порядку примусового продажу.

Відповідно до абзацу 5 ч. З ст. 5 та ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" та норм Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (затверджено наказом Міністерства юстиції України 68/5 від 27.10.99 та зареєстровано 02.11.99 р. за N 745/4038) продавцем арештованого майна виступив орган державної виконавчої служби, який і повинен відшкодовувати позивачу (покупцю) понесені ним збитки. Це також випливає з вимог ст. 658 ЦК України, згідно яких право продажу товару належить власникові, крім випадків примусового продажу.

Приймаючи до уваги, що орган виконавчої служби ліквідовано, відсутня можливість відшкодування збитків за рахунок ліквідованої особи.

Суд вважає за необхідне стягнення з Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" Міністерства юстиції України 7350 грн. одержаних в якості комісійної винагороди за участь в проведенні торгів, які в подальшому були визнані недійсними.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Для застосування положень ст.625 Цивільного кодексу України у відповідачів повинно бути прострочене грошове зобов'язання перед стягувачем у порядку ст.11 Цивільного кодексу України. Такого грошового зобов'язання відповідачі не мають, в зв'язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Позивач просить стягнути 1700,00 грн. моральної шкоди. Суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в цій частині позовних вимог, тобто вина відповідачів в понесені моральної шкоди не доведена позивачем, як це передбачено ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та заперечення відповідачів проти позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачі - 2, 3, 4, 5, 6, 7 діяли в межах своїх обов'язків і повноважень в зв'язку з чим, не можуть бути визнані винними в спричиненні збитків та моральної шкоди.

Керуючись викладеним, ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" Міністерства юстиції України (01030, м.Київ, вул.Коцюбинського,12, ЄДРПОУ 30551713) на користь Релігійної громади "Християнська церква "Нова Віфанія" (49086, м.Дніпропетровськ, вул.Глєбова, 53, ЄДРПОУ 25927040) 7350,60грн. (сім тисяч триста п'ятдесят грн. 60 коп.), 102 грн. (сто дві грн. 00 коп.) державного мита; 118 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог щодо Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського Управління Юстиції провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

В позові до інших відповідачів відмовити.

Видати наказ.

Суддя М.М. Боділовська Рішення підписано 23.02.2010р.