YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Київська область

/

Вишгородський районний суд Київської області

Рішення № 82228726, 20.05.2019, Вишгородський районний суд Київської області

Дата ухвалення

20.05.2019

Номер справи

363/2898/18

Номер документу

82228726

Форма судочинства

Цивільне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

20.05.2019 Справа № 363/2898/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Чіркова Г.Є.

при секретарі Гавриленко Ю.С.

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Мироненко Н.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості", третя особа: Вишгородська районна державна адміністрація про визнання припиненим права постійного користування та визнання права користування земельною ділянкою,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою та, уточнивши позовні вимоги, просив визнати за ним право користування земельною ділянкою площею 0,6174 га для експлуатації та обслуговування власної нежитлової будівлі, що має форму багатокутника з точками від 1 до 30 та межі, що відокремлюють ділянку особистого користування ОСОБА_3 , згідно Додатку № 1 та № 2 до Висновку судового експерту за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 27/18 від 07.09.2018 року, а також виділити йому в користування для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, зі складу земельної ділянки площею 2,8880 га. з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,6174 га. відповідно до координат описаних у Додатках № 1 та № 2 до Висновку судового експерту за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 27/18 від 07.09.2018 року.

Представник позивача в суді позов підтримав та просив про його задоволення з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в суді позов підтримав та не заперечував проти його задоволення.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

02 червня 2008 року ОСОБА_3 придбав у Державного підприємства «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» нерухоме майно, а саме корпус-модуль 1, літ. «Г», 1983 р. забудови з цегли, загальною площею 1 705,9 кв.м., що складає 1/20 частину об`єкта нерухомого майна та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу нерухомого майна посвідчений 02.06.2008 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області, Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі за № 3477.

Пунктом 1.5 Договору купівлі-продажу від 02.06.2008 року передбачено, що площа земельної ділянки на якій знаходиться нерухоме майно позивача, та яка необхідна для його обслуговування орієнтовно складає 0,56 га. та буде уточнена при фактичному кадастровому обмірі при подальшому оформленні земельної ділянки в користування.

Нерухоме майно позивача розташовано на земельній ділянці площею 2,8880 га., яка відноситься до земель державної власності і передана відповідачу у постійне користування згідно Державного акту серії НОМЕР_2 від 27.01.2006 року, виданого на підставі рішень Вишгородської міської ради від 28.09.2005 року № 405 та від 28.12.2005 року № 26/3.

06.02.2009 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про відшкодування земельного податку № 2-09, за яким позивач зобов`язується відшкодовувати відповідачу земельний податок за користування земельною ділянкою площею 0,6289 га.

В подальшому, у відповідності до листа Державного підприємства «Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості» № 03-61 від 31.03.2009 року «Про погодження меж земельної ділянки та погодження на вилучення земельної ділянки з постійного користування відповідача» та на підставі Додаткової угоди № 1 від 01.04.2009 року до Договору № 2-09 від 06.02.2009 року розмір земельної ділянки було змінено на 0,6174 га., і саме за цей розмір земельної ділянки позивач відшкодовує, до сих пір, земельний податок, що підтверджується договором № 2-09 від 06.02.2009 року та додатковими угодами до нього № 1 від 01.04.2009 року, № 4 від 01.05.2016 року, а також № 5 від 06.02.2017 року

29.01.2018 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області у справі № 363/2541/17 позов ОСОБА_3 задоволено та виділено йому в нутрі 1/20 спільної часткової власності, а саме: нерухоме майно, корпус-модуль 1, літера «Г», 1983 року забудови з цегли, загальною площею 1 705,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_3 право власності в цілому на це майно. Рішення набрало законної сили.

17.05.2018 року Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради винесено рішення № 151 від 17 травня 2018 року, яким присвоєно нерухомому майну, а саме корпусу-модуль № 1, літера «Г», 1983 року забудови з цегли, загальною площею 1 705,9 кв.м. поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу № 125910677 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 25.05.2018 року державним реєстратором за позивачем зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме корпус-модуль № 1 за адресою: АДРЕСА_1.

Так, 19.03.2019 року відповідач звернувся до Київської обласної державної адміністрації щодо надання роз`яснень порядку подальшого використання ОСОБА_3 частини земельної ділянки під будівлею, що належить йому на праві власності.

Відповідно до змісту листа Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації № 06-06-1379 від 25.04.2019 року, для набуття частини земельної ділянки у користування ОСОБА_3 необхідно здійснити її поділ.

За заявою ОСОБА_3 судовим експертом ОСОБА_4 , який діє на підставі свідоцтва № 964 від 13 липня 20912 року, виданого на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, проведено земельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта № 27/18 датованого 07 вересням 2018 року, враховуючи конфігурацію, площу, щільність забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , на розгляд запропоновано наступний можливий оптимальний варіант виділення в користування земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування та експлуатації нежитлової будівлі ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , згідно якого необхідно виділити ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,6174 га з приляганням до фасадної і лівої зовнішніх меж ділянки з урахуванням площі під будівлею корпусу - модуля № 1, який викладений в дослідницькій частині даного питання та графічно у додатках № 1 та № 2 до даного висновку.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 3 ст. 78 ЗК України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; а також за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконачої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування

Відповідно до ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Частиною першою ст. 181 ЦК України, земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, віднесено до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість).

Крім того, цивільне законодавство виокремлює «складові частини речі» та «складні речі». Так, згідно ст. 187 ЦК України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Відтак, на підставі викладженого суд доходить висновку, що споруда не може бути відокремлена від земельної ділянки без їх пошкодження або істотного знецінення. Такі об`єкти є фактично складовою частиною земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 188 ЦК Укрїни, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

Отже, фактично земельну ділянку і споруду розташовану на ній слід ідентифікувати як окремі речі, які в сукупності є однією річчю, оскільки споруду неможливо використовувати без земельної ділянки, і навпаки - земельна ділянка втрачає своє функціональне призначення при зміні (знищенні) того чи іншого об`єкта нерухомості, розміщеного на ній.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 79 ЗК України та ч. 3 ст. 373 ЦК України, право власності на земельну ділянку поширюється на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту, і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відтак в системному аналізі вказаних вище норм права, суд доходить висновку, що земельна ділянка з розміщеними на ній об`єктами нерухомості є однією річчю, а об`єкт нерухомості є складовою річчю земельної ділянки.

Разом з тим, згідно ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до роз`яснень даних у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 року № 6-253цс16, зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час земельну ділянку внатурі не виділено, кадастровий номер їй не присвоєно та ця земельна ділянка площею 0,6174 га. не є сформованою в розумінні вимог ст. 79-1 ЗК України.

Однак, судом встановлено, що відповідач є користувачем земельної ділянки на підставі Державного акту серії НОМЕР_2 від 27.01.2006 року, при цьому позивач з 2008 року, тобто з моменту укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме корпус-модуля № 1, літера «Г», загальною площею 1 705,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , фактично використовує земельну ділянку площею 0,6174 га. за вказаною адресою для обслуговування приміщення розташованого на ній за що сплачує відшкодування земельного податку.

З аналізу зазначених норм права, а також в розумінні правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 року № 6-253цс16, ОСОБА_3 має право користування земельною ділянкою зазначеною вище.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтвердили, що зазначений у висновку експерта № 27/18 від 07.09.2018 року порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , склався фактично і відповідає їх інтересам.

Враховуючи наведені обставини, фактичне розташування будівель, враховуючи загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає можливим визнати за ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою площею 0,6174 га для експлуатації та обслуговування власної нежитлової будівлі, що має форму багатокутника з точками від 1 до 30 та межі, що відокремлюють ділянку особистого користування ОСОБА_3 , згідно Додатку № 1 та № 2 до Висновку судового експерту за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 27/18 від 07.09.2018 року, а також виділити йому в користування для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, зі складу земельної ділянки площею 2,8880 га. з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,6174 га. відповідно до координат описаних у Додатках № 1 та № 2 до Висновку судового експерту за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 27/18 від 07.09.2018 року.

Відтак, позов є обґрунтованим, який визнано відповідачем у повному обсязі, що є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою площею 0,6174 га., для експлуатації та обслуговування власної нежитлової будівлі ОСОБА_3 , що має форму багатокутника з точками від 1 до 30 та межі, що відокремлюють ділянку особистого користування ОСОБА_3 , згідно Додатку № 1 та № 2 до Висновку судового експерту за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 27/18 від 07.09.2018 року описуються наступним чином:

-від фасадної зовнішньої межі земельної ділянки, від точки розташованої з відступом 24,29 м. від лівої зовнішньої межі ділянки в напрямку до задньої зовнішньої межі земельної ділянки по огорожі відрізок довжиною 96,12 м.;

-поворот праворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки до огорожі відрізок довжиною 5,76 м., далі по огорожі відрізок довжиною 71,66 м.;

-поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки до кута навісу відрізок довжиною 14,36 м., далі по підпірній стіні навісу відрізок довжиною 9,34м. до точки на відстані 1,5 м. від стіни будівлі корпусу-модуля № 1;

-поворот ліворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки вздовж стіни будівлі корпусу-модуля № 1 відрізок довжиною 4,53 м.;

-поворот праворуч під кутом 45о у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки до зовнішньої стіни будівлі корпусу-модуля № 1 відрізок довжиною 2,13 м., далі по зовнішній стіні будівлі корпусу-модуля № 1 відрізок довжиною 0,24 м.;

-поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки до зовнішньої стіни будівлі корпусу-модуля № 1 відрізок довжиною 3,00 м.;

-поворот ліворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні будівлі корпусу-модуля № 1 відрізок довжиною 2,65 м.;

-поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки до зовнішньої стіни будівлі корпусу-модуля № 1 до перетину з зовнішньою стіною будівлі літ. «В» ОСОБА_5 відрізок довжиною 6,40 м.;

-поворот ліворуч під кутом 45о у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки відрізок довжиною 2,15 м.;

-поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки відрізок довжиною 2,89 м.;

-поворот праворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки відрізок довжиною 1,05 м. до бортового каменю площадки;

-поворот ліворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки по бортовому каменю довжиною 5,03 м.;

-поворот праворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки вздовж стіни будівлі відрізок довжиною 13,13 м.;

-поворот ліворуч до фасадної зовнішньої межі земельної ділянки відрізок довжиною 25,38 м. до точки розташованої з відступом 69,68 м. від лівої зовнішньої межі ділянки;

-поворот праворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки по огорожі до точки розташованої з відступом 24,29 м. від лівої зовнішньої межі ділянки відрізок довжиною 69,68 м.

Виділити ОСОБА_3 в користування для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі ОСОБА_3 , зі складу земельної ділянки площею 2,8880 га. з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,6174 га., що має форму багатокутника з точками від 1 до 30 та межі, що відокремлюють ділянку особистого користування ОСОБА_3 , згідно Додатку № 1 та № 2 до Висновку судового експерту за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 27/18 від 07.09.2018 року описуються наступним чином:

-від фасадної зовнішньої межі земельної ділянки, від точки розташованої з відступом 24,29 м. від лівої зовнішньої межі ділянки в напрямку до задньої зовнішньої межі земельної ділянки по огорожі відрізок довжиною 96,12 м.;

-поворот праворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки до огорожі відрізок довжиною 5,76 м., далі по огорожі відрізок довжиною 71,66 м.;

-поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки до кута навісу відрізок довжиною 14,36 м., далі по підпірній стіні навісу відрізок довжиною 9,34 м. до точки на відстані 1,5 м. від стіни будівлі корпусу-модуля № 1;