Ухвала суду № 82228636, 31.05.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/6626/15-к

Провадження № 1-о/359/1/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2019 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі суду присяжних:

головуючого судді Вознюка С.М., судді Журавського В.В., присяжних: Білошицької В.І., Ткача Б.Г., Ільчишиної А.М.,

при секретарі Петровій Я.А.,

за участю прокурора Потапової Г.М., засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шостенко О.І., запасних присяжних: Очеретяної І.В., Мамайсура В.О.,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Житомирською установою виконання покарань (№8), заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського міського суду від 08.08.2000 року, ухваленого відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нижній Новгород (Російська Федерація), засудженого до довічного позбавлення волі,

розглянувши заяву прокурора прокуратури м. Києва Потапової Галини Михайлівни про відвід суддів суду присяжних Вознюка Сергія Михайловича та Журавського Віталія Вікторовича, а також усунення від подальшої участі присяжних Білошицької Валентини Іванівни, Ткача Бориса Григоровича та Ільчишиної Анни Михайлівни, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться вищезазначена заява засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського міського суду від 08.08.2000 року.

Під час розгляду даної справи, у судовому засіданні 31.05.2019 року, прокурор Потапова Г.М. звернулася до суду із заявою про відвід суддів суду присяжних Вознюка С.М. та Журавського В.В., а також про усунення від подальшої участі присяжних Білошицької В.І., Ткача Б.Г. та Ільчишиної А.М. Вказану заяву обґрунтовує тим, що у судовому засіданні 13.05.2019 року захисником засудженого ОСОБА_1 - адвокатом Шостенко О.І. заявлено клопотання про здійснення виклику в судове засідання свідків, зокрема громадянку ОСОБА_4 Без виходу в нарадчу кімнату судом присяжних вказане клопотання задоволено. Разом з тим 29.01.2019 року адвокатом Шостенко О.І. вже заявлялось аналогічне клопотання про виклик громадянки ОСОБА_4 для її допиту в якості свідка, та судом присяжних було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, у зв`язку з тим, що зазначений свідок не допитувався під час досудового слідства в кримінальній справі № 61-952 і покази останньої не можуть бути нововиявленими обставинами в розумінні ч. 2 ст. 459 КПК України. Тобто приймаючи 13.05.2019 року рішення про задоволення клопотання сторони захисту про допит свідка ОСОБА_4 , суд та присяжні прийняли абсолютно протилежне рішення попередньому. На думку прокурора, суд та присяжні, в результаті незаконного впливу з боку адвоката Шостенко О.І. втратив неупередженість та прийняв незаконне рішення у виді задоволення клопотання захисника про виклик та допит свідка ОСОБА_4 Крім того, прокурор вважає, що адвокат Шостенко О.І. своїми необґрунтованими доводами, які зазначаються у її клопотаннях про направлення справи за підсудністю до Верховного суду України від 27.02.2019 року, а також у клопотанні про визнання доказів недопустимими, у зв`язку з очевидною недопустимістю від 14.11.2018 року, незаконно вплинула на суд присяжних, внаслідок чого судді та присяжні втратили неупередженість та прийняли незаконні рішення, всупереч вимогам кримінального процесуального кодексу України, задовольнивши зазначені клопотання сторони захисту. У зв`язку із вказаними обставинами, в прокурора є сумніви в об`єктивності та неупередженості професійних суддів та присяжних в ході розгляду вказаної заяви та законності прийняття рішення по суті справи. Зазначені обставини прокурор розцінює як наявність інших обставин, які викликають сумнів в неупередженості суду присяжних. Тому, згідно з ст. ст. 75, 80, 390 КПК України вищезазначені обставини виключать участь суду присяжних. Враховуючи викладене, прокурор Потапова Г.М. просила усунути від подальшої участі в судовому розгляді даної заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського міського суду від 08.08.2000 року щодо засудженого ОСОБА_1 присяжних: Білошицьку В.І., Ткача Б.Г. та Ільчишину А.М., а також відвести від подальшого судового розгляду даної заяви суддів Вознюка С.М. та Журавського В.В., та включити до розгляду справи запасних присяжних.

Адвокат Шостенко О.І. заперечувала проти задоволення заяви прокурора про відвід суду присяжних, зазначивши про її необґрунтованість та безпідставність. Додала, що підстави зазначені у заяві прокурора є надуманими, не відповідають дійсності та такими, що суперечать вимогам КПК України. Як вбачається із заяви про відвід, прокурор самостійно, на власний розсуд, надала оцінку її діям як злочинним, зазначивши, що вона якимось чином впливає на суд присяжних, що має наслідком прийняття судом присяжних рішень про задоволення її клопотань, заявлених в ході судового розгляду. Разом з тим, такі висловлювання з боку прокурора є некоректними та голослівними. Всі заявлені в ході судового розгляду даної заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського міського суду від 08.08.2000 року, клопотання сторони захисту є законними, належним чином вмотивованими та обґрунтованими. Крім того, зазначила, що відповідно до вимог КПК України, учасники судового провадження мають право повторно заявляти аналогічні клопотання, однак з інших підстав. Як вбачається зі змісту клопотання, поданого нею в судовому засіданні 13.05.2019 року про допит в якості свідка, зокрема громадянки ОСОБА_4 , воно заявлено з інших підстав ніж попереднє клопотання. З огляду на викладене, адвокат Шостенко О.І. просила відмовити у задоволенні вказаної заяви про відвід суду присяжних, у зв`язку з відсутність підстав для відводу, передбачених вимогами КПК України.

Засуджений ОСОБА_1 також заперечував проти задоволення заяви прокурора про відвід суду присяжних, зазначивши, що підстави для відводу зводиться до її незгоди із законністю рішень, прийнятих судом присяжних в ході судового розгляду даного провадження. Процесуальні дії суду та судові рішення підлягають оскарженню в передбаченому процесуальним законодавством порядку, незгода з прийнятим судовим рішенням не є підставою для відводу суду. З огляду на зазначене, засуджений ОСОБА_1 просив суд відмовити у задоволенні даної заяви, посилаючись на її безпідставність.

Суд присяжних, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, вивчивши мотиви заяви про відвід суду присяжних, приходить до наступного висновку.

Так, важливою процесуальною гарантією реалізації права кожної людини на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом у кримінальному провадженні України є інститут відводів (самовідводів) професійних суддів і присяжних, який являє собою сукупність процесуальних норм, що передбачають ініціювання та вирішення питання про недопущення судді, присяжного до участі або усунення його від участі в кримінальному провадженні за наявності обставин, що виключають таку участь.

Відповідно до положень ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст. 75 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя або присяжний зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

Частина 1 ст. 75 КПК України встановлює вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Зі змісту ст. 75 КПК України слідує, що гарантією об`єктивності розгляду справи є відсутність особистої прямої чи опосередкованої заінтересованості судді, суддів, присяжних у вирішенні справи, а також відсутності інших обставин, що викликають сумнів у їх об`єктивності.

При цьому п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України зазначаючи на наявність інших обставин, які можуть викликати обґрунтовані сумніви в неупередженості слідчого судді, судді або присяжного, і наявність яких в такому випадку законодавцем пов`язана із необхідністю задовольнити заяву про відвід або самовідвід судді, не розкриває самого поняття "інші обставини".

Тому, поняття "інші обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у його неупередженості" є оціночними, їх використання залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. "об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття".

Принципи, застосовні при визначенні того, чи може "суд" вважатися "незалежним і неупередженим", так само застосовуються до професійних суддів і до присяжних ("Хольм проти Швеції", п. 30).

Також, як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 9 КПК України, є обов`язковою для застосування під час здійснення кримінального провадження, найважливішим питанням здійснення правосуддя незалежним, неупередженим та безстороннім судом є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість в демократичному суспільстві. При наданні оцінки безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти.

В ряді рішень ЄСПЛ: "Гаусшильдт проти Данії", "Мироненко і Мартиненко проти України", "П`єрсак проти Бельгії", "Фей проти Австрії", "Бочан проти України", зазначено, що існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. При цьому вирішується питання, чи дозволяють певні факти, які можливо перевірити, незалежно від поведінки судді, поставити під сумнів його неупередженість і чи можуть ці побоювання сторони вважатися об`єктивно обґрунтованими. Обов`язкового встановлення доказів, які б свідчили про реальний прояв суддею заінтересованості в остаточному рішенні по справі або про його намір не об`єктивно його вирішити не потрібно, достатньо вже того, що є підстави допускати можливим прояв його неупередженості, навіть коли суб`єктом це не усвідомлюється.

При цьому, в п. 105 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування".

Під час вирішення Європейським судом з прав людини справи "Білуха проти України" було також підкреслено, що у кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. При цьому ЄСПЛ застерігає, що навіть самі лише сумніви "розсудливого спостерігача" в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд ("Ферантелі та Сантанджело проти Італії", "Хаусчілдт проти Данії", "Ветштайн проти Швейцарії").

Зі змісту заяви прокурора слідує, що заявлений відвід суду присяжних фактично зводиться до незгоди прокурора з процесуальними діями та рішеннями, ухваленими складом суду присяжних під час проведення судового розгляду зазначеного кримінального провадження, та виражають її особисте ставлення до складу суду.

Суд присяжних вважає, що наведені в заяві вищезазначені підстави відводу складу суду присяжних не викликають сумнівів у його неупередженості в результатах розгляду даного провадження. Можливі допущені порушення, на думку прокурора, судом присяжних норм кримінального процесуального права при розгляді заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського міського суду від 08.08.2000 року, може бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційній інстанції, однак не може бути оцінено судом присяжних під час розгляду заяви про відвід.

Таким чином, підстави, якими прокурор обґрунтовує необхідність відводу складу суду присяжних, не свідчать про існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості суду присяжних. Однак, суд присяжних приймає до уваги, що викладені у заяві про відвід обставини об`єктивно могли викликати у прокурора сумніви щодо неупередженості складу суду присяжних.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, жодний факт, яким створюється навіть підозра у втручанні у процес правосуддя, не повинен мати місця. Сам факт недовіри особи може створити враження необ`єктивності та упередженості судді при розгляді справи, а відтак в майбутньому стане причиною недовіри до об`єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі та сумніву щодо реалізації права особи на справедливий судовий розгляд.

Під час розгляду справи суд має бути безстороннім і незалежним, не повинен виявляти будь-яку упередженість та особливі переконання, чітко дотримуватися вимог закону. Але, у зв`язку з вказаними обставинами, сторони по справі можуть поставити під сумнів законність дій судді, присяжних і неупередженість суду. Неупередженість є необхідною умовою виконанням суддею своїх обов`язків.

Як слідує зі змісту заяви прокурора про відвід суду присяжних, остання вважає, що причиною задоволення судом присяжних клопотань сторони захисту, заявлених в ході судового розгляду, про виклик та допит в якості свідка, серед інших громадянки ОСОБА_4 ., від 13.05.2019 року, про направлення справи за підсудністю до Верховного суду України від 27.02.2019 року, а також клопотання про визнання доказів недопустимими, у зв`язку з очевидною недопустимістю від 14.11.2018 року, стало те, що захисник засудженого - адвокат Шостенко О.І. своїми необґрунтованими доводами, які зазначалися у вказаних клопотаннях, незаконно вплинула на суд присяжних, внаслідок чого як професійні судді, так і присяжні, втратили неупередженість та прийняли незаконні рішення, всупереч вимогам КПК України. Крім того, на думку прокурора, адвокат Шостенко О.І., прагнучи ввести в оману суд присяжних, у своїх вищезазначених клопотаннях, свідомо вириває із контексту "зручні" норми процесуального права з метою прийняти рішення на свою користь.

Ці обставини, на думку суду присяжних, свідчать про те, що у прокурора сформувалася негативна думку щодо того, що суд присяжних втратив свою неупередженість та зайняв позицію сторони захисту.

Отже, виходячи з вищевикладеного, та тверджень прокурора Потапової Г.М., яка повідомила суд про наявність у неї недовіри суддям та присяжним, суд присяжних, вважає що у стороннього спостерігача може скластися враження про упередженість суду присяжних під час розгляду даної справи.

Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді справи має забезпечуватися суб`єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь-які побоювання у безсторонності суду. Кожна зі сторін вправі сподіватися на об`єктивне рішення у справі. Підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб`єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

Таким чином, як свідчить практика Європейського суду з прав людини заява про відвід судді має бути задоволена, якщо сторона має сумнів у безсторонності останнього, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

Враховуючи, що стороною обвинувачення висловлено недовіру складу суду присяжних, оскільки існують сумніви щодо його неупередженості при розгляді зазначеного провадження, тому з метою виключення будь-яких сумнівів учасників процесу в об`єктивності, неупередженості, законності та обґрунтованості вирішення справи, а відтак і правосудності судового рішення, з метою гарантування виключення будь-якого сумніву з боку заявника стосовно безсторонності суддів та присяжних, недопущення в подальшому невірного сприйняття сторонами рішення суду, а також для забезпечення ефективності розгляду даної справи, суд присяжних вважає за необхідне задовольнити заяву про відвід, та відвести суддів Вознюка С.М. та Журавського В.В., а також присяжних Білощицьку В.І., Ткача Б.Г. і Ільчишину А.М. від подальшого розгляду заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського міського суду від 08.08.2000 року.

Разом з тим, заява прокурора Потапової Г.М., в частині усунення від подальшої участі присяжних Білошицької В.І., Ткача Б.Г. та Ільчишої А.М. задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Так, системний аналіз положень, закріплених в КПК України свідчить про те, що у кримінальному процесуальному законодавстві передбачено два різні інститути, які регулюють порядок припинення повноважень присяжного у конкретній справі, а саме шляхом усунення присяжного від подальшої участі в кримінальному провадженні, відповідно до вимог ст. 390 КПК України, та його відвід (самовідвід), який регулюється главою 3 § 6 "Відводи".

Відповідно до ч. 2 ст. 390 КПК України присяжний може бути усунений від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження за ініціативою головуючого рішенням більшості від складу суду присяжних, яке приймається в нарадчій кімнаті та оформлюється вмотивованою ухвалою. Тобто згідно закріпленого у даній статті процесуального порядку усунення присяжного, останній може бути усунений від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження лише за ініціативою головуючого, а не прокурора.

Таким чином, наявність вищевказаних правових норм, та того факту, що судом присяжних було розглянуто вищезазначену заяву прокурора, за результатами розгляду якої прийнято рішення про відвід складу суду присяжних як професійних суддів, так і присяжних, то будь-яких підстав для задоволення заяви прокурора, в частині усунення присяжних від подальшої участі у розгляді даного провадження, немає.

Крім того, відповідно до п. 23 ст. 3 КПК України, присяжний це також суддя.

У ч. 3, ч. 4 ст. 82 КПК України зазначено, що у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) одного чи кількох суддів із складу суду або всього складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведених суддів із заміною останніх іншими суддями або іншим складом суддів. Слідчий суддя, суддя (судді), на розгляд яких передається кримінальне провадження або справа, визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом присяжних прийнято рішення про відвід всього складу суду присяжних, обґрунтування якого наведено вище, будь-які підстави для включення до розгляду справи запасних присяжних, відсутні, оскільки новий складу суду визначається виключно в порядку, закріпленому в ст. 35 КПК України.

З огляду на це суд присяжних вважає, що заява прокурора про відвід суддів суду присяжних та усунення від подальшої присяжних підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 80, 376, 390, 466, п. 8 Перехідних положень КПК України, суд присяжних

п о с т а н о в и в :

Заяву прокурора прокуратури м. Києва Потапової Галини Михайлівни про відвід суддів суду присяжних Вознюка Сергія Михайловича та Журавського Віталія Вікторовича, а також усунення від подальшої участі присяжних Білощицької Валентини Іванівни , Ткача Бориса Григоровича та Ільчишиної Анни Михайлівни, - задовольнити частково.

Відвести суддів Вознюка Сергія Михайловича та Журавського Віталія Вікторовича, а також присяжних Білощицьку Валентину Іванівну, Ткача Бориса Григоровича і Ільчишину Анну Михайлівну від подальшого розгляду заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського міського суду від 08.08.2000 року (справа №359/6626/15-к, провадження №1-о/359/1/2019).

Передати матеріали судової справи до канцелярії суду для визначення складу суду в порядку, визначеному ст. 35 КПК України.

Ухвала суду присяжних окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду оголошено 05.06.2019 року.

Головуючий С.М.Вознюк

Суддя: В.В.Журавський

Присяжні: В.І.Білощицька

Б.Г.Ткач

А.М.Ільчишина