Рішення № 82227615, 28.05.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/16543/17

Провадження № 2/263/19/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2019 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко О.А.,

за участю секретаря Шпичак Є.М.,

розглянувши у судовому засіданні у місті Маріуполі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Державний реєстратор - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 18 грудня 2017 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного реєстратора - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, третя особа ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно та поновлення запису про право власності.

На обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 12 травня 2009 року державним реєстратором речових прав на нерухоме майно здійснено реєстрацію 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 на підставі мирової угоди від 06 квітня 2009 року 2-257/2008, яка укладена між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , у рахунок погашення ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 250000 грн. передала батьку ОСОБА_2 право власності на свою 1/3 частину спірної квартири. 21 січня 2013 року Апеляційним судом Донецької області скасував ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області, якою затверджено мирову угоду № 2-257/2008 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , цивільну справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Після, рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 вересня 2013 року у справі № 2-257/2008 відмовлено у затверджені мирової угоди, та стягнуто із ОСОБА_5 250000 грн. на користь ОСОБА_2 , а також 3046,46 грн. на користь ОСОБА_6 З ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 є спадкоємцем, після смерті ОСОБА_6 Наразі у виконавчий службі перебуває три виконавчих провадження про стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 більше 225000 грн., які після заміни стягувача стягуються на користь ОСОБА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у добровільному порядку відмовляються скасувати реєстрацію із 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 назад на ОСОБА_5 , тому у випадку скасування реєстрації за рішенням суду у реєстрі права власності на нерухоме майно буде поновлений попередній запис щодо права власності ОСОБА_5 на 1/3 частину, що дозволить скасувати цю частину та погасити частину боргу. Державна реєстрація від 12 травня 2009 року права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , на підставі мирової угоди від 06 квітня 2009 року № 2-257/2008, після скасування мирової угоди є незаконною та підлягає скасуванню, у зв`язку із поновленням права власності на цю 1/3 частину квартири на ОСОБА_7 На підставі викладеного, позивач просить суд зобов`язати державного реєстратора речових прав на нерухоме майно скасувати рішення державного реєстратора від 12 травня 2009 року про реєстрацію 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 , на підставі мирової угоди від 06 квітня 2009 року та поновити запис про право власності на цю 1/3 частину на ОСОБА_8 .

Згідно з протоколом розподілу справ автоматизованою системою документообігу в суді від 18 грудня 2017 року вказана справа визначена до розгляду судді Степановій С.В.

Розпорядженням від 03 січня 2018 року № 20 призначений повторний автоматичний розподіл справи у зв`язку із відрядженням судді ОСОБА_9 до іншого суду, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Відповідно до протоколу повторного розподілу справ автоматизованою системою документообігу в суді від 03 січня 2018 року, вказана цивільна справа визначена до розгляду судді Кір`яковій Н.П.

Ухвалою суду Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 січня 2018 року вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

20 лютого 2018 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій остання просила замінити третю особу ОСОБА_10 на співвідповідача та відповідача Державний реєстратор - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно замінити на третю особу, а також скасувати рішення державного реєстратора від 12 травня 2009 року про реєстрацію 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 на підставі мирової угоди від 06 квітня 2009 року № 2-257/2008, визнати за ОСОБА_11 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , призначити уповноважену особу для подачі заяви державному реєстратору про внесення змін до державного реєстру відносно реєстрації права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_11

29 березня 2018 року ухвалою суду Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області скасований арешт з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 , який накладений ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 січня 2018 року.

Розпорядженням від 18 жовтня 2018 року № 329 призначений повторний автоматичний розподіл справи у зв`язку із досягненням ОСОБА_12 65 років, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Відповідно до протоколу повторного розподілу справ автоматизованою системою документообігу в суді від 18 жовтня 2018 року, вказана цивільна справа визначена до розгляду судді Шевченко О.А.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 жовтня 2018 року вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження, призначено підготовчі судові засідання. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено вказану цивільну справу до судового розгляду по суті.

26 листопада 2018 року від представника третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили. Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. 22 січня 2018 року до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно звернувся представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_13 із заявою від 22 січня 2018 року про накладення обтяження на 1/3 частину об`єкту нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2 , на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 15 січня 2018 року № 263/16543/17. На підставі даної заяви, та керуючись ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 01 лютого 2018 року державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію обтяжень даного об`єкту. 13 квітня 2018 року до відділу державної реєстрації звернувся представник суду за довіреністю ОСОБА_14 із заявою від 13 квітня 2018 року № 27720364 про припинення вищезазначеного обтяження на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 березня 2018 року № 263/16543/17 та із заявою про припинення права власності на 1/3 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ухвали Апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2013 року № 2-257/2008. Згідно із заявам, та керуючись ч. 2, ст. 26, ч. 2 статті 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор прийняв рішення від 13 квітня 2018 року № 40623333 про припинення обтяження на 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_2 та рішення від 13 квітня 2018 року № 40624515 про скасування права власності. Щодо заявлених позовних вимог стосовно визнання права власності, зазначає, що порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав. Статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає повноваження суб`єктів державної реєстрації прав, а саме: забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав: взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ. Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тож, виходячи з вищезазначеного, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, як суб`єкт державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, не маг повноважень вирішувати питання щодо визнання права власності. Справу просив розглядати без участі представника, розгляд справи по суті залишив на розсуд суду та просив прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства, та з урахуванням письмових пояснень.

Представник позивача та позивача надали заяву про розгляд справи без їх участі за наявними документами у матеріалах справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_15 - надав заяву про розгляд справи без його участі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом у відповідності до положень ЦПК України, у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, учасникам справи роз`яснено зміст ст. ст. 12, 13, 42, 49 цього Кодексу, наслідки вчинення та не вчинення процесуальних дій.

Судом установлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 грудня 2017 року № 107636905 ОСОБА_16 належить 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 на праві приватної спільної власності, а ОСОБА_2 належить 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 на праві приватної спільної власності; підставою виникнення права власності у ОСОБА_2 є мирова угода від 06 квітня 2009 року № 2-257/2008.

Рішенням Жовтневого районного суду Донецької міста Маріуполя області від 30 вересня 2013 року із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 стягнуто суму боргу у розмірі 250000 грн., витрати по сплаті судовго збору у розмірі 1700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., а також із ОСОБА_5 стягнуто на користь ОСОБА_6 суму 3% річних у розмірі 3046,46 грн.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2013 року ухвалу Жовтневого районного суду Донецької міста Маріуполя області від 06 квітня 2009 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до роздруківки із автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що на примусовому виконання Центрального ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області відкриті виконавчі провадження, а саме: № 32796492, № 34872888, №47662303.

З листа від 28 квітня 2015 року № 181-01/16, виданого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Сахової М.А., вбачається, що у її провадженні перебуває заведена спадкова справа №14/2015, що заведена після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , єдиним спадкоємцем є ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з основних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Статтею ст. 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, державний реєстратор здійснюючи державну реєстрацію права власності 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 на ОСОБА_2 , на підставі мирової угоди від 06 квітня 2009 року № 2-257/2008, діяв відповідно до вимог закону.

До повноважень фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не відноситься питання проведення реєстрації або ж її скасування на нерухоме майно, тому вони є не належними відповідачами у справі, у зв`язку з чим вимога про скасування рішення державного реєстратора від 12 травня 2009 року про реєстрацію 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 на підставі мирової угоди від 06 квітня 2009 року № 2-257/2008 задоволенню не підлягає.

Крім того, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод /1950р./ ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97ВР, зокрема, ст.1 Першого протоколу до неї /1952р./ передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватись своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користування майно відповідно до загальних інтересів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу,який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Нормою ст. 16 ЦК України, зазначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Щодо вимоги про визнання за ОСОБА_11 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , то суд керуються приписами ст. 392 ЦПК України про те, що лише власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, оскільки позивач не наділена повноваженнями на захист права власності у цій справі, тому і вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що правовими підставами для державної реєстрації є відповідне рішення суду або його скасування.

Отже у разі добровільного не проведення реєстрації права власності на попереднього власника зацікавлена особа не позбавлена права оспорити саме дії або бездіяльність державного реєстратора, з цих підстав позовні вимоги не заявлялись.

Щодо вимог про призначення уповноваженої особи для подачі заяви державному реєстратору про внесення змін до державного реєстру відносно реєстрації права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_11 , то вона не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки така в силу ст. 26 Закону Україну «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» призначається у разі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, якій не відноситься до даного випадку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з урахуванням результату розгляду справи судові витрати позивача у вигляді судового збору необхідно віднести за її рахунок.

Керуючись ст. ст. 317, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 144, 158, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Державний реєстратор - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_17 , ІПН НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_18 , ІПН НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридична адреса: пр. Миру, 114, м. Маріуполь, Донецька область, засоби зв`язку - ( 0629 ) 52-80-26.

Повний текст рішення виготовлено 06.06.2019 року.

Суддя О.А.Шевченко