Ухвала суду № 82227189, 06.06.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/8272/19

Провадження №1-кс/263/4503/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Хараджа Н.В., розглянувши матеріали клопотання прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №1 Черноштан В.Є. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42018051290000143 від 30 липня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч.3 ст. 197-1 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №1 Черноштан В.Є. звернулась до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з клопотанням, про накладення арешту на кіоск, об`єкт житлової нерухомості, площею 13 квадратних метрів, розташований за адресою: м. Маріуполь, пр . Миру , 87в, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Азовтенгрі» із забороною його відчуження у будь-який спосіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що невстановленими особами за попередньою змовою групою осіб зі суб`єктами господарювання шляхом зловживання владою або службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди всупереч громадським інтересам здійснено реєстрацію права власності на кіоски, нежитлові будівлі, торгівельні павільйони на підставі документів, які викликають сумнів у їх справжності, а саме: рішення колегій районних адміністрацій про присвоєння адрес відповідним об`єктам, які фактично ніколи не приймались, а також декларації про готовність об`єктів до експлуатації, деякі з яких нібито видавались на підставі договорів оренди земельних ділянок, які фактично міською радою ніколи не укладались, що призвело до самовільного зайняття земельних ділянок та самовільного будівництва та заподіянню шкоди правам, інтересам територіальної громади в особі Маріупольської міської ради, тощо.

28.03.2019спільно зі спеціалістами Маріупольської міської ради проведений огляд місця події - об`єкта нерухомого майна (кіоск, площею 13,98 квадратних метр), розташованого у Центральному районі м. Маріуполь, на обочині проїзної частини, навпроти будинку №83 по пр. Миру. В ході огляду встановлено, що за вказаною адресою знаходиться кіоск, який відноситься до тимчасової споруди (відсутність фундаменту, виконана споруда з полегшених конструкцій).

Так, 28.08.2018 державним реєстратором Державного підприємства «Київоблреклама» Київської області Скоріною О.М. прийнято рішення №42807995 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на кіоск, загальною площею 13 квадратних метрів, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Об`єкту нерухомості присвоєно реєстраційний номер 1634691714123.

Підставою для державної реєстрації права власності на новостворене майно стала заява ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2018 а також документи, подані останньою для державної реєстрації, а саме: Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 30.10.2012 №ДЦ 14212304632; відомості про земельну ділянку; копія договору про спільну діяльність №07122012/м від 17.07.2012, копія Технічного паспорту на громадський будинок (кіоск) від 23.05.2018.

Водночас, в ході розслідування кримінального провадження було отримано інформацію з Маріупольської міської ради, відповідно до якої в документах фонду Центральної (Жовтневої) районної адміністрації Маріупольської міської ради немає прийнятого рішення щодо надання поштової адреси відносно нерухомого майна ( АДРЕСА_1 ), що належить ОСОБА_1 , до порядку денного не входило і не вирішувалося.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,0006 га від 05.08.2014 встановлено, що вказана земельна ділянка комунальної власності знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Маріупольській міській раді. Цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування зупинного навісу в комплексі з торговим кіоском). 05.08.2014 зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ «Фенікс» (ЄДРПОУ 13516596).

Вказані факти свідчать про відсутність вказаної ОСОБА_1 адреси, а саме: АДРЕСА_1 .

Крім того, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухомий об`єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі декларації про готовність до експлуатації ДЦ 14212304632 від 30.10.2012. Право власності на об`єкт нерухомості зареєстровано 28.08.2018 державним реєстратором ДП «Київоблреклама» Київської області Скоріною О.М. прийнято рішення та об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно присвоєно реєстраційний номер 1634691714123.

При цьому, при перевірці встановлено, що зазначена вище декларація, на підставі якої державний реєстратор здійснив державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, не внесена до Єдиного реєстру документів та не зареєстрована в порядку, встановленому та затвердженому Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 №92.

Відомості щодо декларації про готовність об`єкту, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1, відсутні.

Таким чином, відповідні документи, подані ОСОБА_1 при реєстрації права власності не мають юридичної сили.

Крім того, в ході розслідування на запит прокурора отримано інформацію з виконкому Маріупольської міської ради про те, що заяви від суб`єктів господарювання з питання надання дозволу на розробку технічної документації та затвердження технічної документації на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, до управління земельних відносин (землеустрою) департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради не надходили та вказана земельна ділянка не виділялась та не надавалась у користування.

Як встановлено в ході досудового розслідування, ОСОБА_1 взагалі не додала до заяви про реєстрацію прав власності на нерухоме майно рішення Центральної (Жовтневої) районної адміністрації про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна.

За таких обставин, відсутність рішення про присвоєння поштової адреси, відсутність декларації про готовність об`єкту до експлуатації свідчить про фактичну безпідставну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 з боку державного реєстратора, що порушує правовий порядок регулювання відносин у сфері права власності.

У подальшому, ОСОБА_1 20.09.2018 за договором купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за №1865) продала кіоск, площею 13 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка площею 0,0006 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ), а саме об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1634691714123 ОСОБА_2 .

Того ж дня приватним нотаріусом Слащевим А.Г. на підставі даного договору купівлі-продажу прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на кіоск за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В свою чергу, ОСОБА_2 07.02.2019 за договором купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за №183) продала кіоск, площею 13 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка площею 0,0006 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ), а саме об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1634691714123 ТОВ «АЗОВТЕНГРІ».

Того ж дня приватним нотаріусом Слащеним А.Г. на підставі даного договору купівлі-продажу прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на кіоск за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «АЗОВТЕНГРІ» та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Маріупольська міської ради під час досудового розслідування повідомили що згідно з даними Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, інформація про реєстрацію декларацій про готовність об`єкта до експлуатації №ДЦ 14212304632 від 30.10.2012 будівництво нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.

Постановою про залучення речових доказів від 11.03.2019 об`єкт нерухомого майн - кіоск, площею 13 квадратних метрів, розташована за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42019051290000019 з метою накладення арешту та проведення у подальшому будівельно-технічної експертизи.

Ознайомившись з клопотанням, приходжу до наступних висновків.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з ч.2ст.172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, і згідно ч.1 ст.131 КПК України застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Крім того, згідно п.2.6 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 07.02.2014 року «Про узагальнення судової практики розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» вбачається, що арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб. Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

В той же час згідно ч. 2,3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому з поданого клопотання відсутні докази повідомлення посадовій особі ТОВ «АЗОВТЕНГРІ» про підозру по вказаному кримінальному провадженню, докази неможливості збереження вказаного майна.

Також слідчим зазначено, що метою даного арешту майна зокрема є проведення експертизи, проте відповідної постанови про її призначення, як на обґрунтування зазначеного, не надано.

Слідчим не обґрунтоване яке саме значення як речовий доказ має вказаний кіоск та як він може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, досудове розслідування якого, в свою чергу, проводиться за фактами самовільного будівництва та підроблення документів.

Крім того, постановою слідчого від 11.03.2019 року речовими доказами визнані тимчасові споруди, зокрема споруда, розташована за адресою: м. Маріуполь, пр. Миру , 87в, в той час як прокурор просить накласти арешт на об`єкт житлової нерухомості за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Враховуючи вищевикладене слідчий суддя не знаходить підстав для накладення арешту на зазначене майно та повертає зазначене клопотання прокурору для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 171, 172 КПК України, суддя, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №1 Черноштан В.Є. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42018051290000143 від 30 липня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч.3 ст. 197-1 КК України, повернути, встановивши строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Н.В. Хараджа