Рішення № 82224938, 05.06.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/1967/19

Провадження № 2/500/1910/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Пащенко Т.П.,

при секретарі - Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Ізмаїльська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Ізмаїльська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна, посилаючись на те, що 25.07.2002 року Ізмаїльським міським судом з метою забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 була винесена ухвала про накладення арешту на домоволодіння АДРЕСА_1 . 26.07.2002 року Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, згідно діючої на той час процедури, вказана ухвала була виконана фактично - накладений арешт, реєстраційний номер обтяження 8206303. Вказаний арешт був накладений судом на будинок виходячи з того, що він належить ОСОБА_4 . Проте, вказаний житловий будинок належить позивачам по справі на підставі договору купівлі-продажу будинку від 13.08.1999 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори, реєстр №4/5426. 13.09.1999 року зазначений будинок був зареєстрований за позивачами в рівних частках. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що наявність арешту порушує права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як власників по безперешкодному розпорядженню своєю власністю, вважає, що є підстави зняття існуючого арешту на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Позивачі в судове засідання не з`явилися, сповіщені належним чином. Представник позивачів надав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, просив розглядати справу у його відсутність та відсутність позивачів, не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, сповіщений про час та дату судового розгляду належним чином через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області https://iz.od.court.gov.ua/sud1510/, причини неявки суду не повідомив, відзив проти позовних вимог не надав, тому суд відповідно до ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи позивачів.

Представник Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області в судове засідання не з`явилася, сповіщена належним чином, надала суду заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутність, не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.80 ЦПК України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення заявлених вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1,2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст.15,16 ЦК України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є власниками житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу будинку серії АВВ №904548 від 13.08.1999 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної конторою Єфіменко М.Д. (а.с.5).

Ухвалою Ізмаїльського міського суду від 25.07.2002 року з метою забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 накладено арешт на домоволодіння АДРЕСА_1 , належне ОСОБА_4 (а.с.4).

Позивачі не можуть звернутися до Ізмаїльської державної нотаріальної контори з заявою щодо припинення обтяження (заборони) на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 оскільки вони не були та не є суб`єктом вказаних правовідносин.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.03.2019 року №159371253 (а.с.6) було виявлено обтяження на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підставою виникнення обтяження є ухвала Ізмаїльського міського суду від 25.07.2002 року (а.с.6).

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п.1.5. вказаного вище Положення, Реєстраторами Реєстру заборон (далі - Реєстратор) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів та слідчих органів та постанови про арешт майна боржника органів державної виконавчої служби та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон.

Пунктом 2.1 Положення було визначено вичерпний перелік підстав для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна, а саме: накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об`єкта нерухомого майна, що подається: державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв`язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна; судами (крім третейських судів) і слідчими органами - у зв`язку з накладенням ними арешту на об`єкти нерухомого майна /звільненням з-під арешту/; органами державної виконавчої служби - у зв`язку з накладенням ними арешту на об`єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту/.

З 01.01.2013 року відповідно до ст.8, ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень», п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до ст.73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

При цьому, згідно з п. 78 зазначеного Порядку, державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.312 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Таким чином, заборона відчуження житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності позивачам по справі, порушує їх права та законні інтереси, оскільки унеможливлює повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Враховуючи те, що нотаріус, як реєстратор не має визначених законодавством підстав для зняття за заявою позивачів заборони на відчуження об`єктів нерухомого майна, позивачі позбавлені можливості реалізувати своє право власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту, спосіб.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову та зняття арешту з житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Ізмаїльського міського суду від 25.07.2002 року та вилучити відповідний запис про дане обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Керуючись ст.ст.12,13,79-83,259,263-265,280-283,354 ЦПК України, ст.ст.317,319,391 ЦК України, ст.ст.73,74 Закону України «Про нотаріат», п.п.2,74,75,78 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 року № 868, п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року № 296/5, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Ізмаїльська державна нотаріальна контора, про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Припинити дію обтяження - арешт нерухомого майна (житлового будинку з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер обтяження: 8206303, зареєстрованого 19.11.2008 року реєстратором: Ізмаїльська державна нотаріальна контора на підставі ухвали Ізмаїльського міського суду від 25.07.2002 року, та виключити (вилучити) з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Т.П.Пащенко