Рішення № 82222292, 06.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 р. № 520/3559/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Державної установи "Центр пробації" до Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Державної установи "Центр пробації" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області в частині залишення без розгляду питання щодо визначення та погодження переліку об`єктів, на яких притягнуті до адміністративної відповідальності особи виконуватимуть суспільно корисні роботи у 2019 році, та видів таких робіт; зобов`язати Шевченківську селищну раду Шевченківського району Харківської області розглянути питання про визначення та погодження переліку об`єктів, на яких притягнуті до адміністративної відповідальності особи виконуватимуть суспільно корисні роботи у 2019 році, та видів таких робіт.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що бездіяльність відповідача є протиправною та суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а невиконання відповідачем чинних вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання та життя, а також унеможливлює виконання постанов суду щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.

Ухвалою суду від 10.04.2019 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Представником Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що дії відповідача є правомірними, та відповідають вимогам чинного законодавства. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що Законом України №2234-VIІІ від 07.12.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», який набрав чинності 06.02.2018, запроваджено новий вид адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Згідно статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім`ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 31-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування.

Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до трьохсот шістдесяти годин і виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день.

Статтею 325-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня. наступного за днем набрання постановою законної сили.

Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.

Згідно з п. 11.5. Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №474/5 19.03.2013, щороку на початку року уповноважений орган з питань пробації надсилає запити до органів місцевого самоврядування та власникам підприємств щодо погодження переліку об`єктів, на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

Пунктом 13.1. Порядку визначено, що підставою для виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт є постанова суду (судді), яка набрала законної сили.

Згідно п. 13.3. Порядку, постанова суду (судді) про застосування суспільно корисних робіт уповноваженим органом з питань пробації приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня її отримання. Протягом десяти робочих днів порушник повинен бути направлений до відбування суспільно корисних робіт, крім випадків, коли цьому перешкоджають поважні причини (хвороба, відрядження, неотримання виклику тощо).

Пунктом 13.15. Порядку зазначено, що відповідно до визначеного органами місцевого самоврядування переліку об`єктів, на яких порушники відбувають суспільно корисні роботи, уповноважений орган з питань пробації у десятиденний строк з дня отримання постанови суду (судді) видає порушнику направлення на один з цих об`єктів.

З метою належної організації роботи на даному напрямку діяльності Шевченківським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області перед Шевченківською селищною радою Шевченківського району Харківської області неодноразово, в тому числі 30.08.2018 листом за №181/24/26-18, ініціювалося питання щодо визначення та погодження видів суспільно корисних робіт та переліку об`єктів, на яких особи, притягнуті судом до адміністративної відповідальності, виконуватимуть суспільно корисні оплачувані роботи.

Проте, рішенням виконавчого комітету Шевченківської селищної ради №174 від 16.10.2018 «Про розгляд питання щодо затвердження видів суспільно корисних робіт та переліку об`єктів, на яких такі роботи повинні виконуватися особами, які вчинили адміністративне правопорушення» визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Шевченківської селищної ради №121 від 11.07.2018 «Про затвердження видів суспільно корисних робіт для відпрацювання порушниками адміністративного стягнення».

Шевченківський районний сектор філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області фактично позбавлений можливості виконувати адміністративні стягнення у вигляді суспільно корисних робіт у разі їх призначення судом для мешканців населених пунктів Шевченківської селищної ради.

Проте, у порушення вимог ст. 325-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення Шевченківською селищною радою перелік об`єктів для відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт та види суспільно корисних робіт не визначено.

Вказаний факт унеможливлює виконання постанов суду щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, що є грубим порушення вимог ст. 129-1 Конституції України.

Так, для організації виконання до філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області 24.09.2018 надійшла постанова Межівського районного суду Дніпропетровської області від 15.08.2018 про притягнення до адміністративної відповідальності мешканця с. Огурцівка Шевченківського району Харківської області ОСОБА_1 за ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До правопорушника судом застосоване адміністративне стягнення у вигляді 120 (ста двадцяти) годин суспільно корисних робіт.

Проте, у зв`язку з тим, що відповідачем не визначені види суспільно корисних робіт та перелік об`єктів, на яких будуть виконуватися суспільно корисні роботи, вказане судове рішення залишається невиконаним.

З листа Шевченківського районного сектору філії державної установи «Центр пробації» в Харківській області №927/24/26-18 від 18.12.2018 судом встановлено, що Шевченківським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області 02.11.2018 до Шевченківської селищної ради скеровано лист за №601/24/26-18 про виділення коштів для оплати суспільно корисних робіт, визначення та погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

Проте, як вбачається з відповіді Шевченківської селищної ради №1586 від 14.12.2018 нових нормативно-правових актів, які б встановлювали механізм організації оплачуваних суспільно корисних робіт не прийнято, тому підстав для перегляду рішення виконавчого комітету Шевченківської селищної ради від 16.10.2018 №174 немає.

На виконання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення Шевченківським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області 06.03.2018 до Шевченківської селищної ради скеровано запити за №24/36/370-19 та №24/36/371-19 про визначення та погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

Проте, як вбачається з відповіді Шевченківської селищної ради, що викладена у листі №303 від 18.03.2019 нових нормативно-правових актів, які б встановлювали механізм організації оплачуваних суспільно корисних робіт не прийнято, тому підстав для перегляду рішення виконавчого комітету Шевченківської селищної ради від 16.10.2018 № 174 немає.

Разом з тим, запити Шевченківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 06.03.2019 за №24/36/370-19 та №24/36/371-19 про визначення та погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт ні на засіданнях виконавчого комітету, ні на засіданнях сесій Шевченківської селищної ради не розглядалися. Шевченківський селищний голова на обговорення на засіданнях виконавчого комітету чи на сесіях селищної ради не виносив питання щодо погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт, які виконуватимуться на території Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області у 2019 році.

Станом на 29.03.2019 перелік об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та види таких робіт селищною радою не погоджені.

Таким чином, Шевченківською селищною радою проігноровано виконання обов`язку передбаченого статтею 325-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Підпунктом 2 пункту «а» частини 1 статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження як сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України.

Вказане свідчить, що на даний час судами приймаються рішення про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та дані рішення суду направляються на виконання до органів пробації.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

З вищевказаного вбачається, що орган місцевого самоврядування самостійно визначає вид робіт та перелік об`єктів на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, в межах повноважень, наданих Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Кодекс України про адміністративні правопорушення говорить про те, що рада «визначає» й не говорить про те, що орган місцевого самоврядування може визначити, а може й не визначити.

Термін «суспільно корисні роботи» вже говорить про те, що ці роботи є корисними для суспільства, вони несуть допомогу громаді у сфері благоустрою, прибирання населених пунктів, парків, скверів тощо.

Чинним законодавством не встановлені види робіт, які можна віднести до суспільно корисних, але визначено, що їх вид встановлює орган місцевого самоврядування. Отже, вони можуть визначатись за аналогією із громадськими роботами. Останні відповідно до ст. 31 Закону України «Про зайнятість населення» є видом суспільно корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, які організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці, матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах. їх види визначаються виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, зокрема, за таким критерієм - вони мають економічну, соціальну та екологічну користь для регіону.

Це ж саме стосується переліку об`єктів, на яких порушники будуть відбувати адміністративне стягнення. Орган місцевого самоврядування самостійно має їх визначити, але в межах своїх повноважень.

Згідно з п. 11.5. Порядку щороку на початку року уповноважений орган з питань пробації надсилає запити (додаток 1) до органів місцевого самоврядування та власникам підприємств щодо погодження переліку об`єктів, на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

У запиті, що надсилає уповноважений орган з питань пробаціїдо органу місцевого самоврядування, він просить: «... визначити види суспільно корисних робіт для порушників, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських (суспільно корисних) робіт, та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи. Перелік видів суспільно корисних робіт та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, надіслати до уповноваженого органу з питань пробації...».

Тобто спочатку до органу місцевого самоврядування надходить запит, на який він має відповісти згідно з формою, наведеною у тому ж додатку 1 до Наказу.

У свою чергу, уповноважений орган з питань пробації має погодити подані органом місцевого самоврядування відповідні види робіт та переліки об`єктів, якщо вони не суперечать вимогам діючого законодавства.

У наказі йде мова про види суспільно корисних робіт та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, які має подати орган місцевого самоврядування. Отже, селищна рада не може подати на погодження лише види робіт без переліку об`єктів чи навпаки.

Наказом визначено форму, відповідно до якої орган місцевого самоврядування повинен подати уповноваженому органу з питань пробації на погодження види суспільно корисних робіт та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, зокрема, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.

Уповноважений орган з питань пробації належить до органів виконавчої влади, тому, що виконання постанов суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який у своїй діяльності керується Кодексом України про адміністративні правопорушення та Наказом. Це підтверджується п. 11.1 Наказу, який говорить, що виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.

У випадку, якщо на території, підпорядкованій органу місцевого самоврядування, немає жодного підприємства, на якому порушники могли б відбувати адміністративне стягнення, то ним має стати відповідна рада як бюджетна установа.

Орган місцевого самоврядування як представницький орган територіальної громади має брати участь у вирішенні пріоритетних завдань державної політики, зокрема, у сфері забезпечення захисту прав дитини на належне утримання шляхом сприяння примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів з порушників. Це підтверджується статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в якій мова йде про те, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципі поєднання місцевих і державних інтересів.

Окрім того, згідно ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту як власні (самоврядні) повноваження належать, зокрема, створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації.

У порушення вимог ст. 325-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення Шевченківською селищною радою перелік об`єктів для відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт та види суспільно корисних робіт не визначено.

Вказаний факт унеможливлює виконання постанов суду щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, що є грубим порушення вимог ст. 129-1 Конституції України.

Таким чином, Шевченківською селищною радою проігноровано виконання обов`язку передбаченого статтею 325-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так. захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до пункту 1 розділу І Типового положення про уповноважений орган з питань пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 18.08.2017 №2649/5, уповноважений орган з питань пробації є органом виконання покарань, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та пробації.

Згідно з абзацом 15 розділу II Типового положення про уповноважений орган з питань пробації до основних завдань та функцій органу пробації належить, в тому числі виконання адміністративних стягнень у виді суспільно корисних робіт.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу IV Типового положення про уповноважений орган з питань пробації начальник органу пробації має право за дорученням керівництва Центру пробації представляти орган пробації в інших державних органах, брати участь у заходах з питань, що належать до компетенції органу пробації.

Разом з тим, на час звернення прокурора до суду представники Державної установи «Центр пробації» не зверталися до суду з позовами до Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме розглянути належним чином питання про визначення та погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи на території Шевченківської селищної ради Харківської області у 2019 році, та видів таких робіт.

Не зважаючи на те, що керівництво Державної установи «Центр пробації» усвідомлює порушення інтересів держави та має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Обізнаність позивача в порушенні інтересів держави у сфері невиконання судових рішень підтверджується направленими на адресу Ізюмської місцевої прокуратури листами, востаннє листом №24/36/426-19 від 20.03.2019, копії яких долучені до позовної заяви.

Разом з цим, керівництвом Державної установи «Центр пробації» безпідставно зайнято усвідомлену пасивну поведінку та споглядальницьку позицію на даному напрямку роботи.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Ізюмською місцевою прокуратурою 13.02.2019 листом №03-22-81 вих-19 повідомлено Державну установу «Центр пробації» про представництво їх інтересів в суді у зв`язку з виявленими порушеннями.

У зв`язку з бездіяльністю Державної установи «Центр пробації» та не вирішення питання про визначення та погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи на території Шевченківської селищної ради Харківської області у 2019 році, та видів таких робіт в судовому порядку. Ізюмською місцевою прокуратурою 14.03.2019 директору Державної установи «Центр пробації» направлено лист за №03-17-6051-19 з вимогою розглянути питання щодо притягнення особи, з вини якої Державною установою «Центр пробації» не вжито заходів щодо звернення з позовом до суду.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень інтересів держави через невиконання судових рішень, які набули чинності, що в свою чергу, порушує принципи обов`язковості виконання рішень суду та невідворотності покарання за вчинене правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування. їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судових рішень згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно ч. 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 5 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно ч. 4 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» та рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, якими визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її держаної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Таким чином, Конституційний суд України наголошує, що інтереси держави не обмежуються її матеріальними інтересами, а обумовлюються також загальнодержавними цілями і принципами.

Отже, вищезазначені пункти рішення Конституційного суду України визначили, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

При цьому, відповідно до пункту 4 мотивувальної частини вищевказаного рішення Конституційного Суду України, прокурори їх заступники мають право звертатись до суду з позовними заявами в інтересах держави.

Крім того, слід зазначити, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Одночасно, додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей) є обов`язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, у даному випадку, невиконання відповідачем чинних вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання та життя, а також унеможливлює виконання постанов суду щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, що є грубим порушення вимог ст. 129-1 Конституції України.

Згідно статті 2 Конвенції ООН «Про права дитини» (ратифікованої Постановою ВР №789-ХІІ від 27.02.91) всі діти, незалежно від їхньої раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження - рівні у своїх правах. Держава не може порушувати жодне з прав. Держава має активно пропагувати права дитини.

Статтею 27 Конвенції встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Обов`язки держави полягають у тому, щоб створити відповідні умови для реалізації цієї відповідальності.

Таким чином, державою створюються умови для реалізації відповідальності батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини, зокрема шляхом внесенням змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині введення інституту адміністративного покарання у виді суспільних робіт за ухилення батьків від сплати аліментів на утримання дітей.

Таким чином, введення інституту адміністративного покарання у виді суспільно корисних робіт має на мені погашення батьками заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини.

Відмова органу місцевого самоврядування в погодженні переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт має наслідком ухилення одного з батьків від обов`язку щодо належного матеріального забезпечення дитини та суттєво погіршує її становище, що може ставити під сумнів належне виконання державою вимог статті 27 Конвенції.

Відтак, заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, реалізовуючи надані законом повноваження щодо захисту державних інтересів, звертається до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Державної установи «Центр пробації» до Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, оскільки представники Державної установи «Центр пробації» до суду з позовом не зверталися. Питання про визначення та погодження переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи на території Шевченківської селищної ради Харківської області у 2019 році, та видів таких робіт залишається не вирішеним.

Відповідно ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, в даному випадку судовий збір за подання даного адміністративного позову з відповідача на користь позивач не стягується.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Державної установи "Центр пробації" підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (вул. Донця-Захаржевського, буд. 4, м. Ізюм, Харківська область, 64300) в інтересах Державної установи "Центр пробації" (вул. Мельникова, буд. 81, м. Київ, 04050, ЄДРПОУ 41847154) до Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області (вул. Центральна, буд. 9, смт. Шевченкове, Шевченківський район, Харківська область, 63601, ЄДРПОУ 04400156) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області в частині залишення без розгляду питання щодо визначення та погодження переліку об`єктів, на яких притягнуті до адміністративної відповідальності особи виконуватимуть суспільно корисні роботи у 2019 році, та видів таких робіт.

Зобов`язати Шевченківську селищну раду Шевченківського району Харківської області розглянути питання про визначення та погодження переліку об`єктів, на яких притягнуті до адміністративної відповідальності особи виконуватимуть суспільно корисні роботи у 2019 році, та видів таких робіт.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов