Рішення № 82221934, 27.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
27.05.2019
Номер справи
420/517/19
Номер документу
82221934
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

Справа № 420/517/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Аракелян М.М.

За участю секретаря - Макаренко А.І.

За участю сторін:

Від позивача: - Бєлін М.С.

Від відповідача: - Кирилов І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехбезпека" до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехбезпека" до Головного управління ДФС в Одеській області. З урахуванням уточненої позовної заяви (Т.4, а.с.167-177) позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 14 грудня 2018 року №0055831407, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртехбезпека" донараховано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 464 759 грн. та штрафні санкції на суму 116 190 грн., взагалі 58 0949 грн.

Ухвалою суду від 04.02.2019р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехбезпека" відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, та встановлено термін для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви приведеної у відповідність до ч. 5 ст. 160 КАС України з зазначенням ціни позову, електронної пошти учасників справи, засобів зв`язку та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, а також шляхом надання доказів сплати судового збору за звернення з даним адміністративним позовом у повному обсязі з доказами його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно.

Від позивача 19 лютого 2019 року до суду надійшла уточнена позовна заява з додатками (вх. № 5968/19), чим усунені недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 20.02.2019р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 13.03.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 15.11.2018р. по 21.11.2018р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Укртехбезпека" про здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 41163865) за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018р., ТОВ «КОРАНС» (код ЄДРПОУ 42157648) за період з 01.06.2018р. по 30.06.2018р., ТОВ «ДЕЙМІС-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42197848) за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018р., за результатами якої складено акт №2620/15/3214-07/35067514 від 03.11.2018р. На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0055831407 від 14.12.2018р., згідно якого позивачу було донараховано ПДВ у розмірі 464 759 грн., а також штрафні санкції у розмірі 116 190 грн. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки щодо порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки у акті перевірки не вказано які саме операції ДФС вважає не підтвердженими первинними документами, а тому безпідставно зроблено висновок про відсутність у позивача економічної мети для надання та отримання послуг, не досліджено факту надання послуг та постачання товарів, висновок акту перевірки базується на припущеннях, які зроблені податковим органом. Так, у акті перевірки вказано, що операції позивача та його контрагентів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та транспортних засобів, таким чином відповідач дійшов висновку щодо неможливості здійснення господарських операцій. Позивач вважає, що для здійснення господарських операцій не має необхідності володіти майном, зокрема, складськими приміщеннями на праві приватної власності, оскільки таке майно може перебувати у підприємства на підставі укладених договорів оренди. Позивач вважає, що суми ПДВ, що були внесені ТОВ "Укртехбезпека" до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, які були зареєстровані його контрагентами відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, є правомірними.

У підготовчому засіданні призначеному на 13.03.2019р., оголошено перерву до 01.04.2019р.

15.03.2019р. представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, у якому представник просив відмовити ТОВ "Укртехбезпека" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області №8917 від 14.11.2018р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Укртехбезпека" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 41163865) за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018р., ТОВ «КОРАНС» (код ЄДРПОУ 42157648) за період з 01.06.2018р. по 30.06.2018р., ТОВ «ДЕЙМІС-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42197848) за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018р. Перевіркою встановлено порушення: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджету на загальну суму 464 759 грн., у т.ч. квітень 2018 року на суму 220 122 грн., червень 2018 року на суму 125 200 грн., липень 2018 року на суму 119 437 грн. На підставі висновків зазначених у акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0055831407 від 14 грудня 2018 року, яке на думку представника відповідача є правомірним. (Т.1, а.с.203-208)

У зв`язку з перебуванням судді Аракелян М.М. на лікарняному, слухання справи, які призначені на 01.04.2019р. та на 18.04.2019р. не відбулися, розгляд справи призначено на 23.04.2019р.

Ухвалою суду від 23.04.2019р. закрито підготовче провадження у справі №420/517/19 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.05.2019р.

Ухвалою суду від 16.05.2019р. клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі - задоволено. Зупинено провадження у справі №420/517/19 до одужання представника позивача Бєліна М.С.

Ухвалою суду від 27.05.2019р. клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі - задоволено. Поновлено провадження у справі №420/517/19 за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехбезпека" до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Укртехбезпека" (код ЄДРПОУ 35067514, місцезнаходження юридичної особи: 67500, Одеська обл., Комінтернівський район, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, буд. 56) зареєстроване як юридична особа Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №279943 та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. Т.1, а.с.38, 45-52) та перебуває на обліку ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області №8917 від 14.11.2018р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Укртехбезпека" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 41163865) за період з 01.04.2018р. по 30.04.2018р., ТОВ «КОРАНС» (код ЄДРПОУ 42157648) за період з 01.06.2018р. по 30.06.2018р., ТОВ «ДЕЙМІС-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42197848) за період з 01.07.2018р. по 31.07.2018р.

За результатами вказаної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області складено Акт №2620/15-32-14-0/35067574 від 28.11.2018р. (Т.1, а.с.18-37)

Перевіркою встановлено порушення: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 464 759 грн., у т.ч. квітень 2018 року на суму 220 122 грн., червень 2018 року на суму 125 200 грн., липень 2018 року на суму 119 437 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0055831407 від 14 грудня 2018 року, яким ТОВ "Укртехбезпека" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість: за податковими зобов`язаннями - 464 759 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 116 190 грн. (Т.1, а.с.17), з яким не погодився позивач, звернувшись до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

ТОВ "Укртехбезпека" у квітні 2018 року включило ПДВ з придбання послуг монтажу систем протипожежної безпеки, монтажу внутрішнього протипожежного водогону, роботи з влаштування систем протипожежного захисту, монтажних та пусконалагоджувальних робіт отриманих від ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 41163865) на суму ПДВ 220 122,35 грн. на підставі договорів №САГ-42 від 15.03.2018р., №САГ-43 від 15.03.2018р., №САГ-44 від 15.03.2018р., №САГ-48 від 15.03.2018р., №САГ-49 від 15.03.2018р., №САГ-50 від 15.03.2018р., №САГ-56 від 20.03.2018р., №САГ-72 від 02.04.2018р., №САГ-94 від 18.04.2018р., №САГ-95 від 18.04.2018р., №САГ-102 від 20.04.2018р. до складу податкового кредиту.

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивач надав до суду акти приймання виконаних робіт №КБ від 03.04.2018р. на суму 6393,00 грн., №3 від 03.04.2018р. на суму 1063,00 грн., №КБ від 12.04.2018р. на суму 70255,08 грн., №КБ від 12.04.2018р. на суму 139854,14 грн., №КБ від 12.04.2018р. на суму 132 230,40 грн., №13 від 23.04.2018р. на суму 6945,00 грн., №КБ від 23.04.2018р. на суму 95072,38 грн., №КБ від 24.04.2018р. на суму 140 536,70 грн., №КБ від 24.04.2018р. на суму 79540,12 грн., №КБ від 26.04.2018р. на суму 106930,74 грн., №КБ від 26.04.2018р. на суму 93610,16 грн., №КБ від 26.04.2018р. на суму 33026,20 грн., №КБ від 27.04.2018р. на суму 158999,24 грн., №КБ від 27.04.2018р. на суму 129356,66 грн., №КБ від 27.04.2018р., №КБ від 27.04.2018р. на суму 81308,90 грн., №КБ від 27.04.2018р. на суму 2674,50 грн.

За період квітень 2018 року оформлені наступну податкові накладні: №2 від 03.04.2018р., №33 від 12.04.2018р., №34 від 12.04.2018р., №35 від 12.04.2018р., №64 від 23.04.2018р., №65 від 24.04.2018р., №66 від 24.04.2018р., №68 від 26.04.2018р., № 69 від 26.04.2018р., № 70 від 26.04.2018р., №73 від 27.04.2018р., №74 від 27.04.2018р., №75 від 27.04.2018р., №76 від 27.04.2018р., №77 від 27.04.2018р. на суму 7126,00 грн.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по р.311 «Рахунки в банку», позивачем було перераховано кошти на адресу ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» (згідно договору про відступлення права вимоги №15 від 14.05.2018р. з ТОВ «СПІН ТОРГ»), згідно платіжних доручень №494 від 02.05.2018р., №493 від 02.05.2018р., №491 від 02.05.2018р., №492 від 02.05.2018р., №517 від 11.05.2018р., №516 від 11.05.2018р., №515 від 11.05.2018р., №519 від 14.05.2018р, №518 від 14.05.2018р., №520 від 14.05.2018р., №523 від 14.05.2018р., №521 від 14.05.2018р., №524 від 14.05.2018р., №525 від 14.05.2018р., №522 від 14.05.2018р.

Відповідно до акту перевірки, суми податку на додану вартість згідно з податковими накладними за квітень 2018 року, включено до складу податкового кредиту, Додатку №5 до Декларацій з податку на додану вартість за квітень 2018 року ТОВ "Укртехбезпека" у сумі 220 122,35 грн.

Окрім того, ТОВ "Укртехбезпека" у червні 2018 року включило ПДВ з придбання послуг монтажу систем протипожежної сигналізації, монтажних та пусконалагоджувальних робіт та інших від ТОВ «Коранс» (код ЄДРПОУ 42157648) на суму ПДВ 125 200,18 грн. на підставі договорів №1/18 від 29.05.2018р., №2/18 від 29.05.2018р., №3/18 від 29.05.2018р., №4/18 від 29.05.2018р., №5/18 від 29.05.2018р., №13/18 від 01.06.2017р.

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивач надав до суду наступні копії документів: акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахункам, згідно платіжних доручень, довідки про вартість виконаних робіт та витрат.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по р.311 «Рахунки а банку» позивачем було перераховано на адресу ТОВ «Кристал Лімітед» (згідно договору про відступлення права вимоги №25/06/18-1 від 25.06.2018р.) наступні кошти згідно платіжних доручень: №757 від 25.06.2018р. на суму 236710,10 грн., №758 від 25.06.2018р. на суму 28580,64 грн., №759 від 25.06.2018р. на суму 46911,74 грн., №760 від 25.06.2018р. на суму 61094,46 грн., №761 від 25.06.2018р. на суму 237636,88 грн., №762 від 25.06.2018р. на суму 70032,02 грн., №763 від 25.06.2018р. на суму 70235,30 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості по р.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.06.2018р. дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня. Станом на 30.06.2018р. кредиторська заборгованість відсутня.

Відповідно до акту перевірки, суми податку на додану вартість згідно з податковими накладними за червень 2018 року, включено до складу податкового кредиту, Додатку №5 до Декларацій з податку на додану вартість за червень 2018 року ТОВ "Укртехбезпека" у сумі 125 200,18 грн.

Також, ТОВ "Укртехбезпека" включило до складу податкового кредиту за липень 2018 року ПДВ з придбання послуг монтажних та пусконалагоджувальних робіт систем протипожежної безпеки, робіт з влаштування системи блискавкозахисту від ТОВ «ДЕЙМІС-ПЛЮС» на суму ПДВ 119 436,88 грн.

Між ТОВ "Укртехбезпека" та ТОВ «ДЕЙМІС-ПЛЮС» були укладені договори про виконання робіт: №ДП-9/2018 від 15.06.2018р., №ДП-10/2018 від 15.06.2018р., №ДП-11/2018 від 15.06.2018р., №ДП-12/2018 від 15.06.2018р., №ДП-15/2018 від 18.06.2018р., №ДП-16/2018 від 18.06.2018р., №ДП-24/2018 від 02.07.2018р., №ДП-31/2018 від 10.07.2018р., №ДП-38/2018 від 13.07.2018р., №ДП-40/2018 від 18.07.2018р.

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивач надав до суду акти приймання виконаних робіт №9 від 03.07.2018р. на суму 14 444,16 грн., №КБ від 03.07.2018р. на суму 9988,36 грн., №КБ від 06.07.2018р. на суму 1012,80 грн., №15 від 10.07.2018р. на суму 9690,00 грн., №КБ від 12.07.2018р. на суму 1231,52 грн., №20 від 13.07.2018р. на суму 11900,12 грн., №КБ від 30.07.2018р. на суму 131 653,22 грн., №КБ від 31.07.2018р. на суму 296 569,90 грн., №30 від 31.07.2018р. на суму 6380,00 грн.

За період липень 2018 року згідно умов вказаних вище договорів були оформлені наступні податкові накладні: №17 від 03.07.2018р., №18 від 03.07.2018р., №19 від 06.07.2018р., №20 від 10.07.2018р., №21 від 12.07.2018р., №22 від 13.07.2018р., №86 від 30.07.2018р., №87 від 30.07.2018р., №88 від 31.07.2018р., №89 від 31.07.2018р.

Відповідно оборотно-сальдової відомості по р.311 «Рахунки в банку», позивачем було перераховано на адресу ТОВ «Ліренс» та ТОВ «Агротрейд Конкорд» (згідно договорів про відступлення права вимоги) кошти згідно платіжних доручень.

Згідно оборотно-сальдової відомості по р.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.07.2018р. дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.

Суми податку на додану вартість згідно податковими накладними за липень 2018 року, включено до складу податкового кредиту, Додатку №5 до Декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року позивачем у сумі 119 436,88 грн.

В акті перевірки вказано, що згідно аналізу податкових накладних зареєстрованих в ЄДРПН по ланцюгу постачання залучення ТОВ «ДЕЙМІС-ПЛЮС» до виконання робіт/послуг субпідрядників не встановлено.

Судом встановлено, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: 43.21 - електромонтажні роботи, 80.10 - діяльність приватних охоронних служб, 80.20 - обслуговування систем безпеки, 47.99 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Тобто, укладені договори позивача з його контрагентами узгоджуються із видом діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, не визнані недійсними, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які залучені до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Суд зазначає, що матеріали справи містять необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, виконувалися роботи, а позивач в свою чергу здійснював оплату за виконані роботи з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, за наслідками цих господарських операцій були оформлені податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ, на спростування вказаного податковим органом не надано доказів та немає таких посилань.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним робіт від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту.

При цьому, факт виконання контрагентом позивача умов договору підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Щодо посилання у акті перевірки відносно того, що в ході перевірки була встановлена недостатня кількість працюючих у ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП», ТОВ «КОРАНС», ТОВ «ДЕЙМІС-ПЛЮС» для самостійного виконання робіт (послуг), згідно актів приймання виконаних робіт та обсягів виконаних робіт.

З вказаним неможливо погодитись, оскільки сам по собі факт відсутності об`єктивної можливості для виконання контрагентами позивача робіт за укладеними договорами в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за наявності первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг (виконання робіт); податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка послуг (робіт) постачальником.

Відносно посилання відповідача на ухвалу Орджонікідзевського районного суду від 22.10.2018р. по справі №1-кс/335/8074/2018 та те, що відкрите кримінальне провадження ЗВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018081020000006 від 17.01.2018р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 205 ч.3 ст.212 КК України за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП», суд зазначає, що в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України наявність вказаного не є підставою для визнання спірних господарських операцій фіктивними. Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 09 жовтня 2018 року у справі №806/1013/17, від 11 вересня 2018 року у справі №820/903/18, від 02 жовтня 2018 року у справі №826/6146/16.

Решта аргументів відповідача збігається із мотивами висновків Акту перевірки та не спростовують позиції позивача, викладеної в заявах по суті спору.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України». Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови». Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 14 грудня 2018 року № 0055831407, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртехбезпека" донараховано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 464 759 грн. та штрафні санкції на суму 116 190 грн., (у загальному розмірі 580 949 грн.) є протиправним та підлягає скасуванню.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онерїлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, позицію відповідача суд вважає процесуально непереконливою за відсутності аргументації іншої, ніж викладена в оскаржуваних висновках перевірки.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжних доручень №42 від 17.01.2019р. та №180 від 11.02.2019р. (Т.1, а.с.3, Т.4, а.с. 166) позивачем сплачено судовий збір у сумі 1921,00+6784,24=8705,24 грн. при поданні позовної заяви.

Суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 8705,24 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехбезпека" (вул. Середньофонтанська, 32, м. Одеса, 65039) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 14 грудня 2018 року № 0055831407, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртехбезпека" донараховано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 464 759 грн. та штрафні санкції на суму 116 190 грн., у загальному розмірі 580 949 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, ідентифікаційний код 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехбезпека" (вул. Середньофонтанська, 32, м. Одеса, 65039, ідентифікаційний код 35067514) 8705(вісім тисяч сімсот п`ять)грн.24коп. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 06 червня 2019 року.

Суддя М.М. Аракелян

Попередній документ : 82221933
Наступний документ : 82221936