Рішення № 82221915, 05.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/560/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Захарчук О.В.

сторін:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача не з`явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні по суті) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області в якому позивач просить:

визнати неправомірними дії щодо відмови в призначенні пенсії Саратським об`єднаним управління Пенсійного фонду України в Одеській області та зарахувати позивачу у стаж роботи на посаді обрубувача Саратського чавунно-ливарного заводу «Зеніт» у період з 06.08.1991 року по 21.08.1992 року, відповідно до Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і пільгових розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, розділ XI «Металообробка», стаж роботи з 22.08.1992 року по 01.11.1993 року, та стаж роботи на посаді вагранника з 10.01.1994 року по 1998 рік, до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років.

зобов`язати Саратське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області, повторно розглянути заяву позивача ОСОБА_1 від 10.08.2017 року, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати трудовий стаж роботи Позивача на посаді обрубувача з 22.08.1992 року по 01.11.1993 року, та стаж роботи на посаді вагранника з 10.01.1994 року по 1998 рік до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років та призначити йому пенсію з часу звернення з заявою про призначення пенсії - з 10.08.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

За результатами розгляду заяви позивача про призначення пільгової пенсії за віком, Рішенням № 758 від 31.10.2017 року Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії, з яким позивач ознайомився лише 27.07.2018 року, коли отримав частину матеріалів пенсійної справи.

Рішення № 758 від 31.10.2017 року мотивоване тим, що недостатньо стажу для призначення відповідного виду пенсії.

Стаж роботи позивача на посаді обрубувача Саратського чавунно-ливарного заводу «Зеніт» у період з 06.08.1991 року по 21.08.1992 року не прийнятий, оскільки, відповідно до Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і пільгових розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, розділ XI «Металообробка», оскільки зазначеним Списком передбачені обрубники, зайнятті на обробці лиття наждаком і вручну.

Також не врахований стаж роботи ОСОБА_1 на посаді вагранника Саратського чавунно- ливарного заводу «Зеніт» у період з 22.08.1999 року по 01.11.1993 року, та з 10.01.1994 року по 1998 рік, в зв`язку з відсутністю відомостей про атестації робочих місць.

Згідно п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на Пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Стаж роботи позивача відповідно Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і пільгових розмірах становить 10 років 10 місяців 20 днів.

Згідно до п.1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених Постановою Міністерства праці України № 41 від 01.09.1992, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (власника) підприємства, організації, а тому, не проведення атестації робочих місць не є виною позивача, відповідно, як одна з підстав відмови у призначенні пільгової пенсії - є протиправною.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 вважає дії Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними, винесене рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні пільгової пенсії, необгрунтованим та таким, що порушує конституційне право на соціальний захист.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 05.02.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без призначення судового засідання.

Ухвалою суду від 25.03.2019 судом прийнято рішення про розгляд справи №420/560/19 в порядку загального позовного провадження у зв`язку із необхідністю уточнення суб`єктного складу учасників справи та дотримання принципу рівності сторін.

Підготовче судове засідання по справі призначено на 10.04.2019 року.

14.05.2019 року за вх. №17169/19 представником відповідача С.К. Мамалига (начальник управління) надано відзив на адміністративний позов.

В обґрунтування відзиву зазначено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (зі змінами) закріплено, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Пунктом 3 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 № 1231/13105 передбачено, що підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Державне підприємство Чавуно-ливарний завод «Зеніт» було припинено за рішенням засновників без визначення правонаступника, у зв`язку з чим саме Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області має право на підтвердження періодів роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

За результатом розгляду заяви позивача від 10.08.2017 року про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, Комісією відмовлено у підтвердженні періодів роботи з 06.08.1991 по 21.08.1992 на посаді обрубувача відповідно до Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, розділ XI «Металообробка», оскільки зазначеним Списком передбачені обрубники, зайняті на обробці лиття наждаком і вручну (молотками, зубилами, пневмоінструментом). Відомості про зайнятість на обробці лиття наждаком і вручну (молотками, зубилами, пневмоінструментом) відсутні. Також, відмовлено у підтвердженні періодів роботи з 22.08.1992 по 20.11.1993, з 20.11.1993 по 01.11.1993 по 10.01.1994 по 1998 оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за результатами перевірки в порядку контролю відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 рішення Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 31.10.2017 № 758 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 незаконним визнано не було.

Дії Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 (а/с. 15-16).

ОСОБА_1 працював на Саратському чавунно-ливарному заводі «Зеніт» згідно наказу № 72 від 12.08.1991 року на посаді обрубувача з 06.08.1991 року.

З 22.04.1993 року, згідно наказу № 44, був переведений з обрубочного відділу в ливарний цех, ливарником металу 2 розряду із збереженням заробітної плати (наказ № 41 від 22.04.1993 року) де працював до 01.11.1993 року (звільнений з роботи згідно поданої заяви, наказ № 69 від 01.11.1993 року.)

Згідно наказу № 1 п.2 від 10.01.1994 року, по Саратському чавунно-ливарному заводу «Зеніт», позивач був прийнятий на посаду вагранника де працював до 05.08.2003 року. Звільнений відповідно до наказу № 3 від 05.08.2003 року, згідно п. 1 ст. 36 (за згодою сторін) відповідно даних з трудової книжки НОМЕР_1 (а/с. 10-14).

10.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пільгової пенсії за віком (а/с. 74).

До заяви надані: довідка про присвоєння ідентифікаційного номера № 1527-17-00715 ; паспорт серії НОМЕР_3 ; трудова книжка серії НОМЕР_1 ; військовий квиток НОМЕР_4 ; диполом про навчання серії НОМЕР_5 ; довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 року №№68,69; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників №№66,67 (а/с. 74).

Протоколом №9 від 05.10.2017 року Комісією Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оформлено Рішення про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , яким повідомляється наступне: «Відповідно до заяви ОСОБА_1 та наданих трудової книжки, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення Чавунно-ливарного заводу «Зеніт» 03.12.2004, архівних довідок Відділу районного трудового архіву КО «Саратагоспархів» від 31.03.2017 № 172, від 28.02.2012 № 66, від 29.02.2012 № 67, від 29.02.2012 № 68, від 29.02.2012 № 69, від 04.09.2017 № 355, від 05.04.2017 № 174, актів перевірки від 04.09.2017 № 5011, від 04.09.2017 № 5012 заявник з 06.08.1991 по 19.11.1993 працював обрубувачем, з 20.11.1993 по 01.11.1993 працював заливальником металу, з 10.01.1994 по 05.08.2003 працював вагранником на Саратському заводі «Зеніт». Відповідно до акту перевірки від 04.09.2017 №5012 фінансово-господарська діяльність заводу «Зеніт» з 1998 по 2004 рік не проводилась.

Відмовити ОСОБА_1 у підтвердженні періоду роботи з 06.08.1991 по 21.08.1992 на посад обрубувача відповідно до Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, розділ ХІ «Металообробка», оскільки зазначеним Списком передбачені обрубники, зайняті на обробці лиття наждаком і вручну (молоткаи, зубилами, пневмоінструментом). Відомості про зайнятісь на обробці лиття наждаком і вручну (молоткаи, зубилами, пневмоінструментом) відсутня.

Відмовити у підтвердженні періодів роботи з 22.08.1992 по 20.11.1993, з 20.11.1993 по 01.11.1993, з 10.01.1994 по 1998 оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць» (а/с. 80).

31.10.2017 року Саратським об`єднаним управління Пенсійного фонду України в Одеській області за підписами начальника управління С.К. Мамалиги, начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії М .А. Котелевської, головного спецаліста відділу з питнь призначення та виплати пенсій Г.А. Коваленко, завідувача юридиного відділу І.М. Щвець за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, на пільгових умовах на роботах з особливо шкідливими умовами, зареєстрованої в електроннійформі Ф-10 №758 від 10.08.2018 року прийнято Рішення №758 про відмову в призначенні пенсії, в якому зазначено наступне: «Відповідно наданих документів страховий стаж складає 28 років 3 місяці 20 днів, відповідно рішення про результати розгляду заяви проткол №9 від 05.10.2017 року Вам відмовлено.

Також повідомляємо, що Ви набудете право на пенсію у 2021 році після досягнення 60-ти років» (а/с. 71).

23.07.2018 року позивач звернувся із заявою до Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про надання копії документів з пенсійної справи з метою отримання рішення по заяві на призначення пільгової пенсії.

27.07.2018 року позивачем отримані копії документів з пенсійної справи за супровідним листом від 27.07.2018 року за №2824/02 (а/с. 17).

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі».

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Підставою юридичного спору в даній справі стало винесення Саратським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення №758, яким позивачу відпмовлено у призначенні пільгової пенсії.

Стаття 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (Закон №1788- XII - далі), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058-IV (Закон №1058-IV - далі).

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII.

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закон №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 1статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Порядок № 637 - далі), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (Порядок № 383 - далі) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 зазначеного Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку №383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

З урахуванням викладених приписів чинного законодавства суд приходить до наступних висновків.

Права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці.

Відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації:

1.Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

2.Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1».

Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об`єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об`єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем не зараховані до періоду роботи позивача стаж позивача на роботі обрубувача за період 06.08.1991 по 21.08.1992, оскільки, Списком №1 передбачені обрубники, зайняті на обробці лиття наждаком і вручну (молотками, зубилами, пневмоінструментом). Відомості про зайнятість ОСОБА_1 на обробці лиття наждаком і вручну (молоткаи, зубилами, пневмоінструментом) відсутні, а також відмовлено у підтвердженні періодів роботи з 22.08.1992 по 20.11.1993, з 20.11.993 по 01.11.1993, з10.01.1994 по 1998 оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць.

Суд в свою чергу вважає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Верховний Суд у Постанові від 27.02.2018 року у справі № 172/718/17зазначив:

«Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Надана позивачем Довідка за формою відповідає Додатку 5 до п.20 Порядку №637, вона містить штамп підприємства та печатку, підписана уповноваженими особами, а тому мала бути прийнята органом Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу».

Отже, підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані позивачу до пільгового стажу) працював повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особово важкими умовами праці - є записи в його трудовій книжці, що відповідає вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.

Згідно записів, що містяться у трудовій кижці НОМЕР_1 зазначено наступне:

З 06.08.1991 року ОСОБА_1 працював на посаді обрубувача Саратського чавунно-ливарного заводу «Зеніт».

З 01.11.1993 року позивач переведений з обрубочного відділу в ливарний цех, ливарником металу 2 розряду Саратського чавунно-ливарного заводу «Зеніт» із збереженням заробітної плати

З 10.01.1994 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду вагранника на Саратському чавунно-ливарному заводі «Зеніт» відподповідно даних з трудової книжки.

Згідно Довідки №5012 від 04.09.2017 року про результати перевірки достовірності та обгрунтованості видачі довідки про призначення пенсії шляхом ознайомлення з архівними документами відповідно до спільного листа між Державним архівом Одеської області від 20.02.2015 року №107/01-24 та Головним управлінням ПФУ в Одеській області від 20.02.2015 року №2137/08 «Про співпрацю органів «Пенсійного фонду України та архівних установ облсті», позивач отримував заробітну плату на посаді обрубщика з січня по грудень 1992 року та на посаді вагранника з 1995 по 1998 рік.

ОСОБА_1 звільнений з посади вагранника відповідно до наказу від 05.08.2003 № 1 за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю (за угодою сторін).

Разом з цим, суд вважає необгрунтованим посилання відповідача, як на підставу для відмови у призначенні пенсії позивачу, на те, що у період з 1998 року по 2004 рік фінансово-господарська діяльність заводу «Зеніт» не проводилась, оскільки позивач просить зарахувати йому трудовий стаж, зокрема, за період з 10.01.1994 р. по 1998 рік

Суд критично ставиться до вказаної позиції Саратського об`єднаного управління ПФУ в Одеській області, оскільки, в матеріалах справи наявна довідка, яка підтверджує нарахування позивачу заробітної плати саме за 1998 рік.

Крім того, не зарахування періоду з 06.08.1991 по 21.08.1992 рік на посаді обрубувача Саратського чавунно-ливарного заводу «Зеніт» з підстав невідповідності повної назви посади Списку №1 (за Списком: обрубники, зайняті на обробці лиття наждаком і вручну (молотками, зубилами, пневмоінструментом) є необгрунтованим.

Обрубник - робітник, який обрубує що-небудь (згідно даних Академічного тлумачного словника української мови).

Тобто, не зазначення у трудовій книжці конкретного виду обрубування (молотками, зубилами, пневмоінструментом), не вказує на невідповідність посади обрубника (яка зазначена у трудовій книжці позивача) пункту 1 Ливарне виробництво роздлу ХІ Оброблення металу Списку №1.

Наведене свідчить про наявність у позивача права на пенсію згідно ст. 13 п. «а» Закону № 1788-XII.

Відповідно до ст. 6 КАС України (в редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2017 року) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejevav. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.13 Закону № 1788-XII, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Зазначений правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у Постанові від 12.12.2018 року у справі №826/8687/16 (провадження №11-1152апп18).

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (п.3, п.4 ст. 90 КАС України).

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеської області за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була «неминучою», так як сплати судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії щодо відмови в призначення пенсії Саратським об`єднаним управління Пенсійного фонду України у Одеської області та зарахувати у стаж роботи на посаді обрубувача Саратського чавунно-ливарного заводу «Зеніт» у період з 06.08.1991 року по 21.08.1992 року, відповідно до Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і пільгових розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, розділ XI «Металообробка», стаж роботи з 22.08.1992 року по 01.11.1993 року, та стаж роботи на посаді вагранника з 10.01.1994 року по 1998 рік, до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років.

Скасувати рішення Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 758 про відмову в призначенні від 31.10.2017 року

Зобов`язати Саратське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Одеської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі заяви від 10.08.2017 року із зарахуванням трудового стажу роботи на посаді обрубувача з 22.08.1992 року по 01.11.1993 року, та стаж роботи на посаді вагранника з 10.01.1994 року по 1998 рік, до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію за вислугу років.

Стягнути з Саратського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеської області на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову за:

квитанцією № 86 від 25.01.2019 року у сумі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 , телефон: НОМЕР_7

Саратське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області - адреса: 68200, Одеська область, смт. Сарата, вул. Чкалаова, 17(25), ЄДРПОУ 41249769, телефон: (04848)2 11 09, електронна пошта: sart@od.pfu.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.