Рішення № 82221709, 06.06.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1916/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області), в якому, після уточнення позовних вимог, позивач просить: визнати протиправними дії відповідача в частині відмови у виплаті позивачу при призначенні пенсії за віком одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що 16.01.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком і виплату одноразової грошової допомоги за пунктом 7.1 розділу XV Прикінцевих положень цього Закону, однак листом від 29.01.2019 № 1514/02-22 УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області відмовило ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних пенсій згідно Закону, оскільки надані позивачем довідки видані установами, які розташовані на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому їх враховувати для призначення пенсії неможливо.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його безпідставним, незаконним та необґрунтованим, оскільки вона 40 років 4 місяці 2 дні пропрацювала в закладах охорони здоров`я та соціального захисту комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідачем проігноровано норми чинного законодавства та безпідставно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки при визначенні страхового стажу органом пенсійного фонду помилково було віднесено довідки, надані позивачем, до документів, що є недійсними та такими, що не створюють будь-яких правових наслідків. Окрім того, інформація, яка міститься в довідках, не суперечить та не спростовує фактичні дані, наявні в трудовій книжці позивача.

Ухвалою суду від 07.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.05.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 40), в обґрунтування якого останній послався на таке.

17.08.2018 ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком та з 18.07.2018 позивачу призначена пенсія за віком, розмір якої на день призначення складає 5276,07 грн.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191 був затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому до спеціального стажу роботи для виплати грошової допомоги враховується не більше 1 місяця в рік тривалості відпустки без збереження заробітної плати.

Для визначення наявності відпусток без збереження заробітної плати та періоду перебування у таких відпустках приймаються довідки підприємств і установ із зазначенням цієї інформації.

На теперішній час витребувати довідки по підприємствам і установам, які знаходяться на тимчасово неконтрольованих українською владою територіях, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», не видається можливим.

Оскільки довідки про наявність відпусток без збереження заробітної плати та періоду перебування у таких відпустках відсутні та надати їх немає можливості, тому відповідач вважає, що відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі десяти пенсій, про що УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області повідомило позивача листом від 29.01.2019 № 1514/02-22.

На підставі викладеного відповідач вважає свої дії правомірними та просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Судом установлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 17.08.2018 звернулася до УПФУ в м. Сєвєродонецьку з заявою про призначення пенсії за віком (арк. спр. 41).

Також 17.08.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій (арк. спр. 43).

Відповідачем повідомлено позивача про те, що останньому з 18.07.2018 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням трудового стажу: 42 роки 7 місяців 27 днів. Розмір пенсії становить 5276,07 грн (арк. спр. 43 зв.).

Розпорядженням від 24.08.2018 № 2695 також підтверджується, що пенсію за віком ОСОБА_1 призначено з 18.07.2018, загальний стаж становить 42 роки 7 місяців 27 днів, страховий стаж з 01.07.2000 становить 18 років 0 місяців 0 днів, розмір пенсії становить 5276,07 грн (арк. спр. 42).

УПФУ в м. Сєвєродонецьку листом від 29.01.2019 № 1514/02-22 повідомило ОСОБА_1 про те, що до спеціального стажу роботи для виплати грошової допомоги враховується не більше 1 місяця в рік тривалості відпустки без збереження заробітної плати. Для визначення наявності відпусток без збереження заробітної плати та періоду перебування у таких відпустках приймаються довідки підприємств і установ із зазначенням цієї інформації, однак на теперішній час витребувати довідки по підприємствам і установам, які знаходяться на тимчасово неконтрольованих українською владою територіях, не надається можливим (арк. спр. 15).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

Відповідно до Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Страховий стаж враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Згідно з розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) наступних закладів охорони здоров`я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Відповідно до приміток 2 і 3 до названого Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від відомчої належності закладів і установ; робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства» було затверджено перелік установ, організацій та посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, який діяв до введення в дію відповідного законодавства України. Згідно з пунктом 1 розділу 2 цього переліку право на пенсію за вислугу років мали лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери помічники лікаря, акушери, масажисти, лаборанти та медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, які працювали в наступних закладах охорони здоров`я: 1) «Лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії»; 2) «Амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги та переливання крові, медсанчастини, здоровпункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші)»; 3) інші заклади, що не стосуються цієї справи.

Спірним питанням у даній справі є наявність стажу роботи позивача тривалістю 30 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку за призначенням пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 17.08.2018. До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 , окрім іншого, було додано диплом (свідоцтво атестат) про навчання Ц № 156516, трудову книжку (документ про стаж) БТ НОМЕР_1 , довідки про відпустки без збереження заробітної плати № 01-07/815 від 14.11.2014, № 725 від 25.06.2014, № 2/1-1624 від 17.11.2014 (арк. спр. 41 зв.). Згідно наданих документів ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 42 роки 7 місяців 27 днів, який було визнано відповідачем (арк. спр. 42).

Відповідно до довідки Луганської обласної клінічної лікарні від 14.11.2014 № 01-07/815 ОСОБА_1 працювала в Ворошиловградській обласній клінічній лікарні ім. Ф.Е. Дзержинського з 31.08.1978 на посаді медсестри ревмокардіологічного відділення, з 05.09.1985 переведена на посаду лікаря-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії; 13.05.1991 звільнена за ст. 38 КЗоТ УССР за власним бажанням. Відпустки без збереження заробітної плати не використовувала. Використала відпустку по догляду за дитиною: з 06.04.1987 по 09.02.1988 частково оплачувану; з 10.02.1988 по 09.08.1988 без оплати до 1,5 року (арк. спр. 21).

Згідно з довідкою Луганської обласної клінічної психоневрологічної лікарні від 17.11.2014 № 2/1-1624 Хорішко ОСОБА_2 працювала в Луганській обласній психоневрологічній лікарні на посаді лікаря-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії з 24.05.1991 по 31.08.1994. За період роботи у відпустці по догляду за дитиною та у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала (арк. спр. 22).

Довідкою Луганського обласного наркологічного диспансера від 25.06.2014 № 727 підтверджується, що ОСОБА_1 працює у Луганському обласному наркологічному диспансері з 01.09.1994 на посаді завідуючої Токсикологічної лабораторії по теперішній час. За період роботи у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала (арк. спр. 23).

Відповідно до довідки Луганського обласного наркологічного диспансера від 23.04.2019 № 748/02-10 ОСОБА_1 працює у Луганському обласному наркологічному диспансері з 01.09.1994 на посаді завідуючої токсикологічної лабораторії; з 01.12.2014 по теперішній час – завідувач хіміко-токсикологічної лабораторії (арк. спр. 24).

Вказані обставини також підтверджуються трудовою книжкою Хорішко І.В. (арк. спр. 16-20).

Так, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 - НОМЕР_3 остання працювала в Ворошиловградській обласній клінічній лікарні на посаді медсестри в ревмокардіологічному відділенні (з 31.08.1978 по 05.09.1985); на посаді лікаря-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії (з 05.09.1985 по 13.05.1991); в Луганській обласній психіатричній лікарні на посаді лікаря-лаборанта (з 24.05.1991 по 31.08.1994); в Луганському обласному наркодиспансері на посаді завідуючого токсикологічної лабораторії (з 01.09.1994 по 01.12.2014); на посаді завідуючої хіміко-токсикологічної лабораторії (з 01.12.2014 по теперішній час).

Тобто, судом установлено, що в період з 31.08.1978 по 13.05.1991 та з 24.05.1991 по день досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 працювала в закладах та установах державної/комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і станом на 18.07.2018 страховий стаж позивача на таких посадах складав понад 30 років.

Таким чином, ОСОБА_1 на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мала страховий стаж 30 років на таких посадах, до цього не отримувала будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком, а відтак, має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що до спеціального стажу роботи для виплати грошової допомоги враховується не більше 1 місяця в рік тривалості відпустки без збереження заробітної плати, оскільки таке твердження відповідача є безпідставним.

Суд зазначає, що ані Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, ані Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ані Закон України «Про пенсійне забезпечення» не містять таких вимог для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Посилання відповідача на те, що довідки про наявність відпусток без збереження заробітної плати та періоду перебування у таких відпустках відсутні та надати їх немає можливості, суд вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки такі довідки було додано позивачем до заяви про призначення пенсії.

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що Луганська обласна клінічна лікарня зареєстрована за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд. 5; Луганський обласний наркологічний диспансер зареєстрований за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, буд. 37А) (арк. спр. 26-29).

Відповідно до розпорядження від 24.08.2018 № 2695 пенсію за віком ОСОБА_1 призначено з 18.07.2018, розмір пенсії становить 5276,07 грн.

Отже, розмір грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, та яку слід стягнути на користь позивача, повинен становити 52760,70 грн.

На підставі встановлених обставин справи суд дійшов висновку про те, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку неправомірно відмовило ОСОБА_1 у виплаті допомоги, тому позовні вимоги позивача слід задовольнити в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн (арк. спр. 2).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем, належать до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, в сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код юридичної особи 21792459) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в сумі 52760,70 грн (п`ятдесят дві тисячі сімсот шістдесят грн 70 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун