Рішення № 82221581, 17.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 травня 2019 року Справа № 280/1022/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1 ) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, в якому позивач просить:

- визнати протиправним дії Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя в частині відмови у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 її онучці позивачці ОСОБА_1 .

- зобов`язати Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.01.2018 про виплату недоотриманої пенсії померлої бабусі ОСОБА_2 та виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь її онуки ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила в позові, що є рідною онукою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №157 від 04.04.2018 року. ОСОБА_2 зареєстрована та постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 . З 01.09.2014 перебувала на обліку Шевченківського ОУПФУ м. Запоріжжя, як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію по втраті годувальника. 14.05.2018 позивачка вперше звернулась до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлої, так як була членом її сім`ї та разом проживали та зареєстровані за одною адресою. 25.05.2018 відповідачем відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії, у зв`язку з тим, що проживання разом з померлою пенсіонеркою не підтверджено отже право на отримання пенсії відсутнє. 13.12.2018 року Токмацьким районним судом Запорізької області рішенням у справі №328/2211/18 встановлено факт сумісного проживання позивачки та ОСОБА_2 На підставі чого 21.01.2019 року ОСОБА_1 повторно звернулась із заявою до відповідача про виплату недоотриманої пенсії. На, що 10.02.2019 отримано відповідь про те, що відсутні підстави для виплати недоотриманої пенсії, у зв`язку з тим, що рішення суду прийнято по закінченню шестимісячного терміну від дня смерті. Позивачка вважаючи такі дії протиправними звернулась до суду із даним позовом, який просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву (вх. №13855 від 08.04.2019), в якому позовні вимоги не визнав та заперечив з підстав, викладених у ньому, зазначивши, що 21.01.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою та рішенням суду від 13.12.2018 про встановлення факту сумісного проживання щодо виплати недоотриманої пенсії померлої бабусі ОСОБА_2 Листом від 04.02.2019 повідомлено позивачку, що підстави для виплати недоотриманої пенсії відсутні оскільки рішення суду надано до управління по закінченню шестимісячного терміну від смерті ОСОБА_2 Отже суми виплачуються, якщо звернення з ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Так на підставі вищевикладеного у відповідача відсутні підстави для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_1 її померлої бабусі ОСОБА_2 , просить суд відмовити в задоволені позову.

Ухвалою судді від 18.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання на 11.02.2019 без виклику сторін.

У відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст. ст. 257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04.04.2018 року № АДРЕСА_2 (а.с.14) та перебувала на обліку у Шевченківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, як внутрішньо переміщена особа з 01.09.2014 року і отримувала пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

ОСОБА_2 була зареєстрована та постійно проживала за адресою АДРЕСА_3 .

27.12.2017 року рішенням Якимівського районного суду Запорізької області у справі №330/2633/17, встановлено факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України; місце реєстрації померлої особи – АДРЕСА_4 , Україна; місце смерті м. Комсомольське, Старобешівського району Донецької області, Україна, дата смерті – ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення вступило в законну силу 29.01.2018 року (а.с.15-16).

14.05.2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про виплату їй недоотриманої пенсії її бабусі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та недоотримала пенсію, так як ОСОБА_1 була членом її сім`ї і на день смерті бабусі вони разом проживали та були зареєстровані за однією адресою АДРЕСА_4 . Разом із заявою надано документи та копію рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 27.12.2017 року у справі №330/2633/17.

Відповідачем було надано відповідь від 25.05.2018 №267/З-1 відповідно до якої, відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в управлінні, як внутрішньо переміщена особа та згідно з електронною базою даних одержувачів пенсії вона фактично проживала за адресою АДРЕСА_5 . Згідно копії паспорта ОСОБА_1 яка зареєстрована на тимчасово окупованій території за адресою АДРЕСА_4 , як і померла ОСОБА_2 , проте, у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 її фактичне місце проживання зазначено АДРЕСА_6 . АДРЕСА_7 . Таким чином, право на отримання недоодержаної пенсії відсутнє (а.с.23).

13.12.2018 року рішенням Токмацького районного суду Запорізької області у справі №328/221/18 встановлено факт сумісного проживання ОСОБА_3 , 09.04.1981 року, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_4 , з 16 березня 2012 року по 12 листопада 2017 року на момент смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , місто смерті: Донецька область. Старобешівський район, місто Кальміуське. Рішення набрало законної сили 14.01.2019.

Позивачка 21.01.2019 року повторно звернулась із заявою до відповідача, в якій просила виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та надала рішення суду, яке набрало законної сили, яким підтверджується факт сумісного проживання мене з ОСОБА_2 на день її смерті адресою АДРЕСА_4 (а.с.26).

Листом відповідача від 04.02.2019 №43/З-1 відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 зазначивши, що рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 13.12.2018 року прийняте по закінченню шестимісячного терміну від дня смерті ОСОБА_2 , отже відсутні підстави для виплати пенсії (а.с.27).

Не погоджуючись із зазначеними діями суб`єкта владних повноважень, а саме з відмовою у виплаті недоотриманої пенсії, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року (далі - Закон № 2262).

Відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

За приписами ч. 3 ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно із пунктом 4 вищевказаного Порядку, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Суд зазначає, що шестимісячний строк, встановлений статтею 61 Закону, є пересічним, разом з тим, в даному випадку необхідно враховувати існування об`єктивних чинників, які вплинули на можливість вчасного звернення позивача до Пенсійного фонду з відповідною заявою, а також те, що у відповідності до вимог пунктів 3, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень має бути прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 померла в Україні, Донецької області АДРЕСА_8 Старобешівського району, м. Комсомольське. Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 27.12.2017 року у справі №330/2633/17, встановлена дата смерті ОСОБА_2 – 14 листопада 2017 року. Із заявою та документами для виплати недоотриманої пенсії за померлу позивачка звернулась до відповідача 14.05.2018, тобто в останній день шестимісячного строку.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що в інший спосіб відновити своє право позивач не міг, оскільки м. Комсомольське, Старобешівського району, Донецької області внесено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.15.2015 № 1275-р.

Разом з тим суд зауважує, що відповідач при наданні відповіді позивачу листом від 04.02.2019 №43/З-1 не врахував факт своєчасного звернення ОСОБА_1 з першою заявою 14.05.2018 року про виплату йому недоодержаної пенсії бабусі ОСОБА_2 , а також факт неможливості для нього в інший спосіб, ніж на підставі рішення суду, підтвердити факт сумісного проживання з померлою, на що мало бути витрачено певний час.

За таких обставин відповідач, що діяв як суб`єкт владних повноважень, відмовляючи позивачу листом у виплаті недоотриманої пенсії, діяв не обґрунтовано (без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо та не пропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав позивача на отримання цих сум і цілями, на яке спрямоване це рішення - необхідність дотримання законності при здійсненні видатків з Державного бюджету України.

У відповідності до вимог статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства". Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 26.06.2016 по справі "Суханов та Ільченко проти України" (CASEOFSUKHANOVANDILCHENKOv. UKRAINE) заяви № 68385/10 та 71378/10 в § 53 Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі "ОСОБА_5 Греції та інші проти Греції" (FormerKingofGreeceandOthersv. Greece) заява № 25701/94, п.п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).

Відповідно до ч. 5 ст. 7 КАС України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Враховуючи загальні принципи міжнародного права, викладені у наведених вище рішеннях Європейського суду з прав людини, суд вважає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 не може бути позбавлена права на одержання належної їй недоотриманої пенсії померлої бабусі ОСОБА_2 , оскільки втручання в її права державний орган не мав легітимної мети - позбавлення права власності в інтересах суспільства (ч.1 ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини).

Таким чином, відмова Пенсійного фонду від 04.02.2019 № 43/З-1, яка обґрунтована виключно пропуском строку звернення, визначеного статтею 61 Закону № 2262, є протиправною та прийнятою в порушення ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду з позовною заявою позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., у зв`язку з чим зазначена сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, оскільки саме зазначеним об`єднаним управлінням вчинені протиправні дії в частині відмови позивачу у виплаті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя в частині відмови у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 її онучці Забарі Наталії ОСОБА_4 .

Зобов`язати Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 січня 2018 про виплату недоотриманої пенсії померлої бабусі ОСОБА_2 та виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь її онуки ОСОБА_1 .

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25-а, код ЄДРПОУ 41248959).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295 КАС України.

Рішення у повному обсязі виготовлено 17.05.2019 року.

Суддя Н.В.Стрельнікова