Рішення № 82221468, 30.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2019 року о 15 год. 56 хв.Справа № 808/3081/17 СН/280/17/19 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Серебрянниковій О.А., та сторін

від позивача: адвокат Блажко У.В.,

від відповідача: Гурильов А.С.,

від третьої особи: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну спрву

за позовом: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у запорізькій області (юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – ДП «Запорізький науково – дослідний та проектний інститут землеустрою» (юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 00698986)

про зобов`язання вчинити певні дії-

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (надалі – відповідач), в якій позивач просить суд зобов`язати відповідача розглянути клопотання від 27.06.2017 про затвердження Проекту щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 1,4051 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району, з врахуванням попередніх причин для відмови у затвердженні документації та затвердити Проект щодо відведення позивачці земельної ділянки загальною площею 1,4051 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації йому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,4051 га, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району, для ведення особистого селянського господарства. Вказував, що після виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у 2014 році він звернувся до відповідача із проханням затвердити документацію із землеустрою та передати йому у власність вищевказану земельну ділянку. Однак, з 2014 року по теперішній час відповідачем щоразу надавалися відмови у затвердженні даної документації із посиланням щоразу на нові підстави. Позивач зазначив, що після отримання численних відмов та усунення недоліків документації він знов звернувся до відповідача із проханням затвердити технічну документацію із врахуванням усіх попередніх зауважень та пояснень, проте листом від 14.07.2017 йому було відмовлено. Позивач вважає відмову відповідача, викладену в вищевказаному листі, як і попередні відмови, незаконною та необґрунтованою, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, просив позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в позові, виходячи із підстав, що викладені в письмових запереченнях проти адміністративного позову (вх. № 31270 від 14.11.2017). В обґрунтування заперечень зазначено, що на розгляді в ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області перебувало клопотання Терзієва О.В. (вх. №7088 від 27.06.2017) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Листом № Т-7088-4800/6-17 від 14.07.2017 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило позивачу про відмову у затвердженні документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розміром 1,4051 га для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області у зв`язку з тим, що проект землеустрою мав недоліки. Вважає надану відмову правомірною та вказує, що суд не може своїми рішеннями здійснювати встановлені на законодавчому рівні функції та компетенцію органу під час здійснення ним владних, управлінських функції та у зв`язку з цим просив в позові відмовити.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року, позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання від 27 червня 2017 року про затвердження проекту щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 1,4051 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району, з врахуванням висновків суду по даній адміністративні справі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28.02.2019, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували та не дали оцінку тому факту, що відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою надана у формі листа, а не шляхом видачі відповідного наказу, як це передбачено п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, та п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600.

Ухвалою від 01.04.2019 суддею ОСОБА_2 адміністративна справа № 808/3081/17 прийнята до свого провадження, призначене підготовче судове засідання на 24 квітня 2019 року о 09 год 00 хв, відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву, третій особі запропоновано у той же строк надати суду пояснення щодо позову та відзиву.

Ухвалою суду від 24.04.2019 підготоввче засідання відкладено, наступне підготовче засідання призначено на 30 травня 2019 року на 15 год 00 хв.

Усною ухвалою суду від 30.05.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, після наданих сторонами пояснень та клопотання про закриття підготовчого провадження, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у цей же день.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідачів заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області № 121 від 12.03.2011 «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України на території Зеленівської сільської ради» відповідно до ст. ст. 13, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. ст. 17, 33, 116, 118 та п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, на підставі звернення громадян України надано згоду громадянам України на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Зеленівської сільської ради загальною площею 20,24 га, в тому числі: 1,87 га (угіддя рілля) та 18,37 га (угіддя сіножаті), розташованих на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області згідно додатку.

Згідно зі Списком громадян Зеленівської сільської ради, яким надається згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, який є додатком до розпорядженням голови районної державної адміністрації № 121 від 12.03.2011, ОСОБА_1 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,43 (угіддя - сіножаті) у власність для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області № 352 від 16.08.2013 «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 12.03.2011 № 121» внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 12.03.2011 № 121 «Про надання згоди на розроблення проекту щодо відведення земельних ділянок громадянам України на території Зеленівської сільської ради», а саме викладено його в новій редакції:

«1. Надати згоду громадянам України на розроблення проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення загальною площею 20,24 га в тому числі: 1,87 га (угіддя - рілля) та 18,37 га (угіддя - сіножаті) шляхом зміни виду угідь із (угідь - сіножаті) в (угіддя - рілля) Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області.

2. Площа земельних ділянок буде скоригована в процесі виготовлення землевпорядної документації».

ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області № 9/223-3092 від 22.07.2014.

В жовтні 2014 року, лютому, квітні та травні 2015 року ОСОБА_1 звертався до ГУ Держземагенства у Запорізькій області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,4051 га для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради Приморського району, проте листами № 31-8-0.3-10626/2-14 від 04.11.2014, № 31-8-0.3-2502/2-15 від 25.02.2015, № 31-8-0.3-4709/2-15 від 22.04.2015 та № 31-8-0.3-5973/2-15 від 25.05.2015 йому було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_3 27.06.2017 звернувся до ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,4051 га для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради Приморського району (вх. № 7088).

Разом з тим, листом № Т-7088-4800/6-17 від 14.07.2017 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило позивача про відсутність підстав для задоволення його клопотання.

Підставою для відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою відповідачем вказано невідповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам чинного законодавства, а саме:

1. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).Наданий проект землеустрою містить розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 № 121 «Про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України» замість дозволу.

2. Розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації від 16.08.2013 № 352 було внесено зміни до розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 №121, з приводу чого зазначаємо, що з 2013 року відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області. Районні державні адміністрації не є розпорядниками земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області.

3. В довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх з власниками земель, землекористувачами, угіддями, яка містить термін дії, зазначено вид угідь-рілля всупереч розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 № 121.

4. Відомості в експлікації в пояснювальній записці також суперечать розпорядженню голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 № 121.

5. Матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування не посвідчені виконавцем робіт.

6. Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, зареєстрованої в Мінюсті 16.06.2010 за № 391/17686.

7. Перелік обмежень не відповідає додатку 6 до Постанови КМУ від 17.10.2012 № 1051.

8. Згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 02.12.2016 №509 «Про затвердження Порядку використання державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою» координатною основою при здійсненні робіт із землеустрою є Державна геодезична референтна система координат УСК-2000.

9. Проект землеустрою містить 2 кадастрових плани.

10. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» субєктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є, зокрема, юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місце роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Проект землеустрою не містить вищевказаної інформації.

Заперечуючи проти позову, відповідач надав пояснення щодо виявлених недоліків проекту землеустрою:

1.Земельний кодекс України передбачає як поняття «дозвіл» так і понятті «згода», тобто це два різні поняття, які не можуть бути тотожними. Таким чином, позивач не отримував дозволу на розробку проекту землеустрою у ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області в розумінні п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, як в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, так і наразі, а отже, затвердження проекту землеустрою, дозвіл на розробку якого не надавався, суперечитиме ст. 118 Земельного кодексу України. Також у проекті землеустрою відсутнє рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

2. Довідка із державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6 зем) від 12.08.2014 № 01-09-02/0192 та висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 12.08.2014 № ЗП/01-09-02/0192 суперечать по своєму змісту один одному в частині виду угідь та відповідно розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 № 121 та від 16.08.2013 № 352.

3. В редакції проекту землеустрою станом на момент звернення ОСОБА_1 з клопотанням від 27.06.2017 у матеріалах геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування були відсутні підписи ОСОБА_4 .

4. У матеріалах справи знаходиться акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, де чітко вбачається, що мінімальна відстань між деякими межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки значно перевищує встановлені законодавством 200 метрів (п. 3.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, зареєстрованої в Мінюсті 16.06.2010 за №391/17686).

5. 23.11.2016 додаток 6 до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» було доповнено пунктом 10 Території та об`єкти природно-заповідного фонду. На момент подачі клопотання ОСОБА_1 від 27.06.2017 вказане вище нововведення набуло чинності, проте зміни в проект землеустрою внесені не були.

6. У спірному проекті не була використана система координат, передбачена Порядом використання державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 02.12.2016 № 509.

7. Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою включають серед іншого кадастровий план земельної ділянки. Із вказаної норми чітко вбачається, що в одному проекті землеустрою повинен міститися один кадастровий план земельної ділянки. Проте, в складі проекту два різних кадастрових плани.

8. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місце роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Як встановлено судом з пояснень представника позивача та змісту позовної заяви та письмових пояснень, позивач щодо виявлених недоліків проекту землеустрою вказує наступне:

1. Редакція статті 50 Закону України «Про землеустрій» станом на дату видання розпорядження голови районної державної адміністрації № 121 від 12.03.2011 не містила слів «надання дозволу на розроблення проекту землеустрою». Також згідно з Академічним тлумачним словником української мови 1970-1980 значення слова «дозвіл» надається наступним чином згода, що дає право на здійснення чого-небудь (стор. 347, том 2, 1971). Окрім того, вищевказане розпорядження ніким не було оскаржено та не було скасовано, а тому підлягає обов`язковому виконанню.

2. Розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 № 121, з урахуванням змін, внесених розпорядженням від 16.08.2013 № 352, містить інформацію про вид угідь, що не суперечить відомостям, вказаним в довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

3. Матеріали геодезичних вишукувань містять підпис виконавця та печатку підприємства.

4. Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не має порушень п. 3.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, зареєстрованої в Мінюсті 16.06.2010 за №391/17686, та повністю відповідає додатку № 2 до даної Інструкції.

5. В проекті землеустрою міститься перелік обмежень у використанні земельної ділянки, в якому, керуючись додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, зазначено, що жодних обмежень на виділену земельну ділянку не встановлено.

6. В листі-відмові не вказано, яким чином система координат відноситься до відмови відповідача в затвердженні проекту землеустрою.

7. Кадастрові плани не містять жодних розбіжностей між собою, а отже порушень норм чинного законодавства, зокрема земельного, не вбачається.

8. В статті 50 Закону України «Про землеустрій» міститься вичерпний перелік документів, які повинні бути включені до проекту землеустрою, вимагати ж додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею, забороняється. У чинному законодавстві відсутня вимога про необхідність зазначення в проекті землеустрою відомостей, які передбачені ст. 26 Закону України «Про землеустрій» та ст. 5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність». Крім того, до складу проекту землеустрою включені відомості щодо кваліфікаційних сертифікатів інженерів-землевпорядників ОСОБА_5 (№ 010832 від 02.08.2013) та ОСОБА_6 (№ 000129 від 24.12.2012).

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент видання розпорядження голови Приморської РДА від 12.03.2011 № 121) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

З матеріалів справи судом встановлено, що розпорядженням голови Приморської РДА від 12.03.2011 № 121 позивачу надано згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,43 га розташованої на території Зеленівської сільської ради.

Разом з тим, у листі-відмові відповідачем було зазначено про те, що наданий проект землеустрою містить розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 № 121 «Про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України на території Зеленівської сільської ради» замість дозволу.

Суд зазначає, що застосування у розпорядженні від 12.03.2011 № 121 слова «згода» замість вжиття слова «дозвіл» не може слугувати підставою для відмови у задоволені клопотання позивача, оскільки Земельний кодекс України не розрізняє по суті поняття «дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» і «згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки». Вживане у ст. 118 Земельного кодексу України слово «дозвіл» передбачає позитивне рішення уповноваженого органу за результатами розгляду відповідного клопотання, що являє собою згоду на розроблення проекту землеустрою. Тому формулювання «дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та «згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» є тотожними за своїм змістом поняттями, що відображають волевиявлення уповноваженого органу. Оскільки чинне законодавство не передбачає прийняття за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою будь-якого іншого рішення, окрім дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його наданні, суд доходить висновку, що вищезазначеним розпорядженням позивачу надано саме дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розумінні ст. 118 Земельного кодексу України, і відповідно, посилання відповідача на відсутність дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за наявності розпорядження голови Приморської райдержадміністрації від 12.03.2011 № 121, виданого в межах повноважень, є проявом надмірного формалізму, у зв`язку з чим не може вважатись правомірним за даних обставин.

Щодо встановленого відповідачем недоліку проекту землеустрою «в довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх з власниками земель, землекористувачами, угіддями, яка містить термін дії, зазначено вид угідь-рілля, всупереч розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 № 121» та «відомості в експлікації в пояснювальній записці також суперечать розпорядженню голови Приморської районної державної адміністрації від 12.03.2011 №121», суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи судом досліджено проект землеустрою, який подавався позивачем на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, та встановлено, що в матеріалах проекту міститься розпорядження голови Приморської РДА від 16.08.2013 № 352, яким внесено зміни до розпорядження голови Приморської РДА від 12.03.2011 №121 в частині виду угідь з сіножаті на рілля.

Отже, зазначення у проекті землеустрою вид угідь рілля є цілком обґрунтованим та відповідає розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації, який на той момент був розпорядником спірної земельної ділянки.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що з 2013 року відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області, а районні державні адміністрації не є розпорядниками земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області, з огляду на те, що розпорядженням голови Приморської РДА від 16.08.2013 № 352 не здійснювалися повноваження розпорядника земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області, дані повноваження реалізовані розпорядженням голови Приморської РДА від 12.03.2011 № 121, а розпорядженням від 16.08.2013 № 352 лише змінено вид угідь, без внесення змін до їх кількості.

Так само в ході огляду судом проекту землеустрою спростовано твердження відповідача про те, що матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування не посвідчені виконавцем робіт.

Щодо невідповідності акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, зареєстрованої в Мінюсті 16.06.2010 за №391/17686 (надалі – Інструкція), суд доходить висновку про таке.

Зазначена у запереченнях невідповідність акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання вимогам п. 3.4. Інструкції не підтверджена матеріалами справи, оскільки за приписами вказаного пункту передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Наданий позивачем акт відповідає Додатку № 2 вказаної Інструкції. Отже, судом на підставі наданих сторонами доказів не встановлена невідповідність акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання, що свідчить про необґрунтованість вказаної підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Стосовно посилання відповідача як на підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою на Перелік обмежень, що не відповідає додатку 6 до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» суд зазначає, що у наданому проекті землеустрою міститься перелік обмежень у використанні земельної ділянки, в якому, керуючись додатком 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, зазначено, що жодних обмежень на виділену земельну ділянку не встановлено. Доказів щодо наявності будь-якого обмеження на дану земельну ділянку відповідачем суду не надано. За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаної підстави для затвердження проекту земелеустроою.

Посилання відповідача на наказ Міністерства аграрної політики України від 02.12.2016 № 509 «Про затвердження Порядку використання державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою» у листі-відмові від 14.07.2017 № Т-7088-4800/6-17 суд оцінює як необґрунтоване, оскільки відповідачем не зазначено, які саме норми зазначеного наказу порушені позивачем при складанні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Посилання відповідача як на підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою на наявність в технічній документації двох кадастрових планів суд відхиляє з тих підстав, що кадастрові плани не протирічить один одному, тому наявність їх в технічній документації у кількості двох екземплярів не може розцінюватися як підстава для визнання проекту землеустрою таким, що не відповідачє вимогам чинного законодавства.

Як підставу для відмови у затвердження проекту землеустрою відповідачів зазначив, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб`єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є, зокрема, юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місце роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Проект землеустрою, на думку відповідача, не містить вищевказаної інформації.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Вимоги до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначені ст. 50 Закону України «Про землеустрій». Так, вказана стаття в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, не передбачала необхідності зазначення у проекті землеустрою інформації про перебування у трудових відносинах з юридичною особою, що виготовляє проект землеустрою, сертифікованих інженерів-землевпорядників. Тому суд вважає необґрунтованою підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою відсутність у проекті землеустрою інформації про працевлаштування в ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» сертифікованих інженерів—землевпорядників. Крім того, суд зазначає, що до складу проекту землеустрою включені відомості щодо кваліфікаційних сертифікатів інженерів-землевпорядників ОСОБА_5 (№ 010832 від 02.08.2013) та ОСОБА_6 (№ 000129 від 24.12.2012).

Отже, суд дійшов висновку про безпідставність та надуманість зазначених відповідачем в листі від 14.07.2017 № Т-7088-4800/6-17 недоліків проекту землеустрою.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земелбьного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Суд встановив, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 погоджений висновком відділу Держземагенства в Приморському районі від 12 серпня 2014 року № ЗП/01-09-02/0194, який наявний у матеріалах справи, державна реєстрація вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі здійснена. Стаття 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» не передбачає проведення у даному випадку обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Отже, виходячи з норми ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідач у двотижневий строк з дня отримання клопотання про затвердження проекту землеустрою, до якого був доданий погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, повинен був прийняти рішення про затвердження такого проекту та надання позивачу земельної ділянки у власність.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Разом з тим, в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненнями, а із відповідними заявами, за наслідками розгляду яких суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідні управлінські рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_1 відповіді у формі листів.

Отже, суд доходить висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі наказу, свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу.

Суд також не погоджується з позицією відповідача про те, що затвердження проекту землеустрою у даному випадку є дискреційними повноваженнями відповідача, в реалізацію яких суд не має право втручатися, з таких підстав.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання від 27 червня 2017 року про затвердження проекту щодо відведення йому земельної ділянки загальною площею 1,4051 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району, з врахуванням попередніх причин для відмови у затвердженні документації та затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки позивачу.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до квитанції № П545/5789589/1 від 04.10.2017 у сумі 640,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – ДП «Запорізький науково – дослідний та проектний інститут землеустрою» (юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 00698986) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у запорізькій області (юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) розглянути клопотання від 27.06.2017 про затвердження Проекту щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 1,4051 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району, з врахуванням попередніх причин для відмови у затвердженні документації.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у запорізькій області (юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) затвердити Проект щодо відведення ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) земельної ділянки загальною площею 1,4051 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 06.06.2019.

Суддя Р.В. Сацький