Рішення № 82221339, 06.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м. Житомир справа №240/6811/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_3 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оформленої листом вих. №3-202 від 07 квітня 2019 року за результатами розгляду заяви;

- зобов`язати Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області провести ОСОБА_3 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з повідомленням Рівненського апеляційного господарського суду №04-22/197/19 від 13 березня 2019 року про розмір заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, що становить 57 053,70 грн, яке виплачувати з 01 лютого 2019 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що територіальний орган Пенсійного фонду України протиправно та за відсутності правових підстав відмовляє у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням інформації, зазначеній у повідомленні Рівненського апеляційного господарського суду №04-22/197/19 від 13 березня 2019 року.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

28 травня 2019 року до відділу документального забезпечення суду в порядку статті 162, частини першої статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №6072/07 від 16 травня 2019 року, відповідно до змісту якого Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що повідомлення Рівненського апеляційного господарського суду №04-22/197/19 від 13 березня 2019 року не може бути прийняте територіальним органом Пенсійного фонду України для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки Рівненський апеляційний господарський суд не є правонаступником Житомирського апеляційного господарського суду (а.с. 19-21).

Суд звертає увагу відповідача, що в порушення пункту 1 частини четвертої статті 162 КАС України Житомирським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області до відзиву не було долучено жодних письмових доказів на підтвердження обставин та аргументів, викладених у відзиві. Крім того, відповідачем не було надано до суду доказів надіслання (надання) відзиву ОСОБА_3 , що є грубим порушенням вимог пункту 2 частини четвертої статті 162 КАС України.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Положеннями статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Питання перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , зокрема, були предметом розгляду в адміністративних справах №0640/3865/18, №240/4989/18.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у справі №0640/3865/18 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_3 оформленої листом від 11 липня 2018 року №8719/03-2 в перерахунку щомісячного довічного утримання за результатами повторного розгляду заяви (а.с. 23-26).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року у справі №240/4989/18 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови позивачу листом від 25 вересня 2018 року №3-449 в перерахунку щомісячного довічного утримання за результатами розгляду заяви. Зобов`язано Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести йому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно повідомлень Рівненського апеляційного господарського суду №01-22/3438/18 від 22 серпня 2018 року та №01-22/3900/18 від 25 вересня 2018 року про розмір заробітної плати працюючого судді, що становить 34 887,60 грн, яке виплачувати з 01 вересня 2018 року (а.с. 13-14).

Так, судом в межах адміністративної справи №0640/3865/18 встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді судді Житомирського апеляційного господарського суду та у зв`язку з поданням заяви про відставку постановою Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року №2764-УІ та наказом №118-к від 20 грудня 2010 року звільнений у відставку.

ОСОБА_2 10 січня 2017 року звертався до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з проханням провести перерахунок призначеного грошового утримання у зв`язку зі зміною заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. На підтвердження вказаних обставин позивачем було надано довідку Рівненського апеляційного господарського суду №01-25/2/17/16 від 30 грудня 2016 року.

На підставі вказаного, відповідачем у 2017 році проведено перерахунок грошового довічного утримання ОСОБА_1 . Однак, листом Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11 липня 2018 року №8719/03-2 позивача повідомлено про повторний розгляд його заяви та про прийняття протилежного рішення у зв`язку з тим, що довідка видана Рівненським апеляційним господарським судом, який не є правонаступником Житомирського апеляційного господарського суду.

Враховуючи, що ОСОБА_4 10 січня 2017 року звертався до пенсійного органу виключно із заявою про перерахунок пенсії, а у відповідності до листа Державної судової адміністрації України вих. №З-1649/13 від 17 вересня 2013 року ДСА України повідомила ОСОБА_5 , що для отримання довідки йому необхідно звернутись саме до Рівненського апеляційного господарського суду, суд в межах адміністративної справи №0640/3865/18 дійшов висновку, що оскаржувані дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є протиправними і такими, що порушують законодавчо встановлене право позивача (а.с. 23-26).

Крім того, судом при розгляді адміністративної справи №240/4989/18 було встановлено, що ОСОБА_4 звертався до пенсійного органу з заявою про забезпечення перерахунку з 01 вересня 2018 року щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% відсотків заробітної плати на підставі розрахунку заробітної плати судді, що перебуває на аналогічній посаді станом на 01 січня 2018 року в сумі 34 887,60 грн. Листом Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вих. №3-449 від 25 вересня 2018 року ОСОБА_5 відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку з тим, що довідка видана Рівненським апеляційним господарським судом, що не є правонаступником Житомирського апеляційного господарського суду.

Судом за результатами розгляду адміністративної справи №240/4989/18 повторно було наголошено, що Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за відсутності правових підстав відмовляє ОСОБА_3 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Рівненського апеляційного господарського суду (а.с. 13-14).

Встановлено, що ОСОБА_2 звертався із заявою від 21 березня 2019 року на ім`я начальника Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відповідно до якої просив забезпечити проведення перерахунку ОСОБА_5 з 01 лютого 2019 року щомісячного довічного грошового утримання, призначеного у грудні 2010 року управлінням Пенсійного фонду України в Корольовському районі м. Житомира, визначивши його розмір 90% від заробітної плати згідно з розрахунком заробітної плати судді, що перебуває на аналогічній посаді, станом на 01 січня 2019 року в сумі 57 053,70 грн. Додатком до вказаної заяви зазначено лист Рівненського апеляційного господарського суду №04-22/197/19 від 13 березня 2019 року (а.с. 9-10).

Так, у відповідності до змісту листа Рівненського апеляційного господарського суду вих. №04-22/197/19 від 13 березня 2019 року, заробітна плата працюючого судді на відповідній посаді з вислугою років 70 відсотків в апеляційному господарському суді становить 57 053,70 грн (а.с. 12).

Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом вих. №3-202 від 07 квітня 2019 року повідомило позивача, що його звернення розглянуто. Зазначено, що згідно з листом Рівненського апеляційного господарського суду вих. №04-16.4/1275/18 від 19 березня 2018 року, даний суд не було визначено правонаступником Житомирського апеляційного господарського суду, тому відсутні повноваження щодо видачі довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Враховуючи вищевикладене, було прийняте рішення про відмову у проведенні перерахунку ОСОБА_5 з 01 лютого 2019 року щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до листа Рівненського апеляційного господарського суду №04-22/197/19 від 13 березня 2019 року (а.с. 11 та зворот).

Не погоджуючись із наданою відмовою, наголошуючи, що відповідач за відсутності правових підстав відмовляє у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Основного Закону закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положеннями статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Приписами частини першої статті 58 Основного Закону встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до частини першої статті 116 Закону №1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Положеннями статті 137 Закону №1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Частиною першою та другою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з частиною четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N N 41-45, ст. 529; 2015 р., N N 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Частиною третьою статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 у справі №1-8/2016, далі - Закон №2453-VI) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20 березня 2017 року №5-1, далі - Порядок №3-1).

Пунктом 1 розділу І Порядку №3-1 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №3-1 заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку №3-1 звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Положеннями пункту 4 розділу ІІ Порядку №3-1 закріплено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №3-1 закріплено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Відповідно до судової практики ЄСПЛ (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, як наявність у позивача права на отримання щомісячного довічного грошового утримання, так і наявність правових підстав для його перерахунку з 01 лютого 2019 року Житомирським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області не заперечується. При цьому, єдиною підставою для відмови ОСОБА_3 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання є неможливість, на думку відповідача, врахування при такому перерахунку повідомлення Рівненського апеляційного господарського суду №04-22/197/19 від 13 березня 2019 року.

Так, Наказом Державної судової адміністрації України "Про проведення ліквідації окремих апеляційних господарських судів" від 20 серпня 2010 року №122 Житомирський апеляційний господарський суд ліквідовано та створено Рівненський апеляційний адміністративний суд.

При цьому, Державна судова адміністрація України листом вих. №З-1649/13 від 17 вересня 2013 року повідомила ОСОБА_3 , що для отримання довідки йому необхідно звернутись саме до Рівненського апеляційного господарського суду (а.с. 8).

Суд критично ставиться до доводів відповідача та наголошує, що можливість застосування інформації з листів, довідок, повідомлень Рівненського апеляційного господарського суду з метою перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 була неодноразово встановлена в судовому порядку.

Не зважаючи на неодноразове встановлення судами вказаного факту та на наявність судових рішень зобов`язального характеру щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із врахуванням довідок Рівненського апеляційного господарського суду, Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області систематично відмовляє у проведенні такого перерахунку без наявного відповідного судового рішення про зобов`язання його проведення.

Суд наголошує, що вказані дії суб`єкта владних повноважень створюють ситуацію, при якій ОСОБА_4 реалізувати своє право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання може виключно у судовому порядку, а не шляхом подання відповідної заяви до територіального органу Пенсійного фонду України у встановленому законом порядку.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що ОСОБА_4 звертався до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області не із заявою про призначення пенсії, а виключно із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, а тому позивачем до вказаної заяви були надані усі необхідні документи, передбачені Порядком №3-1.

Суд також відхиляє посилання відповідача на лист Рівненського апеляційного господарського суду вих. №04-16.4/1275/18 від 19 березня 2018 року, оскільки в порушення пункту 4 частини п`ятої статті 44, частини другої статті 77, частини третьої статті 79 та пункту 1 частини четвертої статті 162, КАС України, оригінал або належним чином завірену копію вказаного письмового доказу не було долучено до відзиву на позовну заяву.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_3 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, яка оформлена листом вих. №3-202 від 07 квітня 2019 року є протиправними, а тому позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи наявність порушеного права та необхідність застосування судом ефективного механізму для його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою та четвертою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області провести ОСОБА_3 з 01 лютого 2019 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з повідомленням Рівненського апеляційного господарського суду №04-22/197/19 від 13 березня 2019 року про розмір заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, що становить 57 053,70 грн.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Позиція суду щодо застосування ефективного механізму захисту порушеного права також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 січня 2019 року у справі №815/2488/17 (адміністративне провадження №К/9901/2409/18).

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка оформлена листом Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вих. №3-202 від 07 квітня 2019 року, вчинені з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та не відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність дій Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_5 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 768,40 грн судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул. Перемоги, 55,Житомир,10003. ЄДРПОУ: 40380333) про визнання дій протиправними, зобов`язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання - задовольнити.

Визнати протиправними дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_3 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оформленої листом вих. №3-202 від 07 квітня 2019 року за результатами розгляду заяви.

Зобов`язати Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області провести ОСОБА_3 з 01 лютого 2019 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з повідомленням Рівненського апеляційного господарського суду №04-22/197/19 від 13 березня 2019 року про розмір заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, що становить 57 053,70 грн.

Стягнути з Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 06 червня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова