Рішення № 82221161, 06.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року Справа № 160/3993/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 код ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги,26, м. Дніпро, 49094) про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.08.2014 року по 30.11.2017 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 по 30.11.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 2000 року є пенсіонером як інвалід другої групи. 20.11.2017 року ОСОБА_1 був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа в управлінні соціального захисту населення Павлоградської районної державної адміністрації, де була видана довідка №0000409892.

Позивач вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.08.2014р. по 30.11.2017р. безпідставно припинило виплату пенсії.

Позивач 22.05.2018р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо виплати пенсії за минулий період, однак листом від 04.06.2018р. відповідач повідомив, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, а саме з 01.08.2014р. по 30.11.2017р. обліковуються в органі Пенсійного фонду України та будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 рокуприйнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3993/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні. Вказаною ухвалою суду відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проти пред`явлених позовних вимог заперечував, виклавши свою позицію у відзиві на позовну заяву від 23.05.2019 р., в якому зазначив, що 06.17.2017 року позивачу поновлено виплати пенсії. Заборгованість з виплати пенсії позивачу за три роки для звернення за її отримання становить період з 01.12.2014 по 30.11.2017. Сума отриманої пенсії (не більше як за 12 місяців) за період з 01.12.2014 по 30.11.2015 року повинна бути виплачена одночасно, решта суми боргу виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Пенсійні виплати за період 01.12.2015 по 30.11.2017 року виплачується в порядку статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії разом з виплатою поточної пенсії.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, згідно копії паспорту серії НОМЕР_2 виданий 25.02.1999 року Лутугинським РВ УМВС України в Луганській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 .

Згідно з копією довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України від 20.11.2017р. № 0000409892 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, тимчасове зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3

Перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.12.2017 року, згідно заяви про витребування пенсійної справи з Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Лутугінському районі Луганської області від 21.11.2017 року.

З 01.08.2014 року по 30.11.2017 року ОСОБА_1 не отримував пенсійних виплат. До теперішнього часу заборгованість за період з 01.08.2014 року по 30.11.2017 року ОСОБА_1 так і не отримано.

22.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсіїза період01.08.2014 року по 30.11.2017р.

Однак, листом від 04.06.2018року №08083-18 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що за результатами розгляду комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради від 06.17.2017 №28 прийнято рішення про відновлення (призначення) виплати пенсії. Пенсія за період з 01.12.2017 по 31.05.2018 виплачено за основною відомістю. Виплата заборгованості пенсійних коштів за період з 01.08.2014 по 30.11.2017 року розпочнеться з липня 2018 року, відповідно до ст..46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі по тексту Закон України №1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону України № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління всистемі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону України № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття “Закон України”, на відміну від поняття “законодавство України”, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.08.2014 року по 30.11.2017 року.

Водночас Закон України № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як відсутність за фактичним місцем проживання пенсіонера.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципівзобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Щокін проти України”, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Водночас, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодного рішення, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на підставі якого була б призупинена виплата пенсії позивачу 01.08.2014 року по 30.11.2017 року.

Однак, як свідчить аналіз положень Закону України № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняттям пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статті 49 цього Закону.

Отже, судом встановлено порушення прав позивача щодо припинення та неотримання пенсійних виплат у період 01.08.2014 року по 30.11.2017 року.

Однак, відсутність відповідного рішення Пенсійного органу відносно припинення виплат пенсії не є підставою вважати, що право позивача на отримання пенсійних виплат не було порушено.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №805/402/18 (провадження № 11-644асі18), яка є зразковою справою.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Таким чином, припиняючи ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.08.2014 року по 30.11.2017 року, відповідач порушив право позивача на мирне володіння своїм майном.

Як свідчать матеріали справи, виплату пенсії позивачу було поновлено, однак заборгованість по пенсії за спірний період не нараховано та не виплачено.

Таким чином, враховуючи те, що судом доведено порушення відповідачем прав позивача шляхом припинення пенсійних виплат у спірний період, у зв`язку з чим, суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразились у невиплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2014 року по 30.11.2017року є протиправними та задля належного захисту прав позивача суд вважає за потрібне зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.08.2014 року по 30.11.2017 року.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню.

Позивача звільнено від сплати судового збору, у зв`язку з цим, розподіл судових витрат не здійснюється .

Керуючись 242-243, 245-246, 258, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 код ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги,26, м. Дніпро, 49094) про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.08.2014 року по 30.11.2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.08.2014 року по 30.11.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Рішення не набрало законної сили станом на 06.06.2019 року

Помічник судді Лісна А.М.

З оригіналом згідно

Помічник судді Лісна А.М.