Рішення № 82221121, 21.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року Справа № 160/2755/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпота Я.С. за участі: позивача представник відповідача Концевий В.Р. Литвин А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Шевченківської районної у місті Дніпрі ради (49069, м.Дніпро, вул. М.Грушевського, буд.70 код ЄДРПОУ 34059261) про стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2019 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківської районної у місті Дніпрі ради (далі – відповідач) з вимогами:

- стягнути з Шевченківської районної у місті Дніпрі ради на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 01.09.2018 року по 22.01.2019 року;

- стягнути з Шевченківської районної у місті Дніпрі ради на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що розпорядженням Шевченківської районної у місті Дніпрі ради від 28.02.2018 року № 12/1-к його було звільнено з посади спеціаліста-юрисконсульта Шевченківської районної у місті Дніпрі ради. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 року у справі № 804/2745/18 позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Дніпрі ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено частково, та визнано протиправним і скасовано розпорядження голови Шевченківської районної у місті Дніпрі ради №12/1-к від 28.02.2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юристконсульта юридичного відділу Шевченківської районної у місті Дніпрі ради. Розпорядженням № 5-к від 22.01.2019 року позивача було поновлено на посаді головного спеціаліста-юристконсульта юридичного відділу Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, проте виплата середньомісячного заробітку, а також виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 01.09.2018 року по 22.01.2019 року не здійснена.

Ухвалою суду від 29.03.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи з 19.04.2019 року.

Ухвалою суду від 23.04.2019 року призначено розгляд адміністративної справи № 160/2755/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Дніпрі ради про стягнення середнього заробітку за правилами загального позовного провадження, та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

У судове засідання 21.05.2019 року прибули позивач та представник відповідача.

Позивач вимоги позову підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, наведені у позові та відповіді на відзив, згідно якої рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 року у справі № 804/2745/18 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юристконсульта юридичного відділу Шевченківської районної у місті Дніпрі ради набрало чинності в день його винесення, а під час розгляду справи був присутній представник відповідача. Також вказує, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника відноситься до джерел заробітної плати, отже за затримку такої виплати підлягає стягненню середній заробіток за час затримки.

Представник відповідача вимоги позову не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що твердження позивача є такими, що не відповідають дійсності, оскільки після винесення рішень у справі № 804/2745/18 судом першої та апеляційної інстанції, позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогами щодо виконання відповідних рішень суду, а тому позивач не має жодного права стверджувати про ігнорування відповідачем його звернень. Розпорядженням голови Шевченківської районної у місті Дніпрі ради №5-к від 22.01.2019 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », позивача було поновлено на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу Шевченківської районної у місті Дніпрі ради. 19.02.2019 року, вперше, після винесення рішень у справі № 804/2745/18 судом першої та апеляційної інстанції, після поновлення на посаді та звільнення позивача, останній звернувся до відповідача із вимогою про виплату середньомісячного заробітку за період з 01.09.2018 р. до 22.01.2019 р.. Вказує, що твердження позивача щодо наявності відповіді за змістом: «Відповіддю Шевченківської районної у місті Дніпрі ради від 15.03.2019 №К-012/01 у здійснення такої виплати було відмовлено, посилаючись на право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції» не відповідають дійсності, оскільки зазначена вище відповідь відповідача не містить жодних відмов. Також вказує, що поновлення позивача на посаді здійснено згідно вимог чинного законодавства – після апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 року у справі № 804/2745/18, а законодавством не передбачено відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Розпорядженням голови Шевченківської районної у місті Дніпрі ради № 12/1-к від 28.02.2018 року ОСОБА_1 , головного спеціаліста-юристконсульта юридичного відділу районної у місті ради, звільнено з 28.02.2018 року, у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 року у справі № 804/2745/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.12.2018 року, позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Дніпрі ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено частково, та визнано протиправним і скасовано розпорядження голови Шевченківської районної у місті Дніпрі ради №12/1-к від 28.02.2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юристконсульта юридичного відділу Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, стягнуто з Шевченківської районної у місті Дніпрі ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 105495 грн., стягнуто з Шевченківської районної у місті Дніпрі ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 17023 грн.

Розпорядженням Шевченківської районної у місті Дніпрі ради № 5-к від 22.01.2019 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного спеціаліста-юристконсульта юридичного відділу Шевченківської районної у місті Дніпрі ради з 01.03.2018 року.

Судом встановлено, що 19.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківської районної у місті Дніпрі ради з заявою про виплату середньомісячного заробітку за період з 01.09.2018 року по 22.01.2019 року, яка обґрунтована тим, що фактично поновлення відбулось 22.01.2019 року, отже залишається невиплаченим середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту ухвалення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 року у справі № 804/2745/18 (31.01.2018 року) по прийняття розпорядження № 5-к від 22.01.2019 року, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді.

Листом від 15.03.2019 року за № К-012/01 відповідачем повідомлено, що поновлення ОСОБА_1 на посаді відбулось з дотриманням вимог законодавства.

Розпорядженням Шевченківської районної у місті Дніпрі ради № 6-к від 31.01.2019 року, зокрема звільнено ОСОБА_1 , головного спеціаліста-юристконсульта юридичного відділу Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, з 14.02.2019 року.

Судом встановлено, що виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі № 804/2745/18 за період з 01.09.2018 року по 22.01.2019 року та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачу не здійснена, що визнано відповідачем в ході судового розгляду справи.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (пункт 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Аналіз зазначених правових норм, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 569/10189/16-ц.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, за приписами статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Такий правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15 та у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 569/10189/16-ц.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Такий правовий висновок наведений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 523/18850/14-ц та у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 569/10189/16-ц.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Як вже судом встановлено та не спростовано відповідачем розпорядженням Шевченківської районної у місті Дніпрі ради № 5-к від 22.01.2019 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного спеціаліста-юристконсульта юридичного відділу Шевченківської районної у місті Дніпрі ради з 01.03.2018 року.

Проте відповідна виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі № 804/2745/18 за період з 01.09.2018 року по 22.01.2019 року та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачу не здійснена.

Вказане дає підстави для обґрунтованого висновку про наявність вини Шевченківської районної у місті Дніпрі ради у затримці виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юристконсульта юридичного відділу Шевченківської районної у місті Дніпрі ради, у зв`язку з чим вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законною та обґрунтованою.

Відповідно до бухгалтерської довідки Шевченківської районної у місті Дніпрі ради середньомісячна заробітна плата за січень-лютий 2018 року складає 17582,50 грн.

Позивач був поновлений 22.01.2019 року замість 31.08.2018 року (дата ухвалення рішення про поновлення на посаді). Період затримки виконання рішення суду складає 98 робочих днів з 01.09.2018 року по 22.01.2019 року. Середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, який підлягає стягненню на користь позивача з Шевченківської районної у місті Дніпрі ради: 17582,50 грн. : 41 день = 857,68 грн. (в день) х 98 днів = 84052,64 грн.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України зазначається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п.20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 року “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З урахуванням вищевикладеного та зважаючи на те, що позивача було звільнено розпорядженням Шевченківської районної у місті Дніпрі ради № 6-к від 31.01.2019 року, з 14.02.2019 року, проте остаточний розрахунок з ним не проведено, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку позивача становить: 54 891,52 грн. (857,68 грн. (в день) х 64 дні (по день ухвалення рішення у даній справі) та підлягає стягненню з Шевченківської районної у місті Дніпрі ради.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач під час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді та не проведення з останнім остаточного розрахунку при звільнення діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законами України, не обґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, які мали значення для вчинення такої бездіяльності, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд вказує, що пунктом першим частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, в даному випадку судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Шевченківської районної у місті Дніпрі ради (49069, м.Дніпро, вул. М.Грушевського, буд.70 код ЄДРПОУ 34059261) про стягнення середнього заробітку - задовольнити.

Стягнути з Шевченківської районної у місті Дніпрі ради (ЄДРПОУ 34059261) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 01.09.2018 року по 22.01.2019 року в розмірі 84 052,64 грн.

Стягнути з Шевченківської районної у місті Дніпрі ради (ЄДРПОУ 34059261) ради на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 54 891,52 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 31 травня 2019 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков