Ухвала суду № 82221074, 31.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31 травня 2019 року Справа № 160/2962/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та заяву про ознайомлення з матеріалами справи в адміністративній справі за позовом Департаменту з гуманітарних питань Кам`янської міської ради до Головного управління Державної служби України з питань праці (Держпраці) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся Департамент з гуманітарних питань Кам`янської міської ради з позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці (Держпраці) у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН149/245/АВ/МГ-ФС/182 від 28.02.2019 року.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з 08.05.2019 року, відповідно до вимог ч. 6 ст. 12, ч. 2 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 КАС України. Також, сторонам був встановлений строк для подання до суду відзиву на позову, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, відповідно.

29.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 (далі – Доліна Л.М., заявник) надійшли письмові зави про залучення її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про видачу справи для ознайомлення та про долучення документів до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї заяви про залучення в якості третьої особи ОСОБА_1 зазначила, що позивачем неодноразово порушувались її трудові права. Адже її не відпускали брати участь у розгляді справи про адміністративні правопорушення, заставляли писати заяви на звільнення або брати відпустку без збереження заробітної плати. Більше того, за поясненнями заявниці, при наявності заяви на відпустку без збереження заробітної плати, цю заяву не реєстрували, а її саму не табелювали, не виплачували середній заробіток. При цьому, директора Департаменту з гуманітарних питань Кам`янської міської ради було притягнуто до адміністративної відповідальності, після чого в подальшому вирішено питання про виплату їй середнього заробітку.

З огляду на це, заявниця просить суд залучити її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Водночас, виходячи зі змісту заяви ОСОБА_1 , вбачається, що заявниця просить суд залучити її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, саме на стороні відповідача.

Суд, вивчивши доводи заявниці, заявлені у заяві про залучення третьої особи, врахувавши норми КАС України, прийшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 КАС України, учасники справи мають право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі, також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Аналіз викладених вище норм КАС України вказує, що заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, може бути заявлена до початку розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. При цьому, відповідно до ухвали від 08.04.2019 року, розгляд справи по суті було розпочато за наявними у справі матеріалами з 08.05.2019 року.

Тобто, заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, необхідно було подати до 08.05.2019 року. Натомість заявниця з відповідними заявами звернулась до адміністративного суду 29.05.2019 року та 30.05.2019 року. Звернення заявниці до суду з заявою про залучення її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не у встановлений законом процесуальний строк, унеможливлює розгляд судом заяви та залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи.

Крім того, суд зазначає, що предметом спору в адміністративній справі, є протиправність постанови Головного управління Державної служби України з питань праці (Держпраці) у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН149/245/АВ/МГ-ФС/182 від 28.02.2019 року. А порушення позивачем вимог чинного законодавства України, в тому числі трудового законодавства, по відношенню до ОСОБА_1 було встановлено в порядку, визначеному Кодексом про адміністративні правопорушення.

Також, з урахуванням положень ст. 44 КАС України, суд зазначає, що ознайомлюватися з матеріалами справи можуть тільки учасники справи.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1 – 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (далі — ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції»); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

Крім того, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Суд, враховуючи викладене вище, приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 50, 248, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та заяви про ознайомлення з матеріалами справи в адміністративній справі за позовом Департаменту з гуманітарних питань Кам`янської міської ради до Головного управління Державної служби України з питань праці (Держпраці) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи та заявниці.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Лозицька