Рішення № 82221030, 24.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року Справа № 804/1515/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України (вул.Шмідта, буд.16, м.Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 08353525) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Дніпропетровського обласного військового комісаріату щодо виплати йому у зв`язку із виключенням з 31.08.2017 року зі списків особового складу Дніпропетровського обласного військового комісаріату, одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50% місячного грошового забезпечення позивача за 24 роки 00 місяців 30 днів без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення позивача, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу, передбачену ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50% місячного грошового забезпечення позивача за 24 роки 00 місяців 30 днів з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% його грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням виплаченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу в Збройних Силах України з 1993 року, та з серпня 2017 року був звільнений з військової служби у запас. Позивач вважає, що при звільненні йому повинна була бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога, відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, враховуючи, що його вислуга років становила 24 року 00 місяців 30 днів. Але відповідачем не було обчислено одноразову грошову допомогу, виходячи з посадового окладу позивача, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії. Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідачем було подано відзив на позов, в якому він зазначив, що одноразова грошова допомога за 30 днів не нараховується, враховуючи, що вона виплачується за кожний повний календарний рік служби, тобто можливо виплатити лише за 24 роки, які позивач прослужив в Збройних Силах України. Наголошував, що грошова допомога була виплачена позивачу під час його звільнення з військової служби. Відповідач вважає, що згідно із Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та іншим особам, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Також відповідач зауважив, що командир (начальник) військової частини має право зменшувати розміри винагороди, щомісячна додаткова грошова винагорода виплачується окремо від грошового забезпечення та за наявності наказу командира (начальника) або вищого командира (начальника), залежно від настання спеціальних обставин, а також розмір її не є фіксованим та виплата не є щомісячною залежно від спеціальних обставин. На підставі викладеного вище, відповідач вважає, що він під час розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивача із Збройних Сил України, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України відповідно, тому у задоволенні позову просив суд відмовити у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що у відзиві відповідач посилається на розпорядчі документи, які втратили чинність, викладені обставини суперечать нормам чинного законодавства, невірно обґрунтовуються складові грошової допомоги при звільненні, які обчислюються із розміру місячного грошового забезпечення. Тому позивач не погоджується із відзивом, вважає його необґрунтованим, та таким, що суперечать вимогам матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9-10), з 1993 року по 31 серпня 2017 року проходив військову службу в Збройних Силах України. Посвідченням серії АБ №338971, виданим 07.12.2015 року підтверджується, що позивач є учасником бойових дій (а.с.11).

Відповідно до витягу із наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №263 від 08.08.2017 року, згідно із частиною восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п.9 зазначено, що підполковника ОСОБА_1 , військового комісара Криворізького районного військового комісаріату Дніпропетровської області військової частини А1314, було звільнено з військової служби у запас за підпунктом "ї" пункту 1 (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) (а.с.12).

Згідно із витягом з наказу військового комісара Дніпропетровського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) №200 від 31.08.2017 року підполковника ОСОБА_1 , військового комісара Криворізького районного військового комісаріату Дніпропетровської області, відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 08 серпня 2017 року №263, з військової служби у запас за підпунктом "ї" пункту 1 (які в особливий період крім проведення мобілізації та введення воєнного стану проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що справи та посаду здав. Виключити із списків особового складу Криворізького районного військового комісаріату та всіх видів забезпечення з 31 серпня 2017 року. Направити на військовий облік до Центрально-Міського районного військового комісаріату м.Кривий Ріг. Календарна вислуга років у Збройних Силах України становить 24 роки 00 місяців 30 днів. Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 336 % місячного грошового забезпечення за період з 1 серпня по 31 серпня 2017 року, (сувора догана, наказ командира військової частини А1314 від 29.08.2017 року №938) надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 1 серпня по 31 серпня 2017 року, щомісячну грошову винагороду в розмірі 60% з 1 серпня по 31 серпня 2017 року. Призупинити доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю. Щорічна основна відпустка за 2017 рік використана не повністю (13 діб), грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік отримав. Виплатити грошову компенсацію за невикористаних 17 діб щорічної основної відпустки у сумі 3 451 грн. 80 коп. На підставі протоколу засідання комісії з розгляду питання виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань Дніпропетровського обласного військового комісаріату від 31.08.2017 року №2 виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, за 2017 рік у сумі 1000 грн. Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні із Збройних Сил України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 24 календарних роки у сумі 75533 грн. 40 коп. Постійним житлом від Міністра оборони України не забезпечувався. Підстава: витяг з наказу КСВ ЗС України від 08.07.2017 року №263, припис від 31.08.2017 р. №53 (а.с.13-14).

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За приписами ст.1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про Збройні сили України» (далі – Закон №1934-XII), Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Частиною 1 ст.9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною 2 ст.9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частин 3, 4 ст.9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Аналогічне положення міститься також у постанові Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року №1294, в якій установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Частиною 2 ст.15 Закону №2011-XII встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889, яка була чинною на час спірних правовідносин, закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Зокрема, у п.1 Постанови №889 передбачена виплата винагороди:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року – у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року – у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року – у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року – у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року – у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, – у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

На виконання Постанови №889, Міністр оборони України наказом від 15.11.2010 року №595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2010 року за № 1194/18489 з наступними змінами; далі – Інструкція №595), положення якої застосовувались з 01.10.2010 року.

Згідно із особистим рахунком ОСОБА_1 від 18.01.2018 року №6/2/6 за 2016-2017 року, в період з 01.01.2016 року по 31.08.2017 року позивач отримував помісячну грошову винагороду у розмірі 60% від місячного грошового забезпечення (а.с.16).

Відповідно до п.3 Інструкції №595 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

В силу п.5 Інструкції №595, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) – на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктом 8 Інструкції №595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Приписами п.9 Інструкції №595 обумовлено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена ст.15 Закону №2011-ХІІ. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий характер виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати.

Винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Таким чином, суд доходить висновку щодо правомірності дій відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з військової служби.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 року по справі №808/2189/16.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.242 КАС України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю, з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України, та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма