Рішення № 82220399, 27.05.2019, Господарський суд Харківської області

Дата ухвалення
27.05.2019
Номер справи
922/2495/18
Номер документу
82220399
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2495/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Пустоваловій І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітрейд 2016", с. Петропавлівська Борщагівка 3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Резонанс Інформ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК", м. Харків про та зустрічним позовом до про стягнення 972141,13 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК", м. Харків 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітрейд 2016", с. Петропавлівська Борщагівка 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Резонанс Інформ", м. Київ визнання недійсним договору за участю представників:

ТОВ "Профітрейд 2016" - Різник О.О.

ТОВ "АВК" - не з`явився

ТОВ "Резонанс Інформ" - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Профітрейд 2016" (позивач за первісним позовом) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК" (відповідач за первісним позовом) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 972141,13 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 14582,12 грн.

В обґрунтування первісного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Профітрейд 2016" вказує, що відповідно до положень законодавства України та договору № 24/П про відступлення права вимоги від 18.03.2018 відповідач за первісним позовом повинен був оплатити заборгованість, проте в порушення положень законодавства та договору цього не зробив.

19 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК" (позивач за зустрічним позовом) звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітрейд 2016" та 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Резонанс Інформ" (відповідачі за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору № 24/П про відступлення права вимоги від 18.03.2018.

В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК" вказує, що укладення спірного договору про відступлення права вимоги було здійснено з підробкою підпису уповноважених осіб позивача за зустрічним позовом, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

20.11.2019, без виходу до нарадчої кімнати, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про поновлення ТОВ "АВК" процесуального строку для звернення із зустрічним позовом по справі, прийняття до спільного розгляду з первісним позовом зустрічного позову та об`єднання вимог за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Також, ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2018 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК" про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи; призначено у справі почеркознавчу експертизу та її проведення доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса; провадження у справі зупинено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітрейд 2016" задоволено частково, ухвалу господарського суду Харківської області від 20.11.2018 у справі № 922/2495/18 скасовано, справу № 922/2495/18 передано на розгляд господарському суду Харківської області.

23.04.2019, без виходу до нарадчої кімнати, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті.

26.04.2019 розгляд справи було відкладено на 13.05.2019 о 09:30.

13.05.2019 розгляд справи було відкладено на 27.05.2019 о 09:15.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні підтримав позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Інші учасники справи правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, причини неявки не повідомили, про місце, дату та час судових засідань повідомлялися судом належним чином.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки ТОВ "АВК" та ТОВ "Резонанс Інформ" своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, заяв та клопотань від них не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників ТОВ "АВК" та ТОВ "Резонанс Інформ" за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18 березня 2018 року між ТОВ "АВК" (боржник), ТОВ "Резонанс Інформ" (первісний кредитор) та ТОВ "Профітрейд 2016" (новий кредитор) був укладений договір №24/П про відступлення права вимоги (надалі - договір), відповідно до положень якого ТОВ "Резонанс Інформ" відступив ТОВ "Профітрейд 2016" право вимоги до ТОВ "АВК" щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 972141,23 грн., а саме згідно видаткової накладної № РН-1 від 01.03.2016 на суму 400000,00 грн., видаткової накладної № РН-60 від 03.03.2016 на суму 315081,23 грн. та видаткової накладної № РН-512 від 18.03.2016 на суму 257060,00 грн.

За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника оплату в розмірі 972141,23 грн. згідно видаткових накладних № РН-1 від 01.03.2016, № РН-60 від 03.03.2016 та № РН-512 від 18.03.2016 (п.2. договору).

Згідно п.3 договору новий кредитор підтверджує, що йому були передані всі документи, що підтверджують право вимоги до боржника, а також вся необхідна інформація (документація).

Позивач за первісним позовом зазначає, що він звернувся до ТОВ "АВК" з письмовою вимогою оплатити борг протягом 7 днів з дня отримання вимоги, проте, відповіді не отримав.

Із договору № 24/П про відступлення права вимоги і видаткових накладних вбачається, що навпроти графи директор ТОВ "АВК" "Зозулін В.А." міститься підпис, що скріплений печаткою підприємства.

Згідно наданого ТОВ "Профітрейд 2016" витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.09.2018, підписантом і керівником ТОВ "АВК" зазначено ОСОБА_1 .

В договорі № 24/П про відступлення права вимоги та видаткових накладних № РН-1 від 01.03.2016, № РН-60 від 03.03.2016 та № РН-512 від 18.03.2016 міститься печатка ТОВ "АВК".

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Таким чином, заявляючи зустрічний позов про визнання недійсним договору позивач за зустрічним позовом має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

При цьому приписи вказаної статті кореспондуються з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Таким чином, слід відзначити, що наявність печатки на спірному договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

Аналогічна правова позиція щодо відтиску печатки викладена у постанові Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у справі № 910/9915/17, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17.

Між тим, доказів втрати підприємством позивача за зустрічним позовом печатки та доказів наявності звернення до правоохоронних органів за фактом незаконного використання його печатки матеріали справи не містять. Крім того, позивач, як суб`єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки.

Отже, відтиск печатки ТОВ "АВК" на договорі № 24/П про відступлення права вимоги та видаткових накладних № РН-1 від 01.03.2016, № РН-60 від 03.03.2016 та № РН-512 від 18.03.2016 є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції та схвалення такого правочину.

Щодо посилань ТОВ "АВК" на фіктивність договору № 24/П про відступлення права вимоги та підтвердження вказаних обставин ухвалами від 21.09.2016 та 20.10.2016 у справі № 755/7465/16-к, суд зазначає, що дані посилання підлягають відхиленню, оскільки ухвали у справі № 755/7465/16-к не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст. 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, які б відповідали вимогам ст. 76-80 ГПК України, що спірний договір є недійсним.

Суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, ТОВ "АВК" не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається у зустрічному позові.

Отже, підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги за зустрічним позов не підтверджуються матеріалами справи, є недоведеними, у зв`язку з чим в задоволенні зустрічного позову належить відмовити повністю.

Щодо первісного позову суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість ТОВ "АВК" за договором № 24/П про відступлення права вимоги від 18.03.2018.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача за первісним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судовий збір за первісним позов у розмірі 14582,12 грн. покладається на відповідача за первісним позовом.

Враховуючи те, що в задоволенні зустрічного позову судом відмовлено, судовий збір за зустрічним позовом, відповідно до приписів ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача за зустрічним позовом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 74-80, 86, 91, 120, 123, 129, 180, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 192-а, офіс 278, ідентифікаційний код 32566103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітрейд 2016" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропалівська Борщагівка, вул. Соборна, 10-Б, прим. 110, ідентифікаційний код 40543060) заборгованість в розмірі 972141,13 грн. та 14582,12 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Товариство з обмеженою відповідальністю "Профітрейд 2016" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропалівська Борщагівка, вул. Соборна, 10-Б, прим. 110, ідентифікаційний код 40543060).

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 192-а, офіс 278, ідентифікаційний код 32566103).

3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Товариство з обмеженою відповідальністю "Резонанс Інформ": (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, ідентифікаційний код 40115983).

Повне рішення складено "06" червня 2019 р.

Суддя А.М. Буракова

Попередній документ : 82220397
Наступний документ : 82220401