Рішення № 82218242, 21.05.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 21.05.2019 Справа № 554/4157/18

Провадження №2/554/351/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

21 травня 2019 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Андрієнко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Карабаш О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Плохути О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Перша Полтавська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку автомобіля, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Октябрського районного суду м.Полтави із вказаним позовом, у якому просила встановити факт проживання позивача однією сім`єю без реєстрації шлюбу з громадянином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 1993 року по 06 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати право власності за позивачем на 1/2 частку спадкового майна, тобто транспортного засобу марки TOYOTA, модель RAV4, тип - легковий універсал - В, номер шасі № НОМЕР_1 , сірого кольору 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований центром ДАІ 10.06.2014 року на праві спільної сумісної власності, набутого за час проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 .

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік позивача ОСОБА_3 , та після його смерті відкрилась спадщина на належне йому на праві власності майно. За життя померлий заповіту не залишив, спадкування здійснювалося за законом за першою чергою. Спадкове майно, а саме транспортний засіб марки TOYOTA, модель RAV4, д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований на спадкодавця і знаходиться за адресою проживання позивача.

27.11.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Першої Полтавської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та видачу свідоцтва про право на спадщину на вказане майно, однак постановою нотаріуса останній було відмовлено у вчиненні зазначеної нотаріальної дії за відсутністю підстав, а саме у зв`язку з тим, що транспортний засіб зареєстрований на ім`я спадкодавця 10.06.2014 року, а шлюб укладений 06.04.2016 року.

Позивач вважає, що порушені його права як спадкоємця за законом, а тому змушена звернутись за судовим захистом.

Крім того, у позові зазначає, що спадкоємцем за законом також є син громадянин ОСОБА_4 та син громадянин ОСОБА_5 , який нотаріально оформив відмову від належної йому частки у спадщині на користь дружини спадкодавця ОСОБА_1 , позивача по справі.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що познайомилась із ОСОБА_3 у 1993 році і з того часу проживали спільно однією сім`єю та вели спільне господарство у м.Полтаві за адресою: АДРЕСА_1 . У 1994 році народився син ОСОБА_6 та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю, у будь-якому іншому шлюбі не перебували. Також ОСОБА_3 займався вихованням сина, постійно турбувався про сім`ю, допомагав по господарству, проживав разом із позивачем та ставився до неї як до дружини. В 2002 році чоловік ОСОБА_3 поїхав працювати до Ізраїлю , приїздив до м.Полтави, а з вересня 2012 року зареєстрований за місцем проживання за вищевказаною адресою. Факт проживання однією сім`єю підтверджується свідками та іншими доказами.

На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.

05 червня 2018 року ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави позовну заяву залишено без руху (а.с.29).

13 червня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі (а.с.33-34).

Під час розгляду справи позивачем ОСОБА_1 збільшено позовні вимоги та в позовній заяві у новій редакції зазначено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.11.2017 року ОСОБА_8 є спадкоємцем на 1/3 частку майна житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Син ОСОБА_10 відмовився від належної йому 1/3 частки у спадщині на користь дружини спадкодавця ОСОБА_1 Таким чином, згідно з ст.ст.1258, 1261 ЦК України позивач в порядку спадкування має право власності на 1/3 частки транспортного засобу марки TOYOTA, д.н.з. НОМЕР_2 , а також згідно з ст.ст.70, 74 СК України має право власності на 1/2 частку транспортного засобу, набутого за час проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 . Зважаючи на викладене, позивач згідно збільшених позовних вимог (з урахуванням внесених виправлень, а.с.178) остаточно просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з громадянином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частки спадкового майна, тобто транспортного засобу марки TOYOTA, модель RAV4, тип - легковий універсал - В, номер шасі № НОМЕР_1 , сірого кольору 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований центром ДАІ 10.06.2014 року на праві спільної сумісної власності, набутого за час проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 ; визнати право власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування на 1/3 частки транспортного засобу марки TOYOTA, модель RAV4, тип - легковий універсал - В, номер шасі № НОМЕР_1 , сірого кольору 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований центром ДАІ ІНФОРМАЦІЯ_4 і належав ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.68-73).

26 березня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.162).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час і місце розгляду повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток за останнім відомим місцем проживання, а також направлення судових документів до компетентного органу держави Ізраїль для вручення відповідачу за місцем реєстрації, у тому числі й шляхом розміщення оголошення про виклик відповідача у судове засідання на офіційному веб-сайті «Судова влада України», однак відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності, відкладення розгляду справи, а також відзив на позовну заяву до суду не надходили.

Від третьої особи по справі - Першої Полтавської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд без участі представника, при вирішенні справи по суті покладаються на розсуд суду (а.с.156).

Відповідно до ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, та який не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди сторони позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

06 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, актовий запис №249, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 06.04.2016 року (а.с.12).

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 29.04.2016 року, виданого Октябрським районним у місті Полтаві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 58 років, про що складено відповідний актовий запис №06 (а.с.10).

Заповіту на випадок своєї смерті померлий не залишив, що підтверджується матеріалами справи (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори заведена спадкова справа №157/2016 на підставі заяви від імені сина спадкодавця - громадянина Ізраїлю ОСОБА_11 про прийняття спадщини, зареєстрованої 05.05.2016 року за порядковим № 376 .

Крім вказаної заяви, в матеріалах спадкової справи міститься заява від імені сина спадкодавця - громадянина Ізраїлю ОСОБА_12 про відмову від належної йому частки у спадщині на користь дружини спадкодавця - ОСОБА_1 , зареєстрованої 05.05.2016 року за порядковим №377.

Дружина спадкодавця - ОСОБА_1 прийняла спадщину згідно зі ст.1268 ЦК України шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Факт постійного проживання підтверджується довідкою КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради №2580 від 04.05.2016 року.

Спадкове майно складається із транспортного засобу марки TOYOTA, модель RAV4, тип - легковий універсал - В, номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , сірого кольору, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Центром ДАІ 10.06.2014 року на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 . Згідно консультативного висновку від 20.04.2018 року загальна вартість вказаного автомобіля складає 408400 грн. (а.с.8, 11, 20).

Від інших осіб заяв про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини не надходило, та матеріалами справи підтверджується, що інші спадкоємці, окрім ОСОБА_1 та ОСОБА_13 , до нотаріуса із відповідними заявами не звертались. Свідоцтво про право на спадщину на автомобіль марки TOYOTA, д.н.з. НОМЕР_2 , не видавалось.

При цьому, згідно з постановою №2310/02-31 від 27.11.2017 року державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори Рой Т.В. було відмовлено ОСОБА_1 в оформленні права власності на зазначене спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , оскільки вона не перебувала у шлюбі з померлим на момент реєстрації автомобіля 10.06.2014 року за останнім, в той час, як шлюб був укладений 06.04.2016 року, що свідчить про те, що транспортний засіб був придбаний спадкодавцем до реєстрації шлюбу, а тому відсутні підстави для видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (а.с.8-9).

Отже, для того, щоб оформити позивачу право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті її цивільного чоловіка, їй необхідно встановити факт її проживання однією сім`єю з померлим як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

Частиною першою ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено з пояснень позивача ОСОБА_1 (протилежного не встановлено), до моменту реєстрації шлюбу, 06.04.2016 року, а саме: з 1993 року вона познайомилась із ОСОБА_3 та з того часу вони проживали однією сім`єю за місцем реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Вони мали спільний сімейний бюджет, яким розпоряджались спільно, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю, у будь-якому іншому шлюбі не перебували.

Так, дійсно, згідно з відомостями довідки КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради №3773 від 18.10.2016 року підтверджується, що позивач ОСОБА_1 (з 17.11.1986 року) та ОСОБА_3 (з 29.09.2012 року) зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

За час спільного проживання позивач ОСОБА_1 (а.с.17, 21-23) та ОСОБА_3 (а.с.16, 25) не перебували у шлюбі з іншими особами. Попередній шлюб ОСОБА_3 із ОСОБА_14 було розірвано 04 грудня 1992 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.15).

Крім того, підтвердженням того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, є народження у них за цей час сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у свідоцтві про народження серії НОМЕР_6 якого ОСОБА_3 записаний батьком (а.с.13).

Відповідач по справі - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є рідним сином померлого ОСОБА_3 від попереднього шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого Октябрським районним відділом РАЗС м.Полтави 18.01.1989 року (а.с.18).

Відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. За змістом ч.4 ст.3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 1993 року до 06.04.2016 року проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, і в подальшому по день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали вже у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ст.74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з роз`ясненнями п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Верховний Суд України в постанові від 08 червня 2016 року 6-2253цс15 зазначив, що проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Поняття сім`ї, сформульоване в статті 3 СК України, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Європейський суд з прав людини зауважив, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатись сімейним життям.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Проживаючи однією сім`єю без реєстрації шлюбу, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, у будь-якому іншому шлюбі вони не перебували.

За час проживання однією сім`єю без шлюбу вони набули майно, яке є їх спільною сумісною власністю, зокрема: автомобіль марки TOYOTA, модель RAV4, тип - легковий універсал - В, номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , сірого кольору, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був зареєстрований 10.06.2014 року спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.11).

Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 пояснили суду, що неодноразово відвідували родину ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , мали з ними гарні стосунки і знають, що з 1993 року позивач ОСОБА_1 дійсно проживала з померлим, вони вели спільне господарство, жили однією сім`єю, але чи були розписані вони їм невідомо.

Враховуючи, що встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_18 з 1993 року по 06.04.2016 року має для позивача юридичні наслідки, а саме: є підставою для виникнення у неї права спільної сумісної власності на майно, вказаний факт знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді і дані, які його спростовують відсутні, зазначений факт можливо встановити за рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст.69 СК України жінка і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст.70 СК України).

Відповідно до ст.ст. 74, 70 СК України частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у спільній сумісній власності, яка виникла на спірний автомобіль є рівними, частка позивача в цьому майні складає 1/2 частину.

Крім того, з наданих до суду матеріалів установлено, що син спадкодавця ОСОБА_10 відмовився від належної йому 1/3 частки у спадщині на користь своєї матері та дружини спадкодавця - ОСОБА_1 , позивача по справі.

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Так, статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦК України.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини відповідно до ст.1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/2 частину спільного майна подружжя - автомобіль марки TOYOTA, д.н.з. НОМЕР_2 , крім того, син спадкодавця ОСОБА_10 відмовився від своєї частки у спадщині на вказаний автомобіль на користь матері.

Таким чином, згідно з ст.ст.1258, 1261 ЦК України позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування має право власності на 1/3 частки транспортного засобу марки TOYOTA, д.н.з. НОМЕР_2 , а також згідно з ст.ст.70, 74 СК України має право власності на 1/2 частку вказаного транспортного засобу, набутого за час проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 Отже, ОСОБА_1 має право на 5/6 частки зазначеного майна.

Задовольняючи позов в частині встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу, суд виходить з того, що в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 1993 року проживали однією сім`єю без шлюбу, вели спільне господарство та мали спільну дитину, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду належними і допустимими доказами.

Задовольняючи позов в частині визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на автомобіль марки TOYOTA, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , суд виходить з того, що померлому ОСОБА_3 належав автомобіль, зазначений транспортний засіб входить у спадкову масу та у зв`язку з тим, що позивач позбавлена можливості отримати правовстановлюючий документ у позасудовому порядку та це позбавляє її права на спадкування автомобіля, у зв`язку з чим позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що дійсно померлий ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 з 1993 року і по день смерті ОСОБА_3 проживали однією сім`єю та вели спільне господарство, що, крім досліджених судом письмових доказів, підтверджується і показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, які суд не має підстав ставити під сумнів щодо їх достовірності і правдивості, оскільки вони були надані під присягою та об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним доказам у справі.

Виходячи з викладеного, суд вважає повністю доведеними та підтвердженими доводи позивача про те, що вона з 1993 і до 06.04.2016 року проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а тому приходить до висновку про необхідність задоволення її позову та встановлення вказаного факту, що має юридичне значення.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав і для визнання за позивачем права власності на 5/6 частину автомобіля марки TOYOTA, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 61, 69, 70, 74 СК України, ст.ст. 319-321, 356-357 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Перша Полтавська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку автомобіля задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з 1993 року до 06 квітня 2016 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку транспортного засобу - автомобіля марки TOYOTA, модель RAV4, тип - легковий універсал - В, номер шасі № НОМЕР_1 , сірого кольору 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого центром ДАІ ІНФОРМАЦІЯ_4 , набутого за час проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/3 частки транспортного засобу - автомобіля марки TOYOTA, модель RAV4, тип - легковий універсал - В, номер шасі № НОМЕР_1 , сірого кольору 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого центром ДАІ 10.06.2014 року на ім`я ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що разом складає 5/6 частки автомобіля.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3756 (три тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , паспорт серії НОМЕР_9 , виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 13.02.1998 року; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлено, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ( АДРЕСА_4 );

третя особа: Перша Полтавська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02900149, адреса місцезнаходження: вул.Гоголя, буд.11, м.Полтава.

Повне судове рішення складено 27 травня 2019 року.

Суддя Г.В. Андрієнко