Ухвала суду № 82217969, 23.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 23.05.2019

Справа № 320/1181/19

1-кс/320/772/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«23» травня 2019 року слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Редько О.В.,

при секретарі Колесніковій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мелітополя скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Діденко Володимир Євгенович на постанову про закриття кримінального провадження,

за участі:

представника заявника - адвоката Діденко В.Є.

слідчого – Арутюнової С.В.

В С Т А Н О В И В:

Заявник в інтересах якого діє адвокат Діденко В.Є. звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області зі скаргою на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 12018080140000552 від 20.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В обґрунтування скарги зазначає, що 31.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення в якій зазначив наступне.

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебувають дві цивільні справ за його позовними заявами до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики.

Так головуючим суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Купавською Н.М. (цивільна справа №320/5319/17) позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу ОСОБА_2 були задоволені. З відповідача було стягнуто борг в розмірі 6000 доларів США та неустойку в розмірі 6000 доларів США. Всього було стягнуто 12 000 доларів США, що еквівалентно 312 720 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3127 грн. 20 коп., за подання позову та 320 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Також головуючим суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Юрлагіною Т.В. (цивільна справа №320/1405/17-ц) позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу ОСОБА_2 були задоволені. З відповідача було стягнуто борг в розмірі 8160 доларів СГА та неустойку в розмірі 8160 доларів США. Всього було стягнуто 16320 доларів США, що еквівалентно 440313 грн. 60 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4404 грн. за подання позову та 320 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Крім того, в проваджені Мелітопольського міськрайонного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики від 6 вересня 2014 року в розмірі 4400 евро, що еквівалентно 126456 грн. та неустойку в розмірі 4400 евро, що еквівалентно 126456грн., з також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2529 грн. за подання позову та 320 грн., за подання заяви про забезпечення позову, а також про стягнення з відповідача ОСОБА_3 . боргу за договором позики від 10 вересня 2014 року в розмірі 5650 евро, що еквівалентно 166505,5 грн. та неустойку в розмірі 5650 евро, що еквівалентно 166505,5 грн.

Вважає, що вказані особи діяли за попередньою змовою між собою і мали намір не повертати грошові кошти вже в момент їх отримання. Про узгодженість дій та злочинних намірів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідчить той факт, що при кожному отриманні грошей писалась розписка. Якщо гроші отримував ОСОБА_2 , то ОСОБА_3 підписувався, що гроші запозичені в його присутності і навпаки, коли гроші отримував ОСОБА_3 , аналогічну відмітку в розписці робив ОСОБА_2 . Зловживаючи таким чином довірою заявника, шахраї заволоділи належними йому грошима на суму 14160 доларів США і 10050 евро, що станом на день подання заяви складають 751226,40 грн.

По його заяві про вчинення кримінального правопорушення здійснено лише допит потерпілого, однак інших жодних слідчих або розшукових дій не здійснено. На його запит про хід розгляду заяви відповіді він не отримав, але 09.02.2019 року на адресу заявника було направлено відповідь від 19.01.2019 року на його запит до якого було долучено копію постанови слідчого Арутюнової С.В. про закриття кримінального провадження від 20.11.2018 року.

З відповіді від 19.01.2019 року і з постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що єдине що робилось по справі це передавання її від одного слідчого до іншого. Фактично, підставою для закриття кримінального провадження було зазначено, що виявилось неможливим встановити місцезнаходження та здійснити допит осіб, які вчинили злочин щодо заявника. Вважає вказану постанову безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник заявника - адвокат Діденко В.Є. підтримав скаргу по викладеним у ній доводам та підставам та просив задовольнити в повному обсязі.

Слідчий Арутюнова С.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, зазначила, що постанова про закриття кримінального провадження від 20.11.2018 року була винесена у зв`язку з відсутністю складу злочину.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення представника заявника, слідчого, дослідивши матеріали скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 ч.1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

За змістом ч. 5 ст. 110 КПК України обґрунтованість рішення (постанови), яке прийняли прокурор та слідчий, повинна знайти відображення в його мотивуванні, постанова слідчого про закриття кримінального провадження згідно зіст.110 КПК України має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що слідчим Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Арутюновою С.В. здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018080140000552 від 14.02.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, за фактом заволодіння грошовими коштами у особливо великих розмірах.

Постановою слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Арутюновою С.В. від 20.11.2018 року вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Вказана постанова про закриття кримінального провадження мотивована тим, після належної оцінки показань та сукупності зібраних по справі доказів, які є вичерпаними і допустимими, досудове розслідування має бути закінчено в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження.

Однак з таким висновком слідчого погодитися не можна, в той час як доводи, на які посилається скаржник, заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Аналогічні положення відображені і у ч. 4 ст. 38 КПК України щодо зобов`язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно ст. ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов`язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.

Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова в обов`язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, та чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у його вчиненні.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Практика Європейського Суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту.

А в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).

Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст. 94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

Відтак, слідчому необхідно всебічно, повно дослідити обставини кримінального провадження; встановити, перевірити, належно оцінити усі зібрані докази у сукупності та прийняти рішення з підстав, передбачених законом, які входять до його повноважень.

Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження. А тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.

У постанові про закриття кримінального провадження слід вказати, яку саме з підстав і чому застосовано в цьому випадку. Повнота й чіткість мотивування мають результатом те, що всі рішення, викладені в резолютивній частині постанови про закриття провадження, логічно випливають із її мотивувальної частини. Важливою властивістю постанови про закриття кримінального провадження є логічність, послідовність, відсутність суперечностей.

Наведене дає підстави для висновку про те, що обґрунтування підстав для закриття кримінального провадження, наведене в оскаржуваній постанові, не можна вважати достатньо переконливим.

За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку.

При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов`язання) слідчому щодо проведення конкретних слідчих дій, однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що слідство зобов`язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.

У зв`язку з викладеним, оскаржувана постанова від 20.11.2018 року підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження поверненню для продовження досудового розслідування, в ході досудового розслідування необхідно усунути зазначені недоліки та виконати слідчі дії, направлені на встановлення обставин події.

Керуючись ст. ст.303 - 307,309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Діденко Володимир Євгенович на постанову про закриття кримінального провадження - задовольнити.

Постанову слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Арутюнової С.В. від 20 листопада 2018 року про закриття кримінального провадження № 12018080140000552, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 лютого 2018 року - скасувати.

Матеріали кримінального провадження № 12018080140000552 від 14 лютого 2018 року направити до Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області для подальшого проведення досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: О.В. Редько