Рішення № 8221763, 20.02.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.10р.Справа № 7/17-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вард", м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 36 725 554, 84 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник за довіреністю №1 від 25.01.2010р. - Алексєєв О.Є.;

від відповідача: представник за довіреністю № 52-16/143 від 25.12.2009р. - Кочура С.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вард" (м. Дніпропетровськ) звернулося з позовом до суду про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) інфляційних втрат у сумі 24 107 780, 65 грн., відсотків за прострочення платежу на суму 12 617 774, 19 грн., а всього: 36 725 554, 84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вард" є законним держателем простих векселів, емітованих Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат":

№ п\пВексельНомінал

1№ 65 305 299 723820 від 16.01.2004 року5 000 000,00 грн.

2№ 65 305 299 723 821 від 16.01.2004 року5 000 000,00 грн.

3№ 65 305 299 723 822 від 16.01.2004 року5 000 000,00 грн.

4№ 65 305 299 723 823 від 16.01.2004 року5 000 000,00 грн.

5№ 65 305 299 723 824 від 16.01.2004 року5 000 000,00 грн.

6№ 65 305 299 723 825 від 16.01.2004 року5 000 000,00 грн.

7№ 65 305 299 723 826 від 16.01.2004 року5 000 000,00 грн.

8№ 65 305 299 723 827 від 16.01.2004 року4 797 833,58 грн.

9№ 65 305 299 818 801 від 24.11.2004 року1 271 639,41 грн.

РАЗОМ41069472, 99 грн.

19.12.2004 року позивач пред’явив до сплати боржнику (відповідачу) вищевказані векселі, про що було складено відповідний Акт про пред’явлення векселів до сплати № 19/12, який підписаний боржником (відповідачем). Незважаючи на наявність майнових (грошових) відносин, посвідчених відповідним цінним папером (простий вексель), та вимог чинного законодавства України, боржник (відповідач) не виконав свого прямого обов’язку щодо сплати за емітованими ним простими векселями, чим допустив порушення господарського зобов’язання та прострочення боржника в розумінні статті 612 ЦК України. Внаслідок фактичної односторонньої відмови боржника (відповідача) від виконання своїх обов’язків по сплаті за емітованими ним простими векселями утворився основний борг у сумі 41069472 грн. 99 грн., який підлягає відшкодуванню у повному обсязі на користь кредитора (позивача). 11.03.2006 року в офіційному друкованому органі –газеті "Голос України" № 45 опубліковане оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". Позивач в порядку статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" подав заяву про визнання його кредитором боржника на суму 41069472 грн. 99 коп., яка була визнана боржником та внесена до реєстру вимог кредиторів. Між тим, оскільки має місце прострочення виконання грошового зобов’язання з боку відповідача щодо оплати зазначених вище векселів, позивач вважає, що на підставі ст. 625 ЦК України має право вимагати з відповідача суму інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов’язання з 31.12.2006р. по 31.12.2009р., нарахованих на суму боргу, розмір яких становить 24 107 780, 65 грн., та на підставі Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, підпункту 5 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" відсотків на суму прострочення платежу за простими векселями у розмірі облікової ставки НБУ від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно, а саме за період з 31.12.2006р. по 31.12.2009р., розмір яких становить 12 617 774, 19 грн.

Відповідач проти позову заперечує. Відповідач посилається на обставини порушення щодо відповідача 01.02.2005р. провадження у справі про банкрутство (справа № Б29/21/05), у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення грошових коштів, які є предметом спору, підпадають під дію Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до ст. 12 названого Закону господарський суд має право вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, зокрема, шляхом введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, під час дії якого забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Виходячи із змісту ст. 625 ЦК України та ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", відповідач вважає, що стягнення інфляційних втрат та відсотків за користування грошовими коштами за вексельними угодами є нічим іншим як мірою майнової відповідальності (впливу) боржника у формі санкції за неналежне виконання грошових зобов’язань за вексельними угодами, що з огляду на положення ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виключає можливість їх стягнення. Також, відповідач не вбачає порушення прав позивача, лише за наявності якого в розумінні ст. 1 ГПК України можливе звернення до господарського суду за їх захистом. Позивач у справі про банкрутство відповідача звернувся з грошовими вимогами, які визначені сумою спірних векселів. Грошові вимоги позивача включені до реєстру вимог кредиторів, а погашення заборгованості за цими вимогами буде визначено безпосередньо за наслідками розгляду справи про банкрутство.

В судовому засіданні 11.02.2010р. оглянуті оригінали векселів, на які йде посилання в позові, надані позивачем.

В судовому засіданні 11.02.2010р. оголошувалася перерва на 16.02.2010р.

В судовому засіданні 16.02.2010р. за погодженням представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За договором № К-68 купівлі-продажу векселів від 04.03.2004р., укладеним АТ "Приват Холдінг", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вард" (м. Дніпропетровськ), як покупцем, від імені, за дорученням та за рахунок якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Гамбит" на підставі ліцензії ДКЦПФР серії АА № 549329 від 11.08.2003р. на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів та договору доручення № К-34 від 16.01.2004р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Вард" придбало наступні прості векселі, емітовані 16.01.2004р. Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область), зі строком платежу –за пред'явленням:

-          № 65305299723820, номінальною вартістю 5 000 000, 00 грн., ціна продажу (договірна вартість) –5 000 000, 00 грн.;

-          № 65305299723821, номінальною вартістю 5 000 000, 00 грн., ціна продажу (договірна вартість) –5 000 000, 00 грн.;

-          № 65305299723822, номінальною вартістю 5 000 000, 00 грн., ціна продажу (договірна вартість) –5 000 000, 00 грн.;

-          № 65305299723823, номінальною вартістю 5 000 000, 00 грн., ціна продажу (договірна вартість) –5 000 000, 00 грн.;

-          № 65305299723824, номінальною вартістю 5 000 000, 00 грн., ціна продажу (договірна вартість) –5 000 000, 00 грн.;

-          № 65305299723825, номінальною вартістю 5 000 000, 00 грн., ціна продажу (договірна вартість) –5 000 000, 00 грн.;

-          № 65305299723826, номінальною вартістю 5 000 000, 00 грн., ціна продажу (договірна вартість) –5 000 000, 00 грн.;

-          № 65305299723827, номінальною вартістю 4 797 833,58 грн., ціна продажу (договірна вартість) –4 797 833,58 грн.

Загальна номінальна вартість векселів та загальна договірна вартість векселів - 39 797 833, 58 грн.

Відповідно до п.2.3. договору право власності покупця на векселі настає з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

За актом прийому-передачі векселів від 04.03.2004р. зазначені вище векселі передані від продавця до покупця.

Також, за договором купівлі-продажу цінних паперів № К-1945-04 від 01.12.2004р., укладеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецремтехнологія", як продавцем, яке представлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Сток-Сервіс" (ліцензія ДКЦПФР на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів серія АА № 549128 від 29.05.2003р.), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вард", як покупцем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вард" придбало простий вексель № 65305299818801, емітований 24.11.2004р. Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", зі строком платежу –за пред'явленням, номінальною та договірною вартістю 1 271 639, 41 грн.

Відповідно до п.1.5. договору право власності на цінні папери переходить до покупця з моменту передачі цінних паперів по акту прийому-передачі векселя.

За актом прийому-передачі векселя від 01.12.2004р. зазначений вище вексель переданий від продавця до покупця.

В судовому засіданні 11.02.2010р. оглянуті, надані позивачем, оригінали векселів, придбаних за договорами купівлі-продажу від 04.03.2004р. № К-68 та від 01.12.2004р. № К-1945-04, які на звороті векселів містять підпис та печатку індосанта –особи, на користь якої видані векселі (бланковий індосамент з огляду на положення ст. 13 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі).

Отже, відповідно до ст.ст. 16, 77 Уніфікованого Закону позивач є законним держателем векселів.

Згідно статті 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, до якої приєдналася Україна з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, відповідно до Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 року N 826-XIV, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, положення щодо індосаменту (статті 11 –20), строку платежу (статті 33 - 37), платежу (статті 38 - 42), права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54), позовної давності (статті 70-71).

Згідно статті 34 Уніфікованого Закону переказний (простий) вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

19.12.2004 року позивач пред’явив до сплати відповідачу вищевказані векселі, про що складено Акт про пред’явлення векселів до сплати № 19/12, який підписаний позивачем, як векселедержателем, та відповідачем, як векселедавцем.

Відповідно до ст. 78 Уніфікованого Закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

В порушення вимог Уніфікованого Закону векселі при їх пред’явленні до оплати відповідачем не оплачені.

01.02.2005р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області щодо відповідача порушено провадження у справі про банкрутство, справа № Б29/21/05, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

11.03.2006р. в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в офіційному друкованому органі –газеті "Голос України" № 45 (3795) опубліковане оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вард" у справі про банкрутство відповідача звернулося з заявою про визнання його кредитором на суму 54 326 833, 76 грн., яка включає грошові вимоги позивача за спірними векселями на загальну суму 41069472 грн. 99 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2006р. у справі № Б29/21/05 затверджений реєстр вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", який включає вимоги позивача (порядковий номер 55) у сумі 41069597, 99 грн.

Оскільки зазначені вище векселі відповідачем не оплачені, позивач просить стягнути з відповідача проценти за прострочення платежу та інфляційні втрати, нараховані на загальну вексельну суму за період після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, а саме: з 31.12.2006р. по 31.12.2009р., що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 48 Уніфікованого Закону держатель векселя може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, зокрема, відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.

Особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов’язань у господарській діяльності, визначає Закон України "Про обіг векселів в Україні".

Відповідно до п.5 ст. 2 названого Закону відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Враховуючи неоплату векселів відповідачем у встановлений Уніфікованим Законом строк, встановлене законодавством право держателя векселя вимагати від векселедателя простого векселя сплати відсотків, виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за прострочення платежу за період прострочення з 31.12.2006р. по 31.12.2009р. у сумі 12 617 774, 19 грн.

Вексельне зобов’язання є грошовим зобов’язанням, яке не виконане відповідачем у встановлений законом строк, а положення ст. 625 ЦК України передбачають право кредитора звернутися з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Оскільки невиконання відповідачем грошового зобов’язання в період з 31.12.2006р. по 31.12.2009р. мало місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми від інфляції в розмірі 24 107 780, 65 грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що заявлені до стягнення відсотки та інфляційні втрати є тими санкціями, на які розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати та відсотки за прострочення платежу нараховані позивачем за період після порушення справи про банкрутство відповідача.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів на поточні вимоги не розповсюджується.

Нарахування інфляційних та відсотків не порушує положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки за своєю правовою природою вони не є штрафними санкціями, а є наслідком інфляційних процесів у державі та платою за користування коштами.

Оскільки інфляційні втрати є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а відсотки –платою позивачу за користування коштами, що не були своєчасно сплачені відповідачем, то ні відсотки, ні інфляційні втрати не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та у зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд відхиляє доводи відповідача, що право позивача не є порушеним у зв’язку з включенням до реєстру вимог кредиторів вимог позивача про стягнення вексельної суми, оскільки включення до реєстру вимог кредиторів вимог позивача не є належним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті векселів.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат" (50034, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код 00191000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вард" (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, 25, ідентифікаційний код 32466269) інфляційні втрати у розмірі 24107780 (двадцять чотири мільйони сто сім тисяч сімсот вісімдесят) грн. 65 коп., відсотки за прострочення платежу у розмірі 12617 774 (дванадцять мільйонів шістсот сімнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 19 коп., витрати на оплату державного мита у розмірі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.А. Коваль

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 18.02.2010р.