Рішення № 8221588, 19.02.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.10р.Справа № 8/241-09 За позовом          Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт»(м.Дніпропетровськ)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС»(м. Дніпропетровськ)

3-тя особа1:          Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ)

3-тя особа2:          Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (м. Дніпропетровськ)

3-тя особа3:          Державне підприємство "Центр Державного земельного кадастру в особі Дніпропетровської регіональної філії підприємства (м. Дніпропетровськ)

про          стягнення 156 935,18 грн., розірвання договорів та зобов"язання вчинити певні дії

та

зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС»(м. Дніпропетровськ)

до           Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт»(м.Дніпропетровськ)

3-тя особа1:          Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ)

3-тя особа2:          Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (м. Дніпропетровськ)

3-тя особа3:          Державне підприємство "Центр Державного земельного кадастру в особі Дніпропетровської регіональної філії підприємства (м. Дніпропетровськ)

про           оскарження дій та зобов"язання і заборону вчиняти певні дії

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          Федоріна М.А. –представник (дов. № 816 від 21.09.09 р.)

від відповідача:Келеберда В.Л. –директор (протокол № 1 від 21.04.03 р.; паспорт)

від 3-ї особи1:          Шингаренко П.М. –представник (дов. № 5/7-8 від 27.01.10 р.)

від 3-ї особи2:          не з"явився

від 3-ї особи3:          Нікульченко Т.О. –заст. нач. юр. відділу (дов. № 1/2587 від 09.09.09 р.)

Суть спору:

Позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, звернувся до відповідача з позовом про:

v          стягнення з останнього 156 935,18 грн. заборгованості з відшкодування витрат позивача по сплаті земельного податку, які складаються з сум: основного боргу - 127 406,25 грн., пені –2369,54 грн., 3% річних –3 272,27 грн. та інфляційних втрат –23 887,12 грн.;

v          розірвання договору оренди упорядкованого майданчика на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А від 29.01.07 р. № 3, укладеного між сторонами;

v          розірвання договору оренди залізобетонної огорожі на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А від 29.01.07 р. № 4, укладеного між сторонами;

v          зобов'язання відповідача повернути позивачу з оренди упорядкований майданчик площею 7450 кв.м. на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А, в стані, не гіршому ніж на момент передання в оренду, протягом п'яти днів після набрання рішенням суду законної сили;

v          зобов'язання відповідача повернути позивачу з оренди залізобетонну огорожу площею 227,4 кв.м. на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду. 31-А, в стані, не гіршому ніж на момент передання в оренду, протягом п"яти днів після набрання рішенням суду законної сили.

Позов мотивовано наступним:

Відповідно до п. 3.10., 3.11. договорів оренди №№ 3 та 4 від 29.01.07 р., відповідач зобов'язаний був відшкодовувати позивачу витрати позивача по сплаті земельного податку, на підставі окремого розрахунку (додаток 9), визначеного позивачем, не пізніше 15 числа поточного місяця, згідно виставленому позивачем рахунку.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки по оплаті земельного податку на загальну суму 222 170,30 грн., але відповідач сплатив лише 94 764,05 грн.

Станом на 30.04.09 р. заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті земельного податку складає –127 406,25 грн.

Відповідно до п. 8.12. вказаних договорів оренди, строк дії цих договорів закінчився 24.01.08 р., але на підставі п. 8.2. договорів їх строк дії було пролонговано.

Як було зазначено, відповідач не виконує свої зобов'язання належним чином, що є підставою для розірвання вказаних договорів та повернення орендованого майна позивачу.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступне:

Основним предметом спору між сторонами є порядок обчислення земельного податку та процедура, механізм розрахунку розміру відшкодування позивачеві витрат по сплаті земельного податку за вказаними договорами оренди №№ 3 та 4.

Пункт 3.10. названих договорів передбачає наступний механізм відшкодування позивачеві податку на землю:

v          позивач виставляє відповідачу окремий рахунок на відшкодування податку на землю;

v          позивач самостійно, згідно чинному законодавству, складає розрахунок розміру відшкодування податку на землю;

v          до рахунку позивач надає розрахунок розміру відшкодування податку на землю (розшифровану статтю витрат);

v          до розрахунку розміру відшкодування податку на землю позивач прикладає довідку ДЗК про нормативно - грошову оцінку земель;

v          відповідач щомісячно перераховує позивачеві відшкодування податку на землю, не пізніше 15 числа поточного місяця, згідно виставленому рахунку.

Позивач протягом терміну дії вказаних договорів оренди жодного разу не виконав вимоги п.3.10. цих договорів, а саме:

v          постійно виставляв відповідачеві об'єднані рахунки по сплаті орендної плати та відшкодування витрат по земельному податку, а не окремі рахунки;

v          не додавав до виставлених рахунків розрахунків розміру відшкодування податку на землю;

v          не прикладав до розрахунку довідку ДЗК про нормативно - грошову оцінку земель.

У зв'язку з вказаними порушенням позивачем механізму та процедури відшкодування податку на землю відповідач не мав змоги перевірити достовірність та відповідність вимогам чинного законодавства цін, які регулює та встановлює держава, а саме: земельного податку.

Відповідач щомісячно перераховував позивачеві відшкодування податку на землю, розраховуючи розмір відшкодування податку на землю відповідно до вимог чинного законодавства - на підставі даних ДЗК про нормативно - грошову оцінку земельних ділянок.

Станом на 07.09.09 р. відповідач відшкодував позивачу витрати по сплаті земельного податку на загальну суму 108 210,12 грн. та не має заборгованості перед позивачем.

Ствердження позивача про наявність заборгованості відповідача в сумі 127 406,25 грн. є необгрунтованим, оскільки позивач, всупереч чинному законодавству, самостійно змінював значення коефіцієнта на функціональне використання землі (Кф), а саме - замість Кф = 0,8 та/або Кф = 1,0, встановлював значення Кф = 2,5.

Це привело до значного завищення рахунків та порушення прав відповідача щодо сплати позивачеві відшкодування податку на землю.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про плату за землю», порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами.

Третя особа1 відзив на позов не надала.

Ухвалою господарського суду від 08.09.09 р. строк вирішення спору по справі був продовжений за клопотанням сторін по 04.1.09 р. включно, до участі у справі було залучено у якості третіх осіб 2 та 3 без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську та Державне підприємство "Центр Державного земельного кадастру в особі Дніпропетровської регіональної філії підприємства.

Третя особа2 відзив на позов не надала.

Третя особа3 повідомила суду наступне:

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 23.12.98 р. № 30 було затверджено Тимчасове положення про ведення Державного земельного кадастру м. Дніпропетровська.

Відповідно до п. 4.1. вказаного Тимчасового положення, обліку в ДЗК міста підлягають усі без винятку об"єкти, розміщені на території міста. Користувачі земельних ділянок, власники будівель і споруд або їх часток в обов'язковому порядку надають дані про набуття відповідних прав та дані про зміни в характеристиках земельних ділянок і належного їм майна протягом місяця з моменту здійснення змін чи набуття відповідних прав.

Процес занесення даних про об'єкти обліку до ДЗК складається з таких етапів, відповідно до п.7.3.: формування об'єктів; облік об'єктів; реєстрація об'єктів.

Формування об'єктів (п. 8.1.) - це етап внесення даних до ДЗК на підставі самодекларації суб'єктом своїх прав на об'єкт або на підставі правовстановлюючих документів минулих років.

Етапу формування об'єктів ДЗК підлягають усі без винятку земельні ділянки на території міста, які знаходяться у користуванні фізичних осіб та підприємств, організацій, установ незалежно від їх відомчого підпорядкування.

Етап формування є достатнім для видачі землекористувачу чи землевласнику даних ДЗК для подальшого розрахунку земельного податку, виконання грошової оцінки, але на його підставі не можуть бути підготовлені правовстановлюючі документи на земельні ділянки, які відповідають діючому законодавству. Дані ДЗК (довідки) дійсні протягом 3-х календарних місяців або здійснення змін у інформації про об'єкт у ДЗК.

Порядок здійснення формування об'єктів ДЗК встановлений в п. 8.5.

На підставі вищенаведеного, у 2003 р. в ДЗК м. Дніпропетровська було здійснене формування об'єктів - земельних ділянок, серед яких земельна ділянка площею 5,5380 га (кадастровий номер 121/0100000:02:267:0055) по фактичному розміщенню депо № 2 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталинграду, 31.

Згідно даним ДЗК м. Дніпропетровська, вказана земельна ділянка обліковується за позивачем.

Враховуючи ст.13 Закону України "Про плату за землю", підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Позивач кожного року, починаючи з 2003 р., отримував Дані державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю.

Відповідно до даних ДЗК про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю, коефіцієнт функціонального використання Кф при обрахуванні грошової оцінки вказаної земельної ділянки становив 1,0.

При цьому звертаємо увагу на той факт, що позивач є фактичним користувачем земельних ділянок, щодо яких йому видавались дані ДЗК, проте належні документи, оформлені відповідно до діючого законодавства, на земельну ділянку по фактичному розміщенню депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31 у позивача відсутні.

Крім цього, в наявності є тільки дані ДЗК про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю за 2008 рік, що готувались для позивача та були йому видані в 2008 р. за № 5789.

Технічна документація, на підставі якої готувались дані ДЗК про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю за 2007 рік, та дані ДЗК за 2007 рік знаходились в місцевому фонді документації із землеустрою і були знищені під час пожежі в приміщенні будівлі.

Що стосується безпосередньо предмету позову, то слід зазначити таке:

По-перше, вимога про розірвання договорів з приводу несплати позивачем земельного податку, пені на заборгованість по земельному податку та інфляційних нарахувань є безпідставною, оскільки платником земельного податку є позивач, а не відповідач.

По-друге, відповідач як суб'єкт землекористування не обліковується в ДЗК міста, а тому вважати, що він порушив вимоги чинного законодавства, недоцільно.

По-третє, дані ДЗК про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю отримував позивач, а не відповідач. При цьому дії позивача щодо самостійної зміни на свій розсуд встановленої при нормативній грошовій оцінки величини коефіцієнту функціонального використання Кф 1,0 у сторону збільшення або зменшення виходять за межі його компетенції, оскільки він не є уповноваженим органом, на якого покладені такі дії.

Таким чином, вказані неправомірні дії позивача не можуть бути законною підставою для розірвання укладених між сторонами договорів, оскільки з боку відповідача не вбачається порушення норм цивільного та господарського законодавства.

Ухвалою голови господарського суду від 15.10.09 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 05.12.09 р. включно.

Ухвалою господарського суду від 05.12.09 р. строк вирішення спору по справі був продовжений за клопотанням сторін по 01.02.10 р. включно.

До прийняття рішення по справі відповідач звернувся до позивача із зустрічним позовом про:

v          визнання самовільного застосування позивачем коефіцієнту функціонального використання Кф=2,5 замість Кф=1,0 при наданні відповідачу рахунків по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку щодо надання рахунків по п. 3.10 договору оренди № 3 від 29.01.07 р. «Упорядкованої площадки на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31 -А»щодо відшкодування витрат по сплаті земельного податку неправомірним та таким, що суперечить вимогам ст. 13 Закону України «Про плату за землю»;

v          визнання самовільного застосування позивачем коефіцієнту функціонального використання Кф=2,5 замість Кф=1,0 при наданні відповідачу рахунків по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку щодо надання рахунків по п. 3.10 договору оренди № 4 від 29.01.07 р. «Залізобетонної огорожі на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А»щодо відшкодування витрат по сплаті земельного податку неправомірним та таким, що суперечить вимогам ст. 13 Закону України «Про плату за землю»;

v          визнання суми в розмірі 5 895,93 грн. надмірно сплаченою відповідачем за період з 29.01.07 р. по 30.04.09 р. щодо відшкодування витрат по сплаті земельного податку за договором оренди №3 від 29.01.07 р. «Упорядкованої площадки на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А»та договором оренди № 4 від 29.01.07 р. «Залізобетонної огорожі на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А»;

v          зобов'язання позивача надмірну сплачену суму у розмірі 5 895,93 грн. зарахувати відповідачу як оплату відшкодування витрат по сплаті земельного податку за договором оренди №3 від 29.01.07 р. «Упорядкованої площадки на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А»та договором оренди № 4 від 29.01.07 р. «Залізобетонної огорожі на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А»в рахунок майбутніх періодів;

v          заборону позивачу достроково, в односторонньому порядку розривати договір оренди № 3 від 29.01.07 р. «Упорядкованої площадки на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграда, 31-А»до проведення Дніпропетровською міською радою конкурсу на оренду комунального майна, яке знаходиться на балансі позивача - упорядкованої площадки на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграда, 31-А та визначення переможця конкурсу;

v          заборону позивачу достроково, в односторонньому порядку розривати договір оренди № 4 від 29.01.07 р. «Залізобетонної огорожі на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграда, 31-А»до проведення Дніпропетровською міською радою конкурсу на оренду комунального майна, яке знаходиться на балансі позивача - залізобетонної огорожі на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграда, 31-А та визначення переможця конкурсу.

Зустрічний позов мотивовано тими ж обставинами, що були викладені відповідачем у відзиві на первісний позов.

Ухвалою господарського суду від 14.01.10 р. зустрічний позов було прийнято до розгляду сумісно з первісним.

Позивач проти зустрічного позову заперечує, виходячи з наступного:

Позивач звільнений міською радою від сплати податку за землю за рахунок коштів відповідного бюджету (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про плату за землю»).

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», якщо позивач, який користується пільгами щодо земельного податку, здає у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті об'єктами оренди, сплачується на загальних підставах.

В матеріалах справи зазначено, що податок за земельні ділянки позивачем сплачується до бюджетів у встановленому порядку та розмірах.

Таким чином, якщо позивач здає в оренду відповідачу майно та несе витрати по сплаті податку за землю, а відповідач не здійснює повну компенсацію таких витрат, а здійснює тільки часткову їх компенсацію, то це фактично спричиняє збитки позивачу, територіальній громаді міста та бюджету, з якого здійснюються дотації позивачеві.

Враховуючи наведене, позовні вимоги за первісним позовом є законними та обгрунтованими.

У зв'язку із зазначеними фактами порушення відповідачем умов договорів оренди, міська рада прийняла рішення про скасування свого рішення про надання дозволу на оренду.

Фактично, предметом зустрічного позову, є питання щодо правильності обчислення та сплати податку.

Проте, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством, згідно ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», віднесене законом до компетенції державної податкової служби України,

Таким чином, відповідач не наділений компетенцією визнавати податок надмірно сплаченим чи вважати, що податок обчислювався з порушеннями, а це питання не є господарсько-правовим та не відноситься до компетенції господарського суду.

Більш того, відповідач взагалі не є особою, яка може оспорювати результати перевірки позивача податковим органом та вимагати проведення його позапланової виїзної перевірки.

Позивач вважає, що коефіцієнт Кф=2,5 був застосований ним при розрахунку податку на землю правомірно, оскільки здання в оренду є комерційною діяльністю позивача, а не його основною діяльністю, до якої застосовується Кф=1,0.

У відповідача відсутні підстави для звернення до суду із вищезазначеними позовними вимогами, оскільки позивачем не було порушено прав та інтересів позивача.

Крім того, відповідачем невірно визначено спосіб захисту своїх прав у зустрічній позовній заяві.

Треті особи 1 та 2 відзиви на зустрічний позов не надали.

Третя особа3 повідомила суду наступне:

Згідно ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 4 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Статтею 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачені випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі:

v          визначення розміру земельного податку;

v          визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності;

v          визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом;

v          визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського згробництва;

v          розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться уразі:

v          відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної жю комунальної власності;

v          застави земельної ділянки відповідно до закону;

v          визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення;

v          визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або хомлиальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства;

v          визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки;

v          виділення або визначення частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності;

v          відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства Україні;

v          визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, астановлених законом або договором;

v          рішення суду.

У всіх інших випадках грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін договору та у випадках, визначених цим та іншими законами України.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" визначена документація з оцінки земель.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Частиною 3 ст. 23 зазначеного Закону встановлено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, відповідно до вимог ч. 3 ст. 18 згаданого Закону, проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Як вбачається, позивач не має ліцензії на проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у розрізі Закону України "Про оцінку земель".

До того ж, він не є тим повноважним органом, на якого покладена вказаним Законом видача витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель.

Згідно вимогам ч. 1 ст. 13 Закону України "Про плату за землю", підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Позивач не є тим органом, який видає дані державного земельного кадастру.

У зв'язку з цим, повноваження щодо внесення змін самостійно, на свій власний розсуд у дані державного земельного кадастру у нього відсутні.

До того ж, відповідач не заперечує проти здійснення оплати відшкодування витрат по сплаті земельного податку, що передбачається укладеними між сторонами договорами оренди №3 та №4 від 29.01.07 р., але виключно у межах правового поля, а саме - згідно даним державного земельного кадастру, які були видані повноважним органом позивачеві.

Отже, неправомірні дії позивача не можуть бути законною підставою для розірвання укладених між сторонами господарських договорів, оскільки з боку відповідача відсутні порушення норм цивільного та господарського законодавства при виконанні умов цих договорів, які могли б бути законною підставою для їх розірвання.

Враховуючи вищенаведене, 3-тя особа3 не вбачає перешкод для задоволення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 21.01.10 р. строк вирішення спору по справі був продовжений за клопотанням сторін по 10.02.10 р. включно.

По справі оголошувалась перерва з 02.02.10 р. по 10.02.10 р.

Ухвалою господарського суду від 10.02.10 р. строк вирішення спору по справі був продовжений за клопотанням сторін по 19.02.10 р. включно.

В судове засідання 19.02.10 р. 3-тя особа2 не з"явилась, причин свого нез"явлення суду не повідомила.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю вказаної особи, оскільки остання була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши наявних представників, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2007 р. між МКП «Дніпропетровський електротранспорт»(позивач) та ТОВ «ВІС»(відповідач) були укладені наступні договори оренди:

v          № 3 упорядкованого майданчику загальною площею 7 450 кв.м. на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А, для організації нічної парковки;

v          № 4 залізобетонної огорожі загальною довжиною 227,4 м.п. на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграда, 31-А, для організації нічної парковки.

Факт передачі вказаного в договорах майна в оренду відповідачу підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі від 29.01.07 р.

Відповідно до п. 3.10, 3.11 вказаних договорів оренди, відповідач зобов'язався відшкодовувати позивачу витрати, понесені останнім по сплаті земельного податку, на підставі окремого розрахунку (додаток 9), визначеного позивачем, щомісяця, не пізніше 15 числа поточного місяця, згідно виставленим позивачем рахункам, разом з розшифровкою статтів затрат. До розрахунку прикладається довідка ДЗК про нормативну грошову оцінку земель, яка надається один раз на рік.

Згідно п. 3 Додаткових угод від 29.01.07 р. до вказаних договорів оренди, відшкодування позивачеві податку на землю сплачується відповідачем окремо.

В додатках № 9 до названих договорів сторони визначили, що сума відшкодування витрат позивача по сплаті земельного податку становить:

v          за договором оренди № 3 –52 501,64 грн. на рік та 5 250,17 грн. на місяць з ПДВ;

v          за договором оренди № 4 –320,51 грн. на рік та 32,05 грн. на місяць з ПДВ.

З розрахунку, наведеного в Додатках № 9 до названих договорів, вбачається, що сторони застосовували коефіціент функціонального використання землі Кф у розмірі 1%.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначає Закон України "Про плату за землю" (далі-Закон).

Згідно ст. 2 вказаного Закону, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Стаття 4 цього ж Закону визначає, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Відповідно до ст. 5 Закону, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Таким чином, платником земельного податку у цьому спорі є позивач.

Згідно ст. 7 Закону, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Матеріалами справи підтверджено, що для земельної ділянки, яка оплачувалась позивачем у вигляді земельного податку, встановлено грошову оцінку.

Таким чином, ставка земельного податку для цієї земельної ділянки згідно ст. 7 Закону встановлена у розмірі одного відсотка від її грошової оцінки, оскільки ця земельна ділянка не відноситься до переліку земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій статті 7 та частині другій статті 6 вказаного Закону.

Стаття 13 названого Закону визначає, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

В матеріалах справи містяться дані державного земельного кадастру, відповідно до яких для земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 31 (Депо № 2), встановлено коефіціент функціонального використання землі Кф у розмірі 1%.

Будь-яких доказів внесення змін у дані державного земельного кадастру, зокрема в частині зміни розміру коефіціента функціонального використання землі Кф з 1% на 2,5% сторонами суду не надано.

Враховуючи наведене, при нарахуванні відповідачу сум компенсації податку на землю позивач зобов"язаний був застосовувати коефіціент функціонального використання землі Кф у розмірі 1%, як це визначено даними державного земельного кадастру та ст.ст. 7, 13 Закону.

Наведене також підтверджено поясненнями представника ДП "Центр Державного земельного кадастру в особі Дніпропетровської регіональної філії підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, всупереч вимогам вказаних норм Закону, застосовував в своїх розрахунках коефіціент функціонального використання землі Кф у розмірі 2,5%.

Викладене позивачем не тільки не спростовано, а й підтверджено його поясненнями.

Позивач стверджує, що ним були виставлені відповідачу рахунки по оплаті земельного податку на загальну суму 222 170,30 грн., але відповідач сплатив лише 94 764,05 грн. і станом на 30.04.09 р. заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті земельного податку складає 127 406,25 грн.

Разом з тим, господарський суд зазначає:

Дані ДЗК про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю отримував позивач.

При цьому дії позивача щодо самостійної зміни на свій розсуд встановленої при нормативній грошовій оцінці величини коефіцієнту функціонального використання Кф 1,0 у сторону збільшення до 2,5% виходять за межі його компетенції, оскільки він не є уповноваженим органом, на якого покладені законодавством такі дії.

Крім того, позивачем не надано суду доказів того, що при виставленні ним рахунків на відшкодування податку на землю відповідачу, до цих рахунків надавались розшифровка статтів затрат та довідка ДЗК про нормативну грошову оцінку земель.

Вказані документи не були також надані суду під час розгляду справи.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При викладених обставинах господарський суд вважає, що позивачем не доведено належними письмовими доказами по справі фактів обгрунтованності і законності нарахування ним відповідачеві сум відшкодування податку на землю, а отже –непідтвердженим позивачем є факт наявності заборгованості відповідача у заявленій до стягнення сумі.

Наведене є підставою для відмови в задоволенні первісного позову, оскільки недоведенність факту наявності заборгованості відповідача у заявленій до стягнення сумі унеможливлює також задоволення позовних вимог щодо розірвання договорів оренди, укладених між сторонами, та зобов"язання відповідача повернути орендоване майно.

Разом з тим, господарський суд знаходить достатні підстави для часткового задоволення зустрічного позову відповідача, виходячи також з наступного:

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки судом було встановлено вище, що дії позивача щодо самостійної зміни на свій розсуд встановленої при нормативній грошовій оцінці величини коефіцієнту функціонального використання Кф 1,0 у сторону збільшення до 2,5% виходять за межі його компетенції, оскільки він не є уповноваженим органом, на якого покладені законодавством такі дії, вказані дії позивача є неправомірними.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірними та такими, що суперечать ст. 13 Закону України «Про плату за землю»дій позивача в частині:

v          самовільного застосування позивачем коефіцієнту функціонального використання Кф=2,5 замість Кф=1,0 при наданні відповідачу рахунків по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку щодо надання рахунків по п. 3.10 договору оренди № 3 від 29.01.07 р. «Упорядкованої площадки на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31 -А»щодо відшкодування витрат по сплаті земельного податку;

v          самовільного застосування позивачем коефіцієнту функціонального використання Кф=2,5 замість Кф=1,0 при наданні відповідачу рахунків по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку щодо надання рахунків по п. 3.10 договору оренди № 4 від 29.01.07 р. «Залізобетонної огорожі на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А»щодо відшкодування витрат по сплаті земельного податку.

Крім того, перевіривши стан розрахунків між сторонами за вищезгаданими договорами оренди, суд встановив:

За період з 29.01.07 р. по 30.04.09 р. позивачем були виставлені відповідачеві рахунки по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку на загальну суму 222 170,30 грн.

Фактично у вказаний період відповідачем було сплачене відшкодування витрат по сплаті земельного податку в сумі 94 764,05 грн.

Викладене підтверджується матеріалами справи і не оспорюється сторонами.

При застосуванні в розрахунках коефіцієнту функціонального використання Кф=2,5 виникає недоплата в сумі 127 406,25 грн.

При застосуванні в розрахунках коефіцієнту функціонального використання Кф=1 виникає переплата в сумі 5 895,93 грн.

Викладене також підтверджується наданим відповідачем розрахунком.

Таким чином, враховуючи неправомірність застосування позивачем коефіцієнту функціонального використання Кф=2,5, господарський суд вважає встановленим факт наявності переплати відповідачем за період з 29.01.07 р. по 30.04.09 р. відшкодування витрат по сплаті земельного податку в сумі 5 895,93 грн.

Наведене є підставою для задоволення позовних вимог в частині:

v          визнання суми в розмірі 5 895,93 грн. надмірно сплаченою відповідачем за період з 29.01.07 р. по 30.04.09 р. щодо відшкодування витрат по сплаті земельного податку за договором оренди №3 від 29.01.07 р. «Упорядкованої площадки на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А»та договором оренди № 4 від 29.01.07 р. «Залізобетонної огорожі на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А»;

v          зобов'язання позивача надмірну сплачену суму у розмірі 5 895,93 грн. зарахувати відповідачу як оплату відшкодування витрат по сплаті земельного податку за договором оренди №3 від 29.01.07 р. «Упорядкованої площадки на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А»та договором оренди № 4 від 29.01.07 р. «Залізобетонної огорожі на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А»в рахунок майбутніх періодів.

Що стосується позовних вимог в частині:

v          заборони позивачу достроково, в односторонньому порядку розривати договір оренди № 3 від 29.01.07 р. «Упорядкованої площадки на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграда, 31-А»до проведення Дніпропетровською міською радою конкурсу на оренду комунального майна, яке знаходиться на балансі позивача - упорядкованої площадки на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграда, 31-А та визначення переможця конкурсу;

v          заборони позивачу достроково, в односторонньому порядку розривати договір оренди № 4 від 29.01.07 р. «Залізобетонної огорожі на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграда, 31-А»до проведення Дніпропетровською міською радою конкурсу на оренду комунального майна, яке знаходиться на балансі позивача - залізобетонної огорожі на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграда, 31-А та визначення переможця конкурсу;

господарський суд зазначає наступне:

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема- припинення дії, яка порушує право.

За змістом наведених норм Закону, право на захист цивільного права виникає лише у разі порушення такого права, його невизнання або оспорювання.

У цьому спорі відповідач просить суд захистити його цивільне право, яке ще не порушене позивачем, а лише за припущенням відповідача може бути порушене в майбутньому.

Викладене свідчить про передчасність вказаних позовних вимог відповідача та невідповідність обраного ним способу захисту цивільного права вимогам Закону, що унеможливлює задоволення цих позовних вимог.

Наведене є підставою для часткового задоволення зустрічного позову.

Судові витрати за первісним позовом слід покласти на позивача повністю, а за зустрічним позовом –пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Законом України "Про плату за землю" ст.ст. 15, 16, 525, 526 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати самовільне застосування Міським комунальним підприємством «Дніпропетровський електротранспорт»коефіцієнту функціонального використання Кф=2,5 (замість Кф=1,0) при наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІС»рахунків по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку за п. 3.10 договору оренди № 3 від 29.01.07 р. «Упорядкованої площадки на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А»неправомірним та таким, що суперечить вимогам ст. 13 Закону України «Про плату за землю».

Визнати самовільне застосування Міським комунальним підприємством «Дніпропетровський електротранспорт»коефіцієнту функціонального використання Кф=2,5 (замість Кф=1,0) при наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІС»рахунків по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку за п. 3.10 договору оренди № 4 від 29.01.07 р. «Залізобетонної огорожі на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А»неправомірним та таким, що суперечить вимогам ст. 13 Закону України «Про плату за землю».

Визнати суму в розмірі 5 895,93 грн. надмірно сплаченою Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІС»за період з 29.01.07 р. по 30.04.09 р. щодо відшкодування витрат по сплаті земельного податку за договором оренди № 3 від 29.01.07 р. «Упорядкованої площадки на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А»та договором оренди № 4 від 29.01.07 р. «Залізобетонної огорожі на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А».

Зобов'язати Міське комунальне підприємство «Дніпропетровський електротранспорт»(пр. К.Маркса, 119а, м. Дніпропетровськ, 49038, код 32616520, п/р 26005060006161 у ДГРУ КБ "Приват Банк", МФО 305299) надмірну сплачену суму у розмірі 5 895,93 грн. зарахувати Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІС»(49055, м. Дніпропетровськ, вул. Г. Сталінграду, 31, код 32466117, п/р 260070101007480 в АКБ "Південкомбанк" м. Дніпропетровська, МФО 305266) як оплату відшкодування витрат по сплаті земельного податку за договором оренди № 3 від 29.01.07 р. «Упорядкованої площадки на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А»та договором оренди № 4 від 29.01.07 р. «Залізобетонної огорожі на території депо № 2 по вул. Героїв Сталінграду, 31-А»в рахунок майбутніх періодів.

В решті зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт»(пр. К.Маркса, 119а, м. Дніпропетровськ, 49038, код 32616520, п/р 26005060006161 у ДГРУ КБ "Приват Банк", МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС»(49055, м. Дніпропетровськ, вул. Г. Сталінграду, 31, код 32466117, п/р 260070101007480 в АКБ "Південкомбанк" м. Дніпропетровська, МФО 305266) - 153,00 грн. витрат на держмито, 188,80 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, видавши накази.

Суддя                                                                                                    І.Ю. Дубінін