Рішення № 82215032, 09.04.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9209/18

Категорія 42

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

09 квітня 2019 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Мариненко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Подільське управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Думанська Анна Василівна про усунення перешкод у праві власності та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2018 р. позивач ОСОБА_4 , інтереси якої представлені адвокатом Новаковською Л.Я., звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою, стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.12.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Думанською А.В., та зареєстрований в реєстрі за № 24592. Відповідно вказаного договору ОСОБА_5 продала ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 21,8 кв.м. На момент підписання договору купівлі-продажу в вищезазначеній квартирі не було зареєстровано жодних осіб. Зазначає, що після підписання договору позивач в вищезазначену квартиру не переїхала, оскільки проживає за іншою адресою, а коли приїхала через п`ять днів після купівлі квартири виявила, що в її квартирі проживає невідомий їй чоловік, як потім було встановлено - ОСОБА_2 . Розібравшись в ситуації, позивачу стало відомо, що вказаний чоловік колись проживав та був зареєстрований у вказаній квартирі, яка не була його власністю, проте в 2012 році його за рішенням Подільського районного суду м. Києва по справі № 2-5029/11 було знято з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 . Чоловік не заперечував, що в нього немає законних підстав знаходитись в квартирі позивача проте, не збирається її покидати, обґрунтовуючи тим, що йому немає куди піти. На багаторазові прохання покинути квартиру чоловік не реагує. Позивач неодноразово зверталась до Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві з заявами про недоступність реалізації свого права на нерухоме майно, що належить їй на праві власності, на що отримувала відповідь, що при вивченні матеріалів відсутні ознаки кримінального правопорушення, так як питання вселення виселення до компетенції поліції не відносяться, а носять цивільно-правовий характер. Стверджуючи про порушення її права власності, просить виселити відповідача з вищевказаної квартири, що належить позивачу на праві власності, та стягнути з нього на відшкодування моральної шкоди 50 тис.грн.

До початку судового засідання позивачем та її представником - адвокатом Новаковською Л.Я. подані заяви, в яких сторона позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила задовольнити позов з підстав, наведених в ньому. Проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідач, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, в зв`язку з чим відповідно до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.

Представник третьої особи - Подільського УП ГУ НП в місті Києві в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомлено.

Третя особа - ПН КМНО Думанська А.В. в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, через канцелярію суду подала заяву, в який просить розгляд справи проводити без її участі.

Суд, встановивши обставини справи, перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Думанською А.В. за реєстром за № 24592, позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 21,8 кв.м, що у Подільському районі м.Києва. Право власності позивача зареєстровано у встановленому законом порядку.

Згідно вищевказаного договору, на момент його підписання у вищезазначеній квартирі не було зареєстровано жодних осіб.

27.12.2017 р. позивач виявила у вищевказаній квартири сторонню особу - відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що з приводу проживання у зазначеній вище квартирі, що є власністю позивача, остання зверталась до Подільського УП ГУ НП в місті Києві, але листами від 03.11.2017 р. та 29.01.2018 р. позивачу було повідомлено про те, що проведеною перевіркою встановлено, що відносини між сторонами носять цивільно-правовий характер та компетенції органів внутрішніх справ не відносяться.

Як вбачається з рішення Подільського районного суду м.Києва від 26 березня 2012 р. (справа № 2-5029/11), що набуло законної сили 11.05.2012 р., усунуті перешкоди ОСОБА_7 , що діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_8 , у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_2 , шляхом зняття ОСОБА_2 , 1977 року народження. Згідно даного рішення ОСОБА_2 не є співвласником даної квартири.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, факт зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 ., яка не була його власністю є встановленим і доказуванню не підлягає.

Судом встановлено, що незважаючи на зняття відповідача з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , що не була його власністю, відповідач з 27.12.2017 без передбачених законом підстав проживає в квартирі за вищезазначеною адресою, тим самим перешкоджає власнику ОСОБА_1 у користуванні нею.

Відповідно до ст.15 ч.1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно п.п.1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , набуте правомірно, проте вона позбавлена можливості повною мірою користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до норм чинного законодавства, одним із видів усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном є виселення.

А відтак, вимоги позивача в частині виселення відповідача є законними, обґрунтованими, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.16 ч.1 п.9 ЦК України відшкодування моральної шкоди є одним з способів захисту цивільного права.

На підставі ст.23 ч.1 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст.23 ч.2 п.2 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою, зокрема, щодо неї самої.

Згідно ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-1575цс16: Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода має деліктне походження, тобто виникає із цивільного правопорушення.

Приписами ст.1167 ч.1 ЦК України визначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, а саме: моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується за наявності вини.

Згідно ст.ст.12, 13, 80 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Відповідно до ст.76 ч.2 ЦПК України джерелами доказів є: письмові, речові та електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Позивачем суду не надано належних та допустимих доказів саме протиправної повідки відповідача та заподіяння позивачу саме моральної шкоди.

А відтак, в задоволенні вимог в цій частині слід відмовити, оскільки вони є безпідставними.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,8 грн. (за вимоги, в частині яких задоволено).

На підставі викладеного, ст.41 Конституції України, ст.ст.15, 16, 319, 321, 391 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 280-282 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Подільське управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Думанська Анна Василівна про усунення перешкод у праві власності та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Усунути перешкоди в праві власності ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3; РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виселення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (знятий з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_3; відомості про зареєстроване місце проживання відсутні; РНОКПП НОМЕР_2 ), з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (знятий з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_3; відомості про зареєстроване місце проживання відсутні; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 704,8 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м.Києва за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н. М. Ларіонова