Рішення № 8221401, 19.02.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.10р.Справа № 33/6-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Алекс Ком Лтд", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 85 601 грн. 71 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Пересунько Б.Б., довіреність б/н від 24.11.2009 року

Від відповідача: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Алекс Ком Лтд" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада" про стягнення 64 938 грн. 43 коп. - основного боргу за договором № 150 від 08.04.2008 року, 6 153 грн. 10 коп. - інфляційних втрат, 12 805 грн. 94 коп. - пені, 1 704 грн. 24 коп. - 3% річних та витрати по справі.

В судове засідання 19.02.2010 року з'явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не направив повноважного представника в судові засідання 20.01.2010 р., 19.02.2010 р., відзив та документи, витребувані ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2009 р., 20.01.2010 р., суду не надав. Про слухання справи відповідача було належним чином повідомлено за адресою, яка вказана в позовній заяві та яка підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (51921, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Арсенічева, буд. 121Б, кв. 28).

У судовому засіданні 19.02.2010 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , суд, -

ВСТАНОВИВ :

08.04.2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (дистриб’ютор) був укладений дистриб’юторський договір № 150 (далі – Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов’язується передати у власність дистриб’ютора товар, а дистриб’ютор зобов’язався прийняти товар, сплатити за нього та займатися його розповсюдженням.

Відповідно до пункту 4.10. Договору частота гарантованих відвантажень дистриб’ютору визначається як 2 рази в місяць.

Відповідно до пункту 5.2. Договору порядок оплати: відстрочка платежу 45 календарних днів від дати поставки товару, а з 01.07.2008 року з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 26.06.2008 року до Договору - відстрочка платежу 60 календарних днів з дня відвантаження (у відповідності з накладними) товару.

Відповідно пункту 6.4. Договору право власності на товар та ризик випадкової загибелі переходять до дистриб’ютора: при самовивозі –в момент передачі товару постачальником дистриб’ютору; при доставці товару автотранспортом –в момент здачі товару на складі дистриб’ютора.

Позивач, на виконання своїх договірних зобов’язань поставив відповідачу товар на загальну суму 290 167 грн. 07 коп., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 20-30).

Відповідач свої зобов’язання за Договором в частині оплати за товар виконав частково, сплативши позивачу 94 594 грн. 27 коп. та повернувши позивачу товар на загальну суму 129 399 грн. 96 коп., що підтверджується накладними на повернення товарів (а.с. 34-39).

28.02.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено угоду про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог на суму 1 234 грн. 38 коп. (а.с. 41), після чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 64 938 грн. 43 коп.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 64 938 грн. 43 коп., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та фактично визнаються відповідачем в проведеному акті звірки взаєморозрахунків сторін станом на 28.02.2009 року (а.с. 33).

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 8.2. Договору сторони передбачили, що за порушення строків проведення розрахунків, передбачених п. 5.2. Договору, дистриб’ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу, пеня складає 12 805 грн. 94 коп. та підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, сума інфляційних –6 153 грн. 10 коп. та 3 % річні - 1 704 грн. 24 коп. підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі 64 938 грн. 43 коп. - основного боргу за договором № 150 від 08.04.2008 року, 12 805 грн. 94 коп. - пені, 6 153 грн. 10 коп. - інфляційних втрат, 1 704 грн. 24 коп. - 3% річних.

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-7, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада" (51921, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Арсенічева, буд. 121Б, кв. 28, код ЄДРПОУ 31523158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Алекс Ком Лтд" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б, код ЄДРПОУ 19261430) 64 938 (шістдесят чотири тисячі дев’ятсот тридцять вісім) грн. 43 коп. - основного боргу, 12 805 (дванадцять тисяч вісімсот п’ять) грн. 94 коп. - пені, 6 153 (шість тисяч сто п’ятдесят три) грн. 10 коп. - інфляційних втрат, 1 704 (одна тисяча сімсот чотири) грн. 24 коп. - 3% річних, 856 (вісімсот п’ятдесят шість) грн. 02 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

СуддяІ.А. Рудовська Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України –

25.02.2010 року