Ухвала суду № 82212665, 03.06.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/2511/19

пр № 2/464/1138/19

У Х В А Л А

03 червня 2019 року суддя Сихівського районного суду м.Львова Теслюк Д.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину,

в с т а н о в и в:

03.05.2019 р. заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1 В.Ваврик, в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 до місцевого бюджету м.Львова кошти в розмірі 9 433,15 грн., затрачені Комунальним некомерційним підприємством «8-а міська клінічна лікарня м. Львова» на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали позовної заяви, вважаю, що таку слід повернути прокурору з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У ч. 4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

У разі вирішення справи по суті, безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового рішення, що набрало законної сили, лише у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України.

Частиною 1 статті 46 ЦПК України передбачено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

За змістом ст.56 ЦПК України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може звертатись до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або держави чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах; прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому ЦПК України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Частиною 4 ст.56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.

Так, у наданій суду позовній заяві прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду, від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурором під час звернення до суду жодним чином не доведено не здійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави Львівською міською радою, яка є самостійною юридичною особою, органом місцевого самоврядування, у складі власної структури має юридичний відділ та відповідних фахівців у галузі права. Так само прокурором не надано доказів того, що Львівська міська рада зверталася до прокурора з клопотання про відновлення своїх порушених прав.

Львівська міська рада не позбавлена можливості самостійного звернення із вказаним позовом до суду. При цьому, прокурором не доведено наявність будь-яких перешкод останній для того, щоб виконувати покладені на неї державою функції.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 10 травня 2018 року у справі № 918/323/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, ухвалах від 07 травня 2018 року у справі № 910/18283/17, від 16 травня 2018 року у справі № 826/13768/16 та від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17.

Відповідно до п.4 ч.4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, зокрема коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

З урахуванням вищенаведеного приходжу до висновку, що підстави для звернення прокурора з позовною заявою до суду в інтересах держави відсутні, а тому вказана позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 56, 185, 258, 260 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину – повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м.Львова протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Суддя Теслюк Д.Ю.