Рішення № 82212053, 04.06.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2866/19

пр.№ 2-а/464/143/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2019 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого – судді Горбань О.Ю.,

секретар судового засідання Мельник А.І.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби м.Львова в особі державного виконавця Лаби Ярослава Михайловича про визнання дій державного виконавця незаконними, –

встановив:

ОСОБА_1 23.05.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними дій державного виконавця Сихівського ВДВС м. Львів Лаби Я.М. щодо стягнення штрафу у розмірі 20400 гривень та зобов`язання закінчити виконавче провадження №58438029 від 20.02.2019 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Обгрунтовує позов тим, що він не пропустив п`ятнадцятиденний строк для добровільної сплати штрафу, визначеного постановою суду, сплатив накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. 20.02.2019. Зазначив, що постанову Сихівського районного суду м.Львова від 11.12.2018 він оскаржив в апеляційному порядку і постанову Львівського апеляційного суду від 11.01.2019 отримав поштою лише 06.02.2019, що підтверджується інформацією з інтернет-сайту ПАТ «Укрпошта». Після отримання судового рішення апеляційної інстанції він у 15-денний строк здійснив оплату штрафу, тому вважає, що державний виконавець передчасно відкрив виконавче провадження з примусового виконання постанови у виді накладення подвійного розміру штрафу. Просить позов задовольнити і зобов`язати державного виконавця закрити виконавче провадження, яке відкрите передчасно.

Ухвалою від 28.05.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що добровільно здійснив оплату штрафу. Натомість, отримав від державного виконавця постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2019 про необхідність здійснити оплату штрафу в подвійному розмірі. Відразу звернувся до державного виконавця з інформацією про проведення оплати штрафу. Звернення до державного виконавця не дали позитивного результату, тому просить в судовому порядку захистити його порушене право.

Відповідач Сихівського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області явку свого представника не забезпечив, повідомлявся належно.

Згідно вимог ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності – кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи приписи ст. 268 КАС України, суд вважає, що неприбуття представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши вступне слово позивача, оглянувши матеріали справи, надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Конституцією України закріплено норму щодо обов`язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19).

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З`ясовано, що постановою Сихівського районного суду м. Львова від 11.12.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Вказана постанова не набрала законної сили, оскільки позивачем оскаржена в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного суду від 11.01.2019 постанова Сихівського районного суду м.Львова від 11.12.2018 про накладення штрафу залишена без змін, текст постанови скерований позивачу поштовою коренспонденцією.

Відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути спачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання.

Встановлено, що постановою державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Лаби Я.М. від 20.02.2019 відкрито виконавче провадження №58438029 з примусового виконання постанови №464/5364/18, виданої 11.12.2018 Сихівським районним судом м. Львова, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 20 400 гривень. У постанові про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2019 зазначено, що постанова про накладення штрафу набрала законної сили 11.01.2019. При цьому, суд бере до уваги посилання позивача, що постанову апеляційної інстації він отримав 05 лютого 2019 року, тому починаючи з цієї дати він у 15-деннний строк здійснив оплату штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.ст. 73,76 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Проте, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду жодних достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив штраф 20.02.2019 о 11:12 год., а постанова про відкриття провадження винесена того ж дня після обіду, тобто без підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з метою відновлення прав позивача постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58438029 від 20.02.2019, яка хоч прийнята державним виконавцем у межах повноважень, у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження", натомість безпідставно, слід скасувати, оскільки на момент винесення такої позивач вже виконав рішення суду і здійснив оплату штрафу в розмірі 10200 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За таких обставин, враховуючи виконання позивачем постанови суду в добровільному порядку ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №58438029 від 20.02.2019, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

На підставі Закону України «Про виконавче провадження», керуючись статтями 139, 242 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 58438029 від 20.02.2019 у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Сихівськи й районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня проголошення згідно з частиною шостою статті 287 КАС України.

Повний текст проголошено 04.06.2019.

Суддя О.Ю.Горбань