Ухвала суду № 82209482, 05.06.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3303/17

Номер провадження 1-кп/623/23/2019

У Х В А Л А

іменем України

про об`єднання справ

05 червня 2019 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Ємельянової М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Міщенко І.І.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюмі кримінальне провадження № 12016220320002060 від 01 грудня 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст.125, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні у головуючого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Бєссонової Т.Д. перебуває кримінальне провадження № 12016220320002060 від 01 грудня 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст.125, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України.

Крім того, в провадження судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Бєссонової Т.Д. надійшло кримінальне провадження № 12019220320000247 від 13.03.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про об`єднання справи № 623/3303/17 із справою № 623/1948/19 зі справою 623/1948/19, де обвинуваченим є ОСОБА_1 , оскільки дані справи стосуються однієї і тієї ж особи, причетної до вчинення злочинів та продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Потерпілі підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений, його захисник, проти клопотання прокурора про об`єднання справ не заперечували. Щодо клопотання прокурора в частині продовження обвинуваченому терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Міщенко І.І. заперечували, просили суд про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, посилаючись на те, що ОСОБА_1 хворіє.

Відповідно до ч.2 ст.334 КПК України, у разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об`єднання.

У відповідності до вимог частини першої статті 217 КПК України, у разі необхідності в одному провадженні, зокрема, можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні кількох кримінальних правопорушень.

Згідно статті 334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть бути об`єднані в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 КПК України.

Заслухавши думку учасників процесу, які не заперечували проти об`єднання проваджень, думку прокурора про необхідність продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, думку обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, судом вбачаються підстави для об`єднання матеріалів кримінальних проваджень, оскільки до суду надійшло декілька обвинувальних актів по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні ним різних кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим міра покарання буде визначатися обвинуваченому за сукупністю кримінальних правопорушень та приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на 60 днів, виходячи з того, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.186 КК України, серед яких є тяжкий злочин, на стадії судового розгляду стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід було змінено з домашнього арешту на тримання під вартою у зв`язку з невиконанням обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків та отриманням інформації про повідомлення останньому про підозру у вчиненні інших злочинів, суд вважає ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілих, свідків, є такими, що не зменшились та продовжують існувати.

Крім того, судом встановлено, що термін дії зміненого згідно ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.05.2019 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 06 липня 2019 року.

При вирішенні клопотання про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини (Неймейстер проти Австрії (Neumeister v. Austria) (1968), Стегмюллер проти Австрії (Stogmuller v. Austria) і Мацнеттер проти Австрії (Matznetter v. Austria) (1969)), констатує відсутність суттєвих змін при вирішенні цього питання, враховує тяжкість покарання у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , його вік, стан здоров`я, те, що він не працює, не має міцних соціальних зв`язків, не визнає своєї вини в інкрімінованих йому злочинах, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, а тому є всі підстави вважати, що існує загроза що обвинувачений, розуміючи можливість отримання реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема здобувати собі як ніде не працююча особа матеріальні засоби для існування, незаконно впливати на потерпілих та свідків, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а тому вважає, що необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Так, у справі «Воляник проти України» від 02.10.2014 року, ЄСПЛ вказав, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

Згідно з пунктом 36 Рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 Європейський Суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п.79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінальних проваджень, суд вважає, що клопотання прокурора підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 217,331, 334 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Об`єднати кримінальне провадження № 12016220320002060 від 01.12.2016 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст.125, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, справа № 623/3303/17, провадження №1-кп/623/23/2019 та №12019220320000247 від 13.03.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України, справа № 623/1948/19, провадження №1-кп/623/208/2019 в одне кримінальне провадження та присвоїти справі № 623/3303/17, провадження №1-кп/623/23/2019.

Продовжити стосовно обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм Харківської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, такого, що не є особою з інвалідністю, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, раніше судимого:

1) 08.08.2006 Ізюмським міськрайонним судом за ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 189, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном у 2 роки;

2) 19.08.2008 Ізюмським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70, 71, 72 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений з УВП 14.02.2011 умовно-достроково строком на 1 рік 6 місяців 10 днів;

3) 10.12.2012 Ленінським районним судом м. Харків за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з УВП 15.04.2015 умовно-достроково строком на 1 рік 13 днів, згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 07.04.2015 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12016220320002060 від 01.12.2016 стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.2ст.185,ч.1 ст.125, ч.2 ст.186 КК України перебуває впровадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області,

який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , мобільний телефон відсутній,

строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 03 серпня 2019 року включно з продовженням визначеної суми застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 153 680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень та продовженням, у разі сплати застави, покладених обов`язків: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та\або місця роботи; 4) носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 наслідки невиконання покладених зобов`язань. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Судовий розгляд по кримінальному провадженню відкласти до 11 години 00 хвилин 10 липня 2019 року.

В судове засідання викликати сторони у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Д. Бєссонова