Рішення № 82209472, 04.06.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/2409/17

пр. № 2/336/81/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України, який уточнював кілька разів, вказавши, що 16.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Запорізької області з заявою про вчинення слідчим Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Зайцевим ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст. 382 ч. 2 КК України. Листом в.о. начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області Пересада А.В. від 30.09.2016 року ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 .

Не погодившись з бездіяльністю в.о. начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області Пересада А.В. щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ОСОБА_1 . 17.10.2016 року звернувся в порядку ст. 303 КПК України зі скаргою до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя. Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2016 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1

Не погодившись з рішенням слідчого судді, ОСОБА_1 оскаржив до Апеляційного суду Запорізької області ухвалу слідчого судді від 07.11.2016 року та ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27.12.2016 року апеляцію ОСОБА_1 було задоволено частково, скасовано ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2016 року, визнано протиправною бездіяльність в.о. начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області Пересада А.В. щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 .

Посилаючись, що внаслідок бездіяльності в.о. начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області Пересада А.В. щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про скоєння злочину ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних та моральних стражданнях, нервових стресах через необхідність докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, а також він поніс витрати на правову допомогу та поштові витрати, позивач згідно уточненої позовної заяви, яка надійшла до суду 27.07.2018 року, просив стягнути з Державної казначейської служби України 6592,06 гривень на відшкодування моральної шкоди та 10000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, завданих внаслідок протиправної бездіяльності прокуратури Запорізької області, а також витрати на правову допомогу в сумі 6963,75 гривень.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Голубкової М.А. від 30.05.2017 року було відкрите провадження у цивільній справі та призначено судовий розгляд.

28.07.2017 року Державною казначейською службою України та прокуратурою Запорізької області до суду подані заперечення на позовну заяву, в яких відповідачі просили відмовити у позові.

Ухвалою суду від 17.10.2017 року було зупинено провадження у цивільній справі до прийняття рішення Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя у кримінальному провадженні № 42016080000000347.

Ухвалою суду від 14.02.2018 року провадженні у цивільній справі поновлено.

06.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся з доповненою позовною заявою, в якій зазначив, що діями прокуратури Запорізької області в особі слідчого слідчого відділу прокуратури Запорізької області Балицького М.С., які виразились у прийнятті постанови від 31.01.2017 року про закриття кримінального провадження, яка була скасована ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2017 року, йому були завдані збитки, які складаються з витрат на отримання юридичних послуг, та моральна шкода. В цій уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з Державної казначейської служби України 5540 гривень на відшкодування моральної шкоди та 6000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, завданих внаслідок протиправної бездіяльності прокуратури Запорізької області, а також витрати на правову допомогу в сумі 2204,01 гривень.

03.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся з доповненою позовною заявою, підстави якої повторюють первісну позовну заяву та уточнену позовну заяву від 06.03.2018 року. По суті вимог ОСОБА_1 просив стягнути з Державної казначейської служби України 6250,56 гривень на відшкодування моральної шкоди та 6000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, завданих внаслідок протиправної бездіяльності прокуратури Запорізької області, а також витрати на правову допомогу в сумі 2204,01 гривень.

08.05.2018 року ОСОБА_1 подано доповнену позовну заяву, сутність вимог якої є аналогічної вимогам, викладеним у позовній заяві від 03.05.2018 року.

21.05.2018 року прокуратурою Запорізької області подано відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

11.06.2018 року ОСОБА_1 подано відповідь на відзив на позовну заяву.

25.07.2018 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подано уточнену позовну заяву від 24.07.2018 року, в якій посилаючись на спричинення йому бездіяльністю в.о. начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області Пересада А.В. щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди, збільшив позовні вимоги в частині стягнення з Державної казначейської служби України матеріальної шкоди до 6592,06 гривень, моральної шкоди до 10000 гривень, а також збільшено суму витрат на правову допомогу до 6963,75 гривень.

27.08.2018 року представником прокуратури Запорізької області подано відзив на уточнену позовну заяву від 24.07.2018 року, в якій через безпідставність та необґрунтованість вимог представник просить відмовити у задоволенні позову повністю.

09.10.2018 року представником Державної казначейської служби України подано відзив на уточнену позовну заяву від 24.07.2018 року, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

10.10.2018 року ОСОБА_1 подано відповідь на відзив на позовну заяву Державної казначейської служби України, в якому позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 15.11.2018 року закрите підготовче судове засідання та призначено цивільну справу до розгляду.

Інші клопотання позивача, подані протягом січня та лютого 2019 року судом не вирішувались, адже за своїми змістом та сутністю не є клопотаннями, які б підлягали вирішенню в ході розгляду цивільної справи, в них висловлені міркування позивача з приводу належного, на його думку, порядку ведення цивільного процесу, строків розгляду справи, тощо.

Також судом не розглядалась заява від 29.01.2019 року про відвід судді Голубкової М.А., адже у відповідності до положень ст. 40 ч. 2 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Оскільки попереднім складом суду заяву про відвід не було вирішено, а на момент передання цивільної справи у провадження судді Дацюк О.І. заява про відвід втратила свою актуальність, тож така заява не вирішувалась і наступним складом суду.

Розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.02.2019 року у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 у відставку проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та цивільну справу передано у провадження судді Дацюк О.І.

15.12.2017 року набрав законної сили Закону України № 2147 від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Пунктом 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 33 ч. 12 ЦПК України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 13.03.2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 . Прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, адже у відповідності до положень ст. 19 ЦПК України справа є малозначною у розумінні ЦПК України, а судом не приймалось рішення про розгляд її в порядку загального позовного провадження.

15.04.2019 року ОСОБА_1 подано заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та заявлено клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.04.2019 року клопотання позивача залишено без задоволення.

Подана позивачем ОСОБА_1 в письмовій формі промова в судових дебатах судом не досліджувалась, адже у відповідності до положень ст. 279 ч. 8 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження судові дебати не проводяться.

При досліджені письмових доказів судом встановлено наступне.

16.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Запорізької області з заявою про вчинення злочину, передбаченого ст. 382 ч. 2 КК України слідчим Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Зайцевим Є.С., в якій просив внести відомості за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досвудове розслідування у кримінальному провадженні, тощо (т. 1 а.с. 5).

Листом від 30.09.2016 року в.о. начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області Пересада А.В. повідомив ОСОБА_1 про відсутність об`єктивних даних, що свідчили б про ознаки вчинення слідчим Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області Зайцевим Є.С. та відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 9).

19.10.16 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи прокуратури Запорізької області до прокурора Запорізької області та Генеральної прокуратури України (т. 1 а.с. 10, 12).

25.10.2016 року прокурором прокуратури Запорізької області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 14. 15).

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2016 року було відмовлено у відкритті провадження зі скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність в.о. начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області Пересада А.В. (т. 1 а.с. 17).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27.12.2016 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була задоволена частково, ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2016 року скасована, скаргу ОСОБА_1 задоволена, визнано протиправною бездіяльність в.о. начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області Пересада А.В., яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви ОСОБА_1 про вчинення слідчим Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Зайцевим Є.С. злочину, передбаченого ст. 382 ч. 2 КК України (т. 1 а.с. 20).

24.09.2016 року ОСОБА_1 направив до прокуратури Запорізької області, а 19.10.2016 року до Генеральної прокуратури України скарги (т. 1 а.с. 34, 35).

29.12.2015 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 1/29/12/2015, за яким ФОП ОСОБА_4 зобов`язався надавати ОСОБА_1 правову допомогу (юридичні послуги) у реалізації його прав та захисті законних інтересів у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_1 від 07.08.2015 року про вчинення злочинів, передбачених ст. 125 ч. 1, ст. 296 ч. 2 КК України (т. 1 а.с. 26).

Також позивачем надані акти виконання робіт, наданих ФОП ОСОБА_4 , а також платіжні документи, за якими ОСОБА_1 оплачував ОСОБА_4 як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю, певні суми.

Інші письмові докази, надані сторонами цивільної справи судом не оцінюються, адже не стосуються вказаних позивачем підстав позову та заявлених позовних вимог, рівно і заперечень відповідачів по суті позову, оскільки ОСОБА_1 підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди зазначено саме бездіяльність .о. начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області Пересада А.В., яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви ОСОБА_1 про вчинення слідчим Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Зайцевим Є.С. злочину, передбаченого ст. 382 ч. 2 КК України.

Враховуючи, що визначення підстав звернення з позовом, формулювання позовних вимог є прерогативою позивача, натомість як суд у відповідності до положень ст. 13 ЦПУК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, тож, вирішуючи спір суд виходить з тих підстав та вимог, які зазначені позивачем в останній уточненій позовній заяві, яка надійшла до суду 27.07.2018 року, в якій позивач вказував, що матеріальної та моральної шкоди йому завдано внаслідок протиправної бездіяльності в.о. начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області Пересада А.В. щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 . Тим більше, що позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок закриття кримінального провадження постановою слідчого СВ прокуратури Запорізької області Балицького М.С., вже був вирішений судом в іншій цивільній справі.

Оцінивши в сукупності досліджені докази, суд при вирішенні спору виходить з наступного.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода – це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода – наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті – така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вказує ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На переконання суду, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що бездіяльністю в.о. начальника СВ прокуратури Запорізької області Пересада А.В. дійсно завдано матеріальної чи моральної шкоди ОСОБА_1 , або що така шкода перебуває у причинно-наслідковому зв`язку між бездіяльністю посадової особи та шкодою, на яку посилається позивач.

З досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 реалізував своє право звернення з заявою про вчинення злочину, а, отримавши лист в.о. начальника СВ прокуратури Запорізької області Пересада А.В. про відмову у внесенні відомостей за його заявою до ЄРДР, реалізував своє похідне право на оскарження такої бездіяльності до слідчого судді.

Чайкін ОСОБА_5 звернувся з заявою про вчинення злочину 16.09.2016 року, а 25.10.2016 року відомості за його заявою були внесені до ЄРДР, що, звичайно, значно перевищує строк, передбачений ст. 214 КПК України, однак, на переконання суду, не здатне завдати значних моральних страждань чи привести до непоправної втрати довіри до правоохоронних органів.

Постановлення Апеляційним судом Запорізької області ухвали 27.12.2016 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 , свідчить про те, що ОСОБА_1 успішно захистив свої права у порядку, передбаченому КПК України, тим більше, що внесення відомостей за його заявою відбулось за два місяці до постановлення судом такої ухвали.

Сам факт встановлення судом протиправності бездіяльності посадової особи органу прокуратури не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені, при цьому навіть до постановлення судом апеляційної інстанції остаточного рішення за скаргою ОСОБА_1

Лише незгода позивача з бездіяльністю працівника прокуратури, яка була ним оскаржена в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди.

Таким чином, судом не встановлено діянь з боку прокуратури, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди та матеріальної шкоди.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 199/1478/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/79615929).

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, суд, окрім вищевикладеного, також керується наступним.

Матеріальна шкода, про компенсацію якої позивався ОСОБА_1 , складається переважно з коштів, які він сплачував ОСОБА_4 за надання послуг щодо складення процесуальних документів в межах кримінального провадження.

З досліджених судом документів вбачається, що ОСОБА_1 звертався із заявою про скоєння злочину щодо нього особисто, отже у кримінальному провадженні за своїм процесуальним статусом є потерпілим.

КПК України не передбачено такого учасника кримінального провадження як представник заявника – фізичної особи.

Статтею 58 ч. 1 КПК України визначено, що потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.

Статтею 45 ч. 1 КПК України передбачено, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

З Єдиного реєстру адвокатів України вбачається, що ОСОБА_4 адвокатом не являється, тож жодних законних підстав представляти інтереси ОСОБА_1 у кримінальному провадженні не має.

За таких обставин, суд не вбачає підстав стягувати за рахунок держави витрати, понесені ОСОБА_1 на сплату послуг особи, яка за законом не може мати повноважень представника у конкретному кримінальному провадженні.

Оскільки судом не знайдено підстав для задоволення позову, тож, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, також не вбачається підстав для стягнення витрат, які позивачем визначені як витрати на правову допомогу.

Крім того, у відповідності до положень ст. 62 ЦПК України повноваження представника сторони, зокрема у даній справі позивача, мають бути підтверджені довіреністю фізичної особи, посвідченою нотаріально, натомість будь-яких довіреності позивачем щодо повноважень свого представника до позовної заяви не додано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, —

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити повністю.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач – ОСОБА_1 , проживає у АДРЕСА_1 , інші відомості відсутні.

Відповідачі:

– прокуратура Запорізької області, місце розташування: м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, код ЄДРЮО 02909973.

-Державна казначейська служба України, місце розташування: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРЮО 37567646.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк