Ухвала суду № 82207007, 04.06.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/11714/18

Справа № 2/243/886/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю

секретаря Маслової К.С.

позивача ОСОБА_1

прокурора Буяновського В.В.

представника третьої особи Циря С.М.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду м. Слов`янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області, Краматорської місцевої прокуратури, треті особи: Державна казначейська служба України, Міністерство фінансів України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України, про визнання бездіяльності неправомірною, встановлення фактів, що мають юридичне значення та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. 09 листопада 2018 року позивач звернувся до керівника Краматорської місцевої прокуратури з заявою-повідомленням № 686 про вчинення посадовою особою ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області кримінального правопорушення, яке виявилося у не розгляді його адвокатських запитів. Натомість керівник Краматорської місцевої прокуратури відомості, викладені у цій заяві-повідомленні, в порушення приписів ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вніс не впродовж 24 годин після його отримання, а лише після отримання відповідної ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Позивач зазначає, що вказаною бездіяльністю керівник Краматорської місцевої прокуратури порушив вимоги ст.ст. 1, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 40 Конституції України й ст. 214 КПК України, та спричинив йому моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, які він відчував через гнів та обурення ситуацією, що склалася, а також відчай та невпевненість, як наслідок цього, у своєму майбутньому. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд його позовні вимоги задовольнити і, по-перше, визнати протиправною, незаконною й неправомірною бездіяльність Прокуратури Донецької області, яка полягає у несвоєчасному внесенні керівником Краматорської місцевої прокуратури до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених у заяві-повідомленні ОСОБА_2 А ОСОБА_3 . № 686 від 09 листопада 2018 року; по-друге, встановити факт порушення керівником Краматорської місцевої прокуратури внаслідок несвоєчасного внесення ним до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених у заяві-повідомленні ОСОБА_1 № 686 від 09 листопада 2018 року, присяги, текст якої викладений у ст. 36 Закону України «Про прокуратуру»; по-третє, встановити факт порушення права ОСОБА_1 на розгляд його звернення та на отримання обґрунтованої відповіді від посадової особи органу державної влади у встановлений ч. 1 ст. 214 КПК України строк; по-четверте, встановити факт порушення права ОСОБА_1 на ефективний правовий засіб захисту прав людини, визначений ст.ст. 1, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; та, по-п`яте, стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 134 028 грн., спричинену йому протиправними діями керівника Краматорської місцевої прокуратури, які виявилися у несвоєчасному внесенні ним до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених у заяві-повідомленні № 686 від 09 листопада 2018 року.

Позивач ОСОБА_1 у підготовчому засіданні наполягав на призначенні справи до судового розгляду.

Представник відповідача – Прокуратури Донецької області – Буяновський В.В., що діє на підставі довіреності № 05/2-424вих-18 від 23 серпня 2018 року, в підготовчому засіданні не заперечував проти

призначення справи до судового розгляду. Разом з тим, від Прокуратури Донецької області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому відповідач вимоги, заявлені позивачем, не визнав та зазначив наступне. Вимога Стулікова ОСОБА_4 про визнання бездіяльності Прокуратури Донецької області, яка полягає у несвоєчасному внесенні керівником Краматорської місцевої прокуратури до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених у заяві-повідомленні Стулікова А. ОСОБА_5 . № 686 від 09 листопада 2018 року, протиправною, незаконною й неправомірною, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, у тому числі й визнання їх протиправними, незаконними й неправомірними, встановлений статтею 303 КПК України, а частиною першою статті першої КПК України закріплено правило, за яким порядок кримінального провадження на території України визначається виключно кримінальним процесуальним законодавством України. В зв`язку з цим, дана вимога ОСОБА_1 має бути розглянута за правилами КПК України. Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині встановлення судом факту порушення керівником Краматорської місцевої прокуратури присяги, відповідач у своєму відзиві вказує, що неналежне виконання прокурором службових обов`язків, а також порушення ним присяги є дисциплінарним проступком, проведення дисциплінарного провадження за фактом вчинення якого статтею 44 Закону України «Про прокуратуру» віднесено до компетенції саме Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, а не суду. З приводу встановлення факту порушення права ОСОБА_1 на розгляд його звернення та на отримання обґрунтованої відповіді від посадової особи органу державної влади у встановлений ч. 1 ст. 214 КПК України строк відповідач зазначає, що наявність або відсутність факту несвоєчасного внесення уповноваженою особою до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення підлягає встановленню під час розгляду судом скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України. Крім того, відповідач у своєму відзиві на позов зазначає, що позивач, який просить встановити факт порушення його права на ефективний правовий засіб захисту прав людини, передбачений ст.ст. 1, 13 цієї Конвенції, не вказує яке саме його право, передбачене даною Конвенцією, було порушено. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з Держави Україна на його користь моральної шкоди у сумі 134 028 грн., представник відповідача вказує, що відомості, викладені у заяві-повідомленні ОСОБА_1 № 686 від 09 листопада 2018 року, на підставі ухвали Краматорського міського суду Донецької області, постановленої 20 листопада 2018 року, 23 листопада 2018 року було внесено до Єдиного реєстру досудовий розслідувань та розпочато досудове розслідування, яке наразі триває. В той же час, пунктом 1-1 частини першої статті другої Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» закріплений вичерпний перелік документів та обставин, на підставі яких виникає право на відшкодування шкоди, завданої особі відповідними рішеннями, діями чи бездіяльністю слідчого або прокурора. Проте, жодне з перелічених у цьому пункті рішень станом на час судового розгляду даної справи не приймалося, натомість ухвала, на підставі якої були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені ОСОБА_1 у його заяві-повідомленні № 686 від 09 листопада 2018 року, є, за своєю юридичною природою, формою судового контролю і жодним чином не фіксує протиправність дій керівника Краматорської місцевої прокуратури. Незгода позивача з прийнятими працівниками органів прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені у передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди та не створює для цього правових підстав. На підставі викладеного, відповідач у своєму відзиві просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Представник відповідача – Краматорської місцевої прокуратури, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце підготовчого засідання, до суду не з`явився, проте відповідачем суду було надано відзив, у якому він заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Представники третіх осіб – Державної казначейської служби України та Міністерства фінансів України, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце підготовчого засідання, до суду не з`явилися, про причини своєї неявки суду не повідомили, пояснення по суті позовних вимог суду не надали.

Представник третіх осіб – Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерство юстиції України, – представник Міністерства юстиції України – Циря С.М., що діє на підставі довіреності № 152/9.1.4/22-19 від 08 січня 2019 року, в підготовчому засіданні не заперечував проти призначення справи до судового розгляду. Разом з тим, Міністерством юстиції України суду були надані письмові пояснення, у яких зазначено наступне. Пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» № 784 від 31 травня 2006 року на Міністерство юстиції України покладено функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. Відповідно до

п. 7 Положення «Про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 784 від 31 травня 2006 року, діяльність Уповноваженого забезпечує Секретаріат Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, який утворюється у складі центрального апарату Мін`юсту з правами департаменту. У разі відсутності Уповноваженої особи її обов`язки виконує керівник Секретаріату. Таким чином, представник третьої особи вказує, що Секретаріат Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, який забезпечує діяльність Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, є структурним підрозділом Міністерства юстиції України. Крім того, представник третьої особи зазначає, що пунктом першим Положення «Про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 784 від 31 травня 2006 року, визначено, що Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини є посадовою особою Міністерства юстиції, на яку покладено повноваження щодо забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини під час розгляду справ про порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень Суду. Отже жодне рішення, ухвалене за результатами розгляду даного позову ОСОБА_1 не може вплинути ані на права, ані на обов`язки Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Що стосується позовної вимоги Стулікова А.В. визнати бездіяльність Прокуратури Донецької області, яка полягає у несвоєчасному внесенні керівником Краматорської місцевої прокуратури до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених у заяві-повідомленні Стулікова А ОСОБА_3 . № 686 від 09 листопада 2018 року, протиправною, незаконною й неправомірною, то представник третьої особи просить суд закрити у цій частині провадження у справі, адже згідно з приписами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, натомість порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а отже й визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними, незаконними й неправомірними, передбачений кримінально-процесуальним законодавством, в зв`язку з чим і вирішувати дані вимоги ОСОБА_1 необхідно за правилами саме кримінального, а не цивільного судочинства. З приводу заявленої ОСОБА_1 вимоги про встановлення в порядку цивільного судочинства факту порушення керівником Краматорської місцевої прокуратури присяги, представник третьої особи зазначає, що встановлення відповідних фактів належить до компетенції Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, яка здійснює дисциплінарні провадження стосовно прокурорів, а не до компетенції суду, оскільки порушення прокурором присяги є одним з видів неналежного виконання ним його службових обов`язків, яке, у свою чергу, є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження. Щодо встановлення факту порушення права ОСОБА_1 на розгляд його звернення та на отримання обґрунтованої відповіді від посадової особи органу державної влади у встановлений ч. 1 ст. 214 КПК України строк, то представник третьої особи у своїх пояснення вказує, що наявність або відсутність факту несвоєчасного внесення уповноваженою особою до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення є обставиною, обов`язковою для встановлення слідчим суддею під час здійснення ним судового розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, а не фактом, що має юридичне значення, який може бути встановлений в окремому провадженні. Поряд з цим, представник третьої особи у своїх поясненнях зазначає, що позивач, який просить встановити факт порушення його права на ефективний правовий засіб захисту прав людини, передбачений ст.ст. 1, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у своєму позові взагалі не вказує, яке саме його право, передбачене даною Конвенцією, було порушено. Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з Держави Україна на його користь моральної шкоди у сумі 134 028 грн., представник третьої особи вказує, що за загальним правилом, закріпленим у ст. 1167 ЦК України відшкодуванню підлягає моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Натоміть сама по собі ухвала суду, якою зобов`язано прокурора внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні відомості, не внесені ним до такого реєстру впродовж передбаченого законодавством строку після отримання ним повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди, адже цією ухвалою його права поновлені.

Суд, вислухавши думку учасників справи щодо можливості призначити справу до судового розгляду, встановив наступне.

З пункту 15 частини першої статті третьої КПК України слідує, що прокурор – це особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 17 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень.

Частиною першою статті 36 КПК України та частиною другою статті 16 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те

законних повноважень, забороняється. Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 17 Закону України «Про прокуратуру» закріплено правило, за яким під час здійснення повноважень, пов`язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов`язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.

У пунктах другому та третьому частини першої статті 16 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що незалежність прокурора забезпечується, у тому числі, порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами, а також забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора.

Поряд з цим, відповідно до абз. другого частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, частиною першою статті 303 якого наведений вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені на етапі досудового провадження слідчому судді місцевого суду, як це визначено ч. 1 ст. 306 КПК України, а частиною другою статті 303 якого встановлено, що скарги на всі інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.

Таким чином, діюче законодавство України, з урахуванням статусу прокурора, який, здійснюючи досудове розслідування кримінального правопорушення, виконує саме процесуальні функції, а не управлінські, наділяє зацікавлену особу правом звернутися до слідчого судді місцевого суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність прокурора, а не надає їй право на звернення до суду з відповідним позовом, адже за своєю юридичною природою процесуальні рішення, ухвалені слідчим суддею за наслідками розгляду скарг, є формою судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадження, натомість надання судом у позовному провадженні оцінки рішенням, діям чи бездіяльності прокурора є втручанням у його діяльність.

Отже вказане дає суду підстави для висновку, що діючим законодавством України чітко визначений окремий спеціальний механізм для оскарження прийнятих прокурором або вжитих чи допущених ним під час досудового розслідування рішень, дій чи бездіяльності, який виключає можливість звернення зацікавленої особи, яка вважає, що її права прокурором порушені, з позовом до суду у порядку цивільного, адміністративного або господарського судочинства.

Крім того, наявна у матеріалах справи ухвала Краматорського міського суду Донецької області, постановлена 20 листопада 2018 року у справі № 234/17763/18, свідчить про те, що позивач до звернення з цим позовом до суду реалізував своє право на захист від порушення його права саме у передбачений законодавством спосіб – шляхом звернення зі скаргою на бездіяльність прокурора до слідчого судді, а долучений до матеріалів справи Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням № 42018051390000187 – про поновлення його права.

З приписів пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України слідує, що якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.

Разом з тим, поняття «справа, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства», яке відображене у пункті першому частини першої статті 205 ЦПК України, стосується як справ, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих справ, які взагалі не можуть розглядатися у суді.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною, незаконною й неправомірною бездіяльності Прокуратури Донецької області, яка полягає у несвоєчасному внесенні керівником Краматорської місцевої прокуратури до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених у заяві-повідомленні Стулікова А.В. № 686 від 09 листопада 2018 року, провадження у справі необхідно закрити.

Що стосується вимоги позивача встановити факт порушення його права на розгляд його звернення та на отримання обґрунтованої відповіді від посадової особи органу державної влади у встановлений ч. 1 ст. 214 КПК України строк, то оскільки вона є не лише похідною від вище вирішеної позовної вимоги а, незважаючи на інше її формулювання, фактично її дублює, суд вважає, що і в цій частині провадження у справі підлягає закриттю.

Вирішуючи можливість розгляду в порядку цивільного судочинства вимог, заявлених позивачем в частині встановлення факту порушення керівником Краматорської місцевої прокуратури внаслідок несвоєчасного внесення ним до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених у заяві-повідомленні ОСОБА_1 № 686 від 09 листопада 2018 року, присяги, текст якої викладений у ст. 36 Закону України «Про прокуратуру», суд виходить з такого.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про прокуратуру» особа, призначена на посаду прокурора, набуває повноважень прокурора після складення Присяги прокурора, яка, серед іншого, включає сумлінне виконання прокурором своїх службових обов`язків.

В той же час, пунктом першим частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що з підстави невиконання чи неналежного виконання прокурором своїх службових обов`язків його може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження.

Відповідно до ст. 44 даного Закону дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, право на звернення до якої з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, як зазначено у ч. 2 ст. 45 цього Закону, має кожен, кому відомі такі факти. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розміщує на своєму веб-сайті рекомендований зразок дисциплінарної скарги.

До того ж, системний аналіз положень, закріплених у абз. другому частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що підставою для дисциплінарного провадження може бути й рішення суду, яким встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, проте ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Частинами четвертою та п`ятою статті 48 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що за результатами дисциплінарного провадження Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора. У разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження.

Разом з тим, частиною першою статті 50 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що діюче законодавство України правом встановлювати наявність або відсутність фактів порушення прокурорами присяги наділяє саме Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів, а не суд, до якого може бути лише подано скаргу на рішення, прийняте Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів за результатами дисциплінарного провадження, і тільки тим прокурором, стосовно якого таке рішення прийнято. У зв`язку з чим, задля ініціювання процесу встановлення факту порушення прокурором присяги позивач ОСОБА_1 має звернутися або з заявою, або з відповідним рішенням суду, ухваленим в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, яким встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, безпосередньо до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Таким чином, приймаючи до уваги, що діючим законодавством України закріплено певний спеціальний порядок встановлення наявності або відсутності факту порушення прокурором присяги, який виключає можливість особи, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю прокурора порушені її права або інтереси, безпосереднього звернення до суду з заявою про встановлення факту порушення прокурором присяги, а також враховуючи, положення п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд приходить до переконання, що і в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 провадження у справі необхідно закрити.

Що стосується вимоги, заявленої позивачем з приводу встановлення факту порушення його права на ефективний правовий засіб захисту прав людини, визначений ст.ст. 1, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, то оскільки ОСОБА_1 не просить суд встановити юридичний факт, що має значення для охорони його прав, свобод та інтересів, а просить визнати в судовому порядку порушення його прав прокурором, що свідчить про наявність спору про право, проте зважаючи, що для осіб, які вважають що їх права, у тому числі гарантовані цією Конвенцією, порушені рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора, діючим законодавством передбачений спеціальний механізм і для їх оскарження в порядку Кримінального процесуального законодавства України, і для звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, що виключає звернення до суду у порядку позовного провадження, суд приходить до переконання, що і цій частині провадження у справі підлягає закриттю.

Викладене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною 13 червня 2018 року у постанові по справі № 454/143/17, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковою для суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Вирішуючи можливість розгляду в порядку цивільного судочинства позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з Держави Україна на його користь моральної шкоди у сумі 134 028 грн., спричиненої йому протиправними діями керівника Краматорської місцевої прокуратури, які виявилися у несвоєчасному внесенні ним до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених у заяві-повідомленні № 686 від 09 листопада 2018 року, суд виходить з такого.

Верховний Суд у постанові по справі № 454/143/17 від 13 червня 2018 року, якою визнаний правильним висновок суду про закриття провадження у справі щодо визнання дій прокурора неправомірними з огляду на неможливість розгляду цього питання в порядку позовного провадження, зазначив, що заявлені разом вимоги про визнання протиправними стверджуваних позивачем дій прокурора та про відшкодування завданої цими діями прокурора моральної шкоди не можуть бути предметом судового розгляду, в зв`язку з чим дійшов висновку про правомірність закриття судом провадження частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди в аналогічній справі.

Цього ж висновку дійшов й Донецький апеляційний суд у своїй постанові, ухваленій 19 березня 2019 року за наслідками перегляду ухвали Слов`янського міськрайонного суду, постановленої 12 лютого 2019 року у справі № 243/11715/18 за аналогічним позовом ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

За таких обставин суд приходить до переконання про необхідність закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. ст. 256, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області, Краматорської місцевої прокуратури, треті особи: Державна казначейська служба України, Міністерство фінансів України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України, про визнання бездіяльності неправомірною, встановлення фактів, що мають юридичне значення та стягнення моральної шкоди, – закрити.

Роз`яснити позивачу, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у порядку кримінального судочинства. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями чи бездіяльністю прокурора під час досудового розслідування, є похідними від наслідків розгляду скарги в порядку кримінального судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено 04 червня 2019 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду С.Г. Пронін