Рішення № 82206390, 05.06.2019, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 426/22087/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.

за участю секретаря - Олійник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лиман за відсутністю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2019 до Краснолиманського міського суду Донецької області із Сватівського районного суду Луганської області, на підставі ухвали судді від 07.11.2018, за підсудністю, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа Служба у справах дітей Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою судді від 13.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.04.2019 закрито підготовче провадження та справу призначене до судового розгляду.

05.06.2019 позивач ОСОБА_1 не з`явилася, доручила свої інтереси представляти ОСОБА_3 (а.с.115-116,197).

Представник позивач ОСОБА_3 , належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання на з*явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність(а.с.198).

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 203), в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи - Служба у справах дітей Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, в судове засідання не з*явився, просить справу розглянути без участі представника, про що суду надав відповідну заяву(а.с.205).

Ухвалою суду від 05.06.2019 прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в м. Луганськ Луганської області, її батьками є: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 (а.с.34).

Батьки неповнолітньої ОСОБА_4 з 24.11.2012 перебували у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 від 24.11.2012,(а.с.12), який, відповідно до копії рішення Сватівського районного суду Луганської області від 08.07.2015(а.с.8), розірвано.

Після розірвання шлюбних відносин, малолітня ОСОБА_4 мешкає разом з матір*ю та знаходиться на її утриманні (а.с.66-67).

Позивач ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_4 , перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення як переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, на теперішній час зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка внутрішньо переміщених осіб від 19.10.2017 (а.с.59,61).

Відповідач ОСОБА_2 , відповідно до повідомлення Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області від 12.02.2018, з 01.05.2015 перебуває у розшуку як безвісно зниклий, та згідно акту про фактичне місце проживання, складеного головою м-на «Комунальний», який завірений виконавчим комітетом Лиманської міської ради Донецької області від 19.11.2018, за місцем своєї реєстрації фактично не мешкає(а.с.89,69)

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 10.01.2017 з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання його неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, з 28.03.2016 до повноліття дитини (а.с. 17).

З 28.03.2016 та на теперішній час ОСОБА_2 аліменти не сплачує. Відповідно до довідки від 19.11.2018, виданої Лиманським МВ ДВС ГТУЮ в Донецькій області, заборгованість по аліментам за період з 28.03.2016 по жовтень 2018 складає 51204,29 грн.(а.с.81-82).

Згідно характеристики, наданої ПП ОСОБА_5 - заклад "ІНФОРМАЦІЯ_4," ПП ОСОБА_7- заклад "ІНФОРМАЦІЯ_5", ОСОБА_4 відвідує заклади з 2017 року по теперішній час. За час відвідування закладів, батько дитини у її вихованні та розвитку участі не приймає, не займається її матеріальним забезпеченням. Всі і питання вирішує мати (а.с. 138-139).

Згідно ч. 1 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою ВР від 27.02.1991року № 789-ХІІв усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави - учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Дитина з моменту народження має право на піклування своїх батьків.

Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

У відповідності до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

В судовому засіданні встановлено, що з 2015 року ОСОБА_2 дитину не відвідує, не спілкується з нею, її життям та здоров`ям не цікавиться, матеріальної допомоги на її утримання не надає. Дитина свого батька взагалі не бачила та не знає, так як останній покинув родину.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови ПВСУ № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір`ю, батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, не зважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Пунктом 16 Постанови ПВСУ № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини знайшло повне відображення в поведінці відповідача, який тривалий час не піклується ані про фізичний, ані про духовний розвиток дочки. Таким чином, відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, які покладені на нього Конституцією України та сімейним законодавством, бо має змогу їх виконувати. При цьому судом не встановлено, що відповідачу будь-хто чи щось перешкоджало належним чином виконувати свої батьківські обов`язки.

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається з висновку від 04.06.2019 Білокуракинської райдержадміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Білокуракинської райдержадміністрації вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його малолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як він самоусунувся від виховання та утримання дитини (а.с. 206-207).

Суду надані достатні докази, що відповідач ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, внаслідок чого, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав не буде суперечити правам та законним інтересам дитини.

Згідно із ст. 133 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір у разі задоволення позову, покладається на відповідача.

Враховуючи, що судом задоволені позовні вимоги повністю, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судові витрати у розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 164, 166, 182, 183 Сімейного Кодексу України, ст. 4, 12, 13, 81, 83, 141, 264-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав щодо його малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в дохід держави (рахунок одержувача: 31213206005564, ЄДРПОУ: 37894853, МФО: 899998, одержувач: УК м. Лиман/отг м. Лиман/22030101, Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП)), судовий збір в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) гривень.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження -якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення повинно бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя -