Рішення № 82205084, 05.06.2019, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 05.06.2019

ЄУ № 420/576/19

Провадження №2-о/420/157/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в смт. Новопсков цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування особи на утриманні померлого, заінтересована особа - Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області із заявою, в якій просить встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви представник заявника посилається на те, що заявник з 15.01.1972 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Антрацит Луганської області. За життя чоловік заявниці ОСОБА_3 був шахтарем та отримував пенсію за віком, розмір якої значно перевищував розмір пенсії заявника. Свою пенсію ОСОБА_3 передавав дружині, яку вона витрачала на сплату комунальних послуг, придбання продуктів харчування, ліків тощо. Зазначена допомога була для заявника постійним та основним джерелом для існування. Починаючи з 06.11.2007 заявник є пенсіонером та отримує пенсію за віком у розмірі станом на січень 2019 року - 1849,22 грн. Зазначених коштів заявнику не вистачає для свого належного утримання. На теперішній час заявник бажає реалізувати своє право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника. Однак, враховуючи, що заявник на час відкриття спадщини проживала спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_3 на території України, яка тимчасово є не підконтрольною органам державної влади, вона позбавлена можливості надати до пенсійного фонду довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, у зв`язку з чим змушена звернутися до суду з даною заявою.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 08.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 08.05.2019.

08.05.2019 судове засідання відкладено до 28.05.2019 за клопотанням представника заявника.

В судовому засіданні заявник та її представник підтримали заяву та просили її задовольнити з підстав, викладених в заяві.

Представник заінтересованої особи Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганської області в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника заінтересованої особи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення заявника та допитавши свідків, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Пунктом 8 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи знаходився непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником.

Разом з тим, відповідно до ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства; сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу.

На підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі неможливості надати документи, визначені Порядком, факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 15.01.1972 Антрацитівським міським ЗАГС, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15 січня 1972 року одружились, про що зроблено відповідний актовий запис №17, після реєстрації одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ».

Відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 18.02.1998 Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області, заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Антрацит Луганської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000054154 від 02.12.2016, заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 09.04.1997 Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Антрацит Луганської області, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000054121 від 02.12.2016, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки про доходи № 8288 9934 0722 4223, виданої Марківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області 06.03.2019 за вих.№1522/022/Н-74, заявник ОСОБА_1 перебуває на обліку в Марківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області і отримує пенсію за віком, пенсія з жовтня по листопад 2018 року складає 1669,22 грн., з грудня 2018 року - 1677,02 грн., з січня 2019 року - 1849,22 грн.

У відповідності до довідки, виданої Марківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області 14.05.2019 за вих. №2854/022/Н-74, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на обліку в Марківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області по 27.10.2018 і одержував пенсію в розмірі 10699,39 грн.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Антрацит Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 20.12.2018 Старобільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Таким чином, із наданих документів вбачається, що заявник отримувала пенсію у декілька разів меншу за пенсію її померлого чоловіка.

Заявником, крім інших документів, також надано суду акт про фактичне проживання з померлою особою на день її смерті, виданий 15.02.2019 Відділом «Центр надання адміністративних послуг» адміністрації м. Антрацита та Антрацитівського району, з якого вбачається, що заявник ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , по день його смерті.

При цьому, надаючи оцінку документу, виданому на непідконтрольній Україні території, суд виходить з наступного.

Постановою ВРУ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Місто Антрацит Луганської області, відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, є тимчасово окупованою територією, не підконтрольною українській владі.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Тому, суд бере до уваги обставини, викладені в акті, виданому на непідконтрольній Україні території та надає їм оцінку разом з іншими доказами по справі. При цьому суд також враховує постанову Верховного Суду від 22.10.2018 по справі №235/2357/17 (провадження № К/9901/2383/17), висновки якої відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, є обов`язковими для суду першої інстанції, в якій Верховний Суд в подібній ситуації, зокрема, зазначає, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстровану шлюбі з 15.01.1972, разом проживали, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Оскільки розмір пенсії померлого ОСОБА_3 значно перевищує розмір пенсії заявника ОСОБА_1 , то суд приходить до висновку, що пенсія померлого ОСОБА_3 була постійним та основним джерелом засобів до існування даної сім`ї. Таким чином, заявник ОСОБА_1 , будучи непрацездатною особою, яка досягла пенсійного віку, перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за його життя.

Зазначене підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які в судовому засіданні пояснили, що чоловік заявника ОСОБА_3 отримував значний розмір пенсії та заявник знаходилась на його утриманні.

Виходячи з наведеного, вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги заявника такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони законні, обґрунтовані, доказово підтверджені матеріалами справи та поясненнями свідків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення понесені заявником витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 235, 264, 265, 293, 315-319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування особи на утриманні померлого, заінтересована особа - Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, задовольнити повністю.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Антрацит Луганської області.

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 18 лютого 1998 року Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа - Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Луганської області, місце знаходження: вул. Центральна, 20, смт. Марківка Марківського району Луганської області, код ЄДРПОУ 41247405.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 травня 2019 року.

Повний текст рішення складено у нарадчій кімнаті 05 червня 2019 року.

Суддя: В.В. Пронька