Рішення № 82202100, 30.05.2019, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/375/19

Єдиний унікальний № 742/293/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Ільченка О.І., секретаря судових засідань Голушко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки, в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «БУ-1 Прилуки» про стягнення невиплаченої заробітної плати,середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки» про стягнення невиплаченої заробітної плати,середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку, а також понесені ним судові витрати по розгляду справи.

Свої вимоги аргументує тим, що він з 2004 року по 19.07.2018 працював в ТОВ «БУ-1 Прилуки» на посаді електрика дільниці 6 розряду. Звільнений із займаної посади за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП.

За останній рік роботи підприємство не виплачувало йому заробітну плату, внаслідок чого виникла заборгованість, яку він вимушений був стягувати в судовому порядку.

Так, на підставі судового наказу та судових рішень Прилуцького міськрайонного суду на його користь стягнуто заборгованість по зарплаті за період з 01.06.2017 по 01.06.2018 включно.

За подальший відпрацьований перед звільненням період (19 днів у липні 2018 року), протягом якого він працював повний робочий день, підприємство також не виплатило йому заробітну плату. При звільненні підприємство не здійснило повний розрахунок, не виплатило усіх належних сум та відмовилось надати довідку про заборгованість. Кореспонденцію підприємство не отримує. Крім того, на момент звільнення за позивачем залишились не використаними 56 днів основної щорічної відпустки, за які відповідач також мав здійснити виплату грошової компенсації, однак цього так і не зробив.

Вказана заборгованість до цього часу не погашена, і у зв`язку iз затримкою розрахунку при звільненні відповідачем були порушені права позивача, тому ОСОБА_1 в своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за відпрацьований період з 01 по 19 липня 2018 року в сумі 2369,18 грн, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 6059,76 грн, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19.07.2018 по день винесення рішення у даній справі, а також понесені судові витрати по справі в сумі 3000,00 грн.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, однак подали письмову заяву про розгляд справи в їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився також, проте направив відзив, у якому просить повністю відмовити в задоволенні позову. Проте, у відзиві зазначає, що заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду по справі №742/892/18 (провадження №2-742/513/18) від 23.05.2018, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «БУ-1 Прилуки» про стягнення невиплаченої заробітної плати встановлено, що з січня 2017 року ОСОБА_1 переведено на 4 годинний робочий день із встановленням заробітної плати у розмірі 1600 гри. Отже, позивач працював не повний робочий день і отримував 0,5 ставки, що складало 1600 грн.Тож, в такому випадку, розрахунок заборгованості по заробітній платі становить - 1018,19 грн., яка повинна бути нарахована та виплачена позивачу.

Щодо вимоги про компенсацію за невикористану відпустку зазначає, що якщо в 2017 році (за період 02.12.16 по 02.12.17) позивачу не було надано відпустки, то це становить 24 календарні дні, а за 2018 - це становить 15 днів (за період 02.12.17 по 19.07.18), тобто 39 днів відпустки за 2017 та 2018 рік, тому розрахунок такої становить - 3007,29 грн.

Щодо наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпПУ).Оскільки вимогу про розрахунок позивачем було пред`явлено в грудні 2017 року, шляхом звернення до суду, тобто відбувся спір, та не була заявлена раніше, судом були задоволені вимоги позивача та були стягнуті всі заявлені вимоги по заробітній платні.

Надані документи, щодо підтвердження розміру заявлених судових витрат є неналежними доказами, оскільки квитанція до прибуткового касового ордеру від 23.01.19 не містить обов`язкових реквізитів бухгалтерського документу передбачених ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також АБ « ОСОБА_2 Денисенка» повинно надати прибутковий касовий ордер, а квитанція залишається у клієнта.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до копії трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що він, відповідно до Наказу ТОВ «БУ-1 Прилуки» № 129 від 02.12.2005 прийнятий на роботу електрика 6р. по переводу з БУ-1 АТФ «Укргазбуд», а також 19.07.2018 звільнений з посади за згодою сторін відповідно до наказу №56 від 19.08.2018 (а.с.5).

Згідно судового наказу Прилуцького міськрайонного суду від 21.03.2018 вбачається, що з ТОВ «БУ-1 Прилуки» стягнуто на користь ОСОБА_1 , нараховану але не виплачену заробітну плату за період з 01 червня 2017 року по 30 листопада 2017 року у сумі 8592 грн з утриманням з даної суми обов`язкових податків та інших платежів, передбачених чинним законодавством (а.с.6).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки" про стягнення невиплаченої заробітної плати та індексацію заробітної плати задоволено. Стягнуто з ТОВ «БУ-1 Прилуки» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та індексацію заробітної плати в розмірі 44904,40 грн на підставі чого видано відповідний виконавчий лист (а.с.7,45-46).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки" про стягнення невиплаченої заробітної плати задоволено повністю Стягнуто невиплачену заробітну плату з квітня по червень 2018 року включно в сумі 11169,00 грн. з утриманням з даної суми обов`язкових податків та інших платежів, передбачених чинним законодавством, та 2000 грн. в рахунок повернення витрат на правову допомогу, на підставі чого видано відповідний виконавчий лист (а.с.8,47-48).

12.09.2018 між адвокатським бюро «Сергія Денисенка» в особі керуючого Денисенка Сергія Вікторовича та ОСОБА_1 укладено договір №б/н про надання правової допомоги з приводу представництва та захисту його інтересів у судах загальної юрисдикції.

Відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу адвоката від 23.01.2019 така становить 3000 грн, що підтверджується відповідною квитанцією до прибуткового касового ордеру №2 від 23.01.2019 (а.с.13-17).

Згідно з ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата повинна виплачуватися регулярно в робочі дні в терміни встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць.

Відповідно до вимог ст.24 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зі змісту ст.21 КЗпП України випливає, що трудовий договір є двостороннім договором між працівником та роботодавцем, які по відношенню один до одного мають відповідні права та обов`язки. Інші суб`єкти мають право втручання у взаємовідносини цих сторін лише у випадках та в порядку передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору, крім іншого, є угода сторін та розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Оскільки отримати згоду власника на звільнення в таких умовах не представляється можливим, тому єдиною підставою звільнення залишається ініціатива працівника.

За ч.ч.1,2 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвані трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 3 статті 15 ЗУ «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно розрахунку заборгованості по заробітній платі за відпрацьований період з 01 по 19 липня (14 робочих днів) наданий позивачем вбачається, що така становить 2369,18 грн (3723 грн. / 22 х 14). Мінімальна зарплата у 2018 році з 1 січня установлена в розмірі 3723 грн. Менше вказаної суми заробітна плата при повній зайнятості бути не може.

Проте, згідно заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду від 23.05.2018 вбачається, що з січня 2017 року ОСОБА_1 переведено на 4 годинний робочий день із встановленням заробітної плати у розмірі 1 600 грн.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України підставою звільнення від доказування є обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ті обставини.Отже, позивач працював не повний робочий день і отримував 0,5 ставки, що складало 1 600 грн.

Тож, в такому випадку розрахунок заборгованості по заробітній платі буде наступним 1600/22*14 = 1018,19 грн, яка повинна бути нарахована та виплачена позивачу.

Згідно ст.83 КЗпП України ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки», при звільненні працівника йому виплачується компенсація за всі дні невикористаної відпустки.

Згідно ст.ст. 74-84 КЗпП України громадянам, які працюють за трудовим договором надаються щорічні відпустки, а у разі звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки. Оплата відпусток прирівнюється до заробітної плати і обкладається податком на доходи з фізичних осіб і відображається у формі 1 ДФ з ознакою доходу 101.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляді спору про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зi ст.83 КЗпП вона може бути стягнута на вимогу працівника за вci дні невикористаної ним основної щорічної відпустки тільки в разі звільнення його з роботи, а в разі, якщо працівник не використав щорічну відпустку i за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст.238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за вci дні невикористаної відпустки, виходячи iз середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Частиною 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно розрахунку наданого відповідачем у відзиві випливає, якщо припустити, що в 2017 році (за період 02.12.16 по 02.12.17) позивачу не було надано відпустки, то це становить 24 календарні дні, а за 2018 - це становить 15 днів (за період 02.12.17 по 19.07.18), тобто 39 днів відпустки за 2017 та 2018 рік. Розрахунок такої становить: заробітна плата за 12 місяців 1600*12=19 200/249 роб. днів = 77,11 грн.*39 днів=3007,29 грн.

Проте, згідно розрахунку наданого позивачем вбачається, що його невикористана відпустка становить 56 днів та розрахована відповідно до п.7 Порядку, а саме шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед звільненням 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством) та множення на кількість днів невикористаної відпустки. У даному випадку до розрахунку взято заробітну плату за 12 місяців з липня 2017 року по червень 2018 року (26945,50 грн. (сума заробітної плати з 01.06.2017 по 01.06.2018 яка стягнута відповідно до рішень суду) / 249 робочих днів = 108,21 грн. х 56 днів невикористаної відпустки = 6059,76 грн.). Але в зв`язку з тим, що позивачем не доведено що його невикористана відпустка становить 56 дні, тому суд приходить до висновку про стягнення невикористаної відпустки тсаме за 39 днів, що становить 4220,19 грн (26945,50 грн. / 249 робочих днів = 108,21 грн. х 39 днів невикористаної відпустки = 4220,19 грн.), яка і підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності з ч.1 ст.116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки підприємство, установа, організація згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахкнку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сумм власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на корить працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п.2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року зі змінами, якою був затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 Постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

У разi коли середня мiсячна заробiтна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат i допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробiтної плати на середньомiсячне число робочих днiв у розрахунковому перiодi.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки з 19 липня 2018 року по 23 січня 2019 року, тобто з дати звільнення по дату подання позову здійснено позивачем наступним чином.

Середньоденна заробітна плата розрахована відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100 складає 181,61 грн. (зарплата за два останні місяці травень-червень в сумі 7446,00 грн. (оскільки береться мінімальна заробітна плата в розмірі 3723 грн) поділена на 41 відпрацьований день протягом цього періоду).

Таким чином, на дату подання позову сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 23 427,69 грн. (181,61 грн. х 129 робочий день по день подання позову, а саме липень – 8, ІНФОРМАЦІЯ_1 – 22, ІНФОРМАЦІЯ_2 – 20, ІНФОРМАЦІЯ_3 – 22, листопад – 22, грудень – 20, січень - 15).

Проте, суд не погоджується з таким розрахунком, оскільки позивача переведено на 4 годинний робочий день із встановленням заробітної плати у розмірі 1600 грн. та у відповідності до ст.117 КЗпПУ спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки має бути таким: середньоденна заробітна плата складає 78,04 грн. (зарплата за два останні місяці травень-червень в сумі 3200,00 грн поділена на 41 відпрацьований день протягом цього періоду). Таким чином, на дату подання позову сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить - 10145,20 грн. (78,04 грн. х 129 робочий день по день подання позову, а саме липень – 8, ІНФОРМАЦІЯ_1 – 22, ІНФОРМАЦІЯ_2 – 20, ІНФОРМАЦІЯ_3 – 22, ІНФОРМАЦІЯ_4 – 22, грудень – 20, січень - 15).

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати.

Враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню судовий збір за позов майнового характеру у розмірі 704,80 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Крім того, у відповідності зі ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст.137 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні висновки викладено в постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду копію договору про надання правової допомоги № б/н від 12.09.2018, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової допомоги, розрахунок вартості правової допомоги, наданої стороні адвокатом, та квитанцію № 2 від 23.01.2019 про сплату 3000,00 грн. на підставі договору (а.с.13-17).

Враховуючи, вище викладене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені ним на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., а твердження відповідача, що надані документи є неналежними доказами не знайшло своє підтвердження та є необгрунтованим і нічим не доведеним.

На підставі наведеного та ст.15 ЗУ «Про оплату праці», ст.ст.74-84,115-117 КЗпП України, ст.6 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.5 ЗУ «Про судовий збір», ст.ст.197, 200, 247, 263-265, 273, 289, 354, 430 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до ТОВ «БУ-1 Прилуки» (Чернігівська обл., м.Прилуки, вул.Індустріальна, буд.2, ЄДРПОУ 32512456) про стягнення невиплаченої заробітної плати,середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки" (код ЄДРПОУ – 32512456, місце знаходження: м.Прилуки Чернігівської області, вул.Київська, буд.307) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі за відпрацьований період з 01 по 19 липня 2018 року в сумі 1018,19 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3007,29 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19.07.2018 по день подачі позову до суду 24.01.2019 в сумі 10145,20 грн., витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., а всього - 17170 (сімнадцять тисяч сто сімдесят) грн 68 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУ-1 Прилуки" (код ЄДРПОУ – 32512456, місце знаходження: м.Прилуки Чернігівської області, вул.Київська, буд.307) на користь держави 704 (сімсот чотири грн) 80 коп. судового збору.

У решті позовних вимог - відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Ільченко