Рішення № 82201134, 25.04.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/13939/17

н/п 2-а/766/228/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Єпішина Ю.М.,

секретар Сікорська Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонський області, про визнання протиправною бездіяльності та спонукання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою в якій просила визнати незаконною бездіяльність Херсонського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області щодо відмови у переведенні на інший вид пенсії, перерахунку, індексації та виплаті компенсації за невчасно виплачені суми пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача перевести ОСОБА_1 з 01.12.2016 р. на пенсію за віком на загальних підставах, відповідно до всіх чинних норм Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003 р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також зобов`язати провести з 01.12.2016 р. перерахунок, індексацію, нарахування і виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до норм Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003 р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, із врахуванням виплачених сум, - і проводити їх надалі довічно при наступних змінах норм перерахунку пенсії за віком та індексації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянки України для виїзду за кордон. Перед виїздом за кордон позивач проживала за адресою: по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 отримувала пенсію держслужбовця, відповідно до Закону України “Про державну службу”, надалі виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, після чого виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено. В 2013 році представником ОСОБА_1 було подано заяву до УПФУ в м. Херсоні щодо поновлення виплати і перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. УПФУ в м. Херсоні у задоволенні цих вимог відмовило. Відповідно до Постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 р у справі 667/10178/13-а, виплату пенсії ОСОБА_1 УПФУ в м. Херсоні поновило (лише у 2015 р.), починаючи з 17.04.2013 року у розмірі 2007 року (на час припинення виплати) - 1164,24 грн. 02.12.2016 р. ОСОБА_1 через представника подано до УПФУ в м. Херсоні заяву щодо переведення на пенсію за віком на загальних підставах, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 01.12.2016 р. Своїм листом від 30.12.2016 р. №492/М-25 УПФУ в м. Херсоні у переведенні на пенсії за віком ОСОБА_1 відмовило. Повторну заяву від представника ОСОБА_1 від 25.07.2017 р. із новоотриманими додатковими документами, що можуть вплинути на розрахунок пенсії, Управління відмовилось приймати. Вважає дії відповідача щодо переведення на виплату пенсії за віком неправомірними, дискримінаційними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Ухвалою від 18.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

13.11.2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано заперечення на позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

30.11.2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано заперечення на позов, у зв`язку зі збільшенням вимог, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

19.12.2018 року ухвалою суду здійснено заміну неналежного відповідача на належного Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонський області.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала закордонний паспорт ЕС543262 громадянина України та виїхала на постійне місце проживання у державу Ізраїль, прийнята на консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль 03.09.2007 р. (арк. справи 6 копія закордонного паспорту).

Відповідно до Постанови КМУ №988 від 21.12.2016 р. Управління Пенсійного фонду України в м. Херсон та Управління ПФУ в Білозерському районі реорганізовані шляхом злиття у Херсонське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Листом від 30.12.2016 р. №492/М-25 УПФУ в м. Херсоні у переведенні на пенсії за віком ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з таких вимог чинного законодавства.

Звертаючись із заявою про призначення пенсії за віком, позивач досяг пенсійного віку та відповідно до записів трудової книжки позивача, остання має необхідний та достатній страховий стаж для призначення їй пенсії за віком, визначений ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначені обставини не заперечувались представником відповідача у відзиві на позов.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49, другим реченням статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України в рішенні від 07.10.2009 р. по справі № 25-рп/2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір. Зазначені положення Закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

В пункті 3.3 рішення зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч. 2 ст.6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство» документами, які підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Отже, право громадянина на призначення пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні та відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення.

Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документом, що засвідчує місце проживання особи є: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку).

Відповідно до статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

З паспорту громадянина України для виїзду за кордон, виданого позивачеві, вбачається, що він є громадянкою України, постійне місце проживання якої є Держава Ізраїль.

Отже, позивач, як громадянин України, має право на звернення до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивачем були надані всі документі, які визначенні Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування» (що підтверджено супровідним листом від 30.09.2016 р. у якому зазначено, що оригінали надаються для огляду), окрім документа, який підтверджує місце реєстрації в Україні.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Тобто, позивач, проживаючи в Державі Ізраїль, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії.

З урахуванням вищезазначеного, вбачається, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може повязуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або наявністю відмітки про реєстрацію місця проживання в Україні.

Держава відповідно до конституційних принципів зобовязана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, в Україні чи за її межами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволенні позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його частин.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, з огляду на положення другого речення частини 2 ст.9 КАС України, суд приходить до висновків про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача, та наявність підстав для визнання протиправним дій Головне Управління Пенсійного Фонду України у м.Херсоні щодо відмови у переведенні на пенсію за віком ОСОБА_2 , викладено у листі від 30.12.2016 року №492/М-25.

У відповідності до ч. 1 ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині наявності законних підстав для того, щоб зобовязати відповідача призначити та виплачувати їй пенсію за віком, починаючи з дати його звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто з 01.12.2016 року, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, вимоги позивача щодо призначення пенсії з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, проведення індексації пенсій є обов`язком відповідача та має здійснюватися за наявності зміни індексу споживчих цін. В цій частині права позивача з боку відповідача порушені не були, оскільки відповідач не відмовляв позивачеві у індексації пенсійних виплат.

Отже, позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонський області, про визнання протиправною бездіяльності та спонукання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Херсонської області перевести ОСОБА_2 з 01.12.2016 р. на пенсію за віком на загальних підставах, відповідно до всіх чинних норм Закону України №1058-IV від 09.07.2003 р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонський області провести з 01.12.2016 року по 30.09.2017 року включно перерахунок, індексацію, нарахування і виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , як непрацюючій, відповідно до чинних на відповідний рік норм Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і Закону України «Про Державний бюджет України», із врахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонський області перерахувати з 01.10.2017 року пенсію за віком ОСОБА_1 , як непрацюючій, за чинними нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням при розрахунку усіх чинних на кожен місяць вказаного періоду норм щодо мінімального розміру пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахунку, індексації, надбавок, підвищень, тощо, як і громадянам, що проживають на території України, в повному обсязі, - до наступної зміни норм законодавства, та перераховувати в подальшому в разі настання таких змін і виплачувати довічно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонський області виплатити ОСОБА_1 компенсацію, розраховану помісячно за нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови КМУ №159 від 21.02.2001 р. «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», за невчасно отримані суми перерахунку та індексації пенси помісячно, як частини доходу, за період невиплати з 01.12.2016 року по дату фактичної виплати сум перерахунку та індексації пенсії за рішенням Суду в даній адміністративній справі №766/13939/17.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Ю.М.Єпішин