Рішення № 82200713, 17.05.2019, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3185/17

провадження 2/216/471/19

РІШЕННЯ

іменем України

17 травня 2019 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Марущак І.А.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Книга Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про припинення права власності та визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2017 року та уточнено 09 липня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 звернулися до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про:

- припинення права власності ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0459 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яке було посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку від 21.12.2007 (серія НОМЕР_2 ), шляхом скасування запису про державну реєстрацію вищевказаного акту в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010710801560;

- визнання за повивачами права приватної власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0459 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у наступних частках: ОСОБА_5 – 4/20 часток, ОСОБА_3 – 3/20 часток, ОСОБА_12 – 5/20 часток, ОСОБА_1 – 3/20 часток, ОСОБА_13 – 5/20 часток.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, за якими 05 вересня 2005 року позивачі уклали з ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 договір купівлі-продажу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопською І.С. та зареєстрований в реєстрі за №3664. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.09.2005 №8325559 вказаний договір був зареєстрований КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації і записаний в реєстрову книгу 169-51 номер запису 37251. На умовах, передбачених вищевказаним договором, позивачі стали власниками домоволодіння у наступних частках: ОСОБА_5 - 4/20 часток, ОСОБА_3 - 3/20 часток, ОСОБА_14 - 5/ АДРЕСА_2 часток, ОСОБА_1 - 3/20 часток, ОСОБА_13 - 5/ АДРЕСА_2 часток.

ОСОБА_15 змінила своє прізвище з ОСОБА_16 на ОСОБА_17 , у зв`язку з реєстрацією шлюбу 26.11.2011.

Пунктом 1.4 договору купівлі-продажу домоволодіння від 05.09.2005 визначено, що земельна ділянка, на якій розташовані житловий будинок з господарськими побудовами знаходиться у користуванні продавців, що давало позивачам право у подальшому приватизувати земельну ділянку. Однак, продавці не повідомили їх про наявність рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.11.2004, за яким за продавцями визнано право власності крім домоволодіння, також і на земельну ділянку розміром 0,0459 га, яка була надана для обслуговування житлового будинку з господарськими побудовами.

Влітку 2013 року позивачі дізналися, що 21.12.2007 ОСОБА_6 отримав державний акт на право приватної власності на вищевказану земельну ділянку, площею 0,0459 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка була передана йому та його братам - ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у спільну часткову власність (по 1/3 кожному) на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.11.2004, справа № 2-1401. Вказаний державний акт на земельну ділянку, цільове призначення якої є обслуговування житлового будинку і господарських споруд, був отриманий, тоді коли ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вже не мали права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , а також померли ОСОБА_10 – ІНФОРМАЦІЯ_1 травня ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 – 07 березня 2007 року.

Після цього, рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 березня 2016 року, державний акт серії НОМЕР_2 , на право приватної власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1 , був визнаний недійсним, однак рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Криворізької міської ради від 10 серпня 2016 року позивачам було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв`язку з тим, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 березня 2016 року не було визнано за ними право власності на земельну ділянку.

В усній формі у відділі Криворізького району Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області позивачам було роз`яснено, що спірна земельна ділянка спершу була передана із земель державної та комунальної власності у категорію земель, які перебувають у приватній власності громадян, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 26.10.2004 Криворізькою міською радою на ім`я ОСОБА_18 , після смерті якої, на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.11.2004, право власності на вищевказану земельну ділянку було визнано за її спадкоємцями – ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . 21.12.2007 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , в якому було зазначено, що вищеперелічені особи є співвласниками земельної ділянки, та кожному з них належить 1/3 частка спільної власності. Також було зазначено, що оскільки до цього часу земельна ділянка відноситься до земель, які перебувають у приватній власності громадян, тому не можливо оформити безоплатну передачу вищевказаної ділянки із земель державної і комунальної власності або приватизацію земельної ділянки, яку позивачі отримали у користування на підставі пункту 1.4 договору купівлі-продажу домоволодіння від 05.09.2005, та рекомендовано звернутися до суду.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судому засіданні позов підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити його.

Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, позов підтримують в повному обсязі.

Відповідачі надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, не заперечували проти задоволення позову.

Представник третьої особи ОСОБА_19 залишає вирішення питання щодо заявлених позовних вимог на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що спірні правовідносини між сторонами виникли в зв`язку з переходом права на землю внаслідок придбання житлового будинку тому, до таких відносин мають бути застосовані норми Земельного кодексу України в частині яка регулює питання виникнення права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Такі ж вимоги містяться у ч. 1 ст. 377 ЦК України, згідно з якою до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу домоволодіння від 05.09.2005, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопською І.С. та зареєстрованого в реєстрі за №3664, укладеного між позивачами та ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , позивачі набули права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , у наступних частках: ОСОБА_5 - 4/20 часток, ОСОБА_3 - 3/20 часток, ОСОБА_14 - 5/ АДРЕСА_2 часток, ОСОБА_1 - 3/20 часток, ОСОБА_13 - 5/ АДРЕСА_2 часток (а.с.5-7), вказаний договір був зареєстрований КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації і записаний в реєстрову книгу 169-51 номер запису 37251, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.09.2005 №8325559 (а.с.8).

Проте, п. 1. 4 вказаного договору передбачено, що земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок з господарськими побудовами, знаходиться у користуванні продавців. Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до покупця переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені житловий будинок з господарськими побудовами без зміни її цільового призначення. Земельна ділянка підлягає оформленню в особисту власність у встановленому законом порядку.

Таким чином, з моменту укладення вказаного договору, тобто з 05.09.2005, у позивачів виникло право користування земельною ділянкою, на якій розташований придбаний житловий будинок.

Одночасно, з цим рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.11.2004 у справі №2-1401 (2004 рік), яке набрало законної сили 27.12.2004, встановлено факт родинних відносин, визнавши, що ОСОБА_18 і ОСОБА_20 являються рідними сестрою і братом. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 після померлого спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_18 . Визнано право власності за спадкоємцями ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 в рівних часках по 1/3 частині на домоволодіння і земельну ділянку розміром 0,0459 га, надану для обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 , які належать спадкодавцеві ОСОБА_18 , згідно свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Першою Криворізькою державною нотконторою 05 грудня 2001 року по Р І-5409, І-5411 і зареєстрованого в Криворізькому БТІ в книзі за №169-51, запис 37251, державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 26 жовтня 2004 року Криворізькою міськрадою (а.с.9-10).

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із свідоцтв про смерть (а.с.12,13).

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_6 отримав 21.12.2007 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , площею 0,0459 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до якого ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 належить по 1/3 частки земельної ділянки (а.с.11).

При цьому за приписами ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що право власності на земельну ділянку площею 0,0459 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , виникло у відповідача ОСОБА_6 , та визнане за померлими ОСОБА_11 та ОСОБА_10 лише 21 грудня 2007 року, тобто вже після продажу позивачам житлового будинку за вказаною адресою, тому до позивачів на підставі договору купівлі-продажу від 05.09.2005 не могло перейти право власності на земельну ділянку на підставі ч. 1 ст. 120 ЗК України.

Крім того, рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.03.2016 у справі №216/2586/15-ц, яке набрало законної сили 15.03.2016, визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_2 , на право приватної власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1 , площею 0,0459 га, яка була передана для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.11.2004, справа №2-140, виданий 21 грудня 2007 року Криворізької міської ради Дніпропетровської області, на ім`я ОСОБА_6 , зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №010710801560 (а.с.14-15).

Отже, право власності відповідача, ОСОБА_6 , а також спадкування прав власності спадкодавців ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , іншими відповідачами припинилося з 15.03.2016, хоча позивачі звернулися з вказаним позовом лише 10.07.2017.

Разом з тим, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Криворізької міської ради Синько Л.В. від 10.08.2016 №30862651, відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 у державній реєстрації права власності, земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 . Відмова зумовлена тим, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.03.2016 по справі №216/2586/15-ц, визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, однак рішенням суду не визнається право власності на земельну ділянку за заявниками. Також заявниками подано договір купівлі-продажу домоволодіння ВСМ №471380 від 05.09.2005, відповідно до якого у спільну часткову власність останніх переходить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . В той же час, відповідно до змісту договору земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, переходить у користування та підлягає оформленню в особисту власність (а.с.19).

Вказаним рішенням додатково підтверджуються висновки суду про відсутність правових підстав для виникнення у позивачів права власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, право власності особи на земельну ділянку може бути припиненим за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 378 ЦК України).

Частиною третьої статті 152 ЗК України визначено, що захист громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Як вже було зазначено вище, рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.03.2016, яким визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_2 , на право приватної власності на земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1 , площею 0,0459 га, було вже припинено право власності відповідачів на земельну ділянку, тому повторне припинення такого права за рішенням суду не має потреби.

Враховуючи вищевикладене, судом не вбачається правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 141, 206, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 377, 378 ЦК України,ст.ст. 120, 125, 152 ЗК України суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про припинення права власності та визнання права власності на земельну ділянку – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов