Ухвала суду № 82199624, 04.06.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 646/7414/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі колегії:

головуючого судді Мельника Ю.А.

суддів Мицака М.С., Зінченко А.С.,

секретаря судових засідань Шемет Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Павлоград Дніпропетровської матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002964 від 20 жовтня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 368 КК України,

за участю:

прокурора – Казанцева О.А.,

потерпілих - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

представника потерпілого – Рембецького В.Ю.

цивільного відповідача - представника Державної казначейської служби України Надкриничної О.О.,

захисників обвинувачених –Паська А.О., Петренко М.Г.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И Л А :

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , кожному окремо, до 60 днів, у зв`язку з тим, що строк тримання їх під вартою спливає 08 червня 2019 року, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачуються у скоєнні злочинів, що відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 15 років, обвинувачені можуть впливати на потерпілих, свідків, за кримінальним провадженням, двоє підозрюваних, матеріли стосовно яких виділені в окреме провадження, скриваються від правоохоронних органів, оголошені в розшук, що підтверджує наявність ризику переховування від суду і обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, на думку прокурора, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, заявлені раніше ризики не зменшились та продовжують існувати, що виправдовує тримання обвинувачених під вартою. Домашній арешт буде контролюватись працівниками Національної поліції, які перебували в службових відносинах з обвинуваченими, що не виключає можливості ухилення останніх від явки до суду. Підстав для скасування запобіжного заходу взагалі немає, судовий розгляд розпочато спочатку.

Захисник обвинувачених адвокат Петренко М.Г., - заперечувала проти продовження запобіжного заходу підзахисним у виді тримання під вартою, заявлені прокурором ризики, які необхідно врахувати при вирішенні питання про запобіжний захід та встановлені ст. 177 КПК України, не доведені прокурором. Єдиною підставою для продовження запобіжного заходу, що заявлене прокурором, на думку захисника, вказана тяжкість злочинів. Тяжкість інкримінованих злочинів обвинуваченим не виправдовує подальше їх тримання під вартою, і на це неодноразово вказував ЕСПЛ у своїх рішеннях. Прокурор в поданому письмовому клопотанні порушує важливий принцип кримінального судочинства: невинуватість особи, - зазначаючи про встановлення винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих злочинів. Крім того, була порушена процедура затримання підзахисних, вони були затримані за відсутності ухвали слідчого судді. Заперечуючи проти поданого клопотання прокурора, захисником було надане клопотання про скасування запобіжного заходу без обрання будь-якого іншого, оскільки обвинувачені вже більше двох років перебувають під вартою, взагалі будь-який сенс впливу на інших учасників кримінального провадження з боку підзахисних відпав. Жодних доказів можливості переховування обвинувачених від суду стороною обвинувачення за час розгляду не надано. У обвинувачених є сім`ї, житло, в них налагоджені соціальні зв`язки, тому є всі підстави для скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Представник потерпілих вважає, що є усі підстави для продовження обраного запобіжного заходу обвинуваченим у виді тримання під вартою, оскільки судовий розгляд за провадженням розпочато спочатку, ризики, які були зазначені прокурором в клопотанні про продовження запобіжного заходу, не відпали, продовжують існувати в теперішній час. В задоволенні клопотання захисника Петренко М.Г. щодо скасування запобіжного заходу обвинуваченим необхідно відмовити, оскільки збитки потерпілими завдані в особливо великих розмірах, жодним чином не компенсовані. Існує ризик того, що обвинувачені, перебуваючи на волі, будуть впливати на потерпілих, свідків, які ще не були допитані

Потерпілі одноголосно заявили про необхідність продовження обраного запобіжного заходу обвинуваченим у виді тримання під вартою, потерпілий ОСОБА_4 заявив про те, що на нього та свідка Бреєр здійснювався незаконний вплив з боку обвинувачених у виді погроз. Стосовно заявленого клопотання захисника Петренко М.Г. про скасування запобіжного заходу обвинуваченим потерпілі категорично заперечують.

Представник цивільного відповідача підтримала заявлене клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченим у виді тримання під вартою, заперечує проти заявленого клопотання сторони захисту про скасування запобіжного заходу.

Захисник обвинувачених: адвокат Пасько А.О. підтримав позицію адвоката Петренко М.Г. щодо заявленого клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, також вважає, що стороною обвинувачення за два роки слухання провадження жодним чином не доведені ризики, які виправдовують тримання підзахисних під вартою. Щодо заявленого клопотання адвоката Петренко М.Г. про скасування запобіжного заходу підзахисним, підтримую позицію сторони захисту, вважає, що є усі підстави для скасування обраного запобіжного заходу та звільнення обвинувачених з-під варти.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечує проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та надав письмові заперечення, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що в клопотанні прокурором порушена презумпція невинуватості, оскільки твердження сторони обвинувачення відображені таким чином, що встановлює його та обвинуваченого ОСОБА_2 винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів, хоча судове слідство ще не завершене, вина їх не встановлена. В письмовому клопотанні прокурора містяться завідомо неправдиві відомості. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, проте прокурор не довів необхідності застосування саме такого виду запобіжного заходу. Його було затримано в порушення вимог КПК без ухвали слідчого судді після спливу року події інкримінованого злочину. В подальшому обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою неодноразово незаконно продовжувався, досудове слідство також було проведено незаконно з порушенням вимог КПК України. Будь-які розумні строки розгляду провадження за його обвинуваченням порушені, в наступний час необхідності в триманні його під вартою відпали.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечує проти продовження строку утримання під вартою, суду надав підтвердження прийняття його скарг ЕСПЛ щодо тривалого тримання під вартою під час розгляду кримінального провадження за його обвинуваченням. Підтримує викладені доводи його захисниками та обвинуваченим ОСОБА_1 , вважає, що є усі підстави для скасування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З`ясувавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Строк тримання під вартою обвинувачених закінчується, однак, завершити кримінальне провадження неможливо, оскільки є необхідність оголошення перерви з незалежних від суду причин.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такі, як домашній арешт та тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії судового розгляду та тяжкості можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у разі доведеності вини та визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення за рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень ЄС з прав людини «Прокопенко проти України» та «Лабітта проти Італії», колегія суддів приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Щодо порушення презумції невинуватості, з посиланням на рішення «Грабчук проти України» то суд зважає, що в даному рішенні порушення даного принципу визнано внаслідок закриття кримінальної справи щодо особи за недоведеністю її участі у вчиненні злочину. З одночасною вказівкою, що в діях особи є склад злочину, але у зв`язку з закінченням стоків давності справа підлягає закриттю. Суд, розглядаючи скаргу, погодився з даними твердженням та із закриттям справи за закінченням строків давності. В п.45 рішення суд зазначив, що оголошення підозри стосовно невинуватості обвинуваченого є припустимим, доки в результаті закінчення кримінальних проваджень, не було винесено рішення по суті справи.

Доводи про застосування «Плодів отруєного дерева» є безпідставним оскільки ЄСПЛ застосовує даний принцип щодо недопустимості доказів, а не до заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжних заходів.

Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Крім того, ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.11.2017 року щодо продовження дії обраного обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не може бути предметом оцінки на предмет законності даним складом суду, оскільки це є повноваженням суду вищої інстанції.

Інші доводи сторони захисту щодо відсутності доказів сторони обвинувачення щодо поліпшення матеріального стану сімей обвинувачених, недопустимості доказів є предметом судового розгляду, а не при вирішені клопотань про продовження, зміну, скасування запобіжного заходу.

Слушними є доводи сторони обвинувачення про те, що домашній арешт буде контролюватись працівниками Національної поліції за місцем проживання, тобто особами, які перебували в службових відносинах з- обвинуваченими, бо з пред`явленого обвинувачення слідує, що обвинувачені займали посади в органах поліції.

Вирішуючи питання продовження дії запобіжного заходу щодо обвинувачених, суд зважає на те, що зазначений прокурором ризик про переховування від суду продовжує існувати, бо під загрозою можливого покарання обвинуваченні можуть ухилитись від правосуддя. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів зазначає, що тяжкість злочинів не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою, на даний час відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні та продовженні запобіжного заходу на даний час втратили свою актуальність, а особи обвинувачених перестали бути суспільно небезпечними, як і того, що обставини передбачені ст 199 КПК України відсутні.

На виконання вказаних вимог Закону колегією суддів встановлено, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочинів, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжкого, покарання за вчинення яких, у разі доведеності вини обвинуваченого, передбачено на строк до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть переховуватись від суду, в позапроцесуальний спосіб незаконно впливати на потерпілих та свідків, про що зазначив потерпілий, які ще судом не допитані, що виправдовує подальше тримання обвинувачених під вартою та можливість продовження вищевказаного запобіжного заходу.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , кожному окремо, має бути продовжений.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до 60 днів – задовольнити частково.

В задоволені клопотання захисника обвинувачених про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , - відмовити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - до 10 липня 2019 року.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - до 10 липня 2019 року.

Строк дії ухвали - до 10 липня 2019 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.А. Мельник

Судді М.С. Мицак

А.С. Зінченко