Рішення № 82198431, 28.05.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/3893/2018 Справа № 477/1117/16-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ України

24 травня 2019 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.,

при секретарі Дудник Г.С.,

за участі сторін та представника органу опіки та піклування,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загалного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей Жовтневої райдержадміністрації, Служба у справах дітей Центрального району м. Миколаєва, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про відібрання дитини та визначення місця її проживання ,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2016 року позивачка звернулася до Жовтневого районного суду Миколаївської області суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10.06.2016 року відкрито провадження у справі за позовом про розірвання шлюбу.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 червня 2016 року позов залишено без руху.

13 липня 2016 року ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позовних вимог , в якій вона фактично збільшила позовні вимоги та просила суд постановити негайне рішення про відібрання дитини ОСОБА_4 у батька ОСОБА_2 і повернення його за попереднім місцем проживання матері ОСОБА_1 , визначивши місце проживання дитини разом з матір`ю.

В обгрунтування позову посилалася на те, що 27 травня 2016 року близько 11 годин відповідач у її відсутності та без її згоди забрав сина начеб-то на вихідні, хоча дні спілкування батька з сином не встановлювалися , а до того батько тривалий час з сином не спілкувався та участі у його вихованні не брав. Відповідач сина не повернув, за допомогою Служби у справах дітей Центрального району їй вдалося встановити, що дитина знаходиться разом з батьком та його батьками за місцем їх проживання по АДРЕСА_1 . Відповідач в грубій формі їй відповів, що дитини в місті не має і продовжує всіляко перешкоджати її спілкуванні з сином. Вважає, що спільне проживанн подружжя припинено з 2014 року, а визначення місця проживання дитини з матір`ю буде відповідати принципу 6 Декларації про права дитини від 20 листопада 1959 року та відповідає найвищим інтересам самого ОСОБА_4 . Вона забезпечена житлом,має добрі житлові умови, самостійний заробіток, завжди належим чином піклуєвалася про розвиток, стан здоров`я та навчання сина, не має хронічних захворювань. Натомість відповідач не має стабільного заробітку, постійного місця проживання, не сплачує аліменти на дитину від першого шлюбу, не може за характером своєї роботи постійно контролювати та піклуватися про сина, отже проживання малолітньої дитини з ним буде шкодити його інтересам. Крім того відповідач грубо порушив норми Сімейного кодексу України, а саме ст. 162 , що визначає наслідки самочинної зміни місця проживання дитини без згоди іншого з батьків. Крім того, сам спосіб зміни місця проживанн сина є насильством над матір`ю, що свідчить про негативний вплив відповідача на сина і не може забезпечити йому належне виховання та розвиток.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 липня 2016 року ( залишена без змін ухвалою Апеляційного суду миколаївської області від 06.09.2016 р) задоволено заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову та заборонено відповідачевв ОСОБА_2, вивозити дитину ОСОБА_4 2007 р.н., за межі України. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб службу у справах дітей Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області та Службу у справах дітей Адміністрації Центрального району м.Миколаєва.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 знову залишено без руху.

21 листопада 2016 року ОСОБА_2 подано до суду заперечення проти позову. Відповідач зазначає, що є адвокатом і має посітйний належний дохід. Має позитивні характеристики за місцем проживання та постійне місце проживання. ОСОБА_4 є учнем 3 класу Миколаївської ЗОШ № 39 ім. Ю.М, Макарова , відвідує Дитячо-юнацьку спортивну школу ФСТ "Динамо" секцію самбо, почав відвідувати Обласну дитячо-юнацьку спортивну школу "Обласний шахово-шашковий клуб" , був учасником проекту Миколаївського обласного краєзнавчого музею "Зроби! Збережи ! Збережи!" . Також він забезпечив сину влітку відпочинок на березі Чорного моря та щотиждня він з сином відвідує дитячі центри розваг та дитячі парки - отже вважає, що він забезпечує синові усі умови для нормального та всебічного фізичного, інтелектуального та духовного розвитку. А проживаючи з матір`ю в селі Лимани він буде позбавлений всього цього. Також зазначив, що ОСОБА_4 вже в такому віці, що може самостійно і усвідомлено висловити свою думку щодо місця свого проживання та прихильності до батьків, а хлопець чітко висловився, що бажає проживати з батьком.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2016 року відмовлено у задволенні клопотань відповідача про залишення позову без розгляду та відмови в задоволенні клопотання позивачки про доповнення її позову третьою вимогою.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відвід головуючому судді.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2016 року призначено по справі судову психологічну експертизу для визначення психологічного стану дитини та його прихильності до одного з батьків та зупинено провапдження по справі на час проведення експертизи.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2017 року поновлено провадження по справі для виконання процесуальних дій по клопотанню експерта щодо надання додатковимх матеріалів.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 листопада 2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про роз`єднання позовних вимог та виділено в окреме провадження вимоги про розірвання шлюбу.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини та визначення її місця проживання направлено за підсудністю до Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22.01.2018 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтнеого районного суду від 27.11.2017 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини та визначення її місця проживання прийнято до розгляду та призначено справу до підготовчого судового засідання.

29 серпня 2018 року та 17 вересня до суду надійшли заяви від заступника начальника та начальника Служби у справах дітей Відовської райдержадіміністрації про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнають, заперечень не мають.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для надання висновку органу опіки та піклування.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2018 року витребувано додаткові докази у Служби у справах дітей Вітовської райдержадміністрації .

25 вересня 2018 року на виконання ухвали суду Вітовською райдержадміністрацією надані пояснення щодо позовної заяви ОСОБА_1 Так, підтримали свій висновок, який був прийнятий на засіданні комісії з питань захисту прав дитини одноголосно. З`ясувати умови проживання дитини з батьком ОСОБА_2 , не виявилося можливим у зв`язку тз тим, що місце проживання батька по АДРЕСА_2 зареєстрвоаний він по АДРЕСА_3 . .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради та зобов`язано цю особу надати висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 У задоволенні клопотання про залучення до участі малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовлено.

30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подала до Ленінського районного суду м.Миколаєва заяву про уточнення підстав позову , в якій остаточно просила постановити негайне рішення про відібрання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_2 і повернення його за попереднім місцем проживання матері ОСОБА_1 , визначивши постійне місце проживанн дитини разом з матір`ю.

В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що за час проживання дитини з батьком, а саме з травня 2016 року ОСОБА_2 , всіляко обмежує її спілкування з дитиною, навіть телефоном, особисті побачення тільки у присутності відповідача, а про те, щоб забрати сина на вихідні чи канікули відповідач не дозволяє взагалі. Батько налаштовує сина проти матері , що порушує не тільки її материнські права, вле і суперечить інтересам дитини. Поряд з її місцем проживання знаходиться школа, де ОСОБА_4 успішно начався, медичний заклад, у школі є гуртки. На вихідних вона з дітьми - ОСОБА_4 та старшою донькою ОСОБА_11 , з якою у сина дружні стосунки, ходили на річку та до лісу, у відпустки їздили на море, у період її зайнятості по роботі дитина завжди знаходилася під наглядом старшої сестри або її батьків. Проживання ОСОБА_4 з батьком неможливо вважати спокійним та стабільним. По-перше, відповідач зазначає свою адресу реєстрації, за якою реально не проживає і квартира йому не належить.По -друге розмістив на відповідному сайті своє резюме про пошук роботи, вдповідно до якого має намір переїхати до м.Києва або м.Одеса, проте малолітня дитина самостійно не впорається у великому місті. За характером своєї адвокатської роботи відповідач не завжди може вільно розпоряджатися своїм часом, дитина часто залишається сама, в тому числі в нічний час. Жодних виняткових обставин, які б свідчили про неможливість проживання дитини з матір`ю не має, проживання малолітньої дитини з матірю відповідно до міжнародних норм відповідає якнайкращим інтересам дитини. До того ж, ОСОБА_2 є боржником за багатьма виконавчими провадженням, як платник аліментів на користь старшого сина, а також і на користь держави. Наявність виконавчих проваджень про стягнення за адміністративні правопорушення свідчить про аморальність поведінки відповідача, натомість вона ніколи не притягувалася до адімінстартивної чи кримінальної відповідальності. За час проживання з батьком ОСОБА_4 став значно гірше навчатися в школі, став неуважним на уроках, недостатньо готує домашні завдання , отже умови, які створив батько для дитини не спряють його навчанню. Не заперечує, що дитина по досягненню 10 років має бути вислухана в судовому засіданні з питань, що стосуються її життя, проте, як зазначає Верховний Суд України у постанові від 12.07.2017 року у справі № 6-564цс17, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідачти та захищати права та інтереси дитини , передбачені Конвенцією та Декларацією з прав дитини.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 листопада 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини та визначення її місця проживання передано на розгляд Центральному районному суду м. Миколаєва.

10.12.2018 року справа передана судді Гуденко О.А.Ухвалою від 11 грудня 2018 року прийнчта до провадження , призначено підгтовче судове засіання та зобов`язано орган опіки та піклуванн виконавчого комітету ММР після обстеження умов проживання батька та після спілкування з дитиною надати суду висновок щодо визначення його місця проживання.

Протокольною ухвалою суду від 24.04.2019 року вдмовлено узадволенні клопотання ОСОБА_13 , дідуся дитини, про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача.

В судовому засіданні 24 квітня 2019 року була заслухана думка дитини - ОСОБА_4 .

Позивач надала пояснення відповідно до зазначеного в позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Звернула увагу суду на те, що батько перешкоджає спілкуванню сина з матір`ю, що має негативний вплив на дитину, до того ж складає у сина негативне уявлення про матір. Забрав дитину до себе у направомірний спосіб. Не контролює його навчання, дитина значно гірше навчається порівняно з періодом, коли жила з нею та коли вона контролювана шкільне навчання сина. ОСОБА_4 часто залишений сам по собі, гуляє на вулиці до 9-ї години вечора, навіть часто залишається вдома сам ночувати. Відповіда часто грубо поводиться , в тому числі і з нею, що негативно впливає на виховання сина. Взагалі , проживаючи з батьком, дитина опинилася у важких умовах. Вона ж зі свого боку, може забезпечити сина всім необхідним, за її місцем проживання дитині створені всі необхілні умови , вона любить його . Проживання дитини в селі жодним чином не унеможливлює його можливості всебічного розвитку, твердження відповідача щодо цього є хибним.

Відповідач надав пояснення відповідно до зазначеного в запереченнях на позовну заяву , позов не визнав у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити. Зазначив, що з сином у нього склалися дружні відносини, він є йому справжжнім другом , довіряє йому і не вважає за потрібне контролювати його кожний крок. Син нормально навчається в школі, і він також не вважає за потрібне вимагати від дитини усіх хороших оцінок. До того ж він забезпечив сину відвідування тих секцій та гуртків, до яких ОСОБА_4 має схильність та бажання- спортивну секцію, шахматний клуб, художню школу, комп`ютерні курси , син сам знає свій чіткий графік відвідування занять і дотримується його самостійно і з бажанням. Вважає, що порівнювати успішність сина в сільській школі в другому класі та в п`ятому класі міської школи - недоцільно. Заперчує категорично вживання ним нароктичних речовин, а також звзагалі вживання алкоголю з часу проживання з сином. Щодо свого перешкоджання у спілкуванні сина з матір`ю, то також заперечує ці обставини, син вільна та самостійна людина і коли він виявляє бажання, то не має жодних заперечеь з боку батька. Мама сама не проявляє часто бажання забирати сина до себе через свою зайнятість. Вважає, що взагалі цей спір безпідставний, адже син сам може обирати своє місце проживання.

Представник третьої особи - орагну опіки та піклуваання виконкому ММР,спеціаліст Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Батовська Ю.В. підтримала викладену у висновку позицію щодо доцільності проживання дитини з матір`ю. Зазначила, що дійсно батьки мають рівні умови для проживання та утримання дитини.Проте є сумніви щодо впдиву батька на сина, батько не має у дитини належного авторитету , оскільки не контролює сина належним чином, не має на нього справжнього батьківського впливу. Про таке свідчать і зниження успіхів у навчанні ОСОБА_4 , і відсутність належної реакції батька на таке. Натомість базовий рівень шкільеого навчання є обовязковим , тоді як відвідування гуртків є додатковим та не повинно шкодити отриманню основної середньої освіти. Також розлучення дитини у малолітньому віці з матір`ю може вкарй негативно вплинути на його подальший розвиток.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вислухавши думку дитини,розглянувши позов, дослідивши надані сторонами письмові докази та Висновок органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у шлюбі з 25 листопада 2006 року , який розірваний рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17.09.2018 року, та є батьком та матір`ю неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Між сторонами виникли сімейні правовідносини щодо реалізації ними своїх прав та виконання батьківських обов`язків, які регулюються нормами СК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з кінця травня 2016 року став постійно проживати з батьком за адресою АДРЕСА_1 - з часу , коли батько забрав сина до себе без попереднього погодження з матір`ю. Ця обставина визнана відповідачем у судовому засіданні.

Згідно акту обстеження умов проживання від 08 липня 2016 року, складеного працівниками Жовтневої служби у справах дітей за місцем проживання матері- АДРЕСА_4 - дитина має належні умови для проживання, в сім`ї стосунки доброзичливі, дружні.

Згідно Довідки про склад сім`ї за місцем проживання позивачки в АДРЕСА_4 зареєстрована ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , 2001 р.н. ( дочка позивачки від першого шлюбу), ОСОБА_16 , 1956 р.н., та ОСОБА_17 1961 р.н., - батьки позивачки.

Також в матеріалах справи містяться численні позитивні характеристики на позивачку за місцем проживання та місцем роботи, та матеріалами справи підтверджується, що позивачка має самостійний стабільний дохід, достатній для утримання дитини.

Також в маеріалах цивльної справи містяться позитивані характеристики на ОСОБА_2 за місцем мешкання за 2016 рік.

Згідно характеристики учня 2 класу Лиманівської ЗОШ І-ІІІ ОСОБА_4 , начається відмінно, нагороджений похвальним листом, загальний рівень розвитку - вище достатнього, дисциплінований, доброзичливий, проживає з матірю, яка цікавиться систематично його успіхами у навчанні, батько інколи цікавився успіхами сина у телефонному режимі та періодично відвідував сина у школі. Для реалізації високого потенціалу розумових та творчих здібностей ОСОБА_4 необхідне порозуміння між батьками та створення належного психологічного мікроклімату, оскільки особливості стосунків між батьками мають вплив на психологічний стан ОСОБА_4 .

Згідно акту обстеження умов проживання від 10 червня 2016 року, складеного працівниками Служби у справах дітей Центрального району за місцем проживання батька - АДРЕСА_1 - дитина має належні умови для проживання, в сім`ї стосунки доброзичливі, проживає разом з батьком та ОСОБА_18 ,1956 р.н. та ОСОБА_19 1948 р.н., - бабусею та дідусем.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 14.05.2015 року у цивільній спрааві за позовом ОСОБА_18 та ОСОБА_19 до ОСОБА_1 та ОСОБА_16 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні онука - зобов`язано ОСОБА_1 , та ОСОБА_16 не прешкоджати ОСОБА_18 та ОСОБА_19 спілкуватися з внуком ОСОБА_4 та брати участь у його вихованні. Визначити їх право на безперешкодне спілкування з внуком ОСОБА_4 з 16 години пятниці до 10 години неділі кожного першого та третього тиждня місця за місцем, обраним позивачами з обов`язком повернути дитину до місця постійного проживання , протягом трьох днів у період весняних, зимових та осінніх канікул з обов`язком повернути дитину до місця постійного проживання, та не менше одного місяця щорічно у літній період за місцем, обраним позивачами. При цьому яке вбачається з вказаного рішення суду, ОСОБА_1 зазначала про неприязнені відносини з позивачами та їх негативний вплив на дитину у ставленні до матері та її родини. Також зазначено, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання рекомендацій органу опіки та піклування щодо участі позивачів у спілкуванні та вихованні внука.

Матеріалами справи підтверджується, що як за час проживання ОСОБА_4 з матір`ю, так і за час проживання з батьком обидва батьки забезпечували дитині своєчасний та належний медичний огляд та лікування.

Згідно висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 Вітовської районної державної адміністрації Служба у справах дітей від 06.09.2018 року - з метою захисту прав, свобод та законних інтересів малолітньої дитини Вітовська райдержаідмінстрація як орган оріки та піклування, керуючись ст. 161 СК Укараїни, п. 6 Декларації про права дитини вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини, проживання ОСОБА_4 з матірю за її постійним місцем реєстрації та проживання. Як слідує з даного висновку, мати характеризується позитивно, згідно Акту обстеження від 03.09.2018 року матеріально-побутові умови проживання задовільні, створено всі умови для навчання та розвитку дитини. Мати має стабільний дохід, що дає можливість матеріально утримувати дитину.

З Висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини від 16.04.2019 року № 1675/02.02.01-22/25/14/19 вбачається, що на час складання Висновку дитина, ОСОБА_4 з 25травня 2016 року проживає з батьком ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , коли батько самовільно забрав дитину зі школи . Для дитини створені належні умови проживання..

Батьки дитини з червня 2014 року припинили проживати однією смі`єю, дитина залишилася проживати з матір`ю за адресою АДРЕСА_4 . Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївськоїх області від 17.09.2018 року шлюб розірвано, прізвище матері дитини ОСОБА_1 змінено на дошлюбне - ОСОБА_1 . З пояснень матері вона ніколи не перешкоджала батьковів бачитися з сином . Натомість зараз батько перешкоджає її спілкуванню з сином , з сином вона бачиться лише в школі . Батько неналежним чином виконує батьківські обов`язки, часто залишає дитину саму без нагляду, не контролює виконання домашніх завдань, що негативно впливає на його успішність. Батько неодноразово лікувася від алкогольної залежності.

ОСОБА_4 відвідує Миколаївську ЗОШ № 39. Відповідно до характеристикаи вищевказаного закладу дитина з однаковою любов`ю та повагою ставиться до обох батьків. Батько слідкує за відвідуванням дитиною шкільних занять. Мати цікавиться навчанням сина, систематично приходить до школи , звертається до учителів. Учень має достатній та середній рівень знань, хлопець переживає за оцінки середнього рівня , уважно слухає зауваження учителів. Проте ОСОБА_4 потребує допомоги в плані більш організованої та систематичної підготовки домашніх завдань, а також додаткової уваги з боку дорослих.

Дане питання розглядалося 05.03.2019 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, де було заслухано обох батьків, досліджено документи та рекомендовано підготувати висновок про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Під час засідання комії ОСОБА_2 зауважив, що прийняття комісією рішення є формальним, оскільки спір відсутній. Освіта, яку отримує син у міській школі, набагато якісніша, ніж у сільській , тому це є головним аругментом у визначенні місця проживання дитини.

Орган опіки та піклування виконкому ММР вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1

На вимогу суду надано документи, які розглядалися комісією з прав дитини та стали підстваою для прийняття даного висновку, а саме - Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 785 ОСОБА_2 , довідка Центрального відділу ГУНП в Миколаївській області на ОСОБА_2., надана на запит служби у справах дітей Адміністрації Центрального району, згідно якої він за місцем проживання характеризується посередньо, громадській порядок не порушує, у зловживанні алкогольних напоїв не помічений , не підтримує відносини з підозрілими особами. З 2017 року знаходиться на обліку, як особа, яка вживає наркотичні речовини. Неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, а саме Центральним ВП ГУНП України в Миколаївській області за ст. 44 КУпАП , за ст. 182 КУпАП. В подальшому на запит Служби у справах дітей від 11.02.2019 року щодо підтвердження чи спростування факту притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 44 КУпАП , який останній категорично заперечував, начальником Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області надана відповідь від 14.02.2019 року що факт притягнення до адмінстративної відповідальності ОСОБА_2 за даною статтею не підтвердився, при складанні повторної характеристики було здійснено вихід за адресою мешкання АДРЕСА_5 та стало відомо зі слів сусідів , що він позитивно характеризується, на обліку як особа, яка вживає наркотичні засоби, не перебуває.

Також взято до уваги Акти обстеження умов проживання обох батьків, кожним з яких створені належні умови для проживання сина.

Під час судового розгляду відповідно до статті 12 Конвенції про права дитини на виконання права дитини бути заслуханою з питань, що її торкаються, реалізуючи приписи (далі ) судом була заслухана думка дитини. Зокрема, малолітній ОСОБА_4 пояснив, що він проживає з літа 2016 року разом з батьком у квартирі його бабусі та дідуся. За місцем його проживапння та в школі у нього зявилося багато друзів, він відвідує і спортивні секції , і занняті шахматами, і художню школу, і компютерний клуб в академії Шаг . При цьому ОСОБА_4 досить чітко розповіав суду свій графік відвдування додаткових занять, зазначивши, що усі ці занняття йому дуже подобаються і він не бажає їх припиняти, розповів про свої досягнення за кожним видом занять. Домашнє завдання йому виконувати допомагає батько або дідусь, визнав, що не завжди у нього виходить отримувати хороші оцінки, але він виправляє ситуацію з кожним наступним семестром. Зазначив, що з батьком у нього справжні дружні відносини, він вівдчуває його любов та турботу, батько його не ображає, він може поділитися з ним своїми проблемами, ніколи при ньому батько не перебував у стані сп`яння, не вживав алкоголь, навіть намагається кинути палити. З мамою у нього теж добрі дружні стосунки, він любить обох батьків однаково. Зазначив, що в нього немає перешкод у спілкувннні з матір`ю, вони спілкуються і телефоном, і коли є можливість мати приїзджає за ним і забирає до себе в с.Лимани. Неодноразово і на питання суду, і на питання учасників процесу висловив своє бажання проживати разом з батьком по вул.Адміральській, де для нього створені хороші умови, доброзичлива атмосфера. Місце розташування квартири батька дуже зручне, йому близько іти до усіх його гуртків та секцій, до школи, отже він усе встигає. ОСОБА_4 в судовому засіданні поводився досить вільно, на питання суду відповідав розгорнуто і спокійно, чтіко і на високому лексичному рівні висловлював свою думку з будь-якого питання , отже створив враження у суду та учасників процесу, що він усвідомлює все те, про що його питанють і про що він розповідає.

Матеріалми справи підтверджується, та таке підтвердив в судовому засіданні ОСОБА_4 , що він відвідує заняття в Обласному шахово-шашковому клубі Миколаївської ОДЮСШ, Малої Комп`ютерної Академії Миколаївського відділення ТОВ "ІТ-ШАГ", виконує необхідні нормативі відповідно до віку. Також ОСОБА_4 відвівдує заннятя в секції боксу та заняття в обласній художній школі. Наведене свідчить про те, що батько вживає заходів щодо всебічного розвитку та навчання дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Ст. 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Cт. 141 СК України та ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікаваної Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27.09.1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

П. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України» стверджується, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, судом враховується правова позиція, висловлена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року у справі № 402/428/16-ц, тому посилання позивача за первісним позовом на принцип 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року є помилковими, оскільки вказаний документ не є міжнародним договором, відтак цей правовий акт не має загальнообов`язкового характеру на території України.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ, практики Верховного Суду, дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини судом беруться до уваги ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність малолітньої дитини до кожного з них, вік дитини, психологічний стан дитини та стан її здоров`я, сталі соціальні зв`язки, які склалися на момент розгляду спору, стан місця проживання дитини, можливість створення дитині умов для виховання та розвитку, та інші обставини, що мають істотне значення, що підтверджені доказами у справі.

Аналіз положень Сімейного кодексу України дає підстави стверджувати, що в переважній своїй більшості його норми мають явно виражене ґендерне наповнення, тобто він є ґендерно-чутливим за змістом.

При цьому, в основному, такі норми є ґендерно-збалансованими, тобто такими, що не містять підстав для дискримінації жінок і чоловіків, у всіх сферах правовідносин, що охоплюються Сімейним кодексом України та відповідають елементам ґендерної рівності.

Вказана тенденція прослідковується, починаючи із статті 1 Сімейного кодексу, якою передбачено побудову сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, а також взаємодопомоги і підтримки.

Так частина 4 статті 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Участь органів опіки та піклування обумовлена в першу чергу інтересами дитини, та необхідністю проведення актів обстеження умов проживання як батька, так і матері, та дачі свого висновку щодо рекомендацій та доцільності визначення місця проживання дитини з одним з батьків. Висновок органів опіки долучається до матеріалів справи та не має для суду наперед встановленого значення.

Частина статті 19 СК України визначає, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд, при винесенні рішення, в більшості випадків керується висновком органу опіки та піклування, проте може відступити від нього, адже суд оцінює усю сукупність доказів, та звертає увагу про прихильність дитини.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», що при вирішенні спору про місце проживання дитини судам належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 суд виходить в першу чергу з інтересів самої дитини.

Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Зокрема, зібрані докази по справі свідчать про те, що відповідач протягом останніх трьох років постійно піклується про дитину, бере участь у духовному та фізичному розвиткові; за межами шкільного навчання дитина відвідує додаткові заняття; батько контролює відвідування дитиною школи ( при цьому суд критично ставиться до основного посилання позивачки та представника третьої особи на обгрунтування позовних вимог, що дитинга на теперішній час має нижчі оцінки, ніж за час проживання з матір`ю- оскільки не завжди шкільні оцінки залежать від контролю батьків від якості виконання домашніх завдань, до того ж освітня програма пятого класу значно складніша, ніж програма гавчання 1-2 класів) ; на час розгляду справи дитина , якій вже виповнилося майже 12 років , чітко висловлює своє бажання залишитися проживати з батьком - оскільки саме за місцем його проживання у неї виникли сталі соціальні звязки, знаходяться йлго постіне місця навчання та додаткових занять; у відповідача наявне упоряджене жиле приміщення, створено умови належного виховання та розвитку дитини. За бажанням малолітнього ОСОБА_4 батько не заперечує щодо спілкування з матір`ю та сестрою.

Статтею 89 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суд також враховує, що під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини, на що посилається позивачка, слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У частині першій статті 3 цієї Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому, як правильно вважала колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Позивачка не довела належними та допустимими доказами, що батько своїми діями шкодить розвиткові сина або належним чином не виконує свої батьківські обов`язки. Обставин, за яких дитина не могла б проживати з батьком, враховуючи насамперед думку самого ОСОБА_4 , судом не встановлені.

Суд враховує щодо цих аргументів позицію ЄСПЛ, який вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави про відібрання дитини у батька та визначення постійного його місця проживання з матір`ю, і що саме таке буде якнайкраще відповідати інтересам ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено - судові витрати позивачці не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 12,81, 259-265 ЦПК УКраїни, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей Жовтневої райдержадміністрації, Служба у справах дітей Центрального району м. Миколаєва, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про відібрання дитини та визначення місця її проживання - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського Апеляційного суду Миколаївської області протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 30 травня 2019 року.

Суддя Гуденко О.А.