Рішення № 82198005, 23.05.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

23.05.2019

Справа № 489/1712/19

Провадження №2/489/1150/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань - Середою А.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої миколаївської державної нотаріальної контори про скасування заборони на відчуження

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про скасування обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, а саме житлового будинку НОМЕР_5 ( опис об`єкта: житловий будинок літ. А житловою площею 40,3 кв. м., загальною площею 60,0 кв. м., літня кухня літ. Б, гараж літ. Е, сарай літ. З, огорожа № 1,2,5,6, споруди № 3, 4, І) по АДРЕСА_1 та виключити відповідний запис про обтяження майна шляхом заборони його відчуження реєстраційний номер 3506754, архівний номер 32056 NIKOLAEV, архівна дата: 17.09.1997, дата виникнення: 23.08.1989, № реєстру: 4572-43, внутр.. № 42012В322АЕЕ26292В4F в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Мотивуючи свої вимоги тим, що спірний житловий будинок належав її батькові на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.09.2008 року. Проте, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1384 від 27.06.2008 року житловому будинку по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 , надано нову адресу: АДРЕСА_1 . Рішенням виконкому ММР депутатів трудящих № 2034 від 01.12.1956 р. ОСОБА_2 було відведено земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку. Їй батько подарував спірний житловий будинок та під час оформлення документів для продажу житлового будинку, з`ясувалося, що в єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявне обтяження у вигляді заборони. Причина внесення заборони відповідачем виникло через зміни нумерації житлових будинків.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягає.

Від відповідача надійшло повідомлення відповідно до якого відповідач просить розглядати справу за відсутності їх представника.

Суд не вбачає передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи, та враховуючи тривале знаходження справи у провадженні, з огляду на розумність строків розгляду справ, вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, що повністю узгоджується з приписами статті 223 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_2 на підставі рішення № 2034 виконавчого комітету Миколаївської міської ради депутатів трудящих ся від 01.12.1956 року.

Згідно п. 131 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1384 від 27.06.2008 року, житловому будинку по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 надано таку адресу: АДРЕСА_1 (а . с 14 ).

ОСОБА_3 є рідною донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , свідченням чого є повторно видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 18 листопада 1978 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_1 », свідченням чого є повторно видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 безоплатно передав у власність ОСОБА_1 належний йому на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 11.10.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуновою Я.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 787.

ОСОБА_1 зареєструвала право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.10.2008 року.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 12.02.2019 року, на житловий будинок АДРЕСА_1 реєстратором: Перша миколаївська державна нотаріальна контора 25.07.2006 року зареєстровано обтяження заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 3506754; підстава обтяження: рішення, 287 23.08.1989 не вказано; об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 ; додаткові дані: Архівний номер: 32056NIKOLAEV, архівна дата: 17.09.1997, дата виникнення: 23.08.1989, № реєстру: 4572-43, внутр.. № 42012В322АЕЕ26292В4F.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявленім вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

З 01.01.2013 року відповідно до ст. 8, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позик (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 74,75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868. для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 р. за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Існування заборони на відчуження нерухомого майна перешкоджає позивачу розпоряджатися своїм майном.

Частиною 1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності згідно із ч.1 ст.321 ЦК України є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

У відповідності до ст.34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Згідно п.5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 нотаріус, який наклав заборону, знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.

Арешти (заборони), які були накладені на підставі заяв, повідомлень, листів будь-яких підприємств, установ, організацій, банків, ухвал, рішень суду, слідчих органів, рішень виконкомів, тощо у період до 1998 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесені з паперових носіїв (алфавітних книг).

Таким чином, заборона на відчуження нерухомого майна, що належить позивачу, внесена помилково, оскільки 27 червня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради відбулася зміна нумерації житлових будинків, а саме спірному будинку надано нову адресу: АДРЕСА_1, порушує права та законні інтереси позивача, оскільки унеможливлює переоформлення, користування та розпоряджання даним майном.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Першої миколаївської державної нотаріальної контори про скасування заборони на відчуження - задовольнити.

Скасувати заборону (архівний запис), яка зареєстрована 25 липня 2006 року за № 3506754 Першою миколаївською державною нотаріальною конторою у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі рішення, 287, 23.08.1989 не вказано; об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 ; додаткові дані: Архівний номер: 32056NIKOLAEV, архівна дата: 17.09.1997, дата виникнення: 23.08.1989, № реєстру: 4572-43, внутр.. № 42012В322АЕЕ26292В4F.

Стягнути з Першої миколаївської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 468 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

Відповідач: Перша миколаївська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02892729, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 14/6.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «05» червня 2019 року.