Рішення № 82197557, 22.05.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4435/18

Провадження № 2/175/1442/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Новік Л.М.,

за участю секретаря - Сапай О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з Обмеженою відповідальністю «Аракс-Вайт» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з Обмеженою відповідальністю «Аракс-Вайт» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в мережі Інтернет позивач знайшла оголошення про продаж авто Ravon R2, 2015 р.в., зателефонувала за телефоном вказаним у оголошенні, їй роз`яснили, що авто є в наявності за ціною вказаною у оголошенні. Вона приїхала до офісу компанії в м. Дніпро, менеджер компанії пояснила, що вона повинна спочатку сплатити аванс у сумі 38 000, 00 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, а залишок суми сплачується протягом 6 місяців рівними частинами під 0%, після чого буде укладено договір і того ж дня доставлять авто. Нею було сплачено 38000,00 грн., з квитанцією вона повернулася до офісу компанії, де їй надали договір з іншими надрукованими документами ні підписання, мотивуючи тим, що без підписання всіх заяв неможлива передача транспортного засобу. 30.10.2018 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу №01138. Після підписання якого позивач побачила, що у договорі зазначено інший транспортний засіб за значно завищеною ціною, на що їй пояснили, що це їх внутрішні чисто формальні справи та пообіцяли доставити погоджений транспортний засіб. Автомобіль так і не був переданий відповідачем, наразі зв`язок з менеджерами відсутній.

Позивач вказує, що договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, суперечить Законам України «Про фінансовий лізинг», «;Про захист прав споживачів», Цивільному кодексу України. Крім того, при укладенні оспорюваного договору не було дотримано форму правочину, такий договір за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, а також у відповідача відсутня ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що суперечить вимогам законодавства.

Позивач просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 01138 від 30 жовтня 2018 року, укладений між ТОВ «Аракс-Вайт» (ЄДРПОУ 41956901) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачені кошти в розмірі 38000,00 грн., мораль ну шкоду у розмірі 7000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача до початку судового засідання надала заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з?явилися, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з?явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зважаючи на що, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

У зв?язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ТОВ «Аракс-Вайт» 30.10.2018 року уклали договір фінансового лізингу № 01138, згідно умов якого ТОВ «Аракс-Вайт» зобов?язалося придбати предмет лізингу - транспортний засіб марка Chevrolet Niva, та передати його лізенгоодержувачу в користування на строк та умовах, передбачених договором. Умовами договору визначена вартість предмета лізингу - 379900,00 грн., а також передбачено обов`язок лізингоодержувача сплатити авансовий платіж, комісії, а також щомісячно сплачувати лізинові періодичні платежі.

На виконання умов договору ОСОБА_1 сплатила авансовий платіж на рахунок ТОВ, в розмірі 38 000 грн., що підтверджується квитанцією 0.0.1172745123.1 від 30.10.2018 року (а.с.29).

Договір фінансового лізингу № 01138, який було укладено між сторонами, нотаріально не посвідчувався.

Згідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 806 ЦК України визначено, що договір лізингу, це домовленість сторін де одна сторона (лізингодавець) передає або зобов?язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

З аналізу вищевказаних вимогах законодавства випливає, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору найму (оренди) та договору купівлі-продажу, а тому до відносин пов`язаних з виконанням такого договору застосовуються положення цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж та Закон України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено самостійні підстави визнання угоди недійсною, в якій закріплено одну з підстав недійсності правочину - несправедливість умов договору.

З аналізу вказаної статті вбачається, що несправедливість умов договору полягає в порушенні принципу добросовісності та порушенні істотного дисбалансу договірних прав, обов?язків сторін, які спрямовані на завдання шкоди споживачу.

Аналізуючи умови договору фінансового лізингу №01138 можна дійти висновку, що даний правочин по своїй суті спрямований на захист інтересів лише лізингодавця і на звуження його відповідальності, що свідчить про суттєву диспозицію між правами та обов?язками сторін, а наявність механізму зміни вартості платежів та розміру предмета лізингу тільки лізингодавцем слугує лише цьому підтвердженням, оскільки позбавляє лізингоодержувача будь-яким чином впливати на зміну істотних умов договору, що свідчить про недійсність укладеного правочину.

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою згідно до вимог пункту 11-1статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Згідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ст. 1,4, 5, 7 до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов?язані з наданням фінансових послуг.

З аналізу вказаних норм, можна дійти висновку, що лізингова компанія належить до фінансової установи, яка в даному випадку здійснює діяльність спрямовану на залучення фінансових активів та їх адміністрування для придбання товарів у групах, тобто надає фінансові послуги, а тому потребує наявності відповідної ліцензії.

Крім цього, з урахуванням того, що на договір фінансового лізингу розповсюджуються норми цивільного кодексу, які регулюють відносини з приводу найму (оренди), то у відповідності до ст.799 ЦК України такий договір укладається у письмовій формі, а у випадку участі в ньому фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Така ж правова позиція висловлена Верховним судом України у справах №6-2766 від 06 грудня 2015 року, №6-65цс16 від 11 травня 2016 року, №6-3020цс15 від 11 травня 2016 року.

Відповідно до ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З матеріалів справи вбачається у ТОВ відсутня ліцензія на здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів та їх адміністрування, договір фінансового лізингу №01138 від 30.10.2018 року нотаріально не посвідчувався.

Отже, оскільки оскаржуваний договір фінансового лізингу містить несправедливі умови, враховуючи, що у ТОВ відсутня ліцензія на здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів та їх адміністрування, а також враховуючи відсутність нотаріального посвідчення договору, суд вважає, що майнові права позивача порушено і тому необхідним визнати договір фінансового лізингу №01138, укладений 30.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аракс-Вайт» та ОСОБА_1 , недійсним з моменту його вчинення.

У зв?язку з цим, з урахуванням положень ст.216 ЦК України, суд приходить до висновку, що кошти, отримані у формі авансового платежу відповідачем ТОВ «Аракас-Васт» за недійсним договором, мають бути повернуті іншій стороні договору, а тому необхідно також стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 - 38 000,00 грн.

Окрім того, позивачем пред`явлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди в розмірі 7000 грн., які підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно роз`яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р №4, зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 р №5 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. У зв`язку з чим моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження нормального активного громадського життя, при настанні інших негативних явищ.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і яка може полягати у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у тому числі у зв`язку з відчуттям фізичного болю та страждань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Зіставляючи у сукупності зазначені обставини, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд вважає співрозмірним з урахуванням того, що відповідачем, як стороною договору фінансового лізингу не було дотримано обов`язків щодо виконання умов надання послуг за даним договором,з власності позивача вибула відповідна сума грошових коштів, позивач не набула право власності на транспортний засіб на який сподівалася, а також те, що позивач була позбавлена можливості протягом значного періоду реалізувати свої плани за допомогою грошових коштів в розмірі 38000,00 грн., які були сплачені відповідачу, відповідно вона, перенесла певний дискомфорт життя, моральні страждання внаслідок обману її відповідачем, суд вважає співрозмірною сатисфакцією відшкодування моральної шкоди слід визначити і стягнути з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору у розмірі 704,80 грн. за подання позивачем до суду позовної заяви немайнового характеру та за задоволення позовної вимоги майнового характеру 704,80 грн., а всього 1409,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.. 23, ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215, 216, 217, 220, 236, 369, 799, 806 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс-Вайт» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним задовольнити частково.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 01138 від 30 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аракс-Вайт».

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс-Вайт» (49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, 10, ЄДРПОУ 41956901) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти, сплачені за договором фінансового лізингу № 01138 від 30 жовтня 2018 року в сумі 38 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс-Вайт» (49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, 10, ЄДРПОУ 41956901) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс-Вайт» (49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, 10, ЄДРПОУ 41956901) на користь держави судовий збір в сумі 1409,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М. Новік