Рішення № 82195375, 24.05.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/224/19

Провадження № 2/500/1513/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Пащенко Т.П.

при секретарі - Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл цивільну справу за позовом комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради «Ізмаїльська міська центральна лікарня» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року комунальне некомерційне підприємство Ізмаїльської міської ради «Ізмаїльська міська центральна лікарня» (КНП «Ізмаїльська міська центральна лікарня») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди у розмірі 7485,25 грн. за лікування потерпілої ОСОБА_2 , обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.11.2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України. В результаті скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, у зв`язку з чим перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «Ізмаїльська міська центральна лікарня» з 31.01.2018 року по 19.02.2018 року (19 ліжко-днів). Загальна сума витрат на стаціонарне лікування потерпілої склала 7485,25 грн. Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі КНП «Ізмаїльська міська центральна лікарня» матеріальну шкоду у розмірі 7485,25 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнали. Відповідач пояснив, що виплачує із заробітної плати суму шкоди, завданої потерпілій, тому не має на сьогоднішній день змоги виплачувати також і лікарні. В підтвердження скрутного матеріального становища надав довідку про заробітну плату, згідно якої ОСОБА_1 на даний час обіймає посаду слюсаря з аварійно-відбудованих робіт у газовому господарстві 4 розряду Аварійно-диспетчерської служби Ізмаїльського УЕГГ. Дохід за період з 03.12.2018 року по 31.03.2019 року складає 21 716,50 грн., утримано 4338,40 грн., виплачено 17 378,10 грн. Також зазначив, що дружина звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з нього аліментів.

Вислухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.11.2018 року 31.01.2018 року біля 08 години 30 хвилин в м. Ізмаїлі Одеської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_1 і рухаючись по вул.Білгород-Дністровська з боку вул.Болградська в напрямку вул.Семінарська, та в порушення вимог п.8.7-3-е, п.8.10 Правил дорожнього руху виїхав на перехрестя на забороняючий рух червоний сигнал світлофора та скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , який виїхав на перехрестя по вул. Семінарська справа на дозволяючий рух зелений сигнал світлофора. Після чого автомобіль «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_2 виїхав на праве узбіччя за перехрестям та здійснив зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_3 . В результаті зіткнення пасажиру автомобіля «Volkswagen» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 заподіяно тілесне ушкодження у вигляді відкритого внутрішньо-суглобового перелому кісток правої гомілки, яке згідно з висновком судово-медичного експерта № 61 від 20.03.2018 р. і відповідно до п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості (строк загоєння більше 21 дня) розладу здоров`я.

Вказаним вироком затверджено угоду про примирення від 21.06.2018 року, укладену між потерпілою ОСОБА_2 з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_1 , з іншого, згідно умов якої ОСОБА_1 буде добровільно відшкодовувати потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 25000 грн., завдану в результаті ДТП, щомісячно в період з 05 по 10 число сумами в розмірі 2500 грн. на її розрахунковий рахунок протягом 10 місяців з моменту ухвалення судом рішення у кримінальному провадженні. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень. Позовну заяву КНП «Ізмаїльська міська центральна лікарня» про стягнення з ОСОБА_1 7485,25 грн. витрат на лікування потерпілої залишено без розгляду (а.с.7-8). Вирок набрав чинності 20.12.2018 року.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Виходячи з визначених нормами ст.ст.1166,1167 ЦК України загальних підстав відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, обов`язком позивача у справах такої категорії є доведення наявності матеріальної та моральної шкоди та її розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача та настанням такої шкоди, а відповідача доведення відсутності своєї вини у її спричиненні.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, тому вищезазначені витрати повинні бути відшкодовані винною особою - відповідачем.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжкодня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми витрати за місяць (в якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Згідно довідки, виданої бухгалтерією лікарні за вих. №01/06-142 від 13.04.2018 року (а.с.4) ОСОБА_2 проходила лікування у травматологічному відділенні КНП «Ізмаїльська міська центральна лікарня» з 31.01.2018 року по 19.02.2018 року (19 ліжко-днів), що підтверджується медичною картою стаціонарного хворого №434-3п (а.с.5).Загальна сума витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 склала 7485,25 грн.

Тому, вирішуючи питання про задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальних збитків, суд виходить з того, що позивач дійсно поніс матеріальні витрати, вартість яких становить 7485,25 грн. і вони підлягають стягненню з відповідача, оскільки його визнано винуватим вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.11.2018 року.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81, 82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач позов визнав, наслідки визнання позову, передбачені ч.2 ст.206 ЦПК України відповідачу відомі, суд вважає можливим позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі КНП «Ізмаїльська міська центральна лікарня» суму матеріальної шкоди в розмірі 7485,25 грн.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст.141 ЦПК України та відносить до них судовий збір в сумі 1921грн., від сплати якого позивач звільнений, а тому повинен сплатити відповідач.

Керуючись ст.ст.11,1188,1166,1206 ЦК України, ст.ст.11-13,76-82,141,206,259,263-265,268,274-279,353 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради «Ізмаїльська міська центральна лікарня», адреса місцезнаходження юридичної особи: 68600, Одеська область, м.Ізмаїл, просп.Суворова,68, код ЄДРПОУ 42489785, до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків - « НОМЕР_4 », на користь держави в особі комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради «Ізмаїльська міська центральна лікарня», код ЄДРПОУ - 42489785, МФО - 322313, р/р НОМЕР_5 АТ «Укрексімбанк» м.Київ, суму матеріальної шкоди в розмірі 7485,25 (сім тисяч чотириста вісімдесят п`ять гривень двадцять п`ять копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків - « НОМЕР_4 », в дохід держави судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 червня 2019 року.

Суддя: Т.П.Пащенко