Ухвала суду № 82195098, 03.06.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 6/522/951/19

Справа № 522/23309/14-ц

УХВАЛА

03 червня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засіданні Грищук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем було внесено подання до Приморського районного суду міста Одеси про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 .

Подання мотивоване тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження №57351111 з виконання виконавчого листа №522/23309/14-ц виданого Приморським районним судом м. Одеси від 21.05.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» грошової суми у розмірі 564693,38 грн. Боржник рішення не виконує та на виходи приватного виконавця двері квартири ніхто не відчиняв. Відсутність доступу до квартири унеможливлює подальше проведення виконавчих дій.

Подання суддя отримав 03.06.2019 року, у зв`язку з тим, що в період з 13.05.2019 року по 31.05.2019 року перебував у щорічній основній відпустці.

Відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку, передбаченому п. п. 15.8 Перехідних положень розділу ХІІІ ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.05.2018 року Приморським районним судом міста Одеси було видано виконавчий лист №522/23309/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» грошової суми у розмірі 557 019,98 грн.

Приватним виконавцем 03.10.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57351111.

Постанову про відкриття виконавчого провадження отримано боржником 05.10.2018 року, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Постановою від 05.10.2018 року приватний виконавець Щербаков Ю.С. наклав арешт на квартиру боржника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватний виконавець здійснював виходи за адресою: АДРЕСА_1 та двері квартири ніхто не відчинив, про що було складено акт від 25.04.2019 року та актів від 17.05.2019 року.

Згідно до п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Наведена норма законодавства передбачає можливість примусового проникнення до житла чи іншого володіння не тільки боржника, а й іншої особи, що можливо у випадку коли у володінні такої особи знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. При цьому, факт наявності майна боржника у іншої особи має бути належно обґрунтованим, а до подання додані належні докази.

Частиною першою статті 439 ЦПК України визначено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що державний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань.

Для цього, перш за все, є необхідним встановити факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження та необхідності вчинення дій щодо виконання виконавчого документа.

Державним виконавцем на обґрунтування доцільності проникнення до квартири, яка на праві власності належить боржнику, не надано доказів, що ним вжито повний обсяг заходів, визначених законодавством про виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення, не використані всі права, надані державним виконавцям, спрямовані на своєчасне та повне вчинення виконавчих дій, як то встановлення не лише належності на праві власності вказаної квартири боржнику, а і реєстрацію боржника у вказаній квартирі, його фактичне проживання за вказаною адресою тощо.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржник ОСОБА_1 перешкоджав вільному доступу державного виконавця до свого житла.

Додані до подання акти державного виконавця не можуть вважатися такими доказами, оскільки, в них вказано лише про те, що двері ніхто не відчинив, що ніяким чином не свідчить про перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до свого житла.

За таких обставин судом встановлено, що матеріали подання не містять достатніх доказів, а відповідно і фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань, тому суд вважає подання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 258-260, 263-265, 353, 354, 439, п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень розділу ХІІІ ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 .

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси шляхом подачі в 15-дений строк з дня проголошення ухвали.

Суддя В.Я.Бондар