Постанова № 82194837, 05.06.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/9299/17

Провадження № 2-а/520/152/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.,

за участю секретаря Кирикової О.О,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 08 серпня 2017 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі про зобов`язання вчинити певні дії, який під час розгляду справи уточнювала та згідно з останньою редакцією від 30 жовтня 2018 року за вхід №ЕП-6184, просить суд зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману пенсію по інвалідності за період з серпня 2014 року по січень 2016 року, що належала померлому сину ОСОБА_3 , в сумі 19800 гривень.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що вона є матір`ю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Донецьку, тобто на тимчасово окупованій території.

Позивач стверджує, що за час життя її син недоотримав пенсію по інвалідності за період з серпня 2014 року по січень 2016 року в сумі 198000 гривень, у зв`язку з чим вона звернулась до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі з заявою про виплату їй зазначеної суми пенсії, однак їй було відмовлено.

У зв`язку з чим, позивачка була вимушена звернутись до суду з цим позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 9 серпня 2017 року відкрито провадження по справі на підставі адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії та призначено судове засідання.

30 жовтня 2018 року позивачка надала до суду уточнену позовну заяву, в якій заявила вищевказані вимоги, яка була прийнята судом до розгляду.

28 листопада 2018 року представник відповідача Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням на те, що позивач з такою завою не зверталась.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 04 грудня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 04 грудня 2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

15 березня 2019 року до Київського районного суду міста Одеси з П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №520/9299/17 для продовження розгляду.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 19 березня 2019 року продовжено розгляд по адміністративній справі №520/9299/17.

В судовому засіданні 05.06.2019 року представник позивача позов підтримала та просила суд задовольнити.

Представник відповідача Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі в судове засідання 05 червня 2019 року не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак 05 червня 2019 року надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Судом в судовому засіданні 05.06.2019 року було ухвалено провести розгляд справи за відсутності представника відповідача Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі, є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , про що 26.10.1962 року Куйбишевським рай бюро РАЦСу м. Донецька було зроблено актовий запис №2936, в якому графі відомості про батька зазначено - ОСОБА_4 , в графі відомості про матір - ОСОБА_1 .

Отже, позивачка є матір`ю ОСОБА_3

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України, а саме у м.Донецьк, що зазначено у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 виданим 19.01.16 року Куйбишевським відділом записів актів громадянського стану м.Донецька Державної Реєстраційної Палати Міністерства юстиції Донецької Народної республіки.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 31 травня 2016 року по цивільній справі №520/5731/16-ц, встановлено факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м.Донецьк, громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк.

На підставі зазначеного рішення суду, 13 червня 2016 року Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області склав відповідний актовий запис №6111.

Судом також встановлено, що померлий ОСОБА_3 був інвалідом третьої групи безстроково, що підтверджується випискою з Акту огляду МСЕК №269746 та пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 . Щомісячний розмір пенсії по інвалідності складав 1100 грн. на місяць.

У зв`язку з початком бойових дій на території Донецької області всі державні органи України припинили свою роботу на окупованій території, в тому числі ОСОБА_3 з серпня 2014 року припинили сплачувати пенсію. Останній місяць, за який ОСОБА_3 отримав пенсію був липень 2014 року.

Відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 20 листопада 2018 року, виданої Центральним об`єднаним управління Пенсійного фонду України в місті Одесі вбачається, що за період з 01 серпня 2014 року по 31 січня 2016 року ОСОБА_3 була нарахована пенсія в сумі 19132 гривні, яка не була отримана останнім.

Внаслідок смерті особи відкривається спадщина, часом відкриття якої є день смерті такої особи (ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Отже, позивачка, яка є матір`ю померлого ОСОБА_3 , тобто спадкоємцем першої черги, з метою отримання спадщини після смерті сина, звернулась до нотаріальної контори з питанням щодо оформлення спадщини, однак їй було відмовлено у зв`язку з тим, що остання пропустила строк на прийняття спадщини.

Позивачка пропустила строк на прийняття спадщини у зв`язку з тим, що перебувала у м. Донецьк, територія якого є окупованою. Всі державні органи України на окупованій території припинили свою роботу, а приїхати до України та оформити спадщину після смерті сина не було змоги та можливості, тому що ОСОБА_1 має похилий вік, інвалід 2 групи, що підтверджується довідкою №001833, хворіє і їхати до України з м. Донецьк їй дуже важко. Вона вважала за можливе згодом оформити спадщину в будь-який час.

З вказаних підстав, ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, за наслідком розгляду якого Малиновським районним судом міста Одеси 31 травня 2018 року було ухвалено рішення по справі №521/5594/18, яким визнано поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини за законом ОСОБА_1 . Визначено - ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 - два місяці.

В подальшому позивачка звернулась до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі з заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі якої було заведено спадкову справу №107с/2018.

17 квітня 2019 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Шевцовою О.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №5-120, яким посвідчено, що спадкоємцем на все майно ОСОБА_3 , 1962 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, є його мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом також встановлено, що 23.10.2018 року ОСОБА_1 зверталась до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі з заявою про виплату їй пенсії по інвалідності, яка належала її сину.

Однак, відповідачем виплата здійснена не була.

Зазначені обставини також підтверджуються, листом Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі від 08.02.2019 року за вих. №2933/05, адресованим державному нотаріусу Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Шевцовій О .В., повідомлено, що розмір недоотриманої пенсії розраховується не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення спадкодавця з усіма необхідними документами, зокрема із оформленим свідоцтвом про право на спадщину. Про розмір суми недоотриманої пенсії померлим ОСОБА_3 нотаріуса не повідомлено.

11 травня 2019 року представник відповідача надав до суду письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що оскільки в установлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, ОСОБА_1 не зверталась до управління з заявою про виплату їй недоотриманої померлим ОСОБА_3 пенсії, у Управління відсутні підстави для такої виплати. Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд зобов`язаний виплатити недоотриману пенсію за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №1058).

Згідно зі статтею 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058, передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

У відповідності до частин першої, другої статті 52 Закону №1058, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

Пунктом 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

При цьому, для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд критично ставиться до посилання представника відповідача на статтю 46 Закону 1058, відповідно до якої, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Зазначена стаття передбачає порядок виплати пенсії пенсіонеру за минулий час, яку пенсіонер не отримав з власної вини, а не щодо отримання пенсії на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК).

Статтею 1219 ЦК передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1227 ЦК суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомогу зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

ЦК не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону № 1058 теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми соціальних виплат (у даному випадку пенсії) передаються членам сім`ї спадкодавця, до того ж незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

У відповідності до вимог статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано у рішенні від 07.07.1989 у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства». Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17.10.1986 у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

У рішенні від 26.06.2016 по справі «Суханов та Ільченко проти України» (CASEOFSUKHANOVANDILCHENKOv. UKRAINE) заяви № 68385/10 та 71378/10 в § 53 Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі «ОСОБА_5 Греції та інші проти Греції» (Former Kingof Greeceand Othersv. Greece) заява № 25701/94, п.п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи загальні принципи міжнародного права, викладені у наведених вище рішеннях Європейського суду з прав людини, суд вважає, що у спірних правовідносинах позивач не може бути позбавленим права на одержання належних сум, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково, а саме слід зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману пенсію по інвалідності за період з серпня 2014 року по січень 2016 року, що належала померлому сину ОСОБА_3 , в сумі 19132 гривні, у відповідності до довідки Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі від 20 листопада 2018 року.

Позивачем не доведено жодним доказом, що недоотримана сума пенсії ОСОБА_3 скла лада саме у заявленому розмірі 19800 гривень.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати до суду в установлений судом термін з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення, слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов`язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 293-295КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі (місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а; код ЄДРПОУ 41248812) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі (місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а; код ЄДРПОУ 41248812) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , залишок недоотриманої пенсії, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 19132 (дев`ятнадцять тисяч сто тридцять дві) гривні, в порядку спадкування за законом.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду міста Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Калініченко Л. В.