Рішення № 8219403, 12.02.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.10р.Справа № 8/11-10 За позовом Прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (м.Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр забезпечення виробництва ЛТД" (м.Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за надані послуги охорони в загальній сумі 824,52 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Прокурор: Ткаченко О.В.

від позивача: Кікас Ю.С. - представник (дов. № 9/11-3126 від 25.08.09р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр забезпечення виробництва ЛТД" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги охорони в загальній сумі 824,52 грн.

Сума позову складається з основного боргу - 713,31 грн., пені - 83,01 грн., інфляційних втрат - 17,83 грн. та 3% річних - 10,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 1887/201-2008 спостереження за сигналізацією з виїздом наряду міліції від 26.08.2008р. в частині сплати вартості наданих послуг.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 9010827, яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем.

Вислухавши прокурора та представника позивача, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Пунктом 2 статті 121 Конституції України і статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що однією з основних функцій прокуратури є представництво інтересів держави в судах у встановлених законом випадках. Це представництво здійснюється у формі звернення до суду із заявами про захист прав юридичних осіб, якщо разом з порушенням прав юридичних осіб також порушуються інтереси держави. Підставою подібного представництва є наявність чи погроза порушень економічних, політичних, або інших державних інтересів і унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних та юридичних осіб, що відбуваються при взаєминах між ними чи з державою.

Згідно ст. 1 Закону України „Про міліцію", міліція України - це державний озброєний орган виконавчої влади, що захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, навколишнє середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних зазіхань.

Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до Закону України „Про міліцію".

Стаття 7 зазначеного Закону передбачає, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Міліція складається з підрозділів, одним з яких є міліція охорони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 визначається, що Державна служба охорони є підлеглою Міністерству внутрішніх справ єдиною централізованою системою, створеною для здійснення заходів охорони державного й іншого майна, вантажів, а також грошових знаків, цінних паперів, забезпечення особистої безпеки громадян. Цією ж постановою, встановлюється перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони, до якого входять, зокрема, центральні органи виконавчої влади, державні архіви, музеї, культурні цінності загальнодержавного значення, пункти поховання радіоактивних відходів, психіатричні лікарні з посиленим наглядом тощо.

Крім того, Державна служба охорони, у відповідності з чинним законодавством України, у місцях несення служби забезпечує громадський порядок, приймає участь у спільних заходах служб Міністерства внутрішніх справ забезпечує підтримку в оперативній діяльності міліцейських підрозділів та з метою забезпечення законності та правопорядку в регіоні, контролює умови обігу та зберігання зброї, наркотичних та психотропних препаратів, інших предметів, обмежених в обігу.

Отже, Державна служба охорони є структурним підрозділом міліції України, що у своїй діяльності підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 24 Закону України „Про міліцію", фінансування і матеріально технічне забезпечення міліції здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Пунктом 9 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 (далі - Положення) визначено, що управління, відділи і підрозділи охорони є державними установами, що проводять некомерційну господарську діяльність (без мети одержання прибутку). Основним джерелом надходжень грошових коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування та матеріально-технічне забезпечення підрозділів Державної служби охорони, є надання послуг з охорони та безпеки за договорами. Державне фінансування відсутнє.

І хоча міліція охорони утримується за рахунок коштів, що надходять за договорами охорони об'єктів, ці надходження не є прибутком, а самі підрозділи Державної служби охорони не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Крім того, майно, у тому числі грошові кошти, закріплюється за підрозділами Державної служби охорони на праві оперативного управління (абз. 6 п. 9 Положення), а отже, є державною власністю.

Проведеною прокуратурою перевіркою встановлено наступне:

26.08.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1887/201-2008 (далі - Договір), предметом якого є спостереження за сигналізацією з виїздом наряду міліції.

Позивачем протягом червня 2008 року надавались відповідачу обумовлені предметом Договору послуги. Надані позивачем у цей період послуги відповідачем прийнято, претензій по якості та об'єму не пред'явлено, про що, зокрема, свідчать підписані та скріплені печатками акт виконаних робіт/послуг та акт звірки взаємних розрахунків, а саме:

- акт № 203-008530 прийому-здачі виконаних робіт/послуг за червень 2009 року на суму 795,44 грн.;

- акт звірки взаємних розрахунків за Договором на суму 713,31 грн.

Відповідно до пункту 3.3 Договору, відповідач повинен був сплачувати вартість наданих послуг щомісячно платіжними дорученнями до 10 числа поточного місяця.

Таким чином, згідно із умовами Договору, відповідач повинен був сплатити позивачу вартість одержаних послуг у розмірі 713,31 грн. у строк до 10.08.2009р.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 713,31 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за надані послуги у червні 2009 року за договором № 1887/201-2008 спостереження за сигналізацією з виїздом наряду міліції від 26.08.2008р. у розмірі 713,31 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 17,83 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 10,37 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 17,83 грн. та 10,37 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Крім того, згідно пункту 1 розділу 7 Договору, за невиконання взятих на себе обов'язків, передбачених умовами Договору, до сторін застосовується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 1 розділу 7 Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 83,01 грн., розрахунок якої також перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 83,01 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 232 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр забезпечення виробництва ЛТД" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Симферопольська, 63; код ЄДРПОУ 35609652) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 4; код ЄДРПОУ 08596854) - 713 грн. 31 коп. основного боргу, 17 грн. 83 коп. втрат від інфляції, 10 грн. 37 коп. трьох відсотків річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр забезпечення виробництва ЛТД" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Симферопольська, 63; код ЄДРПОУ 35609652):

- в доход державного бюджету в особі Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; р/рахунок 31118095700005 в відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24246786; КБК 22090200) - 102 грн. 00 коп. витрат на держмито;

- в доход державного бюджету в особі Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; р/рахунок 31211259700005 в відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786, ККД 22050000) - 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяІ.Ю. Дубінін