Ухвала суду № 82193120, 05.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

05 червня 2019 року місто Київ№826/17866/17Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватого нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни

третя особа ТОВ "Кей Колект"

про визнання протиправним та скасування рішення від 30.01.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.01.2016 року, індексний номер 28008245, яким проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно , а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , за ТОВ «Кей-Колект» ( код ЄДРПОУ 37825968), за наслідками чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис (13062845).

Підставою для звернення позивача до суду стало порушення відповідачем норм статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2018 року було відкрито провадження за вищевказаним адміністративним позовом. Провадження у даній справі було відкрито на підставі ч. 2 ст. 19 КАС України (в редакції чинній на момент відкриття провадження у справі), у якій зазначено - адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У судовому засіданні 05.04.2018 було залучено до участі у справі в якості третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

08 жовтня 2018 року до суду надійшло клопотання від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що даний спір у справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Розглянувши подане клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про закриття провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, для визнання спору публічно-правовим необхідно встановити, що спірні правовідносини мають виключно публічно-правовий зміст (характер). У свою чергу, для з`ясування характеру спору слід враховувати, що протилежним за змістом є приватно-правовий спір. Таким чином, в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини щодо прийняття рішень про реєстрацію є похідними від договірних (приватних) відносин і для вирішення питання щодо відповідності чи невідповідності рішень приватного нотаріуса, як державного реєстратора, під час здійснення ним реєстрації припинення іпотеки та припинення обтяження на нерухоме майно первинним є встановлення у особи права на нерухоме майно, відносно якого і прийняті оскаржувані рішення.

Спір у цій справі хоч і стосується рішень суб`єкта владних повноважень, який відповідно до законодавства наділений повноваженнями реєструвати права та їх обтяження на нерухоме майно, проте випливає із правовідносин іпотеки і захисту цивільних прав (прав на нерухоме майно).

Правовідносини іпотеки не є правовідносинами, врегульованими адміністративною юрисдикцією, а спір, що виник на підставі них не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Вказаний спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки приписами статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що захист порушених прав чи інтересів, які виникають із цивільних відносин, має здійснюватися судами у порядку цивільного судочинства.

Згідно позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/6956/15 (№11-192апп18)(http://reyestr.court.gov.ua/Review/73500749) за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (далі - Нотаріус), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - Товариство) про визнання неправомірним та скасування рішення, зазначено, що спірні правовідносини виникли з невиконання договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Крім того, вказано, що обґрунтовуючи рішення, суди також виходили з протиправності такого переходу права власності з огляду на встановлену Законом України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, вказавши на наявність у спірних правовідносинах визначених цим Законом умов для його застосування, а саме відсутність у ОСОБА_3 іншого нерухомого майна та відсутність згоди останньої на відчуження квартири. Внаслідок чого Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК, внаслідок чого провадження у справі закрито.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №802/1792/17-а (провадження №11-109апп18) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73054799) за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (суддя Воробйова І.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (у складі колегії суддів: Смілянця Е.С., Сушка О.О., Залімського І.Г.), в якій зазначено, зокрема, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов`язані із реєстрацією майнових прав, невиконанням умов цивільно-правової угоди, що випливають із договірних відносин, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд зазначає, що зі змісту позову встановлено, що в обґрунтування протиправності дій державного реєстратора та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вказано на порушення Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та в цілому прав власника майна та іпотекодавця.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що спір пов`язаний із реалізацією цивільного права фізичної особи, згідно зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України розглядається в порядку цивільного судочинства.

Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Враховуючи те, що компетентним судом для вирішення вказаних правовідносин є суд цивільної юрисдикції, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Таким чином, з урахуванням позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/6956/15, суд дійшов висновку, що заява представника третьої особи про закриття провадження у справі належить задоволенню.

Згідно із положеннями ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що провадження у справі необхідно закрити.

Роз`яснити позивачу, що вона має право звернутись із відповідним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до приписів ч. 1,2 ст. 239 КАС України, роз`яснити позивачу, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів за правилами Цивільного процесуального кодексу України та повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст.ст. 238, 242,243,256, 294 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про закриття провадження задовольнити.

Закрити провадження у справі №826/17866/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.01.2016 року, індексний номер 28008245, яким проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно , а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , за ТОВ «Кей-Колект» ( код ЄДРПОУ 37825968), за наслідками чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис (13062845).

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства і може бути оскаржена відповідно до положень статей 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа