Рішення № 82193115, 05.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 червня 2019 року №826/10140/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування Припису № 624/1063/АВ/П від 18.06.20118 ,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10, код ЄДРПОУ 39794214) про визнання протиправним та скасування Припису Головного управління Держпраці у Київській області № 624/1063/АВ/П від 18 червня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що припис Головного управління Держпраці у Київській області № 624/1063/АВ/П від 18 червня 2018 року про усунення виявлених порушень №624/1063/АВ/П від 18.06.2018 року, складений на підставі акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №КВ624/1063/АВ від 18.06.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи, та винесений з порушенням встановленого порядку.

Представником Головного управління Держпраці у Київській області надано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління при винесенні оскаржуваного припису діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та чинним законодавством України.

Також наголосив на правомірності припису Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу, оскільки під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що в кафе фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 працює адміністратором-офіціантом громадянин ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, інспектором праці Головного управління Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 18 червня 2018 № КВ624/1063/АВ.

Розділ III «Опис виявлених порушень» Акту № КВ624/1063/АВ містить опис виявлених під час проведення інспекційного відвідування порушень: порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. А саме, під час перевірки 15.06.2018 за місцезнаходженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , виявлено, що громадянин ОСОБА_2 працює в кафе «Мамацілувала» адміністратором-офіціантом, без оформлення трудових відносин.

На підставі Акта № КВ624/1063/АВ контролюючим органом складено Припис про усунення виявлених порушень №624/1063/АВ/П від 18.06.2018 року.

Припис № 624/1063/АВ/П містить аналогічний Акту опис виявлених під час проведення інспекційного відвідування порушень та встановлює строки для усунення таких порушень до 18.07.2018 року.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини є: Кодекс законів про працю України, Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 295, Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 із змінами, Положення про Державну службу України з питань праці, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Закон України «Про державні лотереї в України» від 06.09.2012 №5204-VI (далі іменується - Закон України №5204-VI), та інші нормативно-правові акти, що регулюють діяльність в сфері лотерей.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2, 3 вказаного Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; - виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до пп. 19, 20, 21 Порядку №295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку №295, припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Крім того, згідно положень Порядку №295, у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акту і припису, акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акту і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

Як було встановлено судом, під час проведення інспекційного відвідування інспектором зроблений висновок про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України з тих підстав, що під час перевірки 15.06.2018 за місцезнаходженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_1: АДРЕСА_2 виявлено, що громадянин ОСОБА_2 працює в кафе «Мамацілувала» адміністратором-офіціантом, без оформлення трудових відносин.

При цьому, як було зазначено позивачем, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює діяльність у кафе «Мамацілувала» спільно з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , які постійно працюють у кафе. У трудових відносинах з ними також перебувають ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Оскільки ОСОБА_4 в період з 12 по 19 червня не могла вийти на роботу з особистих причин, позивач попросила допомоги в обслуговуванні кафе свого знайомого ОСОБА_2 , запропонувавши відповідну винагороду. На підтвердження своєї позиції позивачем надано копію цивільно-правової угоди від 12.06.2018, наказу від 30.09.2017 № 2-к про призначення на посаду менеджера ОСОБА_4 , повідомлення про прийняття працівника на роботу, трудової книжки ОСОБА_4 , наказу від 11.06.2018 № 5-к про надання ОСОБА_4 відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами з 12.06.2018 по 22.06.2018.

Водночас, позивач зазначила, що після закінчення строку дії угоди та повернення на роботу ОСОБА_4 позивач повністю розрахувалась з ОСОБА_2 та при виплаті йому доходу провела всі передбачені чинним законодавством утримання, що підтверджується квитанціями від 27.06.2018 про сплату військового збору, податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з частиною третьою статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 Кодексу законів про працю).

Одночасно, в окремих випадках робота може виконуватися не за трудовим договором, а на іншій юридичній підставі. Зокрема, можливе виконання роботи за договорами цивільно-правового характеру.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17.

Як вбачається з копії цивільно-правової угоди від 12.06.2018, укладеної позивачем з ОСОБА_2 , предметом угоди є виконання фізичною особою доручень замовника, пов`язаних з організацією та забезпеченням роботи кафе замовника. При цьому, пунктами 1.4-1.6 угоди визначено, що врегульовані цієї угодою правовідносини виконавця та замовника не є трудовими. Виконавець розподіляє свою роботу у часі на власний розсуд самостійно організовує виконання роботи/надання послуги. На вимогу будь-якої із сторін, надання виконавцем відповідних послуг (виконання робіт) може засвідчуватися актом прийому наданих послуг (виконаної роботи) або іншим взаємно узгодженим документом. Пунктом 2.1 угоди визначено, що за виконану роботу замовник сплачує виконавцю винагороду в узгодженому розмірі 1287 грн. Оплата здійснюється у строки не пізніше ніж через 5 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт або з моменту фактичного закінчення виконаних робіт. Відповідно до пункту 4.1 угоди, вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє до 22 червня 2018 року. Відповідно до пункту 3.1 угоди, у випадку порушення своїх зобов`язань за цією угодою сторони несуть відповідальність, визначену цією угодою та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Таким чином, як вбачається зі змісту цивільно-правової угоди, вона не має ознак трудового характеру.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає про необгрунтованість висновків відповідача щодо використання позивачем праці найманих робітників без оформлення трудових відносин, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини щодо виконання ОСОБА_2 робіт на підставі цивільно-правової угоди.

Як вбачається з акту інспектування, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в термін визначений вимогою до 14:00 год. 18.06.2018 жодних документів та пояснень щодо неофіційного працевлаштування громадянина ОСОБА_2 не надала.

При цьому, доказів вручення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вимоги про надання пояснень щодо працевлаштування громадянина ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Відтак, оскаржуваний припис Головного управління Держпраці у Київській області № 624/1063/АВ/П від 18 червня 2018 року підлягає скасуванню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного припису № 624/1063/АВ/П від 18 червня 2018 року в порядку статті 77 КАС України, а відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп., сплачена відповідно до платіжного доручення від 27.06.2018 року №11F1A517B6.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш ИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Припис Головного управління Держпраці у Київській області № 624/1063/АВ/П від 18 червня 2018 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10, код ЄДРПОУ 39794214).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа