Ухвала суду № 82192947, 03.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

03 червня 2019 року м. Київ №640/8730/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши без повідомлення учасників справи заяву представника позивача Пікалової Ю.М. про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського Сергія Станіславовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - АТ КБ "Приватбанк", про визнання протиправною і скасування постанови в частині,

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Пікалова Ю.М. звернулася в інтересах позивача до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 26.04.2019 ВП №55685668 про опис та арешт майна (коштів) боржника в частині обмеження у праві користування майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності позивачу (далі - квартира).

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова в частині обмеження користу-вання спірною квартирою винесена всупереч рішенню суду, яке набрало законної сили.

30 травня 2019р. до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови в частині обмеження у праві користу-вання спірною квартирою.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

В обґрунтування заяви зазначено про очевидність ознак протиправності оскаржуваної постанови в частині обмеження позивача у користуванні вказаною квартирою, що, на думку заявника, свідчить про порушення прав, свобод та інтересів особи щодо гарантованого конституційного права на користування житлом та майном.

Заявник зазначає, що поняття користування квартирою (житлом) включає в себе дос-туп до квартири, знаходження у ній та проживання. Повне і безстрокове обмеження користу-вання квартирою виключає можливість знаходження та проживання у ній позивача з сім`єю, до якої входять двоє неповнолітніх дітей. Заявник вважає, що обмеживши його право корис-тування спірною квартирою, відповідач фактично прийняв рішення про виселення позивача із житла тоді, коли згідно зі ст. 40 Закону України "Про іпотеку" примусове виселення з предмета іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Заявник послався на положення ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР, якою передбачено, що грома-дянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле примі-щення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Виходячи із наведеного, заявник вважає, що примусове виселення з житла його разом з членами сім`ї, серед яких неповнолітні діти, можливе тільки за наявності відповідного рішення суду. Натомість відповідач не наділений правом та не може приймати самостійне рішення про виселення з житлового приміщення як позивача, так і членів його родини. При цьому заявник послався на постанову Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі №6-1892цс15 за позовом ПАТ "Приватбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діяли в своїх інте-ресах та інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Дніпровський районний відділ в м. Києві Головного управління Державної міграційної служби України, про виселення з предмета іпотеки, якою відмовлено у задоволенні позову про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення (копію рішення додано до позовної заяви). Даній постанові суперечить оскаржуване рішення.

Також, заявник посилається на те, що всупереч ч. 2 ст. 56 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404) в оскаржуваній постанові не встановлено обсягу і строку обмеження у праві користування майном, натомість вказано у постанові відповідачем словосполучення "обмежити користування", що, на думку заявника, також є свідченням очевидної протиправності оскаржуваної постанови в частині.

Крім викладеного вище, заява з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" щодо ефективного юридичного захисту також мотивована існуванням небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в цій адміністративній справі та неможливості без зупинення дії оскаржуваної постанови в частині обмеження права користування житлом захистити ці права, свободи та інтереси. Зокрема, обмеження права користування спірною квартирою порушує принцип дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятли-вими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення відповідача, адже, як йдеться у заяві, оскаржуваною постановою відповідач встановив повне та безстрокове обмеження користування спірною квартирою, яка є єдиним житлом для позивача та його сім`ї, в тому числі неповнолітніх дітей.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса від 26.10.2017 №10182 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" боргу в розмірі 2993246,67 грн., відповідач на підставі ст. 56 Закону №1404 виніс постанову від 26.04.2019 ВП №55685668, якою постановив:

1) описати та накласти арешт на майно: квартиру №30 , загальною площею: 117,80 кв.м., житлова площа: 59,90кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику;

2) на описане майно накладено арешт та встановлено обмежено права користування ним: користування, розпорядження;

3) призначити відповідальним зберігачем та попередити його про кримінальну відпо-відальність представника АТ КБ "Приватбанк" Горбош М.В.;

4) копію постанови про опис та арешт майна (коштів) надати сторонам виконавчого провадження та зберігачу.

З доданих копій довідок про реєстрацію місця проживання особи від 30.03.2018 №996516, від 19.03.2018 №911899, від 19.03.2018 №911863, від 30.03.2018 №996537, виданих Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА, судом встановлено, що місцем проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) є квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 56 Закону №1404 виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та пе-редати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно з ч. 6 ст. 56 Закону №1404 перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`я-заних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

При цьому п. 2 ч. 5 ст. 56 Закону №1404 встановлено, що якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира, то у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.

З доданої копії оскаржуваної постанови вбачається, що відсутність у ній інформації про обсяг і строк встановленого відповідачем обмеження, а також про кількість кімнат у квартирі, їх площу та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташована квартира.

На переконання суду, лише вказані обставини не свідчать про очевидну протиправ-ність оскаржуваного рішення.

Водночас надані заявником докази реєстрації місця проживання позивача і членів його сім`ї у вказаній квартирі, його твердження про те, що вказана квартира є єдиним житлом для позивача і членів його сім`ї, а також посилання на те, що користування квартирою включає у себе доступ до квартири, знаходження у ній та проживання, суд вважає достатньо переконливими для вжиття пропонованих заявником заходів забезпечення. Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до втрати можливості використання єдиного житла, зокрема доступу до квартири, знаходження у ній та проживання, тобто до ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених (оспорюваних) прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами заявника про наявність передба-чених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови від 26.04.2019 в оскаржуваній частині щодо обмеження позивача у праві користування квартирою.

Керуючись ст.ст. 150-154 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Задовольнити заяву представника ОСОБА_1 адвоката Пікалової Юлії Миколаївни про забезпечення адміністративного позову.

2. Зупинити дію постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С. від 26.04.2019 ВП №55685668 про опис та арешт майна (коштів) борж-ника в частині обмеження у праві користування квартирою АДРЕСА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і підлягає негайному виконанню. Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана протягом 15-ти днів з дня складення ухвали у повному обсязі. Оскарження ухвали не перешкоджає розгляду справи.

Суддя Д.А. Костенко