Рішення № 82192766, 04.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року справа № 580/990/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування ППР,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав позов до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати ППР відповідача від 19.12.2018 № 0017565513, яким до нього застосовано штраф на загальну суму 48 101,20 грн.

Позовні вимоги (з урахуванням відповіді на відзив) мотивовані тим, що оскаржуване ППР є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, контролюючим органом була прошена процедура проведення перевірки та, як наслідок, прийняття спірного рішення. Додатково зазначено, що п.1201 1. ст. 1201 ПК України передбачає неоднозначне тлумачення прав платника податків щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в частині того, чи повинні такі податкові накладні одночасно відповідати двом умовам: не надаватися покупцю та/або складатися за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою, в зв`язку з чим податковий орган при проведенні перевірки та прийнятті спірного рішення мав керуватись п.56.21 ст.56 ПК України, яким передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. ОСОБА_1 наголосив, що притягнення його в даному випадку до фінансової відповідальності суперечить принципам податкового законодавства та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому з огляду па приписи ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у контексті даного позову, аргументованим і доцільним є застосування правових позицій, викладених у рішеннях Європейського суду з прав людини, в яких встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку («Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

Ухвалою судді від 27.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному проваджені, з повідомленням, викликом сторін (кінцеве засідання у даній справі проведено 07.05.2019).

Представник позивача 07.05.2019 до зали судового засідання прибув та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.05.2019 проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, додатково наголосив, що підстави на які посилається позивач щодо порушення податковим органом процедури проведення перевірки та прийняття оскаржуваного ППР є безпідставними та непідтвердженими доказами, а тому не мають братися судом до уваги. Окремо зазначив, що саме ППР від 19.12.2018 № 0017565513, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф на загальну суму 48 101,20 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки для звільнення від відповідальності, передбаченої п.1201 1. ст. 1201 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

В судовому засіданні 07.05.2019 головуючий перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження та повідомив учасників процесу, що рішення у даній справі буде прийнято на протязі строку розгляду справи.

Оскільки в період з 16.05.2019 по 31.05.2019 головуючий суддя Гарань С.М. перебував у щорічній відпустці та враховуючи тимчасову непрацездатність у період з 01.06.2019 по 03.06.2019 датою прийняття вказаного рішення є його перший робочий день.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Матеріалами справ встановлено, що 19.12.2018 ГУ ДФС у Черкаській області була проведена камеральна перевірка ФОП Плодистого Я.О. щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, про що складено акт № 640/23-00-55-13/2717017114.

Висновками акту перевірки встановлено, що позивач несвоєчасно реєстрував податкові накладні/розрахунки в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушив вимоги с.201.10 ст.201 ПК України.

На підставі висновків акту перевірки № 640/23-00-55-13/2717017114 податковим органом було прийнято ППР від 19.12.2018 № 0017565513, яким до ФОП Плодистого Я.О. застосовано штраф за порушення термінів реєстрації податкових накладних в сумі 48 101,20 грн.

Вважаючи вищевказане рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регульовані Податковим Кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VI (надалі - ПК України).

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України).

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки регламентовано ст.76 ПК України.

Так, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку, що посилання позивача про порушення податковим органом процедури проведення камеральної перевірки та прийняття оскаржуваного ППР (позбавлення позивача права подати заперечення до акту перевірки, прийняття оскаржуваного рішення одним днем з днем підписанням акут перевірки та прийняття такого рішення неуповноваженою особою) є безпідставними, а тому не беруться судом до уваги.

Як зазначалось вище, підставою проведення камеральної перевірки є зокрема своєчасність реєстрації платним податків податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку на додану вартість зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Так, відповідно до п.14.1.60 ст.14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно п.201.7 вказаної статті, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Вимоги до граничних строків реєстрації податкових накладних передбачені п.201.10 ст.201 ПК України, у відповідності з яким реєстрація платниками податку податкових накладних в ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість передбачена ст.1201 ПК України.

Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" внесено зміни до Податкового кодексу України та викладено в новій редакції статтю 1201 ПК України.

Так, за змістом вказаної норми, Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

-10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

При цьому відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Виходячи з системного тлумачення вказаних норм права, можна зробити висновок, що п.201.10 ст.201 ПК України виокремлено такі види податкових накладних, які підлягають реєстрації в ЄРПН: податкові накладні, які не надаються покупцю; податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування. При цьому у статті 1201 ПК України законодавцем визначені виключні випадки, які звільняють платника від штрафних санкцій, а саме: у випадку несвоєчасної реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Суд зазначає, що вказана норма дійсно передбачає неоднозначне тлумачення прав платника податків щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в частині того, чи повинні такі податкові накладні одночасно відповідати двом умовам - не надаватися покупцю та/або складатися за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

В даному випадку суд дійшов висновку що застосування союзу "та" при тлумаченні п.1201.1 та п.1202.2 ст.1201 ПК України відповідачем, під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є безпідставним, оскільки при вирішенні даного спору слід враховувати положення п.56.21 ст.56 ПК України, якими встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таке застосування норм відповідає й основним засадам податкового законодавства, проголошеним у ст.4 ПК України.

Суд зазначає, що приписи ст.1201 ПК України містять множинне трактування прав платників податків, внаслідок існування яких можливо прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З огляду на приписи ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, у контексті справи, що розглядається, аргументованим і доцільним є посилання на правові позиції у рішеннях Європейського суду з прав людини, в яких встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку ("Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06).

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення контролюючого органу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки було прийнято безпідставно, без врахування всіх обставин та внаслідок невірного тлумачення положень ст.1201 ПК України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що під час вчинення дій, з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а судовий збір стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який був відповідачем у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ДФС у Черкаській області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 768,40грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 19.12.2018 № 0017565513, яким до ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) застосовано штраф на загальну суму 48 101,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Черкаській області (ідентифікаційний код - 39392109) на користь ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань