Рішення № 82192555, 03.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 червня 2019 р. справа № 520/3468/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів - Зеленохатов І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкової вимоги про сплату боргу/недоїмки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати податкову вимогу про сплату боргу/недоїмки №Ф-12575-56 в розмірі 15819,54 грн., яка винесена 30.11.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області відносно ОСОБА_1 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ ДФС у Харківській області відносно позивача 30.11.2018 року було винесено податкову вимогу про сплату боргу недоїмки № Ф-12575-56 в розмірі 15819,54 грн. Дана недоїмка була нарахована «на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів». Позивач вважає вказану вимогу такою, що винесена у порушення діючого законодавства та не має під собою жодного обґрунтування з огляду на наступне. Згідно судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року № 820/8746/15 за позовом Західної ОДП1 м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області було припинено підприємницьку діяльність позивача, рішення суду набуло чинності 13 жовтня 2015 року. У зв`язку із тим, що законодавцем на той час не було покладено жодного обов`язку щодо проведення реєстраційних дій, спрямованих на внесення змін до ЄДРПОУ, податковий орган після набрання чинності судового рішення повинен був контролювати за його виконанням як ініціатор судовою розгляду даного питання та стежити за примусовим виконанням даного рішення в разі затягування цього процесу з боку державного реєстратора. З огляду на викладене позивач вважає, що дії податківців щодо безпідставного нарахування відносно позивача недоїмки та винесення податкової вимоги про сплату боргу/недоїмки №Ф-12575-56 в розмірі 15819,54 грн. є такими, що не відповідають законодавству України.

ГУ ДФС у Харківській області надано відзив на позов, в якому вказано, що згідно з ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 року №755-IV, фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією Фізичною особою. Державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_1 не було здійснено, отже ОСОБА_1 має статус підприємця та відповідно зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок на загальних підставах. Також представник відповідача вказав, що до повноважень контролюючого органу не належить здійснення контролю за виконанням судових рішень та контролюючий орган не наділений правом втручатися в діяльність державних реєстраторів щодо прискорення здійснення запису до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи. Виходячи з вищевикладеного, згідно з даними АІС «Податковий блок» нараховано єдиного внеску ФО-П ОСОБА_1. за 2017 рік - 8448 грн. та за 2018 рік - 9828,72 грн., разом 18276,72 грн. Станом на 31.10.2018 року заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску складала 15819,54 грн., у зв`язку з чим, контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.11.2018 року №Ф-12575-56. Також представник відповідача повідомив, що підприємницька діяльність ФО-П ОСОБА_1 . досі не припинена. Отже, Головне управління ДФС у Харківській області діяло на підставі та в межах повноважень, визначених Законом, у зв`язку з чим представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надала до суду відповідь на відзив в якій зазначила, що в зв`язку із тим, що законодавцем на той час не було покладено жодного обов`язку щодо проведення реєстраційних дій, спрямованих на внесення змін до ЄДРПОУ, саме на підприємця, судове рішення повинно було направлятися безпосередньо судом, який виніс відповідне судове рішення. Однак, податковий орган після набрання чинності судового рішення повинен був контролювати за його виконанням як ініціатор судового розгляду даного питання, та стежити за примусовим виконанням даного рішення в разі затягування цього процесу з боку державного реєстратора.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник ГУ ДФС у Харківській області у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пройшла державну реєстрацію у порядку визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.03.2010 року за №24800000000118740.

Окрім цього, позивач зареєстрована платником Єдиного соціального внеску 10.03.2010 року за реєстраційним номером №51546, як фізична особа - підприємець, який сплачує єдиний внесок від суми доходу, отриманого від цієї діяльності.

З пояснень представника відповідача та наявних матеріалів справи судом встановлено, що згідно з даними АІС «Податковий блок» ФО- П ОСОБА_1 нараховано єдиного внеску за 2017 рік - 8448 грн. та за 2018 рік - 9828,72 грн., разом 18276,72 грн. Станом на 31.10.2018 року заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску складала 15819,54 грн., у зв`язку з чим, контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.11.2018 року №Ф-12575-56.

Позивач не погодилась з вказаної вимогою та звернулась до Головного управління ДФС у Харківській області зі скаргою від 20.02.2019 року, на наслідками розгляду якої листом №6437/ФОП/20-40-56-07-20 від 14.03.2019 року повідомлено, що у контролюючого органу відсутні підстави для відкликання вимоги про сплату боргу з єдиного соціального внеску №Ф-12575-56 від 30.11.2018 року.

Також судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2015 року адміністративний позов Західної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності задоволено. Припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ). Вказана постанова набрала законної сили 13.10.2015 року.

Позивач наполягає, що оскільки рішенням суду припинено підприємницьку діяльність позивача, у відповідача відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу з єдиного соціального внеску.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону №2464-VI, виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Крім того, Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч. 1 ст.7 Закону № 2464).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Згідно з ч. 7 ст. 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до абз. 3, 5 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Абзацом сьомим частини першої статті 5 Закону №2464 визначено, що зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Судом встановлено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача не була проведена, не було здійснено контролюючим органом проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, відповідно ФОП ОСОБА_1 на даний час має статус підприємця та зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок та подавати відповідну звітність.

Окремо суд зазначає, що посилання позивача на ст.49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якою унормовано, що суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця. Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій, не впливають на факт правомірності винесення відповідачем оскаржуваної вимоги про сплату недоїмки. Внесення державним реєстратором відповідного запису про наявність судового рішення не свідчить про закінчення процедури припинення підприємницької діяльності позивача у розумінні вимог Закону №2464-VI.

Проте, позивачем не виконано обов`язку, покладеного на нього відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст.7, ч. 7 ст. 9 Закону №2464-VI, а саме не нараховано та не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та не подано відповідну звітність.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону №2464-VI, органи доходів і зборів мають право, серед іншого: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 25 Закону №2464-VI, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Також, Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Інструкція №449), розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.

Так, відповідно до п. 1-4 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно із пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Вказаними нормами надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки.

Позивач є платником єдиного внеску, а відповідач вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Законом України від 21.12.2016 року №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн., з 1 січня 2018 року - 3723 грн.

Враховуючи, що позивач не виконав свого обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, суд приходить до висновку, що фіскальним органом правомірно на підставі вимог Закону №2464-VI обчислено суми єдиного внеску, не сплачені позивачем за 2017 рік (8448 грн.) та три квартали 2018 року (7371,54 грн.) в загальному розмірі 15819,54 грн., а як наслідок позовна вимога про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.11.2018 року №Ф-12575-56 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті вимоги про сплату боргу/недоїмки №Ф-12575-56 в розмірі 15819,54 грн., яка винесена 30.11.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області відносно ОСОБА_1 відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства. У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судовий збір не підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкової вимоги про сплату боргу/недоїмки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 05.06.2019 року.

Суддя Біленський О.О.