Рішення № 82192549, 05.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

05.06.2019 р. справа №520/3015/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Гріньова Р.О.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування припису, -

встановив:

Позивач, гр. ОСОБА_1 (залі за текстом - заявник, громадянин, позивач) у порядку адміністративного судочинства заявила вимогу про визнання протиправним і незаконним та скасування припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 07.09.2018 № 943-Пр-У (далі за текстом - Інспекція).

Підставами позову є доводи про те, що тимчасове посилення стіни за допомогою дерев`яного бруса та ОСБ-листів та алюмінієвих вікон в вигляді балкону, який має ширину 0,7 метрів та довжину 10 метрів є вимушеним заходом для укріплення будинку та збереження його від руйнування. Заявник наполягав, що вказаний балкон є тимчасовою некапітальною спорудою без фундаменту, а отже його облаштування не потребує жодних дозволів та введення в експлуатацію. Крім того, позивач посилався на порушення працівником Інспекції порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідач, Харківська міська рада в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що громадянином порушено установлений порядок проведення будівельних робіт.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 25-26; далі за текстом - Квартира).

Інспекцією у період з 30.08.2018р. по 07.09.2018р. було здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено акт № 943-А (а.с. 11-14).

Результати проведеного заходу державного нагляду (контролю) оформлені актом №943-А від 07.09.2018р.

В даному Акті викладені судження владного суб"єкта про порушення заявником п.1 ч.1 ст.34, ч.ч.1, 2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також абз.2 п.5, п.13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (затверджено постановою КМУ № 466 від 13.04.2011р.; далі за текстом - Порядок №466), хоча перевірка здійснювалась у спосіб візуального спостереження (огляду), до Квартири працівник Інспекції не допускався.

Незважаючи на це, в Акті указано, що згідно інформаційної довідки № 136059481 від 30.08.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна по об`єкту нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1, загальною площею 43,8 кв.м. (житловою площею 22,3 кв.м.) по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № 2556 від 01.07.2014. В єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України відсутня інформація щодо об`єкту за вищевказаною адресою. Згідно технічного паспорту КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради інв. № 197071, р. № 382794663101 від 28.07.2014 (обстеження станом на 19.11.2013) на квартиру АДРЕСА_1 загальна площа квартири - 43,8 кв.м., житлова площа - 22,3 кв.м. Під час виходу на об`єкт візуальним оглядом зовні встановлено наявність по периметру стін квартири з північно-східного та північно-західного боків всієї квартири прибудови шириною до 2,5 м. з плит OSB, вікна та двері металопластикові. Вказана прибудова споруджена на колонах з керамічної цегли. Доступу в середину квартири надано не було. Об`єкт має ознаки незначного класу наслідків (відповідальності) ССІ. Конфігурація зовнішніх габаритів квартири не відповідає технічному паспорту БТІ. Також у дворі вказаного будинку розміщена альтанка з плит OSB, вольєр для собак і навіс. На момент проведення перевірки не представлено документ, що надає право на виконання будівельних робіт, затверджений у встановленому порядку проект. Факт самочинного будівництва також підтверджується листом Департаменту житлового господарства Харківської міської ради № К-4-18036/0/1-18.08-31-5779/0/129-18 від 11.05.2018 (вх. №6922/0/39-18 від 11.05.2018), де вказано, що власником квартири АДРЕСА_1 самовільно прибудований балкон (веранда ) по периметру будинку з боку квартири. З урахуванням даних технічного паспорта КП «ХМБТІ» від 24.07.2014 можна зробити висновок, що прибудова до квартири АДРЕСА_1 побудована в період з 19.11.2013 до 11.05.2018. ОСОБА_1 була присутня під час проведення перевірки з виходом за вищевказаною адресою 30.08.2018. Підтвердити або спростувати факт експлуатації квартири не видалось за можливе.

З посиланням на Акт 07.09.2018р. Інспекцією видано припис № 943-Пр-У про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого позивачеві приписано у термін до 07.11.2018 усунути допущені порушення у вигляді самовільної реконструкції Квартири.

Згідно з наявними в справі доказами позивач вказані акт та припис не отримувала та відповідно до пояснень останньої була ознайомлена з їхнім змістом 26.02.2019 при розгляді іншої адміністративної справи № 520/178/19 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

Отже, доводи позивача щодо дотримання останнім строку звернення до суду підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Встановивши наведені обставини, суд констатує, що між сторонами виник спір у сфері публічно-правових відносин з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у сфері містобудівної діяльності, і оскаржене рішення зачіпає інтереси позивача.

Таким чином, доводи відповідача, що спірний припис не породжує для позивача будь-яких обов`язків в силу закінчення строку його дії, суд вважає юридично неспроможними, оскільки невиконання даного припису стало підставою для іншої адміністративної справи № 520/178/19 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_1 , яка знаходиться на розгляді у Харківському окружному адміністративному суді.

Розглядаючи спір та вирішуючи питання щодо норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить з того, що вони унормовані, насамперед, приписами Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), а також підзаконними актами у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються ст.376 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд відмічає, що покладаючи на заявника обов`язок усунути порушення у самовільній реконструкції Квартири, владний суб"єкт - Інспекція між тим перевірку самої Квартири не здійснював, до приміщення об`єкту нерухомого майна не допускався.

Акт не містить жодних достатніх та переконливих поза розумним сумнівом суджень владного суб"єкта про те, що виявлена прибудова до багатоквартирного житлового будинку є частиною Квартири заявника, а не окремим об`єктом.

Окрім того, у порядку ч.2 ст.77 КАС України владним суб`єктом у ході розгляду справи не спростовані доводи заявника про вимушеність зведення прибудови та про те, що зведена прибудова призначена для укріплення міцності стін будинку.

Оскільки судження владного суб"єкта - Інспекції ґрунтуються виключно на візуальному огляді (спростереженні), не враховують технічного стану та параметрів багатоквартирного житлового будинку, то керуючись принципом верховенства права і намагаючись віднайти справедливий баланс між публічним інтересом суспільства і приватним інтересом заявника на збереження будинку від ймовірної руйнації, суд вважає, що покладені в основу оскарженого припису висновки є передчасними.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт при виданні оскарженого рішення не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк не дотримав справедливого балансу публічного та приватного інтересів учасників спірних правовідносин.

Факт порушення прав та інтересів особи у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії»), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 07.09.2018 № 943-Пр-У.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 05.06.2019 року.

Суддя О.В. Старосєльцева